Постанова № 72924419, 19.03.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/1286/17 19.03.2018

Провадження №22-ц/784/384/18

Справа № 486/1286/ 17 Головуюча першої інстанції: Волкова О.І. Провадження №22Ц-784/384/18 Доповідач апеляційної інстанції: ОСОБА_1

Категорія - 27

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 березня 2018 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Лисенка П.П.

ОСОБА_2

із секретарем: Андрієнко Л.Д.,

без участі

учасників справи

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» ( далі – ПАТ КБ «Приватбанк», або Банк) на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15 грудня 2017 р., ухваленого суддею Волковою О.І. у приміщенні цього суду за

позовом

ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

27.10.2017 р. ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 12.04.2007 р. з ОСОБА_3 було укладено договір кредиту, за умовами якого він отримав 7000 грн. кредиту, шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку (картковий рахунок).

Згідно з договором він повинен був сплачувати проценти за користування кредитним лімітом у розмірі 22,80% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою, ОСОБА_2 банку ( далі - Умови, Тарифи та Правила ) позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

В разі порушення строків платежів по кожному із зобов’язань більше ніж 30 днів підлягає сплаті позичальником штраф у розмірі 500 грн. та додатково 5% від суми позову.

Внаслідок невиконання позичальником цих зобов’язань утворилась заборгованість, розмір якої, станом на 30.09. 2017 р., складає 43889 грн. 79 коп.

Посилаючись на порушення позичальником кредитної угоди, позивач просив про стягнення боргу.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15.12.2017 р. ухвалено про відмову у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі Банк ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позову, посилаючись на необгрунтованість висновків суду щодо відсутності правових підстав для стягнення боргу з посиланням на правосвідомість і поведінку позивача як підставу відмови у задоволенні позову.

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення в межах оскарження, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позов є необгрунтованим.

При цьому суд вважав, що надані позивачем докази свідчать про укладення кредитного договору шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку всього на суму 250 грн., а надані докази не підтверджують цих обставин та як наслідок не доводять факту виникнення боргу.

Але з такими висновками суду погодитись неможливо, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи та не відповідають вимогам закону.

Відповідно до положень ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення зобов’язань, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з правилами ст..638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет, договору, умови що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір під загрозою недійсності має укладатися у письмовій формі.

Статтею 207 ЦК визначено загальні вимоги до письмової форми правочину.

Зокрема правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах та підписано сторонами договору.

Кредитний договір є консенсуальним, а тому вважається укладеним після його підписання сторонами незалежно від часу передачі грошей чи зарахування їх на рахунок позичальника.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч. 3 ст..1054 ЦК ).

Вирішуючи спори, які виникають у сфері споживчого кредитування суд має враховувати також вимоги законодавства, яким врегульована банківська діяльність та діяльність платіжних систем.

Статтею 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність від 07.12.2000 р. № 2121-III встановлено, що банківська діяльність це - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Частиною 6 ст. 49 Закону № 2121-III визначено, що Банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків.

На цій підставі Банки самостійно встановлюють правила надання банківських послуг, які відповідно до вимог ч.2 ст. 638 ЦК є публічною офертою та способом укладення договору в разі погодження особи з цими умовами та його підписання.

Кредитування з використання спеціальних платіжних засобів - платіжних карт регулюється Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001р. № 2346-III (далі-Закон №2346-III)

та Положенням про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання (затв. постановою правління НБУ № 705 від 05.11.2014 р. ( далі – Положення)

Пунктом 1.4 Статті 1 Закону № 2346-III в редакції на час укладення договору) визначено, що держатель електронного платіжного засобу це фізична особа, яка на законних підставах використовує електронний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного електронного платіжного засобу

Пунктом 8 підп. 9 Положення встановлено, що Банк зобов'язаний ідентифікувати клієнтів, які відкривають рахунки в банку, і користувачів електронних платіжних засобів, які здійснюють операції з їх використанням за цими рахунками, відповідно до порядку, установленого законодавством України.

Пунктом 2 розділу ІІІ Положення визначено, що залежно від умов, за якими здійснюються платіжні операції з використанням електронних платіжних засобів, можуть застосовуватися дебетова, дебетово-кредитна та кредитна платіжні схеми.

Дебетова платіжна схема передбачає здійснення користувачем платіжних операцій з використанням електронного платіжного засобу в межах залишку коштів, що обліковуються на його рахунку.

Дебетово-кредитна платіжна схема передбачає здійснення користувачем платіжних операцій з використанням електронного платіжного засобу в межах залишку коштів, що обліковуються на його рахунку, а якщо їх недостатньо або немає, то за рахунок наданого банком кредиту.

Кредитна платіжна схема передбачає здійснення користувачем платіжних операцій з використанням електронного платіжного засобу за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит або в межах кредитної лінії.

Відповідно до ст.. 40 Закону №2346-III Суди та органи досудового слідства не можуть відмовити у

прийнятті як доказу електронного документа та вимагати надання паперового документа.

Пунктом 4 розділу 7 Положення встановлено, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані підчас урегулювання спірних питань.

Аналіз цих вимог закону дає підстави вважати, що відсутність паперової форми договору не може бути підставою для висновку щодо його не укладення, в тому разі, коли банком надано докази його укладення та отримання кредитних коштів в електронному вигляді.

Пунктами1.1.2.1.7, 1.1.2.1.8, 1.1.2.1.9. Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк» встановлено обов’язок позичальника погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитратою платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

У разі невиконання зобов'язань за договором на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту й овердрафту), оплати винагороди Банку. Власник зобов'язаний стежити за витратою коштів у межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону.

Порушення зобов’язань, які виникають з договорів, тягне за собою наслідки, передбачені ст. 611 ЦК зокрема, припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання однією з сторін, якщо це передбачено договором або законом; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки (штрафу); відшкодування збитків.

Відповідно до вимог ст. ст.1049, 1048, 1054 ЦК України, позичальник має повернути позику (кредит) у тій самій сумі, яка була надана йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

За договором позики (кредиту) позикодавець має право на одержання процентів, розмір яких встановлюється договором.

Невиконання цих зобов’язань тягне відповідальність боржника, який має повернути суму боргу з процентами та неустойкою, передбаченими договором, згідно з правилами ст. 624 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що12.04.2007 р. з ОСОБА_3 було укладено договір кредиту, за умовами якого він отримав 7000 грн. кредиту, шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку (картковий рахунок).

Згідно з договором він повинен був сплачувати проценти за користування кредитним лімітом у розмірі 22,80% річних, щомісячно але не менше7% від суми залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою, ОСОБА_2 банку ( далі - Умови, Тарифи та Правила ) позичальник зобов’язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

За порушення строків платежів по кожному із зобов’язань більше ніж 30 днів він повинен був сплачувати Банку штраф у розмірі 500 грн. та додатково 5% від суми позову.

Відомості про погодження з Умовами та правилами і Тарифами, ознайомлення з ними в письмовому вигляді, зобов’язання щодо виконання цих Умов та Правил, засвідчені особистим підписом позичальника.

З наданих до суду апеляційної інстанції електронних документів в паперовій формі про рух коштів, відкриття карткових рахунків, видачу платіжних карток, переказ коштів, вбачається, що в період користування кредитними коштами, кредитний ліміт збільшувався неодноразово і остаточний його розмір дорівнював 7000 грн.

Для доступу до цього рахунку та додатковим рахункам №545…198, №521…817, №545…541 були видані платіжні кредитні картки, в межах строку дії яких здійснювалося користування позичальником наданими кредитними коштами.

Цих обставин, які свідчать про укладення договору та отримання кредитних коштів, суд належним чином не дослідив та належної юридичної оцінки наданим доказам не дав.

Встановлене свідчить про необгрунтованість висновків суду та наявність підстав для скасування рішення суду відповідно до приписів ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового.

Ухвалюючи нове рішення колегія суддів виходить з таких встановлених обставин та вимог закону.

12.04.2007 р. ОСОБА_3 уклав з Банком договір кредиту, за умовами якого отримав 7000грн. кредиту, шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку ( картковий рахунок).

За цим договором він зобов’язався сплачувати проценти за користування кредитним лімітом у розмірі 22,80% річних на суму залишку заборгованості, але не менше 7% щомісяця.

В разі порушення строків платежів по кожному із зобов’язань більше ніж 120 днів п.8.6 Умов) підлягає сплаті позичальником штраф у розмірі 500 грн. та додатково 5% від суми позову.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що дійсний розмір наявної заборгованості станом на 30.09. 2017 р., складає 43889 грн. 79 коп.

Зокрема, за тілом кредиту – 4261 грн.30 коп.; заборгованість за відсотками - 33962 грн. 31 коп.; пеня- 3100 грн.00 коп.; штраф -500 грн. фіксована частина та 2066 грн. 18 коп. - процентна складова.

Крім того вбачається, що в період дії кредитного договору Банк в односторонньому порядку збільшив розмір початкової процентної ставки з 01.01.2013 р. до 30.00%, а в подальшому до 43,20%, що потягло збільшення загального розміру заборгованості за відсотками, пенею та штрафами. Такі дії Банк обгрунтовує посиланням на вимоги п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг, а також п. 5.5.1Правил користування платіжною карткою згідно з якими Банк має право в односторонньому порядку з попереднім повідомленням клієнта змінювати розмір процентної ставки.

Між тим, наведенні умови договору передбачають механізм та умови попереднього повідомлення позичальника про зміну процентної ставки, дотримання яких є необхідною умовою, як легалізації нової процентної ставки так і правомірності нарахування збільшеного розміру відсотків.

Саме такого змісту висновки містяться у постановах Верховного Суду України №-82цс16 від 30.11.2016 р. та №347/1910/15 ц від 11.10.2017 р.

Доказів дотримання Банком умов попереднього повідомлення позичальника про зміну процентної ставки матеріали справи не містять, а тому колегія суддів доходить висновку про неправомірність нарахування процентів за підвищеними процентними ставками і вважає доведеним розмір заборгованості, який розрахований за початковою процентною ставкою.

Із змісту цього розрахунку вбачається, що загальний залишок заборгованості за тілом кредиту дорівнює 4261 грн. 30 коп.; загальний залишок заборгованості за відсотками складає 2610 грн. 39 коп.; заборгованість за пенею 1671 грн. 89 коп. та нараховані штрафи за порушення строків виконання зобов’язання 500 грн.+ 427 грн. 18 коп.

А загальний розмір кредитної заборгованості складає 9470 грн.74 коп.

Вирішуючи питання про одночасне застосування пені та штрафів, колегія суддів виходить з таких вимог закону.

Так, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (ч.2 ст.549 ЦК). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК).

За положеннями ст.61 Конституції, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час згідно з п.8.6, пп.1.1.5.20, 2.1.1.12.7.4, 2.1.1.12.8.1 Умов та правил надання банківських послуг передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов’язань за кредитним договором, процентів за користування кредитом, комісії за обслуговування.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

Такого ж змісту правові висновки містяться у постановах ВСУ від 21.10.2015 №6-2003цс15.та №347/1910/15 ц від 11.10.2017 р.

За таких обставин одночасне стягнення з боржника пені та штрафів (фіксованої частини в розмірі 500 грн. та процентної складової в розмірі 427 грн.18 коп. є недопустимим.

Тобто від загальної суми кредитної заборгованості слід відняти 927 грн.18 коп. нарахованих штрафів. (9470,74-927,18=8543,56)

Відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України. підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача витрати позивача на судовий збір у обох судових інстанціях у розмірі 778 грн. 40 коп.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів:

постановила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» - задовольнити частково.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15.12.2017 р. – скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк», задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в рахунок заборгованості за кредитом 8543 грн. 56 коп.

З яких заборгованість за тілом кредиту – 4261 грн. 30 коп.; заборгованість за відсотками – 2610 грн. 39 коп.; заборгованості за пенею – 1671 грн.89 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» 778 грн. 40 коп. в рахунок відшкодування витрат на судовий збір в обох судових інстанціях.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді: П.П. Лисенко

ОСОБА_2

Повний текст постанови складений 23 березня 2018 року.