Рішення № 72921425, 22.03.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/14749/17

Провадження № 2-а/344/400/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Татарінової О.А.

секретаря Бухвак І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 соціальної політики Виконкому Івано-Франківської міської ради про надання статусу інваліда війни,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 соціальної політики Виконкому Івано-Франківської міської ради про надання статусу інваліда війни. Мотивував тим, що відповідно до законодавства він є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції, є інвалідом другої групи. Інвалідність пов’язана з виконанням обов’язків по ліквідації аварії на ЧАЕС. Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» до інвалідів війни належать особи із інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов’язаних ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. На запит до ОСОБА_2 з питань цивільного захисту на ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи при Київській обласній адміністрації, позивач отримав відповідь про те, що він був задіяний в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань цивільної оборони. На протязі десяти років з 1986 по 1996 років, позивач виконував роботи по ліквідації наслідків аварії, що підтверджують записи в його трудовій книжці. Після десяти років робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС позивач звільнився у зв’язку з погіршенням стану здоров'я. На підставі наведеного просив суд зобов’язати ДСП Виконкому Івано-Франківської міської ради надати ОСОБА_1 статус інваліда війни відповідно до п.9 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту».

В судове засідання представник позивача ОСОБА_3 не з'явилась, подала заяву, в якій просила розгляд справи проводити у її відсутності, позов підтримала.

Представник відповідача ОСОБА_2 соціальної політики Виконкому Івано-Франківської міської ради в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи наявний відзив на адміністративний позов (а.с.19-20), в якому представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, оскільки ОСОБА_2 соціальної політики дотримано всіх норм законодавства при відмові у наданні статусу інваліда війни ОСОБА_1, так як згідно поданих ним документів немає правових підстав надати ОСОБА_1 статус інваліда війни.

Враховуючи заяву представника позивача, думку відповідача, викладену у відзиві, дослідивши письмові докази у справі, судом встановлено наступне.

Положеннями ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно - правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постараждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 Категорія, учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією посвідчення серії А № 422412 та копією вкладки № 625657с від 25.12.2008 року (а.с.7)

ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності з 30.01.2002 року, причина інвалідності - захворювання пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією Довідки серії МСЕ № 018888 від 30.01.2002 року (а.с.26-27).

Відповідно до експертного висновку Львівської регіональної міжвідомчої експертної ОСОБА_4 по встановленню причинного зв'язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аваріях на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру, на засіданні № 6 від 10.04.2007 року розглянуто заяву ОСОБА_1 та встановлено, що захворювання ОСОБА_1 пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.23).

Згідно з копією довідки № НОМЕР_1 «Комбінат» Чорнобильська АЕС ім. В.І.Леніна від 27.10.1989 року (а.с.8) ОСОБА_1 був безпосередньо занятий на роботах, які давали право на державну пенсію на пільгових умовах згідно зі списком № І ОСОБА_4 Міністрів СССР від 22.08.1956р. № 1173, з 01.07.1986 року по 31.12.1987 року, з 01.01.1988 року по 26.02.1989 року.

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.5-6), позивач з 1986 по 1996 років виконував роботи по ліквідації наслідків аварії.

Відповідно до копії Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби медичної та соціальної допомоги серії АБ № 0012871 від 13.02.2017 року, встановлено ступінь втрати працездатності ОСОБА_1 – 80% (а.с.24-25).

На звернення ОСОБА_1, ОСОБА_2 з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи надав Інформаційну довідку (про участь у формуваннях ЦО) № 01.1-14/137-1 від 28.08.2017 року (а.с.2,3), якою повідомив позивача, що у відповідності до вимог чинного законодавства на момент аварії на Чорнобильській АЕС нормативно-правових актів з питань Цивільної оборони, в першу чергу – Положення про Цивільну оборону СРСР, затверджене постановою ЦК КПРС і ОСОБА_4 Міністрів СРСР № 1111-1976 року; наказу заступника Міністра оборони СРСР – начальника ЦО СРСР № 90 від 06.06.1975 року (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та № 92 від 29.06.1976 року (Настанова про орагнізацію та ведення Цивільної оборони в районі (сільському на сільськогосподарському об'єкті народного господарства), Розпорядження ЦО СРСР від 26.04.1986 року начальника ЦО УРСР від 28.04.1986 року, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної ОСОБА_4 народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.1986 року № 01, від 30.04.1986 року № 02, від 04.05.1986 року № 16, від 19.05.1986 року № 52 та ін.), Цивільна оборона орагнізовувалась за територіально-виборчим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі – чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають мололітніх дітей. Формування ЦО, в т.ч. і невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих. Громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків) залучались до виконання цих робіт сааме у складі формувань Цивільної оборони.

Листом №2797/45.31-07/35в від 20.10.2017 року ОСОБА_2 соціальної політики Виконкому Івано-Франківської міської ради, розглянувши подані ОСОБА_1 документи стосовно надання статусу інваліда війни відповідно до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», повідомив позивача про те, що відсутні відомості (накази, розпорядження) про залучення його за місцем роботи до складу формувань Цивільної оборони (а.с.4).

Як вбачається з копії листа №2388/45.31-12/36в від 11.09.2017 року, ОСОБА_2 соціальної політики Виконкому Івано-Франківської міської ради звертався до ОСОБА_2 з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації з проханням надати інформаційну довідку про те, чи ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований у м. Івано-Франківськ на вул. Чорновола, 125 А кв.1, був залучений у список особового складу формувань цивільної оборони, які були залучені до ліквідації аварії та її наслідків у 1986 році (а.с.21).

Листом від 20.09.2017 року № 01.1-14/1504 ОСОБА_2 з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації повідомив, що в архіві ОСОБА_2 під грифом «обмеження доступу» наявне Розпорядження начальника Цивільної оборони Київської області з питань ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, видані починаючи з 28.04.1986 року. Зазначені розпорядчі документи начальника ЦО Київської області містять прямі вказівки щодо організації заходів Цивільної оборони, завдання з цього приводу всім службам Цивільної оборони Київської області, а також обласним оранізаціям та установам. При цьому вони не містять відомостей щодо залучення до цих робіт конкретних підприємств та окремих громадян (а.с.21 на звороті).

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Згідно з вимогами чинних на момент аварії на Чорнобильській АЕС нормативно-правових актів з питань Цивільної оборони - Положення про Цивільну оборону СРСР, затверджене Постановою ЦК КПРС і ОСОБА_4 Міністрів СРСР № 1111 - 1976 року, наказів заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР від 06.06.1975 № 90 (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами), від 29.06.1976 року № 91 (Настанова про організацію та ведення ЦО у міському районі та на промисловому об'єкті народного господарства) та від 29.06.1976 року № 92 (Настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (сільському) та на сільськогосподарському об'єкті народного господарства), розпоряджень начальника ЦО СРСР від 26.04.1986 року та начальника ЦО УРСР від 28.04.1986 року, Цивільна оборона організовувалась за територіально - виробничим принципом в усіх населених пунктах та усіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі: чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи; жінки від 16 до 55 років, за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей.

Статтею 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено: «Учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України». З урахуванням викладеного, формування ЦО, в тому числі невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійних лих. Громадяни, які виконували роботи з ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків) залучались до виконання робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на встановлення статусу інваліда війни відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки для набуття статусу інваліда війни, позивач отримав від ОСОБА_2 з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації вказану інформаційну довідку на підтвердження його участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваних дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 77, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 соціальної політики Виконкому Івано-Франківської міської ради про надання статусу інваліда війни - задовольнити.

Зобов’язати ОСОБА_2 соціальної політики Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради встановити ОСОБА_1 статус інваліда війни відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту».

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до Львівського Апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дня проголошення.

Суддя Татарінова О.А.