Постанова № 72922944, 22.03.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/6431/17 Головуючий у І інстанції Волчко А. Я.Провадження № 22-ц/780/817/18 Доповідач у 2 інстанції Сержанюк А. С.Категорія 24 22.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2018 року Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., членів колегії - Журби С.О., Коцюрби О.П., із участю секретаря Топольського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2017 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В :

16 червня 2015 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» звернулося до суду із названим позовом, де просило, стягнути із ОСОБА_2 на свою користь суму заподіяної шкоди в розмірі 28 276,39 грн. та вирішити питання відшкодування судових витрат.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 28 квітня 2015 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» та ОСОБА_3 було укладено договір №101021395 добровільного страхування «ГРАВЕ КАСКО».

Згідно умов правочину було застраховано майновий інтерес стосовно володіння, користування та розпорядження наземним транспортним засобом - автомобілем марки «Рено», державний номер НОМЕР_1.

09 вересня 2015 року о 17 годині 50 хвилин в м. Києві на перехресті вул. Малевича - вул. Димитрова, сталася дорожньо-транспортна пригода між автомобілем марки «Фольксваген», державний номер НОМЕР_2, автомобілем марки «Рено», державний номер НОМЕР_3, та автомобілем марки «Фольксваген», державний номер НОМЕР_4, внаслідок чого автомобіль ОСОБА_3, серед інших, зазнав механічних пошкоджень.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2015 року ОСОБА_2 - водія автомобіля марки «Фольксваген», державний номер НОМЕР_2, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та піддано провопорушника стягненню у виді штрафу в розмірі 340 грн.

На підставі вищезгаданого договору КАСКО, заяви про виплату страхового відшкодування від 26 листопада 2015 року, страхового акту від 05 жовтня 2015 року та доплати від 30 листопада 2015 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» виплатила ОСОБА_3 страхове відшкодування в загальному розмірі 66 613,06 грн.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована на умовах договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ПЗУ Україна», згідно полісу №АІ/6907785 від 12 травня 2015 року.

Відтак, 18 серпня 2016 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» перерахувало позивачеві частину страхового відшкодування в розмірі 38 336,67 грн.

Різницю між фактично виплаченою сумою позивачем у розмірі 66 613,06 грн. та відшкодованою Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» - 38 336,67 грн., що становить 28 276,39 грн. має відшкодувати ОСОБА_2 згідно положень ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993 ЦК України.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2017 року заявлені позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» 28 276,39 грн. та 1 600 грн. судових витрат.

На обґрунтування ухваленого рішення, суд першої інстанції зазначив, що вимоги позивача до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку суброгації є правомірними, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Просить рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, закінчивши з'ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 28 квітня 2015 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» та ОСОБА_3 було укладено договір №101021395 добровільного страхування «ГРАВЕ КАСКО».

Згідно умов правочину застраховано майновий інтерес стосовно володіння, користування та розпорядження наземним транспортним засобом марки «Рено», державний номер НОМЕР_3, власником якого є ОСОБА_3 ( а.с. 77-83 ).

09 вересня 2015 року о 17 годині 50 хвилин в м. Києві на перехресті вул. Малевича - вул. Димитрова, виникла дорожньо-транспортна пригода між автомобілем марки «Фольксваген», державний номер НОМЕР_2, автомобілем марки «Рено», державний номер НОМЕР_3, та автомобілем марки «Фольксваген», державний номер НОМЕР_4, внаслідок чого автомобіль ОСОБА_3, серед інших, зазнав механічних пошкоджень. ( а.с. 31 ).

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2015 року ОСОБА_2 - водія автомобіля марки «Фольксваген», державний номер НОМЕР_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та піддано стягненню у виді штрафу в розмірі 340 грн. ( а.с. 30 ).

Згідно звітів №№2603, 2603/1 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку від 01 вересня 2015 року та 09 листопада 2015 року власнику колісного транспортного засобу «Рено», державний номер НОМЕР_3, в результаті його пошкодження, заподіяний матеріальний збиток у розмірі 66 115,88 грн. та 7 199,64 грн., відповідно ( а.с. 10, 11, 12-14, 18-21 ).

Окрім цього, розмір заподіяної шкоди підтверджується рахунками-фактури №№СФ-0000389, СФ-0000457 від 18 вересня та 09 листопада 2015 року, відповідно ( а.с. 10, 11 ).

На підставі вищезгаданого договору добровільного страхування, заяви про виплату страхового відшкодування від 05 жовтня 2015 року ( а.с. 9 ), заяви про доплати страхового відшкодування ( а.с. 9 зв. ), страхових актів від 05 жовтня та 30 листопада 2015 року ( а.с. 7, 8 ) Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» виплатила ОСОБА_3 страхове відшкодування в загальному розмірі 66 613,06 ( 5 474,11 + 61 138,95 ) грн. ( а.с. 6, 6 зв. ).

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована на умовах договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ПЗУ Україна» згідно полісу №АІ/6907585 від 29 травня 2014 року ( а.с. 86 ).

Відповідно до зазначеного правочину 17 серпня 2016 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» перерахувало Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» частину страхового відшкодування в розмірі 38 336,67 грн. ( а.с. 96 ).

Таким чином, різниця між фактично виплаченою сумою Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» та відшкодованою Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» становить 28 276,39 грн. ( 66 613,06 - 38 336,67 ).

У зв'язку із цим, 16 червня 2015 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» звернулося до суду із названим позовом ( а.с. 1-2, 40 ).

На підтвердження заявлених вимог позивач надав належні та допустимі докази сплати страхового відшкодування та винності ОСОБА_2 в заподіянні зазначеної суми збитку.

Враховуюче зазначене, на переконання апеляційного суду, місцевий суд вірно встановив, що названа позивачем сума підлягає стягненню із ОСОБА_2 згідно положень ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування".

Окрім іншого, суд першої інстанції, у даному випадку, вірно зазначив, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати ( страхового відшкодування ) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою ( страховим відшкодуванням ).

Зазначене повністю узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року та 10 лютого 2016 року у справах №№6-2587цс15, 6-2878цс15, відповідно.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини, і, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 15, 16, 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування", ст.ст. 10, 11, 58-60, 88, 212-215 ЦПК України, в редакція, що діяла на момент ухвалення рішення, ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позову.

При цьому, ним дана належна оцінка доказів по справі у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, в редакції, що діяла на момент ухвалення рішення.

А тому, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, зокрема, ст.ст. 979, 993, 1194 ЦК України, ст. 6 Закону України «Про страхування», ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на думку апеляційного суду та у силу викладеного, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у суді другої інстанції та спростовуються належними та допустимими доказами по справі.

Інші обставини, зазначені в апеляції, зокрема, про те, що позовні вимоги мали бути заявлені до Приватного акціонерного товариство «Страхова компанія «УНІКА», в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до Приватного акціонерного товариство «Страхова компанія «УНІКА» та його відмови щодо виплати страхового відшкодування, на переконання апеляційного суду та у силу викладеного, правового значення для правильного вирішення спору не мають і не спростовують висновок суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог та не є, у даному разі, підставою для задоволення апеляційних вимог.

При цьому, доводи відзиву Приватного акціонерного товариство «Страхова компанія «УНІКА» на апеляційну скаргу ( а.с. 177-181 ), зокрема, про те, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» за даними вимогами не порушено прав апелянта, позивачем правомірно заявлені вимоги, з точки зору суду другої інстанції та з врахуванням викладеного, є обґрунтованими, спростовують зазначені апелянтом доводи з цього приводу та свідчать про наявність правових підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Разом з цим, у разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості у встановленому законом порядку пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено інші договори страхування цивільно-правової відповідальності.

А тому, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України.

Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2017 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» про відшкодування шкоди - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: С.О. Журба

О.П. Коцюрба