Постанова № 72921777, 12.03.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1316/1712/12 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А.

Провадження № 22-ц/783/7176/17 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія: 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

представника ТзОВ «Факторингова Компанія «Вектор Плюс»» - Блажевського П.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 листопада 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Вектор Плюс», заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», боржники: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, звернулося до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні по цивільній справі №1316/1712/12 - Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» на стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», у зв'язку з переходом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» прав кредитора відповідно до договору факторингу № 15 від 28.11.2012 року.

Оскаржуваною ухвалою суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» задоволено, замінено стягувача у виконавчому провадженні по виконанню виконавчого листа, виданого Пустомитівським районним судом 20.12.2016 року по цивільній справі № 1316/1712/12 про стягнення із ОСОБА_7 заборгованості за кредитним договором №1304/0907/88-006 від 28.09.2007 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - зі стягувача Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, в апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні відмовити. В апеляційній скарзі зазначає, що на підставі договору факторингу № 15 від 28.11.2012 року до ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» перейшли права кредитора за кредитним договором № 1304/0907/88-006 від 28 вересня 2007 року, договором іпотеки від 28.11.2007 року та договором поруки № 1304/0907/88-006 Р-1 від 28.09.2007 року, укладеними між АКБ «ТАС -Комерцбанк» та ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_5, тобто, відбулася заміна кредитора, який набув всіх прав та обов»язків кредитора за кредитним договором. На виконання рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 жовтня 2012 року, яким зі ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_2 стягнуто на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованість за кредитним договором № 1304/0907/88-006 від 28.09.2007 року в розмірі 38 368,68 доларів США шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, судом видано виконавчий лист, виконавче провадження за яким не відкрито. Апелянт покликається на те, що задовольняючи заяву ТзОВ «Вектор Плюс», суд першої інстанції керувався правовою позицією,викладеною в постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13, відповідно до якої, виходячи зі змісту ст.ст. 512, 514 ЦК України, ст. 378 ЦПК України, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення права вимоги, правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача, не врахувавши те, що виконавче провадження не було відкрите, а за відсутності відкритого виконавчого провадження позивач та відповідач (у справі), кредитор та боржник (у зобов'язанні) не набули статусу сторін у виконавчому проваджені. На думку апелянта надання ТзОВ «Факторингова компанія Вектор Плюс» статусу стягувача у виконавчому проваджені, за відсутності відкритого виконавчого провадження та після пропуску строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, є неправомірним.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника представника ТзОВ «Факторингова Компанія «Вектор Плюс»» - Блажевського П.І. щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Звертаючись до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні, ТзОВ «Факторингова Компанія «Вектор Плюс»» посилалось на те, що до нього перейшло право вимоги до боржника, що є підставою для заміни стягувача у виконавчому провадженні.

Задовольняючи заяву ТзОВ «Факторингова Компанія «Вектор Плюс»», замінюючи стягувача ПАТ «Сведбанк» у виконавчому провадженні по виконанню рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12.10.2012 року у справі №1316/1712/12 на ТзОВ «Факторингова Компанія «Вектор Плюс»», суд першої інстанції виходив з того, що до ТзОВ «Факторингова Компанія «Вектор Плюс»» внаслідок укладення договору відступлення права вимоги перейшло право вимоги до боржників ПАТ «Сведбанк», в тому числі і за кредитним договором №1304/0907/88-006 від 28.09.2007 року, укладеним між ПАТ АКБ «ТАС - Комерцбанк», правонаступником якого стало ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_6, що є підставою заміни стягувача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст.. 515 ЦК України) може бути замінений іншою стороною внаслідок,зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'яанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов»язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва і можливе на будь - якій стадії процесу.

За змістом ст. 512 ЦК України, ст. 378 ЦПК України 2004 року та ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

Підставою правонаступництва юридичної особи є, зокрема, й відступлення права вимоги, яке підтверджено документально.

У зв'язку з такою зміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження у зв'язку з чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч.5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 378 ЦПК України 2004 року за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Аналогічний висновок міститься й у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі №6-122цс 13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, ст. 378 ЦПК України, ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 жовтня 2012 року Пустомитівським районним судом Львівської області ухвалено рішення, яким вирішено стягнути зі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованість за кредитним договором № 1304/0907/88-006 від 28 вересня 2007 року в розмірі 38 368,68 доларів США шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок № 40 на вулиці Козацькій у с. Оброшино, Пустомитівського району Львівської області та земельну ділянку площею 0,1375 га., кадастровий номер 4623684900:01:002:0109, шляхом реалізації.

На виконання рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12.10.2012 року, Пустомитівським районним судом Львівської області 20.12.2016 року видано виконавчий лист №1316/1712/12.

Частини 1, 2 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» передбачають, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач та боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

А відтак, ПАТ «Сведбанк» є стягувачем, оскільки виконавчий лист №1316/1712/12 на виконання рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12.10.2012 року, Пустомитівським районним судом Львівської області 20.12.2016 року було видано на користь ПАТ «Сведбанк».

Як вбачається з матеріалів справи, 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс»» було укладено договір факторингу № 15, згідно якого право вимоги щодо заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором № 1304/0907/88-006 від 28.09.2007 року перейшло від ПАТ «Сведбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс»». Також до ТзОВ «Факторингова компанія Вектор Плюс»» перейшло право вимоги згідно договору іпотеки та договору поруки.

Вищенаведений договір відступлення права вимоги № 15, укладений 28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», свідчить про правонаступництво, і ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс»» набуло всіх прав та обов'язків кредитора за кредитним договором № 1304/0907/88-006 від 28.09.2007 року, укладеним між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_5, а також договорами іпотеки та поруки.

Відповідно до ч.5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї зі сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду віз заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вичинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 378 ЦПК України 2004 року.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто, процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

З урахуванням ст. ст. 512, 514 ЦК України, ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» та правових висновків Верховного Суду України, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що передання кредитором, ПАТ «Сведбанк», своїх прав іншій особі, ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс»» за договором відступлення права вимоги (договір цесії), є правонаступництвом, і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження на будь - якій стадії виконавчого провадження.

Доводи апеляційної скарги про те, що за відсутності відкритого виконавчого провадження питання про заміну стягувача у виконавчому провадженні не може бути вирішено, є без підставними та необґрунтованими, оскільки при наявності договору про відступлення права вимоги та за відсутності заміни стягувача, яким у виконавчому листі зазначено ПАТ «Сведбанк» відсутня й особа, яка має право подати заяву про відкриття виконавчого провадження.

Без заміни сторони виконавчого провадження, якими відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження є стягувач і боржник, правонаступник позбавлений процесуальної можливості звертатися із заявою про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Крім того, норма ст. 378 ЦПК України 2004 року, має імперативний характер, оскільки у ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.

За таких обставин звернення правонаступника, ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс»», із заявою про заміну стягувача, ПАТ «Сведбанк», за відсутності відкритого виконавчого провадження, відповідає змісту ст. ст. 512, 514 ЦК України та ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 383 ЦПК України 2004 року, правовій позиції Верховного Суду України, що міститься й у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі №6-122цс 13, зміст яких спростовує доводи апелянта.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 листопада 2017 року -залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 22.03.2018 року.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Ванівський О.М.

Цяцяк Р.П.