Рішення № 72924139, 22.03.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2018м. ДніпроСправа № 904/10035/17за позовом Приватного акціонерного товариства "ОСОБА_1, Інк", м.Запоріжжя

до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго", м.Дніпро

про стягнення за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 866 від 11.04.2013 р. заборгованості у розмірі 227 248,11 грн., 3% річних у розмірі 19 233,76 грн., інфляційні втрати у розмірі 91 047,19 грн.

Суддя Красота О.І.

Секретар с/з ОСОБА_2

Представники:

від позивача: ОСОБА_3 дов. №1 від 02.01.2018р. представник

від відповідача: ОСОБА_4 дов. №622/2 від 18.12.02017р. представник

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "ОСОБА_1, Інк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" про стягнення за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 866 від 11.04.2013 р. заборгованості у розмірі 227 248,11 грн., 3% річних у розмірі 19 233,76 грн., інфляційні втрати у розмірі 91 047,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 866 від 11.04.2013 р., а саме порушення Відповідачем строків оплати вартості послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2017 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 21.12.2017 р. о 10.00 год.

Згідно з пунктом 1. Прикінцевих положень ЗУ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів " (Відомості Верховної ради, 2017, № 48, ст. 436) цей закон набирає чинності з дня початку роботи Верховного суду, визначеного рішенням його Пленуму відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 31, ст. 545), опублікованим у газеті "Голос України".

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" з 15.12.2017 починає роботу Верховний Суд.

Як зазначено у пункті 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справи, які перебувають у провадженні місцевих господарських судів, подальший її розгляд відбуватиметься за правилами загального позовного провадження.

Враховуючи стадію вирішення даного спору (після набрання новим ГПК України законної сили), яка відповідає стадії підготовчого провадження, а саме визначенню обставин справи, які підлягають встановленню, та зібранню відповідних доказів, суд розпочав розгляд справи зі стадії підготовчого провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2017р. відкладено розгляд справи на 23.01.2018р. о 10:00 год.

16.01.2018р. представник Відповідача подав відзив на позов, в якому в частині стягнення 137 358,05 грн. просить суд закрити провадження, у зв'язку з надсиланням 11.01.2018р. №1774/100 Позивачу заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, в іншій частині позовних вимог Відповідач заперечує та просить суд в цій частині відмовити.

Оскільки як вбачається з Акту звіряння взаємних розрахунків за Договором №866 від 11.04.2016р. за період з 01.01.2016р. по 13.03.2017р. сальдо на 01.01.2016р. складає 71 266,10 грн., дана заборгованість виникла до спірного періоду та Позивачем не надані Акти прийому-здачі наданих послуг на вказану суму, тому Відповідач просить в цій частині відмовити.

Крім того, Відповідач посилається на те, що сторонами підписано угоду №0059 від 30.03.2017р. про припинення зобов’язань заліком зустрічних однорідних вимог на суму 9 030,81 грн., а також угоду №0060 від 30.30.2016р. про припинення зобов’язань заліком зустрічних однорідних вимог на суму 18 623,96 грн.

19.01.2018р. представник Позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог та просить суд стягнути з Відповідача 227 248,11 грн. - заборгованості, 20 204,99 грн. - 3% річних, 95 387,53 грн. - інфляційних витрат.

23.01.2018р. представник Позивача подав відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись на те, що заборгованість яка є предметом стягнення виникла за Договором №866 від 11.04.2016р. за період з 01.01.2016р. по 13.03.2017р., сума у розмірі 71 266,10 грн. до суми стягнення не входить, як вбачається з Акту звіряння взаємних розрахунків за Договором №866 від 11.04.2016р. за період з 01.01.2016р. по 13.03.2017р. вказана сума була погашена Відповідачем.

Щодо направлення Відповідачем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 11.01.2018р. №1774/100 Позивач зазначає, що відповідно до ст..601 Цивільного кодексу України допускається здійснення припинення зобов’язань зарахуванням, у тому числі на підставі заяви однієї із сторін, але відповідно до ст.602 Цивільного кодексу України перелічені обставини при наявності яких зарахування зустрічних вимог є недопустимим. Згідно п.5 ст.602 Цивільного кодексу України зазначено, недопустимість зарахування зустрічних позовних вимог в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в рамках справи №908/6183/15 господарським судом Запорізької області Приватне акціонерне товариство "ОСОБА_1, Інк" визнано банкрутом та 20.10.2016р. введена його ліквідаційна процедура, тому викладені обставини свідчать про неможливість здійснення зарахування у процедурі банкрутства.

Позивач також не вбачає підстав для відмови в задоволенні стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних витрат, у зв’язку з тим, що копії Актів прийому-здачі наданих послуг підписані Позивачем та Відповідачем, датою підписання кожного Акту є останнє число кожного місяця в якому Відповідачем були отримані послуги. Підписуючи акти прийому-передачі наданих послуг Відповідача погоджувався з обсягом наданих йому послуг та погоджувався з їх вартістю.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2018р. відкладено розгляд справи на 08.02.2018р. о 10:00 год.

08.02.2018р. представник Позивача заявив клопотання про повернення суми судового збору в розмірі 1 682,33 грн., а також надав додаткові документи.

Ухвалою господарського суду від 08.02.2018р. відповідно до вимог ч.3 ст.177 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк розгляду справи у підготовчому провадженні на 30 днів. Підготовче засідання відкладено на 06.03.2018 о 11.00 год.

06.03.2018р. представник Позивача надав письмові пояснення, в яких зазначив, що проведення зарахування зустрічних вимог до Позивача у розмірі 137 358,05 грн. в рахунок заборгованості Відповідача за спільне використання технологічних електричних мереж на загальну суму 137 358,05 грн. суперечить положенням Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.03.2018 об 11:00год.

14.03.2018р. від Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" надійшла зустрічна позовна заява, в якій останній просить суд поновити строк для подання зустрічної позовної заяви, відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення, прийняти зустрічну позовну заяву до спільного розгляду у справі №904/10035/17 та розірвати з 20.10.2016р. Договір про спільне використання технологічних електричних мереж №866 від 11.04.2013р. укладений між Приватним акціонерним товариством "ОСОБА_1, Інк" та ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2018р. відмовлено Публічному акціонерному товариству "ДТЕК Дніпрообленерго" в поновленні строку для подання зустрічної позовної заяви. В задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення також відмовлено та повернуто Публічному акціонерному товариству "ДТЕК Дніпрообленерго" зустрічну позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач посилаючись на відзив на позов проти позову заперечує, просить суд закрити провадження в частині основного боргу та відмовити Позивачу в задоволені 3% річних та інфляційних нарахувань.

Технічна фіксація судового процесу відбувалась на носій CD-R №1008271RS16063.

У порядку ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників Позивача та Відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.04.2013 між Приватним акціонерним товариством "ОСОБА_1, Інк" (власник мереж, Позивач) та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго" (користувач, Відповідач) було укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 866 (далі Договір).

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що власник мереж зобов’язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача, або інших суб’єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, в межах величин, дозволених постачальником електричної енергії до використання, а користувач – своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору.

Відповідно до пункту 7.1 Договору, розрахунковим вважається період з 01 числа розрахункового місяця до такого самого числа наступного місяця.

Згідно з пунктом 2.5 Договору, власник мереж зобов’язаний щомісяця, першого робочого дня наступного розрахункового періоду надавати користувачу рахунок на оплату послуг за спільне використання технологічних електричних мереж минулого розрахункового періоду та два примірники Акта прийому-здачі наданих послуг, оформлених власником мереж.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого власником мереж рахунка та оформленого Акта прийому-здачі наданих послуг у десятиденний термін з дати отримання рахунка.

На виконання умов договору Позивач в період з січня по грудень 2016 року надав Відповідачу послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання, що підтверджується актами прийому - здачі наданих послуг (а.с.13-24).

Сторонами був підписаний акт звірення за період з 01.01.2016 по 13.03.2017 (а.с.25), відповідно до якого заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 536 278,92 грн.

11.04.2013 між Приватним акціонерним товариством "ОСОБА_1, Інк" (споживач, позивач) та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго" (постачальник, відповідач) було укладено Договір про постачання електричної енергії № 065162, відповідно до якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу у точці (точках) продажу електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до частини 1 статті 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

30.03.2017 між Приватним акціонерним товариством "ОСОБА_1, Інк" (позивач) та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго" (відповідач) було укладено угоду № 0059 про припинення зобов’язань заліком зустрічних однорідних вимог (а.с.32), з якої вбачається, що Відповідач має до Позивача грошові вимоги за договором про постачання електричної енергії № 065162 від 11.04.2013 на суму 9 030,81 грн., а Позивач має до Відповідача грошові вимоги за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 866 від 11.04.2013 на суму 9 030,81 грн. Сторони дійшли згоди про припинення зобов’язань заліком зустрічних однорідних грошових вимог на суму 9 030,81 грн.

Позивач зазначає, що за період з серпня по вересень 2017 Відповідачем було сплачено суму заборгованості у розмірі 300 000,00 грн.

Таким чином, сума заборгованості Відповідача перед Позивачем за період з 01.01.2016 по 01.12.2017 становить 227 248,11 грн.

Причиною виникнення спору є неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за Договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 866 від 11.04.2013 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг в сумі 227 248,11 грн.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі – ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов’язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на умови п. 7.1 Договору, строк оплати наданих послуг є таким, що настав.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з Відповідача суми основного боргу у розмірі 227 248,11 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За порушення Відповідачем виконання грошового зобов'язання Позивачем з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог нараховано 3% річних за період з 11.02.2016 р. по 23.01.2018 р. у розмірі 20 204,99 грн. та інфляційні втрати за період з 11.02.2016 р. по 31.12.2017 р. у розмірі 95 387,53 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних за період з 11.02.2016 р. по 23.01.2018 р. у розмірі 20 204, 99 грн. та інфляційних втрат за період з 11.02.2016 р. по 31.12.2017 р. у розмірі 95 387,53 грн. задовольняє дані вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог у повному обсязі.

Суд не приймає доводи Відповідача, стосовно заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 11.01.2018р. №1774/100/ на суму 137 358,05 грн.

Також суд не бере до уваги доводи Відповідача щодо підписання сторонами угоди №0060 від 30.03.2016р. про припинення зобов’язань заліком зустрічних однорідних вимог в сумі 18 623,96 грн. в силу того, що дана угода від Приватного акціонерного товариства "ОСОБА_1, Інк" підписана Генеральним директором ОСОБА_5, який не мав права її підписувати, оскільки відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в рамках справи №908/6183/15 господарським судом Запорізької області Приватне акціонерне товариство "ОСОБА_1, Інк" визнано банкрутом та 20.10.2016р. введена його ліквідаційна процедура.

Порушення провадження у справі відбулося 05.01.2016р., відповідно до приписів ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» водночас з порушення провадження у справі про банкрутство був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, яким заборонено проведення виконання вимог, на які поширюється мораторій та до переліку яких не входить зобов’язання, які має Позивач перед Відповідачем.

Задоволення вимог кредиторів банкрута відбувається у порядку черговості, встановленої положеннями ст.45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Порушення черговості вимог кредиторів не припустимо. Крім того, вимоги до боржника кредитор зобов’язаний заявити в межах процедури банкрутства. Вимоги кредитора, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не конкурсними та підлягають задоволенню у шосту чергу у ліквідаційній процедурі (ч.1 ст.38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд не вбачає можливим здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до приписів ст.601 Цивільного кодексу України, оскільки згідно п.5 ст.602 Цивільного кодексу України існує недопустимість зарахування зустрічних позовних вимог в інших випадках, встановлених договором або законом, у зв’язку з перебуванням Приватного акціонерного товариства "ОСОБА_1, Інк" в процедурі банкрутства.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частина 1 ст. 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.. ст.. 76-79 ГПК України)

Відповідно до ст.. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, розмір судового збору, який належить до сплати Позивачем за подання позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог складає 5 142,61 грн.

Проте Позивачем, сплачено загальну суму судового збору в розмірі 6 824,94 грн., виходячи з розміру ціни позову 342 840,63 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, Позивачем було внесено судовий збір на 1 682,33 грн. більше, ніж встановлено законом, що і підлягає поверненню Позивачу із державного бюджету України.

08.02.2018р. представник Позивача заявив клопотання про повернення суми судового збору в розмірі 1 682,33 грн., а також надав додаткові документи.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 173, 175, 193 Господарського Кодексу України, ст. ст. 525-526, 530, 610, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 46, 73, 74, 86, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО” (49107, м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, буд. 22, код ЄДРПОУ 23359034) на користь Приватного акціонерного товариства "ОСОБА_1, Інк" (69091, м. Запоріжжя, бульвар Шевченка, буд. 71-А, код ЄДРПОУ 19133330) основний борг у розмірі 227 248,11 грн., 3% річних у розмірі 20 204,99 грн., інфляційні втрати у розмірі 95 387,53 грн. та судовий збір у розмірі 5 142,61 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути Приватному акціонерному товариству "ОСОБА_1, Інк" (69091, м. Запоріжжя, бульвар Шевченка, буд. 71-А, код ЄДРПОУ 19133330) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в сумі 1 682,33 грн. про що видати відповідну ухвалу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, з дня його проголошення до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.І.Красота

Повне рішення

складено 22.03.2018

Повне рішення складено 22.03.2018