Рішення № 72924424, 22.03.2018, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/2311/17

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

22 березня 2018 року

Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючого судді Шаронової Н.О., за участю секретаря судового засідання Бойко В.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

встановив:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що, відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 жовтня 2000 року він є власником житлового будинку № 2, розташованого по вулиці Дачній у селищі Надбузьке, Миколаївського району Миколаївської області. У позовній заяві позивач зазначає, що у належному йому будинку, у тому числі, зареєстрована, при цьому з 1999 року фактично не проживає його дочка - відповідач ОСОБА_2. Також позивач вказує на те, що відповідач обіцяв знятися з реєстрації в добровільному порядку, при цьому, до цього часу залишається зареєстрованим у будинку позивача.

Посилаючись на вищевикладене, а саме на те, що відповідач до цього часу залишається зареєстрованим у будинку позивача, позивач просить суд визнати відповідача ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим будинком, розташованим за адресою: вулиця Дачна, 2, сеище Надбузьке, Миколаївського району Миколаївської області.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, при цьому 22.03.2018 подав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав і просив задовольнити їх у повному обсязі, також просив розглядати справу за його відсутності. Проти заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, без повідомлення причин, у судове засідання не з'явилася; відзив не подала.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з'явилася.

Відповідно до положень ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд ухвалив розглядати справу в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке:

Відповідно до копії Свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 жовтня 2000 року, серії АВН № 140248, посвідченого державним нотаріусом Четвертої миколаївської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 1 - 1092, позивач ОСОБА_1 є приватним власником житлового будинку з всіма господарськими та побутовими спорудами та будівлями разом з земельною ділянкою, наданою для будівництва та обслуговування житлового будинку № 2, розташованого по вулиці Дачній у селищі Надбузьке, Миколаївського району Миколаївської області (а. с. 5).

У вказаному будинку, який належить позивачу ОСОБА_1, у тому числі, зареєстрована відповідач ОСОБА_2.

Згідно з Актом обстеження про не проживання від 13 грудня 2017 року, складеним та підписаним: фахівцем із соціальної роботи ОСОБА_4; тимчасово виконуючим обов'язки землевпорядника ОСОБА_5; завідувачем військово — обліковим столом ОСОБА_6; депутатом Веснянської сільської ради ОСОБА_7, у присутності сусідів, відповідач – ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, при цьому з 1999 року за вказаною адресою фактично не проживає (а. с. 4).

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до положень ст. 150 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Згідно з положеннями ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

З огляду на те, що наявність реєстрації відповідача у будинку, який на праві приватної власності належить позивачу, створює позивачеві перешкоду у повній мірі розпоряджатися своєю власністю, суд вважає, що право власності позивача підлягає захисту, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 141, ст. ст. 258, 259, ст. 264, 265, 280 - 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,- задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, (зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) такою, що втратила право користування жилим приміщенням – житловим будинком № 2, розташованим по вулиці Дачній у селищі Надбузьке, Миколаївського району Миколаївської області.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, (зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5 (зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; серія та номер паспорту ЕО 288326), судовий збір у сумі 640 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з положеннями ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Апеляційного суду Миколаївської області.

Суддя Н. О. Шаронова

22.03.2018