Постанова № 72918705, 22.03.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 березня 2018 р. справа № 820/5883/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Лук'янчук О.І.,

за участю: представника позивача – ОСОБА_1, представника відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "МЕГАБАНК" (вул. Алчевських, буд. 30, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 09804119) до Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (пр. Червоної Калини, буд. 109, м. Львів, 79049, код ЄДРПОУ35009295) про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "МЕГАБАНК", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про скасування постанови, в якому просить суд:

- скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, видану 23.05.2012 року Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (запис про обтяження № 12589337), в частині накладення арешту на майно, що знаходиться в іпотеці ПАТ «МЕГАБАНК» згідно іпотечного договору посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_2 14.03.2007р. за реєстровим № 1032, а саме: нежитлове приміщення літнього кафе «А-1», загальною площею 66,7 кв.м. приблокованого критим преходом до кафе "Ніагара", яке розташоване за адресою: Волинська область, м.Луцьк, вул. Рівненська, буд. 105;

- скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, видану 15.10.2014 року Сихівським відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (запис про обтяження № 7374464), в частині накладення арешту на майно, що знаходиться в іпотеці ПАТ «МЕГАБАНК» згідно іпотечного договору посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_2 14.03.2007р. за реєстровим № 1032, а саме: нежитлове приміщення літнього кафе «А-1», загальною площею 66,7 кв.м., приблокованого критим переходом до кафе "Ніагара", яке розташоване за адресою: Волинська область, м.Луцьк, вул. Рівненська, буд. 105.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 року закрито провадження по справі № 820/5883/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "МЕГАБАНК" до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.05.2012 року в частині накладення арешту на майно, що знаходиться в іпотеці ПАТ «МЕГАБАНК» згідно іпотечного договору посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_2 14.03.2007р. за реєстровим № 1032, а саме: нежитлове приміщення літнього кафе «А-1», загальною площею 66,7 кв.м. приблокованого критим преходом до кафе "Ніагара", яке розташоване за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Рівненська, буд. 105.

Представник позивача у судовому засіданні 22.03.2018 року підтримав заявлені позовні вимоги та зауважив на тому, що прийнята державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в частині арешту іпотечного майна унеможливлює звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення першочергових грошових вимог ПАТ "МЕГАБАНК".

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, із клопотання про відкладення розгляду справи не звертався, проте через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він зазначив, що державним виконавцем у відповідності до вимог чинного законодавства та в рамках правового поля відкрито виконавче провадження ВП №45065091 на виконання виконавчого листа Сихівського районного суду м. Львова № 464/11088/13-а від 31.03.2014 року. Також, представник відповідача вказав, що у відповідності до приписів Закону України "Про іпотеку" та Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець вправі накласти арешт на майно боржника, яке одночасно є предметом іпотеки. При відсутності звернення стягнення на іпотечне майно з метою задоволення вимог іпотекодержателя у встановленому законом порядку підстав для твердження про порушення відповідачем принципу пріоритету перед іншими стягувачами немає. З огляду на вказані обставини, відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Надаючи правову оцінку встановленим у справі обставинам з урахуванням норм матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини та норми процесуального права, суд приходить до висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_3 (надалі - Позичальник) та ВАТ «Мегабанк», правонаступником якого є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО Мегабанк», (надалі - Банк, Позивач) був укладений Кредитний договір № 33/2007 від 14 березня 2007р., відповідно до якого Банк надав Позичальнику кредит на придбання нерухомого майна нежитлового призначення в сумі 65 000,00 доларів США на строк строк з 14 березня 2007 року до 13 березня 2017 року зі сплатою 13 % річних (т.1 а.с. 8-12).

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов’язань за Кредитним договором між тими самими сторонами було укладено Іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_2 Луцького міського нотаріального округу Волинської області, який зареєстрованого в реєстрі №1032 від 14.03.2007 року (т.1 а.с. 14-16).

Відповідно до змісту вказаного договору, у забезпечення своєчасного виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором позичальник передав в іпотеку Банку наступне майно: нежитлове приміщення літнього кафе «А-1», загальною площею 66,7 кв.м., приблокованого критим переходом до кафе "Ніагара", яке розташоване за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Рівненська, буд. 105.

Позичальником не сплачені грошові кошти згідно з встановленим графіком, прострочена заборгованість за кредитом станом на 02.10.2017 року складає 25655,29 доларів США, в тому числі прострочена: заборгованість за кредитом згідно графіку - 20809,34 доларів США, за процентами 4845,95 доларів США. Загальна сума невиконаних грошових зобов’язань відповідно до умов кредитного договору становить 25655,29 доларів США, без врахування штрафних санкцій.

В подальшому, для повернення заборгованості за кредитним договором ПАТ «Мегабанк» прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя (розділ 5. Іпотечного договору).

З метою звернення стягнення на предмет іпотеки, ПАТ «МЕГАБАНК» звернувся до нотаріуса.

За результатом розгляду заяви ПАТ «МЕГАБАНК», нотаріусом було винесено рішення №37303065 від 27.09.2017р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки в Єдиному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні наступні заборони:

- № 12589337 зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна 07.06.2012р., а саме арешт на майно накладений на підставі Постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.05.2012 року ВП № 29196388;

- № 7374464 від 17.10.2014 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме накладено арешт на майно на підставі Постанови державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.10.2014 року.

Позивач вважає, що наявність зазначених арештів унеможливлює задоволення вимог ПАТ «МЕГАБАНК» за кредитним договором та іпотечним договором.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, на момент виникнення спірних правовідносин визначав Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Обов'язки і права державних виконавців закріплені у статті 11 вказаного Закону.

За змістом цієї норми державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, вправі накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 32 Закону України № 606-ХІV заходом примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Арешт і вилучення майна боржника врегульований статтею 57 Закону України № 606-ХІV, відповідно до положень якої арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2013 року Сихівським районним судом м. Львова видано виконавчий лист № 464/11088/13-а про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргу за договором безпроцентної позики від 20.02.2017 року.

Постановою державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_5 від 15.10.2014 року відкрито виконаче провадження ВП № 45065091 за виконавчим листом Сихівського районного суду м. Львова № 464/11088/13-а від 31.03.2014 року щодо звернення стягнення з ОСОБА_3 (боржника) на користь ОСОБА_6 (стягувач)у розмірі 499531,72 грн.

15.10.2014 року державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_5 за ВП 45065091 прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за виконавчим листом Сихівського районного суду м. Львова № 464/11088/13-а від 31.03.2014 року щодо звернення стягнення з ОСОБА_3 (боржника) на користь ОСОБА_6 (стягувач) шляхом накладення арешту на майно боржника та заборони його відчуження.

Вказані рішення надіслані на адресу боржника та стягувача засобами поштового зв’язку.

Суд зазначає, що за правилами статті 56 Закону № 606-ХІV на майно, яке перебуває в іпотеці та не входить до Переліку видів майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами (додаток до цього Закону), допускається звернення стягнення на майно, яке полягає, зокрема, в його арешті та примусовій реалізації.

Отже, виходячи з положень зазначених норм, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення суду і може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 54 Закону №606-ХІV, за правилами якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-IV (далі - Закону № 898-IV).

За положеннями статті 1 Закону № 898-IV іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки передбачений у розділі V Закону № 898-ІV.

Згідно з частиною 1 статті 33 цього Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

З наведеного випливає, що іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору-іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності у боржника заборгованості перед кредитором переважно перед іншими кредиторами.

Переважне, однак не виключне, право іпотекодержателя на задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки передбачено також частинами 6 та 7 статі 3 Закону №898-ІV.

Разом з тим, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина 3 статті 33 Закону № 898-ІV).

Нормами статей 36, 37, 38 вказаного Закону також передбачено право сторін договору іпотеки визначати інші позасудові способи задоволення вимог іпотекодержателя.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що передбачений розділом V Закону № 898-ІV та частиною 8 статті 54 Закону № 606-ХІV спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису (статті 39, 41 Закону № 898-ІV).

У той самий час, якщо виконавчі дії вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону № 606-ХІV, а не нормами спеціального Закону № 898-ІV.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 07.02.2018 року по справі № К/9901/1085/18.

З урахуванням вищезазначеного та наведених вище норм права (чинних на момент виникнення спірних правовідносин), суд приходить до висновку, що державний виконавець мав правові підстави до винесення оскаржуваних постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

При цьому, судом не приймається до уваги посилання позивача на порушення відповідачем приписів ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" під час винесення оскаржуваної постанови в частині неповідомлення ПАТ "Мегабанк" про накладення арешту на майно, оскільки відповідно до вимог вказаної норми права (в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови), про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець лише повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна. Зазначена позиваченм обставина не перешкоджала державному виконацю прийняти оскаржувану постанову без попереднього повідомлення заставодержателя про накладення арешту на майно

Окрім того, ПАТ "Мегабанк" не має статусу стягувача за виконавчим провадженням про стягнення заборгованості з ОСОБА_3, яке перебуває у провадженні відповідача, а відтак спірна постанова від 15.10.2014 року про накладення арешту виносилась не для задоволення вимог позивача.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, доведено правомірність накладення арешту на спірне нерухоме майно.

Згідно частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_1 України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на вищезазначені обставини, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на їх необґрунтованість.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 14, 243-246, 250, 255, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "МЕГАБАНК" до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про скасування постанови - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Горшкова О.О.