Вирок № 72920951, 19.03.2018, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/1497/17

Провадження № 1-кп/442/192/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Хомика А.П..

з участю секретаря - Лужецької С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140110002528 від 19.11.2016, відносно: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого 25.12.2006 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 190, 70, 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, умовно-достроково звільнений 17.08.2010 на підставі ст. 81 КК України, 06.12.2016 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, 70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, –

- з участю прокурора - Кріцака Л.Ф.,

- обвинуваченого - ОСОБА_1,

встановив:

ОСОБА_1, 18.11.2016 в період часу з 00 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв. повторно, маючи умисел на заволодіння чужим майном з метою особистого збагачення, зайшов на третій поверх в коридорі будинку № 101, що по вул. Стрийській в м. Дрогобичі Львівської області, звідки шляхом вільного доступу, таємно викрав дитячий візок марки „Tako” вартістю 250 грн., спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у таємному викраденні майна потерпілої ОСОБА_2 визнав повністю, щиро розкаявся, та дав показання, згідно з якими, 18.11.2016 в нічний час, шляхом вільного доступу викрав зі сходової клітки будинку № 101, що по вул. Стрийській в м. Дрогобичі Львівської області дитячий візок, який після цього реалізував в ломбарді м. Стебник Львівської області. Просив суд його суворо не карати, застосувати до нього Закон України «Про амністію в 2016 році», а саме звільнити його від покарання на підставі ст. 3 цього Закону.

Потерпіла ОСОБА_2 подала заяву про розгляд кримінального провадження без її участі, претензій до обвинуваченого не має. Щодо міри покарання, то просить покарати суворо.

Крім повного визнання своєї винності обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.

Заслухавши думку учасників судового провадження, роз'яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнає фактичні обставини доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.

При цьому, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення. Його дії вірно кваліфіковано за ч.2 ст. 185 КК України, оскільки він таємно викрав чуже майно, вчинивши таке повторно.

Доведеність вини і така кваліфікація дій обвинуваченого в суду не викликає сумнівів. Наведені вище докази винності у своїй сукупності є логічними і послідовними та відтворюють реальні події, що мали місце.

При призначенні покарання обвинуваченому суду слід суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що покарання засудженого є його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.

В даній справі, суд, призначаючи покарання ОСОБА_1 при виборі заходу примусу і порядку його відбування разом зі ступенем тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховує дані про особу обвинуваченого та всі інші обставини, які відповідно до положень КК України, у тому числі статей 66, 67 цього Кодексу, впливають на вибір заходу примусу та порядок його відбування.

При цьому до обставин, які пом'якшують покарання, суд відносить повне визнання обвинуваченим своєї винуватості, каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

В якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1, у відповідності до ст. 67 КК України, суд враховує – рецидив злочинів.

Також суд враховує те, що обвинувачений усвідомлює про настання наслідків, які завдані кримінальним правопорушенням.

З урахуванням наведеного, а також обставин, які пом'якшують покарання, аналізу особи винного як у загально-соціальному плані, так і в плані його потенційної суспільної небезпеки, характеристику за місцем проживання, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості й індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 серед альтернативних видів покарань, передбачених санкцією закону, за яким визнав його винуватим, покарання у виді позбавлення волі, оскільки таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, призначеним відповідно до вимог ст. 65 КК України.

З огляду на те, що обвинуваченого ОСОБА_1 засуджено за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06.12.2016 за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України та на підставі ст. 70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, а злочин у даному провадженні ним вчинено до ухвалення вказаного вироку, то суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК України.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_1 в строк відбуття покарання строк попереднього ув’язнення з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, а саме з 20.02.2017 ( з часу винесення ухвали про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі) до 20.06.2017 включно.

Поряд з цим, беручи до уваги заяву обвинуваченого про застосування щодо нього Закону України «Про амністію в 2016 році» від 22.12.2016 року, суд, враховуючи вимоги ст. 3 даного закону, те, що ОСОБА_1 відбув більше однієї чверті призначеного строку основного покарання (час перебування у слідчому ізоляторі з 20.02.2017 року по 20.06.2017 року в розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі та з 20.06.2017 року по 07.09.2017 року, тобто 10 місяців 18 днів), вважає за можливе застосувати до підсудного акт амністії, звільнивши від призначеного покарання на підставі ст.3 "Закону України "Про амністію у 2016 році " від 22.12.2016 року №1810-VІІІ, оскільки він відбув більше однієї чверті призначеного строку основного покарання, а кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується, не є тяжким відповідно до ст. 12 КК України.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Судові витрати відсутні, запобіжний захід не обирався.

Керуючись ст. ст. 100, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

ухвалив :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 8 (вісім) місяців.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06.12.2016, більш суворим покаранням, призначеного за даним вироком, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 8 (вісім) місяців.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати в строк відбуття покарання строк попереднього ув’язнення з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, а саме з 20.02.2017 до 20.06.2017 включно.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 3 "Закону України "Про амністію у 2016 році " від 22.12.2016 року №1810-VІІІ, звільнивши з-під варти в залі суду.

Речовий доказ: дитячий візок марки „Tako” вартістю 250 грн., який передано на зберігання потерпілій ОСОБА_2, після набрання вироком законної сили повернути останній.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя А.П. Хомик