Рішення № 72921808, 01.03.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/8373/17

пр.№ 2/464/419/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

01.03.2018 м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

у складі: головуючого-судді Мички Б.Р.

секретар судового засідання Янишин М.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 /позивач/ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» /відповідач/ про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 «Львівські автобусні заводи» невиплачену йому заробітну плату за період з жовтня 2010 по серпень 2012 в сумі 10 127,80 грн. та середню зарплату за період затримки розрахунку з 12.09.2012 по 27.12.2017 у розмірі 110 041,20 грн. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 28.09.2010 його прийнято на посаду механіка дільниці ремонтно-механічного цеху ОСОБА_2 «Львівські автобусні заводи». 01.04.2011 був переведений на посаду дільничного механіка головного механіка відокремленого підрозділу ОСОБА_2 «ЛАЗ» та 11.09.2012 звільнений з даної посади на підставі п. 2 ч.1 ст.36 КЗпП України у зв’язку із закінченням терміну дії трудового договору. При звільненні відповідач не провів з ним розрахунку. Таким чином, невиплачена заробітна плата за період з жовтня 2010 по серпень 2012 становить 10 127,80 грн. На його звернення з проханням виплатити заборгованість по заробітній платі відповідач не реагує. Оскільки відповідач порушив термін проведення розрахунку просить стягнути з нього середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 12.09.2012 по 27.12.2017 у розмірі 110 041,20 грн.

Ухвалою від 01.02.2018 відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, так як згідно з вимогами ч.6 ст.19 ЦПК України поданий спір є малозначним, а тому у відповідності до ст.274 ЦПК України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч.4 ст.19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

В судове засідання позивача не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав та не заперечував проти винесення заочного рішення.

В судове засідання відповідач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у зазначений строк в ухвалі від 01.02.2018 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі останній не надав суду відзив на позовну заяву без поважних причин.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності з ч. 2 ст. 247, ст. 280 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи у відсутність сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та за письмовою згодою позивача у порядку спрощеного провадження при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч.5 ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому, провадиться в день звільнення, або якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч. 2 ст.233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 28.09.2010 перебував у трудових відносинах з відповідачем ОСОБА_2 «Львівські автобусні заводи», а саме 28.09.2010 - прийнятий на роботу на посаду механіка ремонтно-механічного цеху на ОСОБА_2 «Львівські автобусні заводи», 01.04.2011 переведений на посаду дільничного механіка головного механіка відокремленого підрозділу ОСОБА_2 «ЛАЗ», а 11.09.2012 звільнений з роботи у зв’язку із закінченням термінів дії трудового договору, відповідно до п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України. Також встановлено, що при звільненні відповідач не виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі і не провів з ним повного розрахунку.

Як вбачається із розрахунку позивача, зробленого виходячи із індивідуальних відомостей УПФ, відповідачем за період з жовтня 2010 по серпень 2012 проводилося нарахування та виплата йому заробітної плати не в повному розмірі, у зв'язку із чим на час його звільнення утворилася заборгованість в розмірі 10 127 грн. 80 коп.

З огляду на те, що відповідачем не надано ні позивачу, ні суду відомостей іншого розрахунку заборгованості, розрахунок позивача не спростований, відомості про відсутність заборгованості не надані, суд вважає, що позов в частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягає до задоволення.

У відповідності до положень ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено обов'язок роботодавця регулярно виплачувати заробітну плату його працівникам відповідно до умов договору, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Частиною 1 статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Також суд враховує, що відповідно до положень ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до роз'яснень, які містить п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» не проведення розрахунку з працівником в терміни передбачені ст.116 КЗпП України є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Аналогічна позиція висвітлена в рішенні Конституційний Суд України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, щодо офіційного тлумачення положень ст.233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 КЗпП України.

З огляду на викладене та враховуючи те, що відповідач не провів із позивачем розрахунок в строк визначений ст.116 КЗпП, суд приходить до висновку, що з нього слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку з часу звільнення 12.09.2012 по 27.12.2017 в сумі 110 041 грн. 20 коп., а тому позов в цій частині також слід задоволити.

Крім того, вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст.141 ЦПК України, відповідно до частини задоволених вимог з відповідача в користь держави підлягають стягненню судовий збір в розмірі 1 201,69 грн., від сплати якого позивач звільнений при подачі позову до суду.

Рішення суду в частині виплати середньої заробітної плати за один місяць, у відповідності до вимог п.2. ч.1 ст.430 ЦПК України допустити до негайного виконання.

На підставі ст.ст. 116-117 К3пП України, Закону України «Про оплату праці» та керуючись ст.ст. 2, 12, 81, 89, 128, 141, 247, 258, 263-265, 274-279, 280-284, 354, 430 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку – задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» на користь ОСОБА_1 заборгованість по невиплаченій заробітній платі за період з жовтня 2010 по серпень 2012 в сумі 10 127 грн. 80 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 12.09.2012 по 27.12.2017 в сумі 110 041 грн. 20 коп., всього на загальну суму 120 169 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» в дохід держави 1 201,69 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 01.03.2018.

Позивач: ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи», код ЄДРПОУ - 33894928, місцезнаходження: м.Київ, бульвар І.Лепсе, 6

Головуючий Б.Р. Мичка