Рішення № 72918358, 15.03.2018, Олевський районний суд Житомирської області

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/247/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2018 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі :

головуючого судді Винара Л.В.

секретаря Кострицької Т.П.

з участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань Олевського районного суду, в м. Олевську, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що в результаті порушення відповідачем ОСОБА_5 дорожнього руху 11.04.2015 року сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої зазнав пошкодження автомобіль марки «Geely Emgrand 7», державний номерний знак НОМЕР_1, яким керувала позивачка. Згідно до висновку експертного товарознавчого дослідження від 04.06.2015 року слідує, що матеріальний збиток, завданий пошкодження зазначеного автомобіля становить 75169,47 грн. Також позивачка зазначає, що вона перенесла моральні страждання , оскільки погіршився стан її здоров’я, у неї була обмежена можливість продовження активного способу життя через відсутність транспортного засобу для пересування, вимушена була звертатись до лікарів через отриманий стрес при ДТП та легкі тілесні ушкодження. Від отриманих переживань у позивачки порушився нормальний ритм її життя, вона була вимушена звертатись до міліції та суду. У такій ситуації вона жодного разу не була спокійною , це травмувало її та гнітило як особистість. Позивачка зазначає, що відповідач жодного разу не запропонував їй свою допомогу по відновленню технічного стану автомобіля, оскільки вона позбавилась засобу пересування, тривалий час втратила можливість займатись підприємницькою діяльністю, їй переслідує почуття незахищеності, тривоги, приниженості як особистості, а тому завдану моральну шкоду вона оцінює у 20000 грн., яку слід стягнути з відповідача.

Крім того, позивачка просить стягнути з відповідача 1600,00 грн., понесених витрат за проведення автотоварознавчого дослідження, 951,69 грн. витрат по оплаті судового збору та 500 грн. понесених витрат за надання правової допомоги при оформленні позовної заяви.

Позивачка та представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав зазначених у позовній заяві та просять позов задоволити повністю.

Відповідач в судове засідання не з’явився в черговий раз, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що стверджується матеріалами справи. До суду від відповідача надійшла чергова письмова заява про перенесення розгляду справи у зв’язку з його перебуванням на стаціонарному лікуванні через хворобу. Суд зазначає, що у цій справі відповідно до договору про надання правової допомоги інтереси відповідача протягом усього розгляду справи представляє адвокат ОСОБА_3

Представник відповідача адвокат ОСОБА_3 відносно позову заперечує, оскільки вважає його безпідставним, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 11.04.2015 року близько 12 години , в с. Хмелівка Олевського району по вул. Лісовій, керуючи автомобілем «Mitsubishi Pagero», д.н.з АМ2661АЕ, переїжджаючи на ліве узбіччя, виїхав на смугу зустрічного руху, створивши аварійну ситуацію автомобілю НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, внаслідок чого автомобіль«Geely Emgrand 7», виїхав на узбіччя, де здійснив наїзд на дерев’яну огорожу та стіну приватного будинку, чим порушив п. 10.1 ОСОБА_5 дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 16 лютого 2017 року у справі №287/295/15-п відповідача ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП , а провадження у справі закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у звязку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу (а.с. 76-80).

Відповідно до постанови Апеляційного суду Житомирської області від 09 липня 2015 року у справі №287/173/15-п скасовано постанову Олевського районного суду Житомирської області від 14.05.2015 року про притягнення до адміністративної відповідальності позивачки ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП та провадження в справі закрито за відсутності події та складу адміністративного правопорушення (а.с. 5-6).

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні , чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тому у відповідності до постанови Апеляційного суду Житомирської області від 16 лютого 2017 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 3952 від 04.06.2015 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Geely Emgrand 7», державний номерний знак НОМЕР_1, складає 75169,47 грн. (а.с. 8-13).

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору, оренди, довіреності тощо).

Згідно п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з відповідача ОСОБА_4 як з винної особи у дорожньо-транспортній пригоді, підлягають до задоволення.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_4 на користь позивачки ОСОБА_1 на підставі ст. 1188 ЦК України в рахунок відшкодування матеріальної шкоди підлягає стягненню вартість матеріального збитку в сумі 75169,47 грн.

Доказів, які б заперечували зазначену вартість ремонту автомобіля відповідачем чи його представником не надано.

У відповідності до вимог ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана громадянину неправомірними діями, відшкодовуються особою, яка заподіяла шкоду.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про відшкодування моральної (немайнової шкоди) від 31.03.1995 року № 4 із наступною змінами " під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав .

Як встановлено в судовому засіданні позивачці ОСОБА_1 діями відповідача було завдано моральну шкоду, що виразилось в душевних стражданнях в зв'язку з пошкодженням належного позивачці автомобіля, порушення звичайного режиму життя позивачки та виникненням певних незручностей в зв'язку з неможливістю користуватись автомобілем. Крім того, сам факт заподіяння матеріальної шкоди шляхом пошкодження належного позивачці автомобіля викликав у позивачки відповідні переживання.

Враховуючи характер та обсяг заподіяних потерпілій моральних страждань, враховуючи ступінь вини відповідача та інших обставин, зокрема характер та тривалість страждань позивачки, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, відповідно до ст. 1167 ЦК України, суд вважає за необхідне частково задоволити позов в частині стягнення моральної шкоди, а саме в розмірі 3000,00 гривень. На думку суду, зазначений розмір відшкодування завданої моральної шкоди позивачці є достатнім та справедливим.

Крім того, згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати в розмірі 951,70 грн. за сплату судового збору, а також 1600,00 грн., понесених витрат за проведення автотоварознавчого дослідження, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 1, 14).

Стосовно позовної вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивачки 500 грн. понесених витрат за надання правової допомоги при оформленні позовної заяви, суд вважає, слід відмовити, оскільки позивачкою не надано доказів, які підтверджують сплату позивачкою зазначеної суми за надання правової допомоги.

Керуючись ст.ст. 12, 14, 511, 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст. 7, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, жительки с. Хмелівка, вул. Лісова, 142, Олевського району Житомирської області, ІПН НОМЕР_3: 75169 (сімдесят п’ять тисяч сто шістдесят дев’ять) грн. 47 коп., у відшкодування матеріальної шкоди, 1600,00 (одна тисяча шістсот) грн., понесених витрат за проведення автотоварознавчого дослідження, 951(дев’ятсот п’ятдесят одну) грн. 70 коп., понесених витрат по сплаті судового збору, 3000,00 (три тисячі) грн. у відшкодування моральної шкоди.

В решті позовних вимог – відмовити.

З повним текстом рішення суду сторони мають право ознайомитися 22.03.2018 року.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи , зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Л.В. Винар