Рішення № 72920380, 19.03.2018, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/3071/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"19" березня 2018 р. м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого-судді Сенечина В.М.,

при секретарі Кухар О.П.,

з участю: представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України Львівської області про визнання протиправними дії та рішення про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника та зобов’язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася в суд із адміністративним позовом до ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про визнання протиправними дії та рішення від 10 листопада 2017 року за № 9 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника, відповідно до вимог ч. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», та зобов’язанні призначити та виплачувати пенсію по втраті годувальника з

2 листопада 2017 року у розмірі 60 % середньомісячного заробітку (доходу) ОСОБА_4 на час смерті з урахуванням вже отриманих сум пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що перебуває на обліку в ОСОБА_3 об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Львівської області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». З 1962 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, який помер 20 лютого 2017 року. Останній з 1998 року до дня смерті отримував пенсію у відповідача на підставі ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 № 1789-ХІІ, тобто у розмірі пенсії по вислузі років, що складає 90 % середнього заробітку заступника міжрайонного прокурора Самбірського району. 2 листопада 2017 року звернулась до ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області з заявою про призначення пенсії по втраті годувальника в розмірі 60 % пенсії годувальника

ОСОБА_4 з підстав, визначених ч. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII. Листом за № 59/с-8 від 17 листопада 2017 року ОСОБА_2 повідомлено, що рішенням у формі протоколу від 10 листопада 2017 року за № 9 відмовлено в призначенні пенсії по втраті годувальника з наведених підстав.

Вважаючи вказані дії та рішення ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивачка звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

2 лютого 2018 року ОСОБА_2 подала заяву про збільшення позовних вимог та просила зобов’язати відповідача призначити та виплачувати їй пенсію по втраті годувальника з 21 лютого 2017 року.

Самбірське об’єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області подало до суду заперечення проти адміністративного позову. Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII передбачено, що у разі не прийняття до 1 червня 2015 року закону, щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру». У зв’язку з вищевикладеним з 1 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах вищезазначеного Закону, не призначаються, раніш призначені пенсії не перераховуються.

Таким чином, Самбірське об’єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області просило відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Відповідно до ухвали суду від 13 березня 2018 року замінено відповідача у справі Самбірське об’єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області на правонаступника – Головне управління Пенсійного фонду України Львівської області.

ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилася, подала письмову заяву про розгляд справи у її відсутності.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України Львівської області ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог покликаючись га обставини викладені у відзиві та запереченні на позов.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в ОСОБА_3 об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Львівської області та отримує пенсію за віком відповідно до закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Позивачка з 1962 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, який 20 лютого 2017 року помер, що стверджується копією Свідоцтва про шлюб серії I-УР № 417863 та копією Свідоцтва про смерть серії 1-СГ № 461622.

ОСОБА_4 з 1998 року до дня смерті отримував пенсію у ОСОБА_3 об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Львівської області на підставі ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 № 1789-ХІІ, тобто у розмірі пенсії по вислузі років, що складає 90 % середнього заробітку заступника міжрайонного прокурора Самбірського району.

2 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернулась до ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області з заявою про призначення пенсії по втраті годувальника в розмірі 60 % пенсії годувальника - ОСОБА_4 з підстав, визначених

ч. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.

ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області № 59/с-8 від 17 листопада 2017 року позивачку повідомлено, що рішенням ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області у формі протоколу від 10 листопада 2017 року за № 9 у призначенні пенсії по втраті годувальника відмовлено з тих підстав, що відповідно до ст. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (від 2 березня 2015 року № 213-VIIІ) з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру». З 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (із змінами № 578 від 2 липня 2015 року), де стаття 50-1 втратила чинність.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 № 1058-IV, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв’язку з втратою годувальника.

Згідно ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Статтею 36 цього Закону встановлено, що пенсія у зв'язку із втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Згідно з частиною другою цієї статті непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку.

ОСОБА_2 на час смерті ОСОБА_4 перебувала з останнім в зареєстрованому шлюбі та отримувала пенсію по віку, а тому має право вибору виду пенсії, передбаченого ст. 10 Закону України від 9 липня 2003 № 1058-IV.

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначено ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.

Відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності відповідного стажу і пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Згідно ч. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року

№ 1697-VII (який набрав чинності 15 липня 2015 року), пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім’ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім’ї. До непрацездатних членів сім’ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Водночас, покликання ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області в листі-відповіді за № 59/с-8 від 17 листопада 2017 року на звернення позивача як на підставу відмови в призначенні пенсії по втраті годувальника на п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII та скасування з 1 червня 2015 року норм щодо пенсійного забезпечення осіб, пенсії/довічне грошове утримання яких призначалися відповідно до Закону України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», то такі є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року (далі - Закон № 213-VIII) у разі неприйняття до 1 червня 2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

На час прийняття Закону № 213-VIII та з 1 червня 2015 року до 15 липня 2015 року діяв Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII, положеннями ст. 50-1 якого регулювались питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих органів прокуратури України, а відтак, п. 5 Прикінцевих положень Закон № 213-VIII стосувався положень Закону № 1789-XII і саме за нормами вказаного закону неможливо було призначати пенсію працівникам прокуратури. Така мала призначатися відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

З 15 липня 2015 року введено в дію новий Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, яким на сьогоднішній день регулюються питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України (стаття 86), а також обмеження щодо виплати та обчислення розміру пенсії, та який є спеціальним по відношенню до спірних правовідносин.

Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII втратив чинність, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п’ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України.

При цьому необхідно зауважити, що у рішенні від 3 жовтня 1997 року (справа

№ 18/183-97) Конституційний суд України вказав, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Водночас, Закон № 1697-VІІ було розроблено з урахуванням досвіду функціонування прокуратури в європейських державах, стандартів Ради Європи, а також висновків та рекомендацій, які надавалися Венеціанською Комісією щодо законопроектів про реформування прокуратури України (CDL-AD (2006)029 від 17 жовтня 2006 року, CDL-AD (2009)048 від 27 жовтня 2009 року, CDL-AD (2012)019 від 15 жовтня 2012 року).

Будь-які зміни до статті 86 Закону № 1697-VII щодо відсутності права в непрацездатного члена сім’ї прокурора на призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника на звернення до державних органів Пенсійного фонду України законодавцем на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії не вносились. Положення Закону № 1697-VII не визнані неконституційними та підлягають застосуванню.

Стосовно визначення розміру пенсійних виплат при призначенні пенсії у зв’язку з втратою годувальника, то згідно ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Пунктом 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада2005 року № 22-1 передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в ОСОБА_3 об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Львівської області, де і отримую пенсію, а також те, що померлий - ОСОБА_4 перебував на обліку в даному управлінні та отримував пенсію, згідно Закону України «Про прокуратуру», документи, що вимагаються при призначенні пенсії, в Управлінні наявні.

Окрім цього, на виконання постанови Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30 вересня .2016 року, яке набрало законної сили ОСОБА_3 об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Львівської області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_4 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII (у редакції, що діяла станом на 1999 рік) на підставі довідки прокуратури Львівської області від 18 липня 2016 року №18/1167 та відповідно визначено розмір такої в сумі 14101 грн. 63 коп.

Дане судове рішення в порядку ч. 2 ст. 228 КАС України ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2017 року визнано таким, що втратило законну силу та закрито провадження у справі з підстави смерті ОСОБА_4

Системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що пенсія за віком та пенсійне забезпечення за вислугу років мають однакову правову природу.

Пенсією є регулярна щомісячна грошова виплата, яка призначається у встановленому державою порядку як захід матеріального забезпечення у зв'язку з настанням певної обставини - досягнення пенсійного віку, інвалідності, смерті годувальника. Пенсійне забезпечення за вислугу років також являє собою регулярну щомісячну грошову виплату, яка чоловіку позивачці була призначена при звільненні за вислугою років та виплачувалась територіальним органом Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України як захід матеріального забезпечення.

У справах «Стек та інші проти Сполученого Королівства», «Пічкур проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, якщо у державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14 Конвенції щодо заборони дискримінації. Дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. У практиці ЄСПЛ напрацьовані також три головні критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями ст.1 Першого протоколу, а саме чи є такий захід законним; чи переслідує втручання в право власності «суспільний інтерес»; чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям. За оцінкою ЄСПЛ не буде вважатись пропорційним втручання, яке становить «особистий та надмірний тягар» для особи.

Суд вважає, що ОСОБА_2 має право на перерахунок (призначення) пенсії по втраті годувальника з 21 лютого 2017 року з наступного дня за днем смерті ОСОБА_4, що відповідає приписам п. 3) ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV, а саме, що 2пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника».

З урахуванням наведеного, позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 9, 72, 139, 241-246, 250 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати протиправними дії та рішення ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області від 10 листопада 2017 року за № 9 про відмову у призначенні ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника, відповідно до вимог ч. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України Львівської області призначити та виплачувати ОСОБА_2 пенсію по втраті годувальника з 21 лютого 2017 року, відповідно до вимог ч. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», у розмірі 60 % середньомісячного заробітку (доходу) ОСОБА_4 на час смерті з урахуванням вже отриманих сум пенсії.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Львівської області на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 640 грн. судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя