Рішення № 72918605, 12.03.2018, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/754/17

Провадження № 2/342/41/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 року м. Городенка

Городенківський районний суд ОСОБА_1 - Франківської області в складі:

головуючого судді Федів Л.М.,

секретаря судового засідання Козаченко Л.Д.,

з участю позивача ОСОБА_1 в режимі відеоконференції,

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Городенка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

01.08.2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 в якому просив стягнути з фізичної особи ОСОБА_3 на його користь грошові кошти, надані йому в борг у розмірі у розмірі 2 500 000 (два мільйони п’ятсот тисяч) гривень 00 копійок.

Ухвалою судді Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 07.08.2017 року відкрито провадження у цивільній справі № 342/754/17 (провадження № 2/342/547/2017) за вищевказаним позовом.

29.08.2017 року представник за довіреністю ОСОБА_4 звернувся в суд із заявою про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 просив суд прийняти заяву до розгляду та долучити її до матеріалів справи №342/754/17,

прийняти позовну заяву (у новій редакції) до розгляду, стягнути з фізичної особи ОСОБА_3 (індивідуальний податковий номер: НОМЕР_1, адреса Ів.-Франківська обл, Городенківський р-н., с. Ясенів-Пільний, вул. Стефаника, 25) на користь позивача - ОСОБА_1 грошові кошти, надані йому в борг у розмірі 2 500 000 (два мільйони п’ятсот тисяч) гривень 00 копійок; 3% річних у розмірі 225 000 ( двісті двадцять п’ять тисяч) гривень 00 копійок; інфляційні витрати у розмірі 2 354 142 (два мільйони триста п’ятдесят чотири тисячі сто сорок дві гривні) 39 копійок.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує на те, що 21 травня 2014 року, ним було надано позику відповідачу ОСОБА_3

Васильовичу, а саме надано йому в борг грошові кошти у сумі 2 500 000 (два мільйони п'ятсот тисяч ) гривень 00 копійок, які він зобов’язався повернути до 01.08.2014 року, що підтверджується розпискою. Однак, у встановлений розпискою строк, відповідач не повернув надані йому в борг грошові кошти, а натомість лише багаторазово усно запевняв, що має намір їх повернути запевняв станом на 27.07.2017 року. Зазначає, що Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. При цьому, підтвердженням передачі грошових коштів у розмірі 2 500 000,00 відповідачу є розписка підписана ОСОБА_3 про те, що 21.05.2017 він одержав від нього в борг зазначені грошові кошти. Наголошує, що Постановою Верховного суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов’язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов’язанням їх повернення та дати отримання коштів. При наданні відповідачу в борг зазначених грошових коштів, очікувалось, що ці кошти будуть повернуті в строк до 01.08.2014 року, однак на неодноразові усні звернення з метою повернення грошових коштів відповідач ніяк не реагував. Позивач зазначає, що, довгий час не маючи можливості письмово звернутись до відповідача з письмовою вимогою, оскільки адреса його проживання була йому невідома, він багаторазово (починаючи з листопада 2014 року і по цей час) усно (в телефонних розмовах) вимагав від відповідача повернення суми заборгованості, однак відповідач у грубій формі відмовляв чим, враховуючи його поважний вік завдав йому значних душевних страждань, що у результаі спричинило погіршення його здоров’я. У зв’язку із зазначеними фактами, розуміючи, що став жертвою шахрайства, 10.12.2014 року звернувся до Шевченківського УП ГУНП в місті Києві з відповідною заявою, де описав вищезгадані факти, у зв’язку з чим було порушено кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.190 Кримінального Кодексу України, яке зареєстроване у ЄРДР за №12014100030013890.

Таким чином, з урахуванням вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, загальна cyма заборгованості ОСОБА_3 перед позивачем з урахуванням того, що виплату суми позики прострочено на 1095 днів становить 5 079 144 (п’ять мільйонів сімдесят дев’ять тисяч сто сорок чотири) гривні 39 копійок та складається з: заборгованості згідно розписки у розмірі 2 500 000 (два мільйони п’ятсот тисяч) грн., 3% річних у розмірі 225 000 (двісті двадцять п’ять тисяч) гривень 00 коп., інфляційних втрат у розмірі 2 354 142 (два мільйони триста п’ятдесят чотири тисячі сорок дві) грн. 39 коп.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Згідно з підпунктом 9 пункту 1 Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу.

Позивача в судовому засіданні 14.02.2018 року, яке було проведено в режимі відео конференції, та його представник заявлені позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві про збільшення позовних вимог, просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В подальшому подав заяву згідно якої просив розгляд справи проводити без його участі та без участі позивача.

Відповідач ОСОБА_3 в судові засідання не з’являвся, хоча про розгляд справи був належним чином повідомлений відповідно до ч.6 та 11 ст. 128 ЦПК України.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд, приходить до наступного.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що згідно боргової розписки відповідач ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, номер і серія паспорта - АВ № 821307, який виданий Іллінецьким РВ УМВС у Вінницькій області, 21.08.2008 року, житель ІНФОРМАЦІЯ_1, взяв в борг в ОСОБА_1, грошові кошти у сумі 2 500 000 (два мільйони п'ятсот тисяч ) гривень 00 копійок, які він зобов’язався повернути до 01.08.2014 року.

Згідно положень ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

В постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах (справа № 6-63 цс 13), значено, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Як встановлено в судовому засіданні у позивача ОСОБА_1 на теперішній час знаходиться оригінал виданої ОСОБА_3 боргової розписки від 21.05.2014 року, оригінал якої оглянуто в судовому засіданні та міститься в матеріалах справи, що свідчить про те, що ОСОБА_3 не виконав свої зобов’язання та не повернув позикодавцю свій борг.

Даний факт відповідачем не спростований.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача з приводу повернення суми позики є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь 3% річних за час прострочення повернення боргу та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд приходить до висновку, що сторонами були дотримані вимоги ч. 1 ст. 1047 ЦК України щодо письмової форми договору позики, так як відповідач ОСОБА_3 написав розписку власноручно. Тобто розписка, яка міститься в матеріалах справи підтверджує факт передачі позивачем ОСОБА_1 грошові кошти у борг ОСОБА_3 та отримання відповідачем грошових коштів.

Таким чином, оцінюючи належність та допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які позивач посилався в своєму позові, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а доказів на їх спростування суду не надано, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо: стягнення з відповідача - ОСОБА_3 на користь позивача грошові кошти, надані у борг у розмірі 2 500 000 (два мільйони п’ятсот тисяч) гривень 00 копійок; 3% річних у розмірі 225 000 ( двісті двадцять п’ять тисяч) гривень 00 копійок; інфляційні витрати у розмірі 2 354 142 (два мільйони триста п’ятдесят чотири тисячі сто сорок дві гривні) 39 копійок. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_3 а на користь держави підлягає до стягнення судовий збір.

На підставі ст.ст. 625, 1046, 1047, 1049, 1050, ЦК України, керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 264-265, 268, 273, 280-283, 289, 354, п.15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, адреса - с. Ясенів-Пільний вул. Стефаника, 25 Городенківський район Івано-Франківська область на користь ОСОБА_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, - грошові кошти, надані у борг, в розмірі 2 500 000 (два мільйони п’ятсот тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3, адреса - с. Ясенів-Пільний вул. Стефаника, 25 Городенківський район Івано-Франківська область на користь ОСОБА_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, - 3% річних у розмірі 225 000 ( двісті двадцять п’ять тисяч) гривень 00 копійок;

Стягнути з ОСОБА_3, адреса - с. Ясенів-Пільний вул. Стефаника, 25 Городенківський район Івано-Франківська область на користь ОСОБА_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, - інфляційні витрати у розмірі 2 354 142 (два мільйони триста п’ятдесят чотири тисячі сто сорок дві гривні) 39 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 в державний бюджет України на розрахунковий рахунок № 31215256700001, ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, код класифікації доходів бюджету 22030106 судовий збір в розмірі 8 810 (вісім тисяч вісімсот десять) гривень 00 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Городенківський районний суд Івано-Франківської області.

ОСОБА_1, місце проживання - АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_3.

ОСОБА_3, адреса - с. Ясенів-Пільний вул. Стефаника, 25, Городенківський район Івано-Франківська область, номер і серія паспорта - АВ № 821307.

Повне судове рішення буде складено 21.03.2018 року.

Суддя: Федів Л. М.