Постанова № 72923824, 21.03.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/2628/17 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.

Провадження № 22-ц/783/4916/17 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.

Категорія:59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року м.Львів

Апеляційний суд Львівської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Струс Л.Б.

суддів: Левика Я.А. , Шандри М.М.

секретаря: Симець В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Галицького районного суду м.Львова в складі судді Стрельбицького В.В. від 20 червня 2017 року по справі за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до ОСОБА_2 про повернення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Головне управління ДФС у Львівській області звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 12 353, 85 грн.

Оскарженим рішенням Галицького районного суду м.Львова від 20 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Дане рішення оскаржило Головне управління ДФС у Львівській області, подавши апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є прийнятим з порушенням норм матеріального права, та підлягає скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зазначає, що на виконання постанови КМУ від 11.02.2016 року №77 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», наказу ДФС України №209 від 12.03.2016 року «Про внесення змін до наказу ДФС від 21.12.2015 року №980», видано наказ ГУ ДФС у Львівській області №288 від 28.03.2016 «Про встановлення посадових окладів з 01.12.2015р. Перерахунки було здійснено працівникам, які станом на березень 2016 року були звільнені з подальшим виходом на пенсію у грудні 2015 рку, в результаті даного перерахунку виникла заборгованість ОСОБА_2 перед ГУ ДФС у Львівській області.Вказує, що судом першої інстанції не було враховано , що постанова КМУ не оскаржувалась в судовому порядку та є чинною. Відповідач був обізнаний про зміни в законодавсті, однак , не повернув ГУ ДФС виплачені останнім, неправильно обчислені кошти, тобто в розмірі більшому ніж встановлено законодавством.

Просить скасувати рішення Галицького районного суду м.Львова від 20 червня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_1., перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 було звільнено з податкової поліції наказом начальника ГУ ДФС у Львівській області №420-о від 30.12.2015 року.

Наказом начальника ГУ ДФС у Львівській області №288 від 28.03.2016 року «Про встановлення посадових окладів працівникам Головного управління ДФС у Львівській області», заступнику начальника відділу організації викриття економічних злочинів ОСОБА_2 встановлено посадовий оклад 1563 грн.

На підставі наказу було зменшено посадові оклади та проведено відповідний перерахунок, в результаті чого у ОСОБА_2 виникла заборгованість по заробітній платі перед позивачем, яка станом на 31.03.2016р. становить 12 353,85 грн.

Постановою Львівського Апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року залишено без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2017 року у справі №813/398/17 якою позов ОСОБА_2 задоволено повністю, визнано протиправним та скасувано наказ Головного управління ДФС у Львівській області від 28.03.2016р. №288 «Про встановлення посадових окладів працівникам Головного управління ДФС у Львівській області» в частині п.1.12 щодо встановлення посадового окладу заступнику начальника відділу організації викриття економічних злочинів ОСОБА_2 у розмірі 1563 грн., зобов'язано Головне управління ДФС у Львівській області відкликати грошовий атестат № 10 від 05.04.2016р. з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та повідомити Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про дійсність грошового атестату № 03 від 12.01.2016р., визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Львівській області щодо проведення ОСОБА_2 перерахунку посадового окладу та заробітної плати на підставі наказу № 288 від 28.03.2016р. «Про встановлення посадових окладів працівникам Головного управління ДФС у Львівській області», внаслідок чого виникла заборгованість перед відповідачем у розмірі 12 353,85 грн.

Відповідності до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справ, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відмовляючи в задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того, що наказ ГУ ДФС у Львівській області «Про встановлення посадових окладів працівникам Головного управління ДФС у Львівській області» в частині п.1.12 щодо встановлення посадового окладу заступнику начальника відділу організації викриття економічних злочинів ОСОБА_2 в розмірі 1563 грн.. визнано протиправним і скасовано, а тому перерахунок, в результаті якого у ОСОБА_2 виникла заборгованість по заробітній платі перед позивачем, в розмірі 12 353, 85 грн. було проведено безпідставно.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Статтею 127 КЗпП України передбачено, що відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми; 2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3,5,6 статті 36 і пунктах 1,2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію; 3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).

З наведеного вбачається, що відрахування із заробітної плати можуть провадитись лише у випадках, передбачених законодавством України і з працівників, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, а оскільки ОСОБА_2 звільнено 30.12.2015року то у відповідача були відсутні повноваження і компетенція на встановлення посадових окладів особам, які не перебувають з ним у трудових відносинах і не займають жодних посад у штатних розписах відповідача.

Згідно з ст. 22 Закону України "Про оплату праці" суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

У рішеннях Європейського Суду з прав людини «Стреч проти Сполученого Королівства», «Рисовський проти України» та ін. наголошено на тому, що особа на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади.

Така позиція полягає в тому, що особа суб'єкт приватного права, не може відповідати за помилки державних органів, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при вчиненні юридично значимих дій припустилися помилки.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення колегія суддів не вбачає.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому доходить висновку, що підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м.Львова від 20 червня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 22 березня 2018 року.

Головуючий

Судді