Ухвала суду № 72920065, 23.03.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпечені адміністративного позову

23 березня 2018 р. м. Чернівці справа № 824/269/18-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув заяву про забезпечення позову за позовною заявою публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області, управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, реєстраційної служби Герцаївського районного управління юстиції про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер рішення 6268869 від 26.09.2013 р., винесене державним реєстратором реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області Мар`ян Т.Я. щодо припинення іпотеки на нерухоме майно - будинок, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Герцаївський район, с. Остриця, провулок Посольський, будинок 31, номер запису іпотеки №2661864 від 29.12.2011 р.;

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер рішення 6267772 від 26.09.2013 р., винесене державним реєстратором реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області Леорда М.А. щодо припинення іпотеки на нерухоме майно - земельну ділянку, кадастровий номер 7320784000:01:003:0314, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Герцаївський район, с. Остриця, провулок Посольський, будинок 31, номер запису про іпотеку №2661336 від 29.12.2011 р.;

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжеь індексний номер рішення 6269840 від 26.09.2013 р., винесене державним реєстратором реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області Мар`ян Т.Я. щодо припинення обтяження на нерухоме майно - будинок, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Герцаївський район, с. Остриця, провулок Посольський, будинок 31, номер запису про обтяження №2662292 від 29.12.2011 р.;

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер рішення 6269353 від 26.09.2013 р., винесене державним реєстратором реєстраційної слуєби Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області Леорда М.А. щодо припинення обтяження на нерухоме майно - земельну ділянку, кадастровий номер 7320784000:01:003:0314, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Герцаївськийц район, с. Остриця, провулок Посольський, будинок 31, номер запису про обтяження №2662040 від 29.12.2011 р.;

- зобов`язати управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, реєстраційну службу Герцаївського районного управління юстиції вчинити дії, а саме поновити державну реєстрацію іпотеки та обтяження речового права за іпотечним договором №б/н від 29.12.2011 р., за реєстровим №1287, що посвідчений приватним нотаріусом Герцаївського районного нотаріального округу Чернівецької області Опришко С.І., згідно якого в іпотеку ПАТ "Сведбанк" було передано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 254,60 кв. м, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Герцаївський район, с. Остриця, будинок 31 по провулку Посольському та земельну ділянку, загальною площею 0,1352 га, кадастровий номер 7320784000:01:003:0314, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Герцаївський район, с. Острниця ,в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та в Державному реєстрі іпотек) з дати вилучення припинення обтяження, а саме - 29.09.2013 р., в тому числі шляхом їх перенесення до спеціальних розділів новоствореного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Разом із адміністративним позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить забезпечити позов шляхом заборони реєстраційній службі Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області, управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, реєстраційної службі Герцаївського районного управління юстиції та будь-яким іншим суб`єктам, на які покладено функції із проведення державної реєстрації прав, зокрема, але не виключно: акредитованим суб`єктам, державним реєстраторам, нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з державно реєстрацією права власності, інших речових прав, обтяжень щодо наступних об`єктів нерухомого майна: житловий будинок з господарським будівлями та спорудами, загальною площею 254,60 кв. м, що знаходиться за адресо: Чернівецька обл., Герцаївський район, с. Остриця, будинок №31 по провулку Посольському та земельну ділянку, загальною площею 0,1352 га, кадастровий номер 7320784000:01:003:0314, що знаходиться за адресою: Чернівецька обл., Герцаївський район, с. Остриця.

В обґрунтування заяви позивач зазначав, що в разі невжиття задів забезпечення позову буде завдано шкоду його законним правам та інтересам, шляхом відчуження нерухомого майна його власником на користь інших осіб, що у свою чергу ще більше ускладнить або навіть унеможливить виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи приписи ст. 154 КАС України, суд вважає за можливе розглянути клопотання про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали адміністративного позову, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 цієї статті Кодексу забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч. 4 ст. 150 КАС України).

Відповідно до положення ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Із змісту поданої заяви видно, що позивач просить заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з державно реєстрацією права власності, інших речових прав, обтяжень щодо спірного нерухомого майна, яке йому не належить на праві власності.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 2 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 р. № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV) державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав; державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст.12 Закону № 1952-IV державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.02.2018 р., який доданий позивачем до позовної заяви видно, що з 26.09.2013 р. по день звернення позивача до суду з позовною заявою, власниками майна та іншими особами жодних дій щодо розпорядження спірним нерухомим майном не здійснювалося.

На час розгляду заяви про забезпечення позову, спірні правовідносини судом не вирішені, будь-яких доказів на підтвердження того, що невжиття заявлених позивачем заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся, позивачем до суду не надано.

Не надано також доказів очевидності ознак протиправності оскаржуваних рішень та порушення прав або інтересів позивача такими рішеннями.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення адміністративного позову, суд дійшов висновку про відсутність будь-яких об'єктивних даних, з яких можливо зробити висновок, що до моменту ухвалення рішення в адміністративній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, а захист цих прав, або інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення, чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення адміністративного позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 150, 154, 248, 294, 295, 297 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Згідно ст.ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до ст.ст. 293, 295 КАС України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя В.К. Левицький