Ухвала суду № 72921416, 23.03.2018, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/142/18

Провадження № 1-кп/364/28/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2018 року, Володарський районний суд Київської області, у складі:

головуючого судді Моргун Г. Л.,

за участі секретаря судового засідання Сіваченко Л. В.,

прокурора Гонтара А.І.,

представника Володарського сектору з питань пробації ЦМУ ПВКПП Міністерства юстиції ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

представника потерпілих ОСОБА_3,

потерпілих ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому в смт ОСОБА_3, клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання по кримінальному провадженню № 1-кп/364/28/18 внесеного до Єдиного Реєстру досудових розслідувань за № 1201611016000074 від 05.04.2016 року про обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Володарського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України.

23.03.2018 року в судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання. Своє клопотання прокурор мотивує тим, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29.01.2018 року ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов’язання строком до 25.03.2018 року, оскільки до закінчення запобіжного заходу, судовий розгляд по даному кримінальному провадженні не закінчиться, враховуючи характер та тяжкість вчиненого обвинуваченим ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі від трьох до восьми років, а також те, що нехтування ОСОБА_6 Правилами дорожнього руху України призвело до смерті особи. Одночасно прокурор звертає увагу на ставлення ОСОБА_6 до вчиненого , а саме те , що обвинувачений не відшкодував потерпілим завдану шкоду, не висловлює їм співчуття жалю за скоєне та під час досудового розслідування , з метою уникнення кримінальної відповідальності, намагався перекласти свою вину на іншого водія.

Прокурор , вказуючи, що є достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, шляхом схиляння до надання неправдивих показань з приводу обставин та механізму розвитку дорожньо- транспортної пригоди, щоб уникнути кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення (злочин) та відповідно уникнути покарання у виді позбавлення волі на певний строк, просить суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді особистого зобов’язання строком на 60 днів.

У судовому засіданні представник потерпілих ОСОБА_3 та потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підтримали позицію прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у видіособистого зобов’язання строком на 60 днів.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 вказала суду, що заявлене прокурором клопотання подано до суду поза строками визначеними КПК України , без дотримання положень ст.ст. 331, 194 ч.6, 199 ч.1 КПК України, а тому вважає, що воно не підлягає задоволенню.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника.

Представник органу з питань пробації ОСОБА_1 вирішення питання по клопотанню відніс на розсуд суду.

Суд, ознайомившись із клопотанням прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання, вислухавши думку усіх учасників процесу, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що під час досудового розслідування кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29.01.2018 року ОСОБА_6 був обраний запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання до 25.03.2018 року.

Вирішуючи питання по заявленому прокурором клопотанню щодо продовження запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання обвинуваченому ОСОБА_6, суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам, зокрема: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити зазначені дії.

Ст. 178 КПК України вказує, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров’я обвинуваченого; його репутацію; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей тощо.

Згідно положень ст. 179 КПК України особисте зобов’язання полягає у покладенні на обвинуваченого зобов’язання виконувати покладені на нього судом обов’язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Одночасно з наведеним слід врахувати, що ч.1, ч. 2 ст. 331 КПК України визначено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Частина 6 статті 194 КПК України вказує, що обов’язки, передбачені частиною п’ятою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на обвинуваченого були покладені відповідні обов’язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов’язки скасовуються.

Частиною першою статті 199 КПК України визначено , що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Враховуючи вище викладені вимоги КПК України та беручи до уваги, що під час досудового розслідування кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29.01.2018 року ОСОБА_6 був обраний запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання до 25.03.2018 року , а прокурором заявлено клопотання про продовження вказаного запобіжного заходу у судовому засіданні 23 березня 2018 року, тобто з пропуском встановленого законом процесуального часу на подачу такого клопотання до суду. Одночасно прокурором не було заявлено клопотання про поновлення процесуального строку та не вказано поважних причин його пропуску. Таким чином суд зобов’язаний відмовити прокурору у задоволенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання, у зв’язку з пропуском встановленого КПК України процесуального строку на його подання до суду.

На підставі наведеного та керуючись статтями 117, 177-179, 194 ч.6, 199 ч.1, 331, 532 КПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні клопотання прокурору Володарського відділу Білоцерківської місцевої прокуратури ОСОБА_7 про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання у зв’язку з пропуском встановленого КПК України процесуального строку на його подання до суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. Л. Моргун