Рішення № 72919782, 22.03.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2018 р. Справа №818/675/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Воловика С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Терехової О.Ю.,

представника позивача - Карнаух В.І.,

представника відповідача - Колоса Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу № 818/675/18

за позовом Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради

до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області

про скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В:

Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради (далі - позивач, Департамент соцзахисту населення СМР) звернувся з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області (далі - відповідач, Відділ ДВС) в якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд:

- скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Колоса Р.В. від 17.01.2018 про накладення штрафу в сумі 5 100, 00 грн.;

- скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Колоса Р.В. від 12.02.2018 про накладення штрафу в сумі 10 200, 00 грн.;

- скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Колоса Р.В. від 12.02.2018 про стягнення виконавчого збору в сумі 12 800, 00 грн.;

- скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Колоса Р.В. від 12.02.2018 про стягнення витрат виконавчого провадження в сумі 199, 01 грн..

Позовні вимоги Департамент соцзахисту населення СМР обґрунтовує наступним. Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 20.06.2017 по справі № 591/1474/17, залишеною без змін Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017, зобов'язано позивача розглянути звернення ОСОБА_1 про призначення державної допомоги при народженні дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. З метою примусового виконання вказаного рішення, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Колосом Р.В., згідно постанови від 07.12.2017, відкрито виконавче провадження № 55332448, а згідно постанов від 17.01.2018 та 12.02.2018, на Департамент соцзахисту населення СМР за невиконання рішення суду накладені штрафи в розмірі 5 100, 00 грн., 10 200, 00 грн., а також стягнуті виконавчий збір в сумі 12 800, 00 грн. та витрати на виконавче провадження в сумі 199, 01 грн.

На переконання позивача, зазначені постанови є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки, по-перше, з метою роз'яснення Постанови Зарічного районного суду м. Суми від 20.06.2017 по справі № 591/1474/17, Департамент соцзахисту населення СМР 24 жовтня 2017 року звертався з відповідною заявою до суду, що свідчить про наявність поважних причин невиконання рішення суду, а по-друге, 14 грудня 2017 року позивачем розглянуто звернення ОСОБА_1., що свідчить про фактичне виконання рішення суду.

За наведених обставин, Департамент соцзахисту населення СМР вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 06.03.2018 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 818/675/18, розгляд справи призначений на 14.03.2018 о 14 год. 30 хв., відповідачу встановлений 5-ти денний строк для подання відзиву на позовну заяву.

В судове засідання 14.03.2018 сторони, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не прибули, від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 90), у зв'язку з чим, ухвалою суду від 14.03.2018 розгляд справи відкладено на 20.03.2018 о 15 год. 30 хв.

Відповідач з позовними вимогами не погодився, 12.03.2018 надав відзив на позовну заяву (а.с. 65-68), а 20.03.2018 - відзив на заяву про збільшення позовних вимог (а.с. 106-113), у яких зазначив, що 07.12.2017 постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження щодо примусовогог виконання Постанови Зарічного районного суду м. Суми від 20.06.2017 по справі № 591/1474/17, копія якої направлена боржнику. Під час здійснення виконавчого провадження, 20.12.2017 Відділом ДВС було отримано повідомлення від позивача, у якому зазначалось про подання заяви про роз'яснення судового рішення, а 11.01.2018 отримано заяву стягувача з вимогою накласти штраф на боржника, оскільки рішення суду в добровільному порядку не виконано. В зв'язку з цим, 17.01.2018 державним виконавцем винесена постанова про накладення на Департамент соцзахисту населення СМР штрафу в розмірі 5 100, 00 грн. за невиконання рішення суду.

Оскільки 23.01.2018 до Відділу ДВС від стягувача надійшла заява про долучення до матеріалів виконавчого провадження листа боржника від 14.12.2017 з повідомленням про відмову у наданні допомоги при народженні дитини, державним виконавцем 24.01.2018 направлено вимогу щодо надання інформації про виконання рішення суду. Після цього, у зв'язку з невиконанням рішення суду, 12.02.2018, на підставі ст.ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", були прийняті постанови про накладення штрафу в сумі 10 200, 00 грн., про стягнення виконавчого збору в сумі 12 800, 00 грн. та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 199, 01 грн.

На переконання відповідача, оскільки в Постанові Зарічного районного суду м. Суми була встановлена обставина щодо поважності причин пропуску стягувачем 12-ти місячного строку для звернення з заявою про призначення допомоги при народженні дитини, розгляд боржником звернення ОСОБА_1. про призначення такої допомоги та відмова у її призначенні через пропуск 12-ти місячного строку, не можуть свідчити про виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає оскаржувані постанови правомірними, а позовні вимоги - необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши в судовому засіданні повноважних представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в їх сукупності, суд встановив наступне.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 20.06.2017 по справі № 591/1474/17 (а.с. 7-8), залишеною без змін Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 (а.с. 9-11), зобов'язано Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради розглянути звернення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 про призначення державної допомоги при народженні дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З метою примусового виконання вказаного рішення суду, 07.12.2017 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Колосом Р.В. за заявою стягувача відкрито виконавче провадження № 55332448 (а.с. 13-14).

Отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження, 19.12.2017 позивач направив відповідачу лист № 12.01-29/2042/02 (а.с. 15), яким повідомив про подання 24.10.2017 до Зарічного районного суду м. Суми заяви про роз'яснення судового рішення, отримання 15.12.2017 ухвали про відмову у задоволенні згаданої заяви та подання апеляційної скарги на цю ухвалу.

Під час здійснення виконавчого провадження, стягувачем 11.01.2018 до Відділу ДВС подана заява (а.с. 71), в якій повідомлялось про надання боржнику всіх необхідних документів для призначення державної допомоги при народженні дитини та неотримання такої допомоги, у зв'язку з чим, ОСОБА_1. просила накласти на боржника штраф.

Так, постановою від 17.01.2018 (а.с. 13-14), на Департамент соцзахисту населення СМР за невиконання Постанови Зарічного районного суду м. Суми від 20.06.2017 по справі № 591/1474/17, накладений штраф в розмірі 5 100, 00 грн.

У зв'язку з надходженням 23.01.2018 до Відділу ДВС заяви стягувача про долучення до матеріалів виконавчого провадження листа боржника та повідомлення про відмову у наданні державної допомоги при народженні дитини, відповідачем 24 січня 2018 року позивачу була направлена вимога про виконання рішення суду та надання документального підтвердження такого виконання (а.с. 35).

У відповідь на вказану вимогу, 02.02.2018 Департамент соцзахисту населення СМР направив лист № 12.01-28/854/02 (а.с. 36) в якому повідомив про розгляд звернення ОСОБА_1. щодо призначення державної допомоги при народженні дитини та до якого була надана копія рішення від 14.12.2017 про відмову у призначенні такої допомоги (а.с. 37).

Після отримання вказаного листа, старшим державним виконавцем, за невиконання рішення суду, постановою від 12.02.2018 (а.с. 40) на боржника накладений штраф у розмірі 10 200, 00 грн. Також, постановами від 12.02.2018 (а.с. 41-42) з боржника стягнуті виконавчий збір у розмірі 12 800, 00 грн. та витрати на проведення виконавчих дій в сумі 199, 01 грн.

Отже, стверджуючи про обгрунтованість позовних вимог, Департамент соцзахисту населення СМР зазначає на тому, що у державного виконавця відсутні були підстави для прийняття оскаржуваних постанов, оскільки рішення суду спочатку не виконувалась через наявність поважних причин, а саме: звернення з заявою про роз'яснення судового рішення, а потім було виконано в добровільному порядку, підтвердженням чого є Рішення про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини від 14.12.2017.

Проте, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам і обставинам справи, суд не може повністю погодитись з указаними доводами позивача, з огляду на таке.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, яка діяла на момент відкриття виконавчого провадження) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 26 вказаного Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви, виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, яка діяла на момент відкриття виконавчого провадження) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Виконавчий збір не стягується у випадках, передбачених частиною 5 зазначеної статті, а також, у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, згідно зі ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження", витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження, розмір та види яких встановлюються Міністерством юстиції України, та які підлягають стягненню з боржника.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку припинення виконавчого провадження чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії, визначений ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, за рішеннями, згідно яких боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Після закінчення вказаного строку, виконавець наступного робочого дня повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, системний аналіз вказаних норм, дає підстави для висновків, що стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. При цьому, добровільне виконання рішення суду боржником після відкриття виконавчого провадження, не є підставою для звільнення такого боржника від сплати виконавчого збору.

За невиконання рішення суду за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії, державний виконавець має право накласти на боржника штраф, а за повторне невиконання - накласти штраф у подвійному розмірі, проте, таке невиконання повинно бути здійснене боржником без поважних причин. Тобто, наявність поважних причин невиконання боржником рішення суду, виключає наявність підстав для накладення штрафу.

В даному випадку, матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що до відкриття виконавчого провадження № 55332448 згідно Постанови старшого державного виконавця Колоса Р.В. від 07.12.2017, Департаментом соцзахисту населення СМР Постанова Зарічного районного суду м. Суми від 20.06.2017 по справі № 591/1474/17 виконана не була, у зв'язку з чим, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 12 800, 00 грн.

Крім того, на переконання суду, наявні підстави і для стягнення з позивача витрат на проведення виконавчого провадження в сумі 199, 01 грн., оскільки, як встановлено зі змісту відзиву відповідача (а.с. 108) та не заперечувалось позивачем, виконавче провадження № 5533448 щодо примусового виконання Постанови Зарічного районного суду м. Суми від 20.06.2017 по справі № 591/1474/17 було закінчено, у зв'язку з чим, на виконання ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження", витрати виконавчого провадження на підставі відповідної постанови підлягають стягненню з боржника.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, враховуючи наведені обставини, суд доходить висновку, що Постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Колоса Р.В. від 12.02.2018 про стягнення виконавчого збору в сумі 12 800, 00 грн. та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 199, 01 грн., відповідають критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим, позовні вимоги про їх скасування є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про скасування постанов від 17.01.2018 про накладення штрафу в розмірі 5 100, 00 грн. та від 12.02.2018 про накладення штрафу в розмірі 10 200, 00 грн., суд зазначає наступне.

Як уже зазначалось, основною умовою накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду про зобов'язання вчинити певні дії, Закон України "Про виконавче провадження" визначає відсутність поважних причин такого невиконання.

В даному випадку, матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що 24 жовтня 2017 року Департамент соцзахисту населення СМР звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з заявою про роз'яснення Постанови від 20.06.2017 по справі № 591/1474/17 (а.с. 12), про що відповідач був повідомлений листом № 12.01-29/2042/02 від 19.12.2017 (а.с. 15). Ухвалою суду від 11.12.2017 у задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення відмовлено. Проте, вказана ухвала не набрала законної сили, оскільки була оскаржена в апеляційному порядку. За результатами розгляду апеляційної скарги, Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2018 ця скарга повернута Департаменту соцзахисту населення СМР.

Тобто, станом на день прийняття старшим державним виконавцем Колосом Р.В. постанови про накладення штрафу в розмірі 5 100, 00 грн. (17.01.2018) та станом на день прийняття постанови про накладення штрафу в розмірі 10 200, 00 грн. (12.02.2018), тривав судовий розгляд заяви Департаменту соцзахисту населення СМР про роз'яснення Постанови Зарічного районного суду м. Суми від 20.06.2017 по справі № 591/1474/17, за невиконання якої накладені штрафи.

Отже, за наведених обставини, а також беручи до уваги те, що розгляд заяви про роз'яснення судового рішення, на переконання суду, є поважною причиною невиконання цього рішення, суд доходить висновку про відсутність підстав для накладення на позивача штрафів в сумі 5 100, 00 грн. та 10 200, 00 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами позивача про обґрунтованість позовних вимог в частині скасування постанов про накладення штрафів, оскільки ці постанови не відповідають критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

В той же час, суд не може погодитись з доводами Департаменту соцзахисту населення СМР про фактичне виконання Постанови Зарічного районного суду м. Суми від 20.06.2017 по справі № 591/1474/17, з огляду на таке.

Зі змісту резолютивної частини вказаної постанови, судом встановлено, що позивача зобов'язано розглянути звернення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 про призначення державної допомоги при народженні дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стверджуючи про виконання зазначеного рішення, Департамент соцзахисту населення СМР посилається на Рішення про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини від 14.12.2017 (а.с. 37). Втім, суд вважає, що це рішення не може бути належним та достатнім доказом виконання Постанови Зарічного районного суду м. Суми від 20.06.2017 по справі № 591/1474/17, оскільки, по-перше, з його змісту не можливо встановити, що воно прийняте за результатами розгляду саме того звернення ОСОБА_1., розглянути яке зобов'язано позивача рішенням суду, а по-друге, відмовляючи у призначенні допомоги при народженні дитини, Департамент соцзахисту населення СМР, посилається лише на пропуск 12-ти місячного строку звернення за допомогою, в той час, коли Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 20.06.2017 по справі № 591/1474/17 встановлена поважність причин такого пропуску.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 271, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про скасування постанов - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати Постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Колоса Р.В. від 17.01.2018 про накладення штрафу в сумі 5 100, 00 грн. та від 12.02.2018 про накладення штрафу в сумі 10 200, 00 грн.

В задоволенні позовних вимог про скасування Постанов старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Колоса Р.В. від 12.02.2018 про стягнення виконавчого збору в сумі 12 800, 00 грн. та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 199, 01 грн. - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Воловик