Постанова № 72918590, 15.03.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 березня 2018 р. справа № 820/238/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Лук'янчук О.І.,

за участю: представника позивача – ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснокутський агрошляхбуд" (вул. Хімічна, 2, Сонцедарівка, Краснокутський район, Харківська область, 62052) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Краснокутський агрошляхбуд", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління ДФС в Харківській області № 189 від 12.01.2018 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Краснокутський агрошляхбуд".

В обґрунтування своєї правової позиції по справі, представник позивача зазначив, що оскільки ТОВ "Краснокутський агрошляхбуд" не отримувало від ГУ ДФС у Харківській області належним чином оформленого письмового запиту, направленого в порядку ст. 78 ПК України, то підприємство позбавлено обов'язку допускати перевіряючого до проведення перевірки. Також представник позивача вважає, що на спірні правовідносини поширюється дія мораторію на проведення перевірок, який запроваджено до 31 грудня 2018 року Законом України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 03.11.2016 року № 1728. З огляду на вищезазначені обставини, позивач вважає спірний наказ на проведення перевірки безпідставним та необґрунтованим та прийнятим всупереч норм чинного законодавства, а тому просить суд його скасувати, а позов задовольнити.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що ГУ ДФС України в межах та на виконання вимог ПК України сформовано та направлено на адресу ТОВ "Краснокутський агрошляхбуд" обов'язковий до виконання письмовий запит від 14.08.2017 року № 13367/10/20-40-14-12-18. У зв'язку з неотриманням від підприємства інформації та її документального підтвердження протягом законодавчо встановленого строку, ГУ ДФС України прийнято наказ 189 від 12.01.2018 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Краснокутський агрошляхбуд". З приводу поширення дії мораторію на спірні правовідносини, то відповідач зазначив, що у 2017 році ст. 6 Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" про мораторій було передбачено перелік контролюючих органів, на які поширюється мораторій, однак з 01.01.2018 року саме Кабінет Міністрів встановлює перелік відповідних контролюючих органів (або сфери бізнесу), не поширюється мораторій , який станом на момент прийняття спірного наказу не було прийнято. З огляду на зазначене, представник відповідача зазначив, що контролюючий орган діяв виключно в межах правового поля та у відповідності до вимог чинного законодавств, а тому у задоволенні позову просив відмовити.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у Харківській області 14.08.2017 року сформовано ТОВ "Краснокутський агрошляхбуд" запит про надання інформації (пояснень та їх документальне підтвердження) за № 13367/10/20-40-14-12-18.

Так, фактичною підставою для формування такого запиту стали факти, що свідчать про допущення ТОВ "Краснокутський агрошляхбуд" порушення норм п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту за звітний період декларування ПДВ: вересень 2016 року на суму ПДВ 17225,53 грн. по взаємовідносинах з контрагентом -постачальником ТОВ «Вартіс»; листопад 2016 року на суму ПДВ 385,62 грн., по взаємовідносинах з контрагентом -постачальником ПП «Профмет»; лютий 2017 року на суму ПДВ 926,32 гри., по взаємовідносинах з контрагентом - постачальником ТОВ ТД «Оптима», березень 2017 року на суму ПДВ 1349,33 грн., по взаємовідносинах з контрагентом -постачальником ТОВ «ТД фірма Союз ЛТД» , квітень 2017 року на суму ПДВ 152Т433,33 гри., по взаємовідносинах з контрагентом

- постачальником ТОВ «Амазонм».

До вищезазначених висновків контролюючий орган прийшов на підставі результатів аналізу податкової інформації по контрагентам позивача, яка отримана, опрацьована відповідно до ст.ст. 72, 73, 74 Податкового кодексу України та, згідно з п.74.3 ст.74 Податкового кодексу України, може використовуватись для виконання покладених на контролюючі органи завдань.

У зв’язку з вищезазначеним та керуючись нормами п.п. 16.1.5 і 16.1.7 п.16.1 ст.16, п.п. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20, п. 1 абз. 3 п.п 73.3 ст.73, п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.2, п.п 78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, п. 14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. №1245, ГУ ДФС України у Харківській області зобов`язано ТОВ "Краснокутський агрошляхбуд" протягом п’ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання цього запиту, надати інформацію (пояснення та їх документальні підтвердження) з приводу наведених вище фактів.

При цьому контролюючий орган вказав на необхідність надання підприємством засвідчених підписом посадової особи ТОВ "Краснокутський агрошляхбуд" та скріплених печаткою (за наявності), копій документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками, покупцями, щодо діяльності з якими у контролюючого органу виникли сумніви та які зазначені у переліку, а також регістрів бухгалтерського обліку в розрізі номенклатури товару та іншу первинну документація згідно переліку.

Вказаний запит направлено 16.08.2017 року на податкову адресу ТОВ "Краснокутський агрошляхбуд" (62052, Харківська область, Краснокутський район, с. Солцедарівка, вул. Хімічна, 2) рекомендованим поштовим відправленням, однак конверт повернувся на адресу контролюючого органу 31.08.2017 року з поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується матеріалами справи.

12.01.2018 року ГУ ДФС у Харківській області прийнято наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки "Краснокутський агрошляхбуд".

В судовому засіданні з пояснень представника відповідача встановлено, що фактичною підставою для прийняття спірного наказу слугував факт не надання платником податків відповіді наінформаційний запит контролюючого органу.

16.01.2018 року ГУ ДФС у Харківській області сформовано направлення на перевірку № 261, 262.

17.01.2018 року відповідачем здійснено вихід за податковою адресою ТОВ "Краснокутський агрошляхбуд" з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Краснокутський агрошляхбуд", однак посадові особи ГУ ДФС у Харківській області не були допущені до перевірки, за результатом чого складено акт відмови платника податків у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки № 377/20-40-14-22 від 17.01.2018 року.

Зі змісту вказаного акту вбачається, що підставою відмови платника податків до допуску співробітників ГУ ДФС у Харківській області до проведення перевірки слугувало посилання ТОВ "Краснокутський агрошляхбуд» на розповсюдження дії мораторію на проведення перевірок та відсутність підстав для проведення перевірки.

Як з’ясовано судом, юридичною підставою для прийняття наказу про призначення перевірки слугували положення п. 41.1 ст. 41, п. 61.1, 61.2 ст. 61, п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, ст. 75, п.п.78.1.1, п.п. 78.1.4 п.78.1 ст.78, п. 82.2 ст. 82 ПК України, а фактичною підставою слугувало отримання від інших територіальних податкових органів податкової інформації (отриманої, проаналізованої та опрацьованої відповідно до ст. 72-74 ПК України), що в свою чергу вказувало на порушення ТОВ "Краснокутський агрошляхбуд» валютного, податкового та іншого законодавства за фактами, що свідчать про неправомірне визначення ТОВ "Краснокутський агрошляхбуд» сум податкового кредиту щодо взаємовідносин з постачальниками ТОВ «Вартіс», ПП «Профмет», ТОВ ТД «Оптима», ТОВ «ТД фірма Союз ЛТД» , ТОВ «Амазон-М» за звітний період декларування.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб’єктом владних повноважень в основу рішення про призначення спірної перевірки, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до підпунктів 16.1.5, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання; подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.

Відповідно до підпунктів 20.1.2, 20.1.4 пункту 20.1. статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право: для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом; проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Також, за приписами п. 74.3 ст. 74 ПК України, зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Отже, в розумінні вищезазначених норм права законодавець пов'язує факт отримання та опрацювання податкової інформації з можливістю реалізації контролюючими органом єдиної державної податкової та митної політики, у тому числі і шляхом формування відповідних інформаційних запитів до платників податків.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 02.03.2018 року по справі № К/9901/4288/17.

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Так, відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

За приписами п.п. 6 п. 42.4 ст. 42 ПК України, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Таким чином, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що законодавцем передбачено два рівнозначні альтернативні способи повідомлення платника податків про надіслання запиту: 1) надіслання поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою; 2) вручення під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Жодних переваг стосовно обрання контролюючим органом певного способу повідомлення платника податків про наявність обов’язково іфномарційного запиту, норми чинного законодавства не містять.

Як вбачається з матеріалів справи, запит ГУ ДФС у Харківській області від 14.08.2017 року № 13367/10/20-40-14-12-18 було направлено на податкову адресу ТОВ "Краснокутський агрошляхбуд" (62052, Харківська область, Краснокутський район, с. Солцедарівка, вул. Хімічна, 2) рекомендованим поштовим відправленням, однак конверт повернувся на адресу контролюючого органу 31.08.2017 року з поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що контролюючим органом дотримано процедуру направлення платнику податків запиту ГУ ДФС у Харківській області від 14.08.2017 року № 13367/10/20-40-14-12-18, що узгоджується з вимогами податкового законодавства, а тому судом не приймається посилання позивача на те, що факт не отримання вказаного запиту податкового органу звільняв його від обов`язку надавати відповідь на вказаний запит.

Відповідно до пункту 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 27.12.10р. № 1245, запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу.

У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Отже, запит податкового органу в обов'язковому порядку повинен містити викладення визначених Податковим кодексом України підстав отримання інформації, зокрема, зазначення фактів порушення платником податків законодавства, а вимоги, які висуваються до змісту запиту є нормативно визначеними і поширювальному тлумаченню не підлягають.

При цьому підпунктами 78.1.1, 78.1.9 п. 78.1 ст. 78 Кодексу встановлено термін для надання платниками податків пояснень на запит контролюючого органу - 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, та вимоги до його змісту.

З матеріалів справи вбачається, що запит ГУ ДФС у Харківській області № 13367/10/20-40-14-12-18 від 14.08.2017 року містить вказівку на:

- фактичну підставу направлення запиту, до якої відноситься: аналіз податкової інформації, отриманої та опрацьованої відповідно до ст. 72-74 ПК України стосовно порушень контрагентами позивач вимог чинного законодавства, перелік якої чітко зазначено в запиті про надання інформації;

- юридичну підставу направлення запиту% підпункти п. 41.1 ст. 41, п. 61.1, 61.2 ст. 61, п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, ст. 75, п.п.78.1.1, п.п. 78.1.4 п.78.1 ст.78, п. 82.2 ст. 82 ПК України;

- опис інформації, що запитується, та перелік документів, що її підтверджують та які слід надати до контролюючого органу.

Зокрема, контролюючим органом у вказаному запиті зазначено, що у відповідності до вимог п. 74.23 ст. 74 ПК України отримано, опрацьовано, проаналізовано інформацію, яка надійшла від інших територіальних податкових органів про порушення контрагентами позивача вимог чинного законодавства, а саме: Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області складено податкові інформації: від 24.10.2016 №463/10-13-14-04/34350636 по ТОВ «Вартіс» за вересень 2016 року, відповідно до якої встановлено реалізацію товарів за відсутності факту їх реального походження; Центральною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області складено податкову інформацію від 06.06.2017 №594/20-30-14-11-12/40843458 по ТОВ «Амазонм» за квітень 2017 року, відповідно до якої встановлено реалізацію товарів за відсутності факту їх реального походження; ГУ ДФС у Харківській області складено податкові інформації від 23.03.2017 №310/20-40-14-13-12/31064368 по ПП «Профмет» за листопад 2016 року, відповідно до якої встановлено реалізацію товарів за відсутності факту їх реального походження; від 16.06.2017 №640/20-40-14-11-16 ТОВ «ТД фірма Союз ЛТД» за березень 2017 року, відповідно до якої встановлено реалізацію товарів за відсутності факту їх реального походження; від 26.07.2017 №724/20-40-14-11-12 ТОВ ТД «Оптима» за лютий 2017 року, відповідно до якої встановлено реалізацію товарів за відсутності факту їх реального походження.

Отже, підсумовуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що запит контролюючого органу від 14.08.2017 року № 13367/10/20-40-14-12-18 відповідає вимогам чинного законодавства, належним чином надісланий на податкову адресу підприємства, однак платником податків не виконано свого обов'язку щодо надання відповіді на вказаний запит у законодавчо встановлені строки, а відтак у контролюючого органу були наявні підстави для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки платника податків.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Порядок призначення документальних позапланових виїзних перевірок встановлений статтею 78 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1. статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі якщо, отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Крім того, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1. статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

При цьому обов'язковою умовою призначення позапланової перевірки на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України є ненадання платником податків пояснення та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту.

Загальні вимоги до змісту наказу про проведення перевірки наведені у п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, а саме в наказі зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Суд зазначає, що наказ Головного управління ДФС в Харківській області № 189 від 12.01.2018 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Краснокутський агрошляхбуд" містить посилання на юридичні та фактичні обставини перевірки, з посиланням на приписи Податкового кодексу України, завірений підписом керівника та відтиском печатки, а відтак відповідає вимогам вищезазначених норм права.

Згідно письмових пояснень представника відповідача, вказаний наказ було вручено платнику податків під час виходу на перевірку співробітників ГУ ДФС у Харківській області, що також фактично не заперечувалось представником позивача.

При цьому, суд вважає за потрібне звернути увагу, що Верховний Суд України, в постановах від 27.01.2015 у справі № 21-425а14 та від 16.02.2016 № 1-2749а15, зазначив, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

Отже, у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень, а якщо податковий орган вважає, що ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм права, рішення про проведення документальної позапланової перевірки діяльності платника податків може бути прийнято податковим органом за одночасної наявності таких обставин як: 1) отримання платником податків письмового запиту податкового органу з приводу надання письмових пояснень та документів на підтвердження таких письмових пояснень; 2) сплив 15 робочих днів з дня отримання платником податків запиту податкового органу; 3) ненадання платником податків до податкового органу письмових пояснень та документальних підтверджень по суті отриманого запиту.

Як було встановлено під час розгляду справи з пояснень представника відповідача, спірний наказ виданий ГУ ДФС у Харківській області відповідно до вимог п.п.78.1.1, 78.1.4 п.78 ст. 78 Податкового кодексу України, у зв'язку з ненаданням ТОВ "Краснокутський агрошляхбуд" пояснень та їх документальних підтверджень на вищевказаний письмовий запит.

Судом не приймається до уваги посилання позивача на те, що підставою для скасування оскаржуваного наказу є посилання податкового органу у Запиті № 13367/10/20-40-12-18 на неврученням запиту як на підстави винесення оскаржуваного наказу з огляду, по - першу, на те, що окремі дефекти наказу не повинні розглядатись як підстава для визнання спірного наказу протиправним, якщо зі змісту такого наказу видається за можливе ідентифікувати передбачену законом фактичну підставі для призначення відповідної перевірки.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 09.07.2014 року по справі № К/800/1933585/13 та Верховного суду України, яка викладена в постанові від 02.03.2018 року по справі № К/9901/4288/17.

А по - друге, як вже було встановлено судом, оскаржуваний наказ містить посилання як на юридичні, так і фактичні обставини перевірки, з посиланням на відповідні приписи Податкового кодексу України.

Таким чином, зважаючи на те, що запит контролюючого органу від 14.08.2017 року № 13367/10/20-40-14-12-18 відповідає вимогам чинного законодавства, належним чином надісланий на податкову адресу підприємства, а платником податків не надано відповіді на вказаний запит у законодавчо встановлені строки, а відтак спірний наказ від 12.01.2018 року № 189 виданий ГУ ДФС у Харківській області у межах та у спосіб визначених законом повноважень, з дотримання встановленої податковим законодавством процедури та на підставі діючих норм законодавства.

З приводу позиції представника позивача про розповсюдження на спірні правовідносини дії мораторію на проведення перевірок до 31 грудня 2018 року, то представник відповідача в своїх поясненнях зазначив, що відповідно до ч. 5 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» зазначені у статті четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов’язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Спеціальним законом, що регулює питання мораторію на проведення державних наглядових (контролюючи) заходів, є Закон України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон про мораторій).

Разом з тим, у 2017 році ст. 6 Закону про мораторій було передбачено перелік контролюючих органів, на які не поширюється мораторій.

Відтепер цю статтю викладено у новій редакції, згідно з якою дія Закону про мораторій не поширюється на відносини, що виникають при проведенні заходів нагляду (контролю) органами, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з 01 січня 2018 року саме Кабінет Міністрів України вирішує на які контролюючі органи (або сфери бізнесу) не поширюватиметься мораторій, а тому до прийняття відповідної постанови відсутня чітко визначена імперативна норма, якою має керуватися контролюючий орган при плануванні та призначенні перевірок.

Натомість на момент прийняття спірного наказу чинними є норми Податкового кодексу України, як спеціального закону у сфері регулювання справляння податків і зборів, яким передбачено підстави та умови проведення позапланових перевірок.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуваний наказ про проведення перевірки відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 14, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснокутський агрошляхбуд" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 22 березня 2018 року.

Суддя Горшкова О.О.