Постанова № 72919342, 12.03.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 березня 2018 р. № 820/4332/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рубан. В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Абояна І.І.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів -Вельцен В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати дії Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини неправомірними;

- зобов'язати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини відновити порушені права позивача.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2017 р. залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (01008, м. Київ, вул. Інститутська, 21/8) .

Прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, в якій позивач просив:

- визнати дії Уповноваженого Верховної Ради з прав людини неправомірними;

- визнати дії Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини неправомірними;

- зобов'язати Уповноваженого Верховної Ради з прав людини ініціювати внесення змін до КУпАП (відсутність касаційного оскарження, розгляд справ апеляційним судом суддею одноособово, надання апеляційної скарги в одному примірнику, обмежені строки притягнення до адміністративної відповідальності в 2-3 місяці та т. п.)

- зобов'язати Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради з прав людини поновити порушені права позивача згідно складених 26.04.2017р. протоколів № 20/951 та 20/952.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.07.2016 р. звернувся із трьома інформаційними запитами до голови Київського районного суду м. Харкова, в яких просив надати копії декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 р. усіх суддів Київського районного суду м. Харкова, а також копію декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 р. судді Божко В.В. Листом від 18.07.2016 р. №07-03/Н-57,Н58,Н-59 за підписом голови суду ОСОБА_3, позивачу було повідомлено, що декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014-2015 рр. знаходяться на офіційному веб-сайті суду. Позивач вважаючи, що голова суду ОСОБА_3 порушила його конституційне право на інформацію 02.08.2016 звернувся до Уповноваженого з прав людини із заявою про притягнення до адміністративної відповідальності голови Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_3 за порушення його права на інформацію. 28.04.2017р. були складені відповідні протоколи та направлені до Київського районного суду м. Харкова, після чого Апеляційним судом Харківської області змінена підсудність та справи з цього приводу передані на розгляд до Московського районного суду м. Харкова. Постановами Московського районного суду м. Харкова від 26.06.2017р. провадження у справах за адміністративними правопорушеннями закрито, в зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Постановами Апеляційного суду Харківської області від 01.08.2017р. та від 28.07.2017р. вказані постанови скасовані та прийнято нові постанови, якими провадження у справах відносно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 212-3 КУпАП закрито на підставі п.1ч.1. ст. 247 КУпАП. Отже позивач вважає, що відповідачі не поновили його порушені права потерпілого, а також на протязі декількох років відповідачі нічого не зробили, щоб внести зміни в Кодекс України про адміністративні правопорушення, оскільки ним не передбачена можливість касаційного оскарження, містяться норми розгляду справи апеляційним судом одноособово, надання апеляційної скарги в одному примірнику, обмежені строки притягнення до адміністративної відповідальності в 2-3 місяці та ін.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, зазначила, що порушень діючого законодавства України з боку як Уповноваженого, так і відповідальних осіб Секретаріату Уповноваженого під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.08.2016 р. допущено не було. Позивача повідомлено про відсутність в Уповноваженого права законодавчої ініціативи та про можливість звернення з пропозиціями стосовно внесення змін до КУпАП. Позовні вимоги ОСОБА_1 вважає неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії є безпідставними, ґрунтуються на помилковому тлумаченні чинного законодавства, а тому не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 02.08.2016 р. позивач, ОСОБА_1, звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із заявою про притягнення до адміністративної відповідальності голови Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_3 за порушення його права на інформацію.

Так, 13.07.2016 р. позивач звернувся із трьома інформаційними запитами до голови Київського районного суду м. Харкова, в яких просив надати копії декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 р. усіх суддів Київського районного суду м. Харкова, а також копію декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 р. судді Божко В.В.

Листом від 18.07.2016 р. № 07-03/Н-57,Н58,Н-59 за підписом голови суду ОСОБА_3, позивачу було повідомлено, що декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014-2015 рр. знаходяться на офіційному веб-сайті суду.

02.08.2017р. позивач звернувся до Уповноваженого Верховної ради України з прав людини с заявою, в якій просив негайно скласти протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення громадян".

Звернення подаються Уповноваженому в письмовій формі протягом року після виявлення порушення прав і свобод людини і громадянина. За наявності виняткових обставин цей строк може бути подовжений Уповноваженим, але не більше ніж до двох років.

При розгляді звернення Уповноважений:

1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина;

2) роз'яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому;

3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення;

4) відмовляє в розгляді звернення.

Уповноважений не розглядає тих звернень, які розглядаються судами, зупиняє вже розпочатий розгляд, якщо заінтересована особа подала позов, заяву або скаргу до суду.

Повідомлення про прийняття звернення до розгляду або відмову у прийнятті звернення до розгляду надсилається в письмовій формі особі, яка його подала. Відмова у прийнятті звернення до розгляду повинна бути вмотивованою.

01.09.2016 р. до Київського районного суду м. Харкова направлено лист Представника Уповноваженого з питань дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України Кушнір І.В. (далі - Представник Уповноваженого) від №1/15-Н272267.16/20-56. Зазначений лист містив, зокрема, прохання надати ОСОБА_1 інформацію, запитувану у його трьох запитах від 13.07.2016 р.

На вказаний лист надано відповідь суду від 12.09.2016 р. вих. №07-07/К-117, в якій повідомлено, що листом суду від 12.09.2016 р. вих. №07-04/Н-57.Н58.Н-59 право ОСОБА_1 на інформацію поновлено, зокрема, ОСОБА_1 надано на 210 сторінках інформацію, запитувану ним у запитах від 13.07.2016 р.

Зазначені обставини встановлені Апеляційним судом Харківської області під час розгляду справи за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на постанову Московського районного суду м. Харкова від 26.06.2017 р. по справі відносно ОСОБА_3 за частиною другою статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення та зазначені в мотивувальній частині постанови Апеляційного суду Харківської області від 01.08.2017 р. по справі №643/7618/17.

Крім того, факт відновлення права позивача шляхом надання інформації у відповідь на запити від 13.07.2016 р. встановлено у рішенні Апеляційного суду Харківської області від 28.07.2017 р. по справі №643/7620/17.

Відповідно до статті 255 КУпАП право складати протоколи про адміністративні Правопорушення мають уповноважені на те посадові особи Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Порядок складання уповноваженими особами Секретаріату Уповноваженого протоколів про адміністративні правопорушення, що передбачені статтями 188-39, 188-40 та 212-3 КУпАП, визначений Порядком оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженим наказом Уповноваженого від 16.02.2015 №3/02-15.

Пунктом 2.1 цього Порядку встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення складається в рамках провадження, що здійснюється відповідно до Порядку здійснення провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у справах про порушення прав і свобод людини.

Порядок здійснення провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини затверджений наказом Уповноваженого від 12.08.2013 № 18/02-13.

Пунктом 1.4 вказаного Порядку передбачено, що під час провадження кожна дія або рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання таких дій та прийняття рішень.

Отже, у даній справі відповідно до статті 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" представником Уповноваженого було відкрито провадження за зверненням ОСОБА_1 від 02.08.2016, в рамках якого після дослідження матеріалів листування заявника з судом та інформації, отриманої Представником Уповноваженого від вказаного суду, 03.04.2017 р., прийнято рішення про наявність підстав для складання протоколів про адміністративні правопорушення відносно голови суду ОСОБА_3, про що заступником керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Смірновою О.Л. складено та направлено доручення регіональному представнику Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Харківській області Вельцен В.С. від 03.04.2017 р. №3/7-Н272267,Н271721.16/20-56.

На виконання вказаного доручення регіональним представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Харківській області направлені відповідні протоколи про адміністративні правопорушення на розгляд до Київського районного суду м. Харкова.

Апеляційним судом Харківської області змінена підсудність і матеріали справ про адміністративні правопорушення направлені до Московського районного суду м. Харкова.

За результатами розглядів вказаних протоколів прийняті:

1.Постанова Московського районного суду м. Харкова від 26.06.2017р. справа № 643/7618/17, якою провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 212-3 КУпАП стосовно ОСОБА_3 закрите, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків передбачених ст. 38 КУпАП, постановою Апеляційного суду Харківської області від 01.08.2017р. постанову Московського районного суду м. Харкова скасовано та прийнято нову постанову, якою провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_3 закрите на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП (за відсутністю складу адміністративного правопорушення).

2. Постанова Московського районного суду м. Харкова від 26.06.2017р. справа № 643/7620/17, якою провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 212-3 КУпАП стосовно ОСОБА_3 закрите, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків передбачених ст. 38 КУпАП, постановою Апеляційного суду Харківської області від 28.07.2017р. постанову Московського районного суду м. Харкова скасовано та прийнято нову постанову, якою провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_3 закрите на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП(за відсутністю складу адміністративного правопорушення).

У постанові Апеляційного суду Харківської області у справі № 643/7618/17суд прийшов до висновку, що голова суду не є розпорядником інформації стосовно декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язань фінансового характеру за 2015 рік. усіх суддів суду, а також декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014, 2015 роки судді та, відповідно не є суб'єктом відповідальності за ч. 2 ст. 212-3 КУпАП. Таким чином, в діях ОСОБА_3 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212-3 КпАП, а саме неправомірна відмова у наданні інформації.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області у справі № 643/7620/17 суд визнав, що запитувана 13.07.2016 року інформація віднесена до службової не особисто головою суду, а вказаними вище внутрівідомчими наказами, у зв'язку з чим апеляційний суд вважає безпідставним висновок, що голова суду, обіймаючи адміністративну посаду в місцевому суді, є винною у тому, що віднесла вказану інформацію до інформації з обмеженим доступом.

Представник відповідачів в судовому засіданні пояснив, та суд приймає до уваги вказані пояснення, що з огляду на такий висновок суду встановити індивідуальну відповідальність за обмеження доступу до інформації позивача неможливо, оскільки обмеження доступу відбулось не в зв'язку з дією посадової особи, а в зв'язку з існуванням відповідного внутрівідомчого наказу.

Крім того, основною метою парламентського контролю за дотриманням права на доступ до публічної інформації є поновлення порушеного права особи, а не забезпечення накладення адміністративного стягнення на винну особу.

Протокол про притягнення до адміністративної відповідальності інших посадових осіб суду складено бути не може, оскільки інші посадові особи не вчиняли жодних дій, які можуть бути кваліфіковані як обмеження доступу позивача до інформації.

Щодо зауважень позивача стосовно неправомірності дій Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, у зв'язку з невиконанням його прохання негайно скласти протокол про адміністративне правопорушення за результатами повідомлених ним обставин суд зазначає наступне:

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами тощо.

Крім того, відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Таким чином, питання щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення може бути вирішено лише після повної перевірки обставин справи, надання можливості та належного часу відповідним особам надати пояснення щодо стверджуваного порушення, отримання всієї необхідної інформації.

Крім того, суд приймається до уваги, що 12.09.2016 р. право ОСОБА_1 на інформацію поновлено, зокрема, ОСОБА_1 надано на 210 сторінках інформацію, запитувану ним у запитах від 13.07.2016 р.

Отже суд приходить до висновку, що дії відповідачів під час розгляду заяви позивача від 02.08.2016р. не порушують його права свободи чи інтереси.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ініціювати перед Верховною Радою України питання внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме щодо відсутності касаційного оскарження, розгляду справ апеляційним судом суддею одноособово, обмежених строків притягнення до адміністративної відповідальності, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження Уповноваженого визначені Законом України від 23.12.1997 № 776/97-ВР "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини".

Згідно зі статтею 2 Закону сферою застосування Закону є відносини, що виникають при реалізації прав і свобод людини і громадянина, зокрема, між громадянином України та органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами.

Статтею 4 Закону визначено, що діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.

Відповідно до статті 93 Конституції України право законодавчої ініціативи належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України.

Статтею 40 Конституції України визначено, що громадяни мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Деталізований порядок подання звернень регулюється Законом України "Про звернення громадян", згідно зі статтею 5 якого звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Оскільки сферою дії Закону України "Про звернення громадян" є право особи звернутися до органів державної влади відповідно до їх функціональних обов'язків, рішення за результатом розгляду такого звернення є способом реалізації владних управлінських функцій особами, якими ці заяви розглядаються.

Таким чином, з питанням про ініціювання внесення змін до законів особа може звернутись передбаченими законом способами до Президента України, народних депутатів України та Кабінету Міністрів України.

Суд зауважує, що правом законодавчої ініціативи Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Конституцією України та законом не наділений. Відповідно до статті 13 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" Уповноважений має право згідно с п.3 1) вносити в установленому порядку пропозиції щодо вдосконалення законодавства України у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина, однак на думку суду поняття внесення пропозицій щодо вдосконалення законодавства, не є тотожнім з ініціюванням внесення змін до законів, зокрема до КУпАП, крім того це є правом, а не обов'язком Уповноваженого.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону Уповноважений Верховної Ради України з прав людини приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення громадян".

Разом з тим, частинами другою - п'ятою вказаної статті встановлений особливий порядок розгляду Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини звернень громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах.

Так, згідно з частиною третьою статті 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" при розгляді звернення Уповноважений: 1)відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина; 2)роз'яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому; 3)направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення; 4) відмовляє в розгляді звернення.

З огляду на зазначене, у відповідь на звернення позивача від 24.11.2017р., відповідно до пункту 2 частини третьої статті 17 Закону листом від 02.01.2018 № І/7-Н304338.17/20-24 ОСОБА_1 було повідомлено про відсутність в Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини права законодавчої ініціативи та про можливість звернення з пропозиціями стосовно внесення змін до КУпАП безпосередньо до вищезазначених суб'єктів законодавчої ініціативи.

Щодо посилання позивача, в відповіді на відзив та судовому засіданні, як на підставу задоволення позову, на несвоєчасну відповідь відповідача від 02.01.2018р. на його заяву від 24.11.2017р., що по своїй суті є зміна підстав позову, суд зазначає наступне.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 22.09.20017р., 22.11.2017р. ним були надані уточнення адміністративного позови, прийняті судом до розгляду, в яких позивачем вказаних обставин зазначено не було. З листом до Уповноваженого від 24.11.2017р. звернувся після відкриття провадження у даній справі. Та відповідь на нього отримав 02.01.2017р. під час розгляду даної справи. Інших заяв про зміну предмету, або підстав позову від нього не надходило, та судом до розгляду не приймалось.

Відповідно до ст. 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Отже судом вказані обставини не приймаються до уваги при розгляді даної справи.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи, що під час розгляду справи не встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача діями відповідачів, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 22.03.2018 р.

Суддя Рубан В.В.