Постанова № 72923080, 15.02.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/229/17 Головуючий у І інстанції Лисюк О. Д.Провадження № 22-ц/780/39/18 Доповідач у 2 інстанції Коцюрба О. П.Категорія 26 15.02.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 лютого 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - Коцюрби О.П.,

Суддів - Сержанюка А.С., Журби С.О.,

При секретарі - Топольському В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Баришівського районного суду Київської області від 28 квітня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до Баришівського районного суду Київської області з позовом про солідарне стягнення боргу за кредитним договором із ОСОБА_2, ОСОБА_3 мотивуючи заявлені вимоги тим, що 15.10.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № DN81AR03110148 відповідно до якого, банк видав ОСОБА_2 кредит у розмірі 83 230,47 грн. на термін до 14.10.2014 року, який зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

Для забезпечення виконання зобов'язання між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за яким, він є поручителем перед позивачем.

Так як відповідачі належним чином не виконували взяті зобов»язання, у них перед ПАТ КБ «ПриватБанк» виникла заборгованість за кредитним договором, тому банк звернувся до суду з позовом про її стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3

Заочним рішенням Баришівського районного суду Київської області від 19.03.2013 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» була стягнена заборгованість у розмірі 87 667,84 грн. за кредитним договором від 15.10.2007 року.

У зв'язку з продовженням порушенням зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_2, та ОСОБА_3, станом на 29.11.2016 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 106 000, 00 грн. яка складається із наступного:

-263,28 грн.- заборгованість за кредитом;

-1347,94 грн.- заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

-3611,64 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом ;

-100777,14 грн.- пеня за своєчасність виконання зобов'язань за договором.

За таких обставин, та враховуючи уточнені позовні вимоги, які ПАТ КБ «ПриватБанк» подав суду під час розгляду справи, позивач просив суд ухвалити у справі судове рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № DN81AR03110148 від 15.10.2007 року у розмірі 106 000,00 грн. та судові витрати.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 28.04.2017 року, ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПАТ КБ «ПриватБанк» оскаржило його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просило, скасувати рішення Баришівського районного суду Київської області від 28.04.2017 року, ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог. Зазначило, що рішення Баришівського районного суду Київської області від 28.04.2017 року є незаконним, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення Баришівського районного суду Київської області від 28.04.2017 року, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного кредитного договору № DN81AR03110148 від 15.10.2007 року, ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов'язався надати ОСОБА_2 кредитні кошти на строк до 14.10.2014 року у розмірі 83 230.47 грн.

ОСОБА_2 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором, проте, зобовязання не виконав, у зв»язку з чим, утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 106 000,00 грн.

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № DN81AR03110148 від 15.10.2007 року, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки від 15.10.2007 року.

Судом також встановлено, що заочним рішенням Баришівського районного суду Київської області від 19.03.2013 року у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, були задоволені позовні вимоги банку та солідарно стягнуто із відповідачів заборгованість за кредитним договором в сумі 87 667,84 грн.

Вказане рішення суду не виконано.

Відмовляючи ПАТ КБ «ПриватБанк» в задоволенні позовних вимог, Баришівський районний суд Київської області виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вказаним позовом.

З даним висновком суду першої інстанції колегія судді погоджується, виходячи з того, що із змісту ч. 1 ст. 526 ЦК України вбачається, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Крім цього, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена спеціальна скорочена позовна давність в один рік.

Законодавець встановив, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України) .

В ч. 5 ст. 261 ЦК України вказано, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

При цьому, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до п. 7.1 кредитного договору № DN81AR03110148 від 15.10.2007 року, погашення кредиту здійснюється з 15 по 19 число кожного місяця, починаючи з 15.10.2007 року.

З урахуванням цього, право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення заборгованості, передбаченого абз.2,3 п. 7.1. кредитного договору.

За правилами ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов»язку.

Згідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред»явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

В силу ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання, перебіг позовної давності починається заново.

Така ж думка зазначена і в правових позиціях Верховного Суду України, які викладені в Постановах Верховного Суду України від 06.11.2013 року № 6-116цс13, 02 грудня 2015 року № 6-895цс15, 09 листопада 2016 року у справі № 6-1457цс16.

24.05.2017 року Верховний Суд України в рамках розгляду справи № 6-1763цс16 фактично підтвердив раніше сформований правовий висновок відносно переривання строків позовної давності.

Із матеріалів справи та згідно наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідачем зобов'язання за договором кредиту не виконуються з дати останнього платежу, тобто з 15.08.2008 року та до цього часу, в з»язку з чим, ПАТ КБ «ПриватБанк» у 2013 році зверталося в Баришівський районний суд Київської області з позовом до відповідачів про стягнення боргу, який задоволено в повному обсязі, що підтверджується заочним рішенням Баришівського районного суду Київської області від 19 березня 2013 року, а тому, саме з 2013 року починається перебіг строку позовної давності для зверненя банку до суду за захистом порушених прав.

01.02.2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» повторно звернулося в Баришівський районний суд Київської області з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором в розмірі 106 000,00 грн.

При цьому, позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом, що підтверджується вище викладеними обставинами.

Доказів в спростування вище викладеного, ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано.

Частина 1 ст. 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до

додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

У відповідності до положень ст. 258, 266 ЦК України стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця) , з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову ПАТ КБ «ПриватБанк» в задоволенні позовних вимог в зв'язку із пропущенням позивачем строку позовної давності для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» необхідно відхилити, а рішення Баришівського районного суду Київської області від 28.04.2017 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 28 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: