Рішення № 72918447, 22.02.2018, Новомиколаївський районний суд Запорізької області

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

22 лютого 2018 рокуСправа № 322/959/17

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Гасанбекова С.С. розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу

за позовом:публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк»до:ОСОБА_1про:стягнення заборгованості,

12 вересня 2017 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просив суд: стягнути з відповідача – ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 19 007,00 грн. за кредитним договором № б/н від 19.12.2005, що складається з наступного: 3 829,71 грн. – заборгованість за кредитом; 13 796,00 грн. – заборгованість по процентах за користування кредитом; штрафи: 500,00 грн. – фіксована частина, 881,29 грн. – процентна складова.

Ухвалою судді від 04.10.2017 було відкрито провадження у справі, призначено судовий розгляд справи на 25.10.2017.

Представник позивача у судове засідання 25.10.2017 не прибув, до позовної заяви додав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Відповідач, належним чином повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання також не прибув та надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності.

Водночас 24.10.2017 судом були отримані письмові заперечення відповідача проти позову, в яких він просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись зокрема на пропуск позивачем строку позовної давності. У зв’язку з цим ухвалою суду від 25.10.2017 судом було оголошено перерву в розгляді справи до 20.11.2017 та запропоновано сторонам подати додаткові докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Ухвалою суду від 20.11.2017, постановленою у судовому засіданні, було оголошено перерву в розгляді справи до 13.12.2017 для надання сторонам можливості подати додаткові докази.

Разом з цим, 20.11.2017 після завершення судового засідання судом було отримано уточнену позовну заяву, в якій позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по відсоткам за договором б/н від 19.12.2005, нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період з 07.09.2014 по 07.09.2017 у розмірі 7106,52 грн.

У зв’язку зі зменшенням позивачем позовних вимог та неявкою в судове засідання 13.12.2017 відповідача ухвалою суду від 13.12.2017 розгляд справи було відкладено, судове засідання призначено на 09.01.2018.

Ухвалою суду від 09.01.2018 було встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив і заперечень та вирішено провести розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування зменшених позовних вимог позивач зазначив наступне.

19.12.2005 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір б/н, відповідно до якого банк передав відповідачу кредитну карту зі строком дії до 12/12, з встановленим кредитним лімітом на суму 4010,00 грн.

Відповідач особистим підписом в заяві підтвердив свою згоду про те, що він попередньо був ознайомлений та погодився з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, які були йому надані у письмовій формі, отримав повну інформацію про умови кредитування та підписана ним заява про отримання кредиту разом з запропонованими банком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, Тарифами складає між банком та відповідачем кредитний договір.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав в повному обсязі, однак позичальник в порушення вимог ст.ст. 525, 530, 629, 1054 ЦК України взяті на себе зобов’язання за договором належним чином не виконав, у зв’язку з чим, розмір простроченої заборгованості ОСОБА_1 за кредитом, відповідно до розрахунку, станом на 07.09.2017 складає 3 829,71 грн.

12/12 (останній день строку дії карти) є кінцевою датою для здійснення позичальником останнього щомісячного платежу по погашенню кредиту в розмірі та в строки, встановлені Тарифами при відсутності порушень по сплаті та простроченої заборгованості.

Оскільки умовами кредитного договору встановлені окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Виходячи з вищенаведеного позивач вважає за необхідне захистити свої права в судовому порядку та стягнути з відповідача на користь банку суму заборгованості по відсотках нарахованих на прострочену заборгованість за кредитом за період відповідний загальному строку позовної давності, згідно зі ст. 257 ЦК України, з 07.09.2014 по 07.09.2017 за наступним розрахунком: від загального розміру заборгованості за відсотками на дату 07.09.2017 віднімається розмір заборгованості за відсотками, які були нараховані до 07.09.2014, таким чином сума заборгованості по відсоткам за період з 07.09.2014 по 07.09.2017 становить 7 106,52 грн.

З урахуванням викладеного, посилаючись на норми ст.ст. 526, 527, 530, 599, 610, 612, 629, 631, 634, 638, 1050, 1054 ЦК України, позивач просив задовольнити його вимоги.

В обґрунтування заперечень, поданих 24.10.2017, відповідач, крім твердження про пропуск позивачем строку позовної давності, також зазначив наступне.

Заявою (договором) не встановлено розміру процентів після спливу строку дії договору, а отже, на думку відповідача, позивач неправомірно нарахував суму заборгованості.

За твердженням відповідача, він не підписував і знайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а отже вони не можуть застосовуватися до даної ситуації.

Також відповідач зазначив, що після 28.09.2009 року він не сплачував коштів на погашення заборгованості за кредитним договором, натомість гроші автоматично списувалися з його зарплатної картки коли він влаштувався на роботу.

Автоматичне погашення банком частини кредиту, як вважає відповідач, не свідчить про визнання ним боргу та не може слугувати підставою для переривання позовної давності.

Виходячи з наведеного відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, розглянувши матеріали та з’ясувавши обставини цивільної справи, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності,

встановив:

19 грудня 2005 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» було укладено договір про надання банківських послуг, який складається із заяви клієнта, пам’ятки клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифів, що підтверджується заявою відповідача від 19.12.2005.

Відповідно до зазначеного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

За правилом п. 4 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом частин 5 та 6 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти, як це передбачено ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

За визначенням ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Визначення поняття зобов’язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до якої зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Станом на 07.09.2017 відповідач через неналежне виконання умов договору від 19.12.2005 має заборгованість за процентами, що утворилася за період з 07.09.2014 по 07.09.2017, у розмірі 7 106,52 грн., що підтверджується доданим до позовної заяви розрахунком заборгованості і не спростовано відповідачем.

Останній платіж за кредитним договором, згідно з розрахунком заборгованості, відповідач провів 28.04.2015, що також не спростовано відповідачем.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Разом з цим, суд не погоджується з висновком позивача про сплив позовної давності у даній справі, з огляду на таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

З наведеного вище вбачається, що початок обчислення строку позовної давності щодо повернення усієї суми кредиту припадає на 01 січня 2013 року, тобто після закінчення строку дії картки, яка видавалася відповідачу.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З огляду на викладене, востаннє перебіг строку позовної давності було перервано 28.04.2015, а отже з 29.04.2015 заново почався перебіг трирічного строку позовної давності, зокрема щодо вимог про стягнення заборгованості за процентами. Відтак, позов пред’явлено в межах строку позовної давності.

Посилання відповідача на те, що кошти списувалися банком з його рахунку автоматично та спрямовувалися на погашення заборгованості, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Також непідтвердженими жодними доказами є твердження відповідача про погашення ним заборгованості за договором в повному обсязі у 2009 році, та що в доданому до позовної заяви розрахунку заборгованості наявні арифметичні помилки в частині визначення розміру заборгованості за процентами.

Суд критично ставиться до пояснень відповідача про те, що він не був ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, що спростовується заявою відповідача від 19.12.2005.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за процентами в розмірі 7 106,52 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До позовної заяви додано платіжне доручення від 22.08.2017, яким підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1600,00 грн., отже відповідна сума судових витрат підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 258, 259, 263 – 265, 268, 273 ЦПК України, суд

вирішив:

1. Позов публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 19 грудня 2005 року в розмірі 7 106,52 грн. (сім тисяч сто шість гривень 52 коп.), що є заборгованістю за процентами за період з 07 вересня 2014 року по 07 вересня 2017 року.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» судовий збір в сумі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.).

4. Реквізити учасників справи:

- позивач: публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570;

- відповідач: ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 70130, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області.

Повне судове рішення складено 22 лютого 2018 року.

Суддя С.С. Гасанбеков