Рішення № 72918238, 23.03.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2018 р. № 814/200/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54025

до відповідача:Миколаївського обласного військового комісаріату, вул. Спаська, 33, м. Миколаїв, 54030

про:визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Миколаївського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій щодо відмови у встановленні статусу ветерана військової служби, зобов’язання встановити статус ветерана військової служби та видати посвідчення.

Свої вимоги позивач обґрунтовує наявністю на день звільнення з військової служби календарної вислуги понад 20 років, а також звільненням його з підстав реформування Збройних Сил України. Відтак, має підстави для визнання його ветераном військової служби.

13.02.2018 р. відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому відзначив, що позивача звільнено з військової служби за станом здоров’я, тому підстави для визнання його ветераном військової служби відсутні. До того ж позивачем пропущено строк звернення до суду.

02.03.2018 р. позивач подав відповідь на відзив, в якій посилається на директиву Міністра оборони України від 27.01.2006 р. № Д-1, яка є чинною. Строк звернення до суду вважає дотриманим, оскільки відмова відповідача про надання статусу ветерана військової служби датована 26.12.2017 р.

З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

Позивач проходив військову службу в Миколаївському обласному військовому комісаріаті.

Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 22.04.2010 р. № 135 позивача звільнено з військової служби в запас за п.п. "б" п. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу". Календарна вислуга років на день звільнення складала 20 років 8 місяців, а пільгова – 25 років 11 місяців.

Наказом військового комісара Миколаївського обласного військового комісаріату від 26.04.2010 р. № 54 позивача виключено зі списків особового складу.

У грудні 2017 р. позивач звернувся до відповідача з заявою про встановлення йому статусу ветерана військової служби.

Листом від 26.12.2017 р. відповідач відмовив у задоволенні заяви. Відмова мотивована відсутністю підстав для встановлення статусу ветерана військової служби, оскільки позивача звільнено за станом здоров’я, а не в зв’язку з реформуванням Збройних Сил України.

Відповідно до п. 12 ст. 1 Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку із реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей" особам, які звільняються з військової служби на підставі нормативно-правових актів, прийнятих у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, надаються такі гарантії соціального захисту: військовослужбовцям, які звільняються зі Збройних Сил України у зв'язку із реформуванням, статус ветерана військової служби надається у разі вислуги 20 років і більше у календарному обчисленні.

Пунктом 2 ст. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку із реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей" визначено, що дія пункту 6 статті 1 цього 3акону поширюється на осіб, звільнених з військової служби (померлих) після 01 січня 2004 року, пунктів 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 11 та 12 цієї статті на військовослужбовців, які звільнені з військової служби у зв'язку із реформуванням Збройних Сил України після цієї дати.

У п. 5 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", який діяв на час звільнення позивача з військової служби, та діючого на даний час Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" встановлено, що ветеранами військової служби визнаються громадяни України, які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 та більше років у пільговому обчисленні і звільнені з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України.

У відповідності до абзацу 6 п. 1 директиви Міністра оборони України від 27.01.2006 р. № Д-1 "Про основні заходи кадрового забезпечення Збройних Сил України на період 2006-2011 років, подальшого удосконалення кадрової політики" вважаються звільненими з військової служби у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України всі військовослужбовці, які звільнені наказами по особовому складу, за винятком: військовослужбовців строкової служби; осіб офіцерського складу, прапорщиків (мічманів, звільнених з військової служби за службовою невідповідністю; у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; у зв’язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Системний аналіз наведених вище нормативних актів та встановлених обставин свідчить про те, що звільнення позивача з військової служби (з вислугою 20 років у календарному обчисленні) відбулося в зв'язку з реформуванням Збройних Сил України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для набуття позивачем статусу ветерана військової служби відповідно до норм Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку із реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей" та Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", відтак, відмова відповідача в наданні позивачу статусу ветерана військової служби та видачі посвідчення є протиправною.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність у наказі про звільнення позивача посилання на реформуванням Збройних Сил України, оскільки формулювання причин звільнення на підставі п.п. "б" п. 6 ст. 26 3акону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров’я) не спростовує обставин фактичного реформування Збройних Сил України. А у взаємозв’язку з абзацом 6 п. 1 директиви Міністра оборони України від 27.01.2006 р. № Д-1, звільнення позивача за станом здоров’я підпадає під поняття "звільнення з військової служби у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України".

Відповідно до п. 1 Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знаку "Ветеран військової служби", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 р. № 1601, посвідчення та нагрудні знаки "Ветеран військової служби" видаються (вручаються) особам, які набули статусу ветеранів військової служби відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист".

Згідно з нормами п. 2-4 вказаного Порядку посвідчення "Ветеран військової служби" є документом, що підтверджує статус ветерана військової служби і його право на отримання відповідних пільг згідно із Законом України "Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист", іншими актами законодавства.

Підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби" є один з таких документів: наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку; довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності I чи II групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; посвідчення про нагородження медаллю "Ветеран Вооруженных Сил СССР".

Посвідчення та нагрудний знак "Ветеран військової служби" вручаються ветеранові військової служби або за його дорученням рідним чи іншим особам військовими комісаріатами та органами пенсійного забезпечення Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, МВС, Управління державної охорони за місцем проживання ветерана, за що одержувач посвідчення та нагрудного знака розписується у відповідному обліковому документі.

Таким чином, оскільки за позивачем має бути визнано статус ветерана військової служби, йому має бути видано (вручено) відповідне посвідчення та нагрудний знак "Ветеран військової служби".

При цьому, суд зазначає, що втручання в дискреційні повноваження відповідача, як суб'єкта владних повноважень, шляхом його зобов'язання вчинити відповідні дії є виправданим, оскільки відсутній інший дієвий спосіб захисту порушеного права, та враховує, що в межах спірних правовідносин відповідачем не доведено наявність підстав для відмови у визнанні позивача ветераном військової служби.

Стосовно строку звернення з адміністративним позовом, суд зазначає, що відмова відповідача в наданні позивачу статусу ветерана військової служби датована 26.12.2017 р., відтак, саме з вказаної дати необхідно обраховувати строк звернення до суду. Позивач звернувся з адміністративним позовом 25.01.2018 р., тобто в межах строку, визначеного ст. 122 КАС України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на недоведеність відповідачем правомірності оскаржуваної відмови, позовні вимоги суд вважає обґрунтованими та такими, що належить задовольнити.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Миколаївського обласного військового комісаріату щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 статусу ветерана військової служби.

3. Зобов’язати Миколаївський обласний військовий комісаріат встановити ОСОБА_1 статус ветерана військової служби та видати посвідчення ветерана військової служби.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївського обласного військового комісаріату (ідентифікаційний код 08292180) судовий збір у сумі 704,80 грн. на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі 23.03.2018 р.

Суддя Н.В. Лісовська