Постанова № 72921630, 12.03.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/245/17 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.

Провадження № 22-ц/783/7048/17 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія: 19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: представника КС «Християнська злагода» -

Геш І.Ю., ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Кредитної спілки «Християнська злагода» на рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 вересня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до Кредитної спілки «Християнська злагода», ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги укладеного між КС «Християнська злагода» та ОСОБА_3 від 14.03.2013 року.

Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_4 до Кредитної спілки «Християнська злагода», ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги задоволено повністю, визнано недійсним договір, укладений 14.03.2013 року між Кредитною спілкою «Християнська злагода» та ОСОБА_3, про відступлення права вимоги до ОСОБА_4.

Рішення судув апеляційному порядку оскаржила КС «Християнська злагода»,вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В апеляційній скарзі зазначає те, що суд першої інтонації не звернув увагу на те, що позовну заяву про визнання договору про відступлення права вимоги підписано та подано до суду, як зазначено в самій позовній заяві, представником ОСОБА_4 - ОСОБА_5, проте в матеріалах справи відсутній оригінал довіреності чи інший документ, що підтверджує повноваження представника. Відтак, особа яка подала позовну заяву в даній справі не мала повноважень на представлення інтересів позивача ОСОБА_6 у справі № 461/245/17-ц. Апелянт вважає, що судом безпідставно поновлено термін позовної давності, оскільки заяву про поновлення строку ні позивачем, ні його представником не було подано. Крім цього, відповідачами надавались, як усні, так і письмові пояснення на підтвердження того, що позивач по справі ОСОБА_6 ухиляючись від відповідальності, передбаченої договором про надання кредиту № 319/07 від 29.07.2007 року, не повідомив КС «Християнська злагода» про зміну юридичної та фактичної адреси свого місця проживання, номерів контактних телефонів. Відтак, не володіючи іншою інформацією, кредитор та новий кредитор надсилали листи про відступлення права вимоги за адресою, яка вказана в договорі про надання кредиту. Проте, в оскаржуваному рішенні жодних висновків чи спростувань вищезазначеному не наведено, а лише зазначено, що серед матеріалів справи відсутні відомості, які б свідчили про те, що ОСОБА_6 було відомо про укладення договору про відступлення права вимоги. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не врахував, що відступлення права вимоги відбулося не на підставі договору, а на підставі рішення суду, підстави його законності, порядку укладення та інші необхідні вимоги вже встановлювались судом, копію даної ухвали було долучено до матеріалів справи. З вищенаведених підстав апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, а позовну заяву залишити без розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, представника КС «Християнська злагода» Геш І.Ю., ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Положеннями частини 1 статті 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 29.09.2007 року між КС «Християнська Злагода» та ОСОБА_4 був кладений договір № 319/07 про надання кредиту, відповідно до умов якого останній отримав 77000,00 грн. кредиту.

14.03.2013 року між КС «Християнська Злагода» та ОСОБА_7 був укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого відбулася заміна кредитора у борговому зобов'язанні, яке виникло і триває на підставі договору про надання кредиту № 319/07 від 29.09.2007 року та рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03.03.2010 року № 2-314/2010 шляхом прощення зустрічної заборгованості. За договором до нового кредитора, ОСОБА_3, перейшли всі права первісного кредитора у зобов'язанні в сумі 77819,09 грн., втому числі право вимоги до ОСОБА_4

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора (ст. 515 ЦК України).

За змістом ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.

Статтею 21 Закону України «Про кредитні спілки» визначено види господарської діяльності кредитної спілки, а п. 11 ч. 1 цієї статті врегульовано, що провадження кредитною спілкою іншої діяльності, крім передбаченої цим Законом, не допускається.

Отже, кредитна спілка, як кредитодавець, з огляду на особливості правового статусу, визначеного законом, не має права відступати право вимоги за кредитним договором, оскільки такі повноваження законом не передбачені.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно керуючись положеннями статтями 1, 21 Закону України «Про кредитні спілки», статтями 512, 515 ЦК України дійшов правильного висновку про те, що спірні зобов'язання випливають з кредитного договору, укладеного кредитною спілкою з фізичною особою, надання кредитних коштів здійснено за рахунок об'єднання грошових внесків членів кредитної спілки, такі зобов'язання тісно пов'язані з особою кредитора і в силу положень ст. 515 ЦК України заміна кредитора у таких зобов'язаннях не допускається.

Такі висновки суду узгоджуються із правовою позицією висловленою у постанові Верховного Суду України від 02 вересня 2015 року у справі № 6-667цс15, яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Доводи апеляційної скарги про те, що позовну заяву про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги підписано та подано до суду, як зазначено в самій позовній заяві, представником ОСОБА_4 - ОСОБА_5, однак в матеріалах справи відсутній оригінал довіреності, чи інший документ, що підтверджує повноваження представника, а тому особа, яка подала позовну заяву, не мала повноважень на представництво інтересів позивача ОСОБА_6, є безпідставними, оскільки до матеріалів позовної заяви було долучено копію довіреності належної форми і з визначеним обсягом повноважень,така виготовлена на бланку, відповідна інформація про яку занесена в Єдиний реєстр спеціальних бланків нотаріальних документів, інформація про довіреність внесена в Єдиний реєстр довіреностей, а відтак така не викликає жодних сумнівів у її достовірності.

Посилання в апеляційній скарзі на що те, що судом безпідставно поновлено термін позовної давності, оскільки заява про поновлення строку ні позивачем, ні його представником не подавалась, є голослівними та надуманими зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).

Як встановлено судом першої інстанції, оспорюваний договір, укладений між КС «Християнська Злагода» та ОСОБА_3 14.03.2013 року, з позовними вимогами про визнання його недійсним ОСОБА_4 звернувся у січні 2017 року, тобто, більше ніж через три роки після його укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

В матеріалах справи відстуні відомості, які б безспірно підтверджували те, що ОСОБА_4 було відомо про укладений договір про відступлення права вимоги

Копія даного договору, що була надіслана ОСОБА_4 21.03.2013 року на адресу: АДРЕСА_1, останнім отримана не була, про що свідчить довідка форми ф. 20 поштового відділення «Укрпошта» № 70 м. Львова.

Матеріали виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості з позивача на користь ОСОБА_3, надсилалися ОСОБА_4 за адресою у м. Львові, хоча у постановах державного виконавця була зазначена адреса ОСОБА_4 - АДРЕСА_2.

За таких обставин, колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про поважність причин пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки відсутні інші відомості, що свідчили б про інформованість ОСОБА_4 про наявність оспорюваного договору чи можливість дізнатися про порушення таким чином його прав.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір про відступлення права вимоги до ОСОБА_4, укладений між КС «Християнська злагода» та ОСОБА_8 затверджено ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 28.03.2013 року у справі № 464/2710/13-ц, спростовується ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 24.07.2017 року, якою ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 28.03.2013 року скасовано і передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦКП України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга КС «Християнська злагода» не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

апеляційну скаргу Кредитної спілки «Християнська злагода» - залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 вересня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 22.03.2018 року.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Ванівський О.М.

Цяцяк Р.П.