Рішення № 72917627, 22.03.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2018 р. № 814/1990/17 м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Гордієнко Т. О. розглянула у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, вул. Янтарна, 11, с. Мішково-Погорілове, Вітовський район, Миколаївська область, 57214

до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 15.06.2017р. № 20763-13, від 20.06.2017р. № 21046-13, від 20.06.2017. № 20-13,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.06.2017 № 20763-13, № 21046-13 від 20.06.2017, № 20-13 від 20.06.2017.

Позов обґрунтовано тим, що автомобіль позивача не є об’єктом оподаткування. Відповідач помилково нарахував позивачу податок на майно за адресою вул.Будьонного1в/17, який не належить позивачу ,оскільки ця нерухомість була подарована ще в 2012 році. Податкове-повідомлення-рішення про нарахування податку на нерухомість по житловому будинку площею 429,2 кв. м прийнято без урахування норм п.12.3.4 ст.12, п.4.1.9 ст.4 ПК України та Рішень Мішково-Погорільської сільської ради від 04.09.2014, 25.02.2016.

Відповідач надав заперечення проти позову, просить у позові відмовити, оскільки податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства.

Позивач надав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідив докази суд встановив наступне:

27.08.2017 позивач отримав податкові повідомлення-рішення:

- від 20.06.2017 № 20-13 про визначення податкового зобов’язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2014,2015,2016 роки на суму 5 896,45 грн.

- від 20.06.2017 № 21046-13 про визнання податкового зобов’язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2014,2015,2016 роки на загальну суму 30 113,44 грн.,

- від 15.06.2017 № 20763-13 про визначення податкового зобов’язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2017 рік на суму 25000 грн.

1) Податкове повідомлення-рішення від 20.06.2017 № 20-13 про визначення податкового зобов’язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2014, 2015, 2016 роки на суму 5 896,45 грн. прийнято, в зв’язку з тим, що позивач на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.01.2012 є власником житлового будинку загальною площею 429,20 м. кв. за адресою: вул.Янтарна,11 в селищі Мішково-Погорілове Вітовського (Жовтневого ) району Миколаївської області.

Законом України №403 від 04.07.2013 « Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо об’єктів нерухомості» були внесені зміни у ст.265 ПК, якою визначався, платник податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, об’єкт оподаткування та база оподаткування. Пункт 18 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України доповнено Законом № 403 від 04.07.2013, яким передбачено, що у 2013 році контролюючі органи не нараховують податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, фізичних особам-платникам податку і цей податок фізичними особами не сплачується.

Відповідно до ст.265 ПК в редакції чинній в 2014 році передбачено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості. Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно. База оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 250 кв. метрів. Ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування. Ставки податку для фізичних осіб встановлюються в таких розмірах: а) не більше 1 відсотка - для квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 240 кв. метрів, або житлового будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 500 кв. метрів.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII. Згідно вказаного нормативно-правового акту статтею 266 Податкового кодексу України запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК). Згідно з пунктом 265.1 статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону рекомендовано переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відтак, органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським радам) необхідно в місячний термін, тобто до 01 лютого 2015 року, прийняти рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Матеріалами справи встановлено, що рішення сільської ради про встановлення місцевих податків та зборів на території Мішково-Погорілівськовї сільської ради на 2014 рік не приймалось. На 2015 рік рішення сільської ради прийнято 04.09.2014, на 2016 рік 25.02.2016 року.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Доказів того, що рішення сільської ради або в 2015, або 2016 році було офіційно оприлюднено не надали.

Відповідно до ст. 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Згідно з ч.5 ст.59 Закону України “Про місцеве самоврядування” акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Відповідно до ст.12 Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Згідно зі ст.22 Закону України “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації” рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Тобто, обов’язковою умовою чинності нормативно-правового акту органу місцевого самоврядування є його оприлюднення в офіційних виданнях та друкованих засобах масової інформації.

Враховуючи, що рішення Мішково - Погорілівської сільської ради від 04.09.2014, 25.02.2016 щодо встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є нормативно-правовим актом, але всупереч вимогам ст.57 Конституції України, ч.5 ст.59 Закону України “Про місцеве самоврядування”, ст.12 Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”, ст.22 Закону України “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації” не було оприлюднено у офіційних друкованих засобах масової інформації воно не є чинним, тому не може використовуватись для нарахування податку.

Таким чином, станом на 2014 рік взагалі не приймалось рішення сільської ради про встановлення місцевого податку, у 2015, 2016 роках суд вважає, що рішення сільської ради не може використовуватись для нарахування податку.

Розділом ХІХ Прикінцевих положень ( п.5) передбачено, що у разі не встановлення місцевих податків і зборів, передбачених п.10.3 ст.10 цього Кодексу, рішення місцевого самоврядування такі податки і збори сплачуються у порядку, встановленому цим Кодексом за мінімальними ставками.

Податковим Кодексом передбачено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує два відсотки (у 2015), три відсотки розміру мінімальної заробітної плати (у 2016 році), встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України).

Нормами Податкового Кодексу України передбачено максимальна ставка податку та не передбачена мінімальна ставка, з якої повинен нараховуватись відповідачем податок на нерухоме майно, як то передбачено Перехідними положеннями ПК України, в разі відсутності рішення селищної ради, якою повинен бути встановлений цей місцевий податок.

Відповідач у 2014, 2015 році визначив позивачу суму зобов’язання по 1883,03 грн., в 2016 році 2130,39 грн. Але яким чином відповідач визначив цю суму ні з податкового повідомлення-рішення, ні з заперечень не вбачається, розрахунку не надано.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення 20.06.2017 № 20-13 підлягає скасуванню.

2) Податкове повідомлення-рішення від 20.06.2017 № 21046-13 про визнання податкового зобов’язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2014, 2015, 2016 роки на загальну суму 30 113,44 грн., прийнято, в зв’язку з тим, що позивач на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.09.2005 є власником нежитлового приміщення торгівельного комплексу, які складаються з нежитлових приміщень підвалу № 020 та першого поверху №№ 17-1,17-2,17-3 загальною площею 56,9 кв.м. в літері «А» за адресою м. Миколаїв, вул. Будьонного 1в/17.

На підставі договору дарування, укладеного позивачем та ОСОБА_2 посвідченого 12.04.2012 приватним нотаріусом за реєстровим № 449 нежитлові приміщення торгівельного комплексу були подаровані. У договорі дарування передбачено, що (п.4.5) право власності за цим договором виникло у обдарованого з моменту прийняття ним нежитлових приміщень та нотаріального посвідчення цього договору. Договір був посвідчений приватним нотаріусом 12.04.2012 року.

Договір дарування був укладений до 2013 року, до початку дії Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Після 2013 року обдарований не зареєстрував цей договір у реєстрі, а позивач, як дарувальник, не мав цього права, оскільки договір укладено в двох примірниках-один у нотаріуса, другий у обдарованого.

Крім того, позивач був власником 56,9 м.кв, а податкове повідомлення-рішення розраховано із загальної площі торгівельного комплексу 1 579,1 м. кв.

Відповідно до п.266.1.1 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, які є власниками об’єкта житлової або нежитлової нерухомості.

Позивач не є власником нерухомого майна з 12.04.2012 року, тому не може сплачувати податок за майно, яке не знаходиться в його власності.

Відтак, податкове повідомлення-рішення від 20.06.2017 № 21046-13 про визнання податкового зобов’язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2014, 2015, 2016 роки на загальну суму 30 113,44 грн. слід скасувати.

3) Податкове повідомлення-рішення від 15.06.2017 № 20763-13 про визначення податкового зобов’язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2017 рік на суму 25000 грн., в зв’язку з тим, що позивач є власником транспортного засобу автомобіль марки « Land Rover» модель «Range Rover Sport», об’ємом двигуна 2 993 куб сам., дизпаливо, 2015 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу .

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами.

П. 267.2.1. ст. 267 Податкового кодексу України визначено, що об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об’єму циліндрів двигуна, типу пального".

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об’єм циліндрів двигуна, тип пального.

Відповідно до п. 13, 14 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою КМУ від 18.02.2016 року № 66, Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об’єм циліндрів двигуна, тип пального. У разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об’єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті. Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об’єм циліндрів двигуна та тип пального.

Автомобіль позивача є в Переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2017 (звітного) року, що розміщений на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» № 1791 від 20.12.2016 передбаченого, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Таким чином, автомобіль позивача підпадає під об’єкт оподаткування транспортним податковим з фізичних осіб, тому податкове повідомлення-рішення від 15.06.2017 № 20763-13 прийнято законно й обґрунтовано та скасуванню не підлягає.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, позов належить задовольнити частково.

Судовий збір розподіляється відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (вул. Янтарна, 11, с. Мішково-Погорілове, Вітовський район, Миколаївська область, 57214, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний номер 39394277) задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.06.2017 року № 21046-13, від 20.06.2017 року № 20-13.

3. У задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення-рішення від 15.06.2017 року № 20763-13 відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний номер 39394277) на користь ОСОБА_1 (вул. Янтарна, 11, с. Мішково-Погорілове, Вітовський район, Миколаївська область, 57214 РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у сумі 377,75 грн. (триста сімдесят сім гривень 75 коп.), сплачений квитанцією № 0.0.872856866.1 від 18.10.2017 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду – 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження – 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко