Постанова № 72918156, 15.03.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 323/3177/13Головуючий у 1-й інстанції Фісун Н.В.Пр. № 22-ц/778/631/18Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.,

за участі секретаря Ващенко З.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 10 жовтня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулось до суду із вищезазначеним позовом, в якому просило:

- звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру № 4, яка знаходиться в будинку № 3, розташованому по вул. Вокзальна в смт. Комишуваха, Оріхівського р-ну, Запорізької обл., що належить ОСОБА_2, на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0704/0408/45-011 від 09.04.2008 року, яка станом на 09.03.2013 складає 183520,71 грн., а саме: за кредитом - 122380,98 грн.; по відсотках - 31342,71 грн.; пеня - 29797,02 грн., шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії оцінки майна;

- стягнути з відповідача на користь ТОВ «Кредитні ініціативи витрати по сплаті судового збору у сумі 1835,20 грн.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що відповідно до договорів факторингу, укладених 28.11.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк», який в свою чергу виступає правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» та Факторинговою компанією «Вектор Плюс», та між TOB «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» відбулася заміна кредитора, а саме TOB «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором від 09.04.2008 №0704/0408/45-011 позичальником згідно якого є ОСОБА_2

09.04.2008 року ВАТ «Сведбанк» та фізична особа – громадянин України яким є - ОСОБА_2, уклали Кредитний договір № 0704/0408/45-011.

Відповідно до умов вищевказаного Кредитного договору, ОСОБА_3 зобов'язується надати Боржнику кредит у сумі 16 000,00 дол. США, а Відповідач зобов'язується повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.

Банк (кредитор) свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу кредит у сумі 16 000,00 (шістнадцять тисяч доларів США 00 центів) дол. США.

В свою чергу, Відповідач, неналежно виконує взяті на себе зобов'язання, чим грубо порушує істотні умови Кредитного договору, в результаті чого станом на 09.03.2013р., має прострочену заборгованість:

- за кредитом - 15 311,02 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає - 122 380,98 (сто двадцять дві тисячі триста вісімдесят гривень 98 копійок) грн.,

- по відсотках - 3921,27 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 31342,71 грн.

У зв'язку з систематичним порушенням боржником своїх обов'язків зі сплати кредиту, відповідно до норм чинного законодавства та діючого кредитного договору йому була нарахована неустойка:

- пеня - 3727,89 дол. США, що по курсу НБУ на дату розрахунку складає - 29797,02 грн.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором, ВАТ «Сведбанк» та фізична особа – громадянин України яким є - ОСОБА_2, уклали Іпотечний договір № 0704/0408/45-відповідно до якого останній передав Банку в іпотеку наступне майно, а саме: квартиру № 4, яка знаходиться в будинку № 3, розташованому по вул. Вокзальна в смт. Комишуваха, Оріхівського р-ну, Запорізької обл., що належить Відповідачу на підставі договору купівлі-продажу, що посвідчений ОСОБА_4, приватним нотаріусом Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької обл., 09.04.2008 р., за реєстровим № 981.

Сторони оцінили вищезазначений предмет іпотеки в 91031,00 грн.

Відповідно до умов Іпотечного договору, Іпотекодержатель набуває право стягнення на предмет іпотеки у будь-якому з наступних випадків: у випадку невиконання Боржником основного зобов'язання; у випадку невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем умов потечного договору; у інших випадках, передбачених законодавством.

У разі порушення Боржником основного Кредитного договору та/або порушення Іпотекодавцем умов Іпотечного договору, Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю та/або Боржнику письмову вимогу про усунення порушення Основного зобов'язання за Кредитним договором та/або зобов'язань, передбачених Іпотечним договором, у тридцяти денний строк, та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки відповідно до умов Іпотечного договору.

На виконання умов Кредитного договору та Іпотечного договору, Відповідачу (Боржнику) було направлено Вимогу, а саме: «Повідомлення про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки», але на дату подання позовної заяви Вимога не виконана.

Таким чином, зважаючи на невиконання відповідачем (боржником) зобов'язання стосовно умов повернення кредиту, Позивач вправі вимагати стягнення заборгованості по кредиту, за відсотками, за пенею з останнього, за рахунок предмету іпотеки.

Заочним рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 27 вересня 2013 року (т.с. 1 а.с. 116-118) позовну заяву ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 27 квітня 2016 року (т.с. 1 а.с.162) вищезазначене заочне рішення суду першої інстанції у цій справі скасовано в порядку задоволення заяви відповідача про його перегляд, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Повторним заочним рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 10 жовтня 2017 року (т. 2 а.с. 69-72) позовну заяву ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено у повному обсязі.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру № 4, яка знаходиться в будинку № 3, розташованому по вул. Вокзальна в смт. Комишуваха, Оріхівського р-ну, Запорізької обл., що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, що посвідчений ОСОБА_4, приватним нотаріусом Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької обл., 09.04.2008 р., за реєстровим № 981, на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0704/0408/45-011 від 09.04.2008 року, яка станом на 09.03.2013 складає 183520,71 грн., а саме: за кредитом - 122 380,98 грн.; по відсотках - 31 342,71 грн.; пеня - 29797,02 грн., шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії оцінки майна.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи витрати по сплаті судового збору у сумі – 1835, 20 грн.

Зупинено виконання рішення суду на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (т. 2 а.с. 69-72) просив повторне заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою апеляційного суду від 13 грудня 2017 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито (т. с. 2 а.с. 113), справу призначено до апеляційного розгляду (т. 2 а.с. 115).

Позивач ТОВ «Кредитні ініціативи» подало апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача (т.с. 2 а.с. 120-133), додатком до якого є звіт № ВА 170929-004 від 09.10.2017 року суб’єкта оціночної діяльності ТОВ «Бізнес Ассіст» (т.с. 2 а.с. 134-189), за змістом якого ринкова вартість квартири № 4 загальною площею 35,3 кв. м, що розташована за адресою: запорізька область Оріхівський район смт. Комишуваха вул. Вокзальна, б. 3 та належить ОСОБА_2, складає 153943,00 грн.

У судове засідання 15 березня 2018 року повідомлений апеляційним судом про час і місце розгляду цієї справи (т. 2 а.с. 118) представник позивача ТОВ «Кредитні ініціативи» у цій справі не з’явився, при цьому, позивач ТОВ «Кредитні ініціативи» про причини неявки свого представника апеляційний суд не сповістив, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавав.

Від представника позивача ТОВ «Кредитні ініціативи» за довіреністю (т.с. 2 а.с.203) ОСОБА_5 електронною поштою на адресу апеляційного суду надійшла заява (т.с. 2 а.с. 202), в якій просив розглядати дану справу апеляційним судом за відсутності представника позивача.

З 15.12.2017 року набрав законної сили ЦПК України в новій редакції.

В силу вимог п. 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року № 2147-VІІ, якій набрав чинності з 15.12.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В силу вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, колегія суддів апеляційного суду визнала неповажною причину неявки у дане судове засідання представника позивача ТОВ «Кредитні ініціативи» і на підставі ст. 372 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, ухвалила заяву представника позивача задовольнити, розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутності представника позивача ТОВ «Кредитні ініціативи» за присутністю відповідача ОСОБА_2 та представника останнього за ордером – адвоката (т.с. 2 а.с. 204-205) ОСОБА_6

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2 та представника останнього – ОСОБА_6, перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов ТОВ «Кредитні ініціативи» у цій справі у повному обсязі, керувався ст. ст. 10, 57-60, 192, 196, 208-209, 213-215, 218, 224-227 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, ст. ст. 526, 530, 536, 610, 625, 1049, 1050 ЦК України, ЗУ «Про іпотеку», Закон України від 3 червня 2014 року N 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а заочне рішення суду першої інстанції - таким, що ухвалено з додержанням вимог закону, є правильним та законним.

При перевірці законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі апеляційний суд виходить із положень ЦПК України, в редакції, що була чинною до 14.12.2017 року включно, тобто чинною на час постановлення оскаржуємого заочного рішення судом першої інстанції у цій справі (10 жовтня 2017 року).

При перевірці законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі апеляційний суд виходить із положень ЦПК України, в редакції, що була чинною до 14.12.2017 року включно, тобто чинною на час ухвалення оскаржуємого рішення судом першої інстанції у цій справі (06 серпня 2012 року).

Відповідно до ст. 213 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно із ст. 214 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у цій справі відповідає.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що 28.11.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк», який в свою чергу виступає правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» та Факторинговою компанією «Вектор Плюс» укладено Договір факторингу. Відповідно до п.2.1, 2.2. ОСОБА_3 відступає Фактору свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить Банку на підставі Документації. З моменту відступлення Банком Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів (т.с. 1 а.с. 35-46).

Разом із тим, 28.11.2012 року між TOB «ФК «Вектор Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» укладено Договір факторингу. Відповідно до п.2.1, 2.2. ОСОБА_3 Клієнт (TOB «ФК «Вектор Плюс») відступає Фактору (TOB «Кредитні ініціативи») свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить Клієнту на підставі Документації. З моменту відступлення Клієнтом Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів ( тс. 1 а.с.48).

Отже, внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме TOB «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором від 09.04.2008 № 0704/0408/45-011 позичальником згідно якого є ОСОБА_2.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що 09.04.2008 року ВАТ «Сведбанк» та фізична особа – громадянин України яким є - ОСОБА_2, уклали Кредитний договір № 0704/0408/45-011. Відповідно до умов вищевказаного Кредитного договору, ОСОБА_3 зобов'язується надати Боржнику кредит у сумі 16000,00 (шістнадцять тисяч доларів США 00 центів) дол. США, а Відповідач зобов'язується повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором. Банк (кредитор) свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу кредит у сумі 16 000,00 (шістнадцять тисяч доларів США 00 центів) дол. США (а.с.5-12).

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за Кредитним договором, ВАТ «Сведбанк» та фізична особа – громадянин України яким є - ОСОБА_2, уклали Іпотечний договір № 0704/0408/45-відповідно до якого останній передав Банку в іпотеку наступне майно, а саме: квартиру № 4, яка знаходиться в будинку № 3, розташованому по вул. Вокзальна в смт. Комишуваха, Оріхівського р-ну, Запорізької обл., що належить Відповідачу на підставі договору купівлі-продажу, що посвідчений ОСОБА_4, приватним нотаріусом Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької обл., 09.04.2008 р., за реєстровим № 981 (т.с. 1 а.с.15-18).

09 квітня 2008 року ОСОБА_7 дружина відповідача, дала нотаріально посвідчену згоду ОСОБА_2 на передачу в іпотеку придбаної за час шлюбу вищевказаної квартири (т.с. 1 а.с. 17)

Свої зобов'язання за Кредитним договором та Іпотечним договором ОСОБА_2 не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, яка станом на 09.03.2013р., становить: за кредитом - 15311,02 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає - 122380,98 грн., по відсотках - 3921,27 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 31342,71 грн., пеня - 3727,89 дол. США, що по курсу НБУ на дату розрахунку складає - 29 797,02 грн. (т.с. 1 а.с.28).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Якщо у зобов'язанні встановлений сирок (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому (ч.1 ст. 1049, ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

За зсмістом ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ст. 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

За змістом ст.38 Закону України "Про іпотеку", ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Ст. 39 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що у рішенні суду згідно якого звернуто стягнення на предмет іпотеки зокрема, зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про іпотеку", реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього закону.

09 квітня 2013 року стягувач заявив вимогу до боржника, який одночасно є іпотекодавцем про усунення порушень (т. с. 1 а.с.30).

За довідкою, станом на 09.03.2013 року, відповідач ОСОБА_2 мав заборгованість перед кредитором в розмірі 183520,71 грн. (т. с. 1 а.с. 29).

Така сума заборгованості є значною та з огляду на положення ст. 39 вищевказаного Закону України «Про іпотеку», суд визнає, що порушення відповідачем основного зобов'язання завдає збитків іпотекодержателю.

Право позивача до настання строку вимагати повернення кредиту або звернути стягнення на предмет іпотеки та обов'язок боржника ОСОБА_2 сплатити заборгованість за кредитом, відсотки, пеня.

Право позивача надавати кредити у іноземній валюті не заперечувалось, доказів підвищення кредитором в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором до суду не надано.

Доказів погашення існуючої заборгованості або її зменшення порівняно із розрахунками, наданими позивачем, суду першої інстанції не було надано.

При цьому, судом першої інстанції було правильно встановлено, що у справі наявні докази виконання кредитором положень ст.ст. 12, 35 вищевказаного Закону, надіслання іпотекодавцю та отримання останнім та боржником письмової вимоги про усунення порушення із зазначенням стислого змісту порушених зобов'язань, вимоги про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Доказів наявності прав неповнолітніх дітей на предмет іпотеки, пріоритету та розміру вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки до суду не надано і судом першої інстанції не було не встановлено.

Вимог про виселення відповідача та членів його сім'ї у цьому провадженні не заявлено.

07 червня 2014 року набув чинності Закон України від 3 червня 2014 року N 1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (далі - Закон N 1304-VII), згідно з підпунктом 1 пункту 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України від 2 жовтня 1992 року N 2654-XII "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України від 5 червня 2003 року N 898-IV "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті.

Мораторій у юридичному розумінні має значення відстрочки виконання певних обов'язків, відкладення певних дій на визначений чи невизначений період на підставі спеціального акта.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону N 1304-VII.

При вищевикладених обставинах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наявні правові підстави для звернення стягнення на заставлене майно відповідача на суму заборгованості за кредитним договором та задовольнив позовні вимоги позивача у цій справі у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, як відповідача, є такими, що не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію ОСОБА_2 у цій справі, яку він та його представник вважають, що є єдино вірною та єдино можливою.

ТОВ «Кредитні ініціативи» є належним позивачем за вищезазначеним позовом у цій справі.

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

Суд першої інстанції правильно виходив у цій справі із презумпції правомірності правочинів (вищезазначених кредитного договору, іпотечного договору, договору факторингу та інших).

Так, за змістом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідач ОСОБА_2 будь-яких зустрічних позовних вимог у цій справі, у тому числі про визнання вищезазначених кредитного договору, іпотечного договору, договору факторингу та інших, у цій справі не заявляв та останні не були предметом розгляду у цій справі судом першої інстанції.

Також відповідач ОСОБА_2 не надав суду у матеріали цієї справи будь-яких рішень будь-яких судів в інших справах з приводу визнання вищезазначених договорів недійсними.

Навпаки, у матеріалах цієї справи міститься ухвала Апеляційного суду Запорізької області від 25 липня 2017 року в іншій справі ЄУН 323/1762/16 у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Омега Банк», ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», ТОВ «Кредитні ініціативи» про захист прав споживачів (т.с. 2 а.с. 41-53), яка набрала законної сили, та якою було залишено без змін рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 01 лютого 2017 року, яким було відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні його позову про:

- визнання недійсними:

1) кредитного договору № 07004/408/45-011 від 09.04.2008 року, укладеного між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк» та ОСОБА_2;

2) договору про внесення змін та доповнень № 1 від 26.11.2009 року до кредитного договору № 07004/408/45-011 від 09.04.2008 року, укладеного між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк» та ОСОБА_2;

3) договору про внесення змін та доповнень № 2 від 26.11.2009 року до кредитного договору № 07004/408/45-011 від 09.04.2008 року, укладеного між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк» та ОСОБА_2;

4) додаткової угоди № 3 від 26.11.2009 року до кредитного договору № 07004/408/45-011 від 09.04.2008 року, укладеного між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк» та ОСОБА_2;

5) іпотечного договору № 07004/408/45-011-Z -1 від 09.04.2008 року, укладений між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк» та ОСОБА_2 посвідченого приватним нотаріусом Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4, реєстровий № 985;

6) додаткового договору № 1 від 15.04.2008 року про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 07004/408/45-011-Z -1 від 09.04.2008 року, укладений між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк» та ОСОБА_2 посвідченого приватним нотаріусом Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4, реєстровий № 985;

7) договору факторингу № 15 від 28.11.2012 року, укладеного між ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» в частині передачі боргу по кредитному договору № 07004/408/45-011 від 09.04.2008 року, укладеного між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк» та ОСОБА_2;

8) договору факторингу від 28.112012 року, який був укладений між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» в частині передачі боргу по кредитному договору № 07004/408/45-011 від 09.04.2008 року, укладеного між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк» та ОСОБА_2;

9) договору про передачу прав за іпотечним договором від 28.11.2012 року, який був укладений між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» в частині передачі прав по іпотечному договору № 07004/408/45-011-Z -1 від 09.04.2008 року, укладений між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк» та ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4, реєстровий № 985.,

= визнання неправомірними дії державного реєстратора – приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 щодо проведення державної реєстрації обтяження іпотекою квартири яка знаходиться за адресою: Запорізька область Оріхівський район смт. Комишуваха, в будинку № 3 по вулиці Вокзальна,

= та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію обтяження іпотекою вищезазначеної квартири.

Доводи ОСОБА_2 про необхідність наявності для стягнення вищезазначеної заборгованості у цій справі будь-якої ліцензії у позивача ОСОБА_9 «Кредитні ініціативи» ґрунтуються на припущеннях.

Пеня нарахована позивачем у цій справі у гривні України, у суду першої інстанції правильно були відсутні сумніви щодо правильності проведеного позивачем розрахунку пені. Відповідачем не було надано у матеріали цієї справи свого контррозрахунку пені за вищезазначеним кредитним договором, або клопотання в установленому цивільним процесуальним законом порядку про витребування буд-якого іншого (розгорнутого тощо) розрахунку пені у позивача, якщо в останнього наявні перешкоди в його отриманні.

Судом першої інстанції в оскаржуємому рішенні в резолютивній його частині правильно з дотриманням вимог чинного законодавства визначено початкову ціну предмету іпотеки.

В силу вимог ст. 212 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ст. 58 ч.1 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 59 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 60 ч. 4 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно).

Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ст. ст. 10-11, 57-61, 212 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 10 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно.

Підстави для звільнення відповідача ОСОБА_2 від доказування, передбачені ст. 61 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року, у цій справі відсутні.

Відповідач ОСОБА_2 не надав суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову Банку у цій справі взагалі.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2

Оскільки, в силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

Крім того, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року).

Доказом, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, у цій справі, який може бути прийнятий апеляційним судом до уваги у цій справі на виконання вимог ст. 12 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції від 10 жовтня 2017 року у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача, є наданий апеляційному суду ТОВ «Кредитні ініціативи» до його відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 є звіт № ВА 170929-004 від 09.10.2017 року суб’єкта оціночної діяльності ТОВ «Бізнес Ассіст» (т.с. 2 а.с. 134-189), за змістом якого ринкова вартість квартири № 4 загальною площею 35,3 кв. м, що розташована за адресою: запорізька область Оріхівський район смт. Комишуваха вул. Вокзальна, б. 3 та належить ОСОБА_2, складає 153943,00 грн.

Цим звітом підтверджується, що заборгованість відповідача за вищезазначеним кредитним договором перед позивачем у сумі 183520,71 грн. є спів мірною із вартістю предмета іпотеки (однокімнатної квартири) у сумі 153943,00 грн.

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні, відповідачем та його представником апеляційному суду не надані.

Порушення норм процесуального права, які є обов’язковими підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, передбачені ст. 376 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, у цій справі відсутні.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, як особи, яка подала апеляційну скаргу у цій справі, не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ст. ст. 213-214 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року.

Крім того, судом першої інстанції правильно з додержанням вимог ст. 88 ЦПК України вирішено питання про розподіл між сторонами понесених судових витрат, пов’язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміні.

Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, у разі відмови відповідачу ОСОБА_2 у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок позивача ТОВ «Кредитні ініціативи» будь-яких судових витрат, пов’язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом, у тому числі вигляді судового збору у розмірі 2018,73 грн. (т. 2 а.с. 109), сплаченого ним при подачі вищезазначеної апеляційної скарги до апеляційного суду у цій справі.

Керуючись ст. ст. 10, 88, 212-215 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, ст.ст. 12, 141, 367-368, 371-372, 374-375, 381-384, п. 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 10 жовтня 2017 року цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення апеляційної інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови у цій справі апеляційним судом складений 23 березня 2018 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_1 ОСОБА_10ОСОБА_11