Постанова № 72922723, 21.03.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/3924/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.

Провадження № 22-ц/783/7280/17 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.

Категорія:53

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року м.Львів

Апеляційний суд Львівської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Струс Л.Б.

суддів: Цяцяка Р.П. , Шандри М.М.

секретаря: Симець В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Залізничного районного суду м.Львова в складі судді Ліуша А.І. від 17 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міра І К» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою Залізничного районного суду міста Львова від 17 жовтня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міра І К» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди визнано неподаною та повернуто позивачу.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі зазначає, що ухвала не відповідає нормам ст..119,120 ЦПК України, судом порушено норми процесуального права. Вказує, що ним дотримано вимоги ст..119 ЦПК України, вказано виклад обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги. В позовній заяві ним було зазначено докази на які він посилається, а також те що докази будуть заявлені на попередньому судовому засіданні.

Просить ухвалу скасувати та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, представника ОСОБА_3,перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міра І К» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м.Львова в складі судді Ліуша А.І. від 15 серпня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху, оскільки позовна заява не відповідала вимогам ст..119, 120 ЦПК України.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення ОСОБА_2 не отримав вказаної ухвали, конверт повернувся за закінченням терміну зберігання.(а.с.7).

Повертаючи позовну заяву позивачу районний суд виходив з того, що ОСОБА_2 не усунув недоліки позовної заяви в строк.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції виходячи із наступного.

Відповідно до Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), який набув чинності 15 грудня 2017 грудня.

Згідно з Перехідними положеннями ЦПК заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу;

Відповідно до ч.1, 2 ст.121 ЦПК України ( в редакції на час подання апеляційної скарги) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справ у суді першої інстанції» якщо заява не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення.

Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процессу (стаття 131, частина 2 статті 191 ЦПК), тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Як вбачається з ухвали від 15 серпня 2017 року про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_2 суддею було вказано, що ОСОБА_2 не зазначено жодних доказів, які б стверджували позовні вимоги на які посилається позивач у своїй позовній заяві. Однак, судова колегія не погоджується з таким висновком суду, оскільки впозовній заяві позивачем наведено перелік доказів на які він посилається, та зазначено, що вказані та інші докази будуть заявлені на попередньому судовому засіданні.

З врахуванням наведеного, суд першої інстанції постановив ухвалу про повернення позовної заяви у справі з порушенням вимог закону, тому така підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст.. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є зокрема неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на Ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 30 червня 2017 - задовольнити..

Ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 30 червня 2017 - скасувати, справу за позовом ОСОБА_2 на ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 17 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міра І К» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 22 березня 2018 року.

Головуючий

Судді