Ухвала суду № 72916773, 15.03.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/2127/18

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

15.03.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в особі судді:

ОСОБА_1 (головуючої),

ОСОБА_2, ОСОБА_3,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_4,

прокурора Андришина О.В., підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6, розглянув у відкритому судовому засіданні судове провадження №11сс/777/167/18, за апеляційними скаргами прокурора відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 1 березня 2018 року, якою останньому застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави у кримінальному провадження за підозрою його у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, відомості про яке внесено до ЄРДР 18.02.2018 за №12018070150000097.

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції Закарпатській області майора поліції ОСОБА_8 та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, українцю за національністю, громадянину України, який проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючому водієм вантажного автомобіля ПП «ОСОБА_9Т.», розлученому, не судимому, підозрюваному у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України,

в строк до 27 квітня 2018 року з визначенням застави в розмірі 45 (сорока п’яти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить суму 79 290 грн. (сімдесят дев’ять тисяч двісті дев’яносто) грн.

У разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_5, покладено наступні обов’язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в’їзд в Україну.

Органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він 17 лютого 2018 року приблизно о 19 год. 32 хв. ОСОБА_5, керуючи по дорученню автопотягом у складі сідлового тягача марки «RENAULT Magnum», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, з напівпричепом марки «SCHMITZ», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, завантаженим 21364 кілограмами пиломатеріалів, рухаючись автодорогою М-06 сполученням «Чоп-Київ», у напрямку м. Львів, із швидкістю приблизно 60-70 км/год., не забезпечив безпеку дорожнього руху, порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 (б), 1.10 «безпечний інтервал, узбіччя», 13.1 Правил дорожнього руху України, навпроти АЗС «ANP», що в с. Неліпино Свалявського району, допустив виїзд керованого ним транспортного засобу за межі проїзної частини дороги - на праве узбіччя по напрямку свого руху, де скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_10, який знаходився на узбіччі. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 загинув на місці пригоди. Після вчинення даної ДТП водій ОСОБА_5, нехтуючи вимогами Правил дорожнього руху України, моральними і правовими нормами, що зобов’язують надати допомогу людині, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через отримані нею небезпечні для її життя травми, не намагався вжити заходи щодо надання потерпілому медичної допомоги та транспортування його до медичного закладу, хоча сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, та був зобов’язаний піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, однак з метою уникнення від кримінальної відповідальності, після скоєння даного наїзду залишив місце події, не викликавши на місце пригоди швидку та працівників поліції.

18 лютого 2018 року та 27 лютого 2018 року відомості по вказаному факту внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070150000097 і №12018070000000110 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286, ч.1 ст. 135 КК України.

28 лютого 2018 року органом досудового розслідування ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286 КК України та ч.1 ст. 135 КК України.

Вирішуючи питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя врахував обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованих кримінальних правопорушень, тяжкість наслідків – смерть людини, окремі обставини злочину та поведінку підозрюваного після ДТП, суворість покарання, яке загрожує йому у разі доведення винуватості, а також ту обставину, що він є мешканцем іншої області, що в своїй сукупності вказує на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, виїхати за межі постійного проживання, чим ухилитися від виконання покладених на нього процесуальних обов’язків, у зв’язку з чим прийшов до висновку, про неможливість застосування ОСОБА_5 більш м’якого запобіжного заходу. Окрім цього, слідчим суддею було враховано й дані про особу підозрюваного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має місце постійного проживання та роботи, свою вину визнає повністю, відшкодував шкоду потерпілій.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді як таку, що є незаконною в частині визначення застави, просить постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави. На думку прокурора, слідчий суддя необґрунтовано визначив ОСОБА_5 заставу, оскільки з огляду на тяжкість злочину у якому він підозрюється та ту обставину, що він є мешканцем іншої області , за умови її внесення, це дасть змогу підозрюваному перебуваючи на волі ухилятись від слідства чи іншим чином порушувати процесуальну поведінку, що не сприятиме кримінальному провадженню.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою застосувати його підзахисному запобіжний захід у виді особистого зобов’язання. Вважає, що ухвала слідчого судді є необгрунтована, а викладені у ній висновки не відповідають фактичним обставинам. На думку захисника, слідчий суддя не виправдано та за відсутності на те виключних обставин застосував ОСОБА_5 найсуворіший запобіжний захід, при цьому не мотивував належним чином неможливості застосування більш м’якого запобіжного заходу. Вказує, що ОСОБА_11 активно співпрацює зі слідством, визнає вину у вчиненому, відшкодував завдану потерпілій шкоду, веде себе добропорядно та не намагається уникнути відповідальності за скоєне, має міцні соціальні зв’язки, постійне місце проживання та роботи, за якими позитивно характеризується, має на утриманні матір пенсіонерку, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Просить врахувати, що з моменту виявлення злочину – 17.02.2018 та до обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 він, перебуваючи на волі, не дав ні найменшого приводу слідству засумніватись у дотриманні ним своєї процесуальної поведінки, хоча мав таку можливість, натомість він навіть не відлучався з орендованого у м. Свалява житла, в тому числі, для придбання продуктів харчування, які йому забезпечували мати пенсіонерка та дядько похилого віку. Вважає, що клопотання слідчого не лише не містить доказів, які б давали підстави для застосування підозрюваному виняткового запобіжного заходу, а в цілому не відповідає вимогам закону, на що не звернув увагу слідчий суддя. Зокрема, у клопотанні не зазначено кількість аркушів доданих до нього, такі додатки не перераховані кожен окремо, відсутні відомості про те, що підозрюваний отримав його копію з додатками, відсутня дата вручення, прізвище та ініціали підозрюваного, підписи підозрюваного та захисника. Сумнівною, на думку захисника і оголошена підозра ОСОБА_5, через відсутність доказів на її обґрунтування, а ті, на які зіслався слідчий, аж ніяк її не підтверджують. Необґрунтованим вважає захисник і визачений розмір застави, оскільки суд не врахував. що підозрюваний немає інших доходів, окрім офіційної заробітної плати, та що у нього на утриманні перебуває мати - пенсіонерка. Захисник переконаний, що сукупність наведених обставин дає підстави для застосування його підзахисному альтернативного запобіжного заходу, без ізоляції від суспільства.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який просив задовольнити його апеляційну скаргу та заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний не дотримається процесуальної поведінки може переховуватися від органів досудового розслідування чи вчинити інше правопорушення.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що зазначені вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею належно дотримані.

Обираючи відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що в матеріалах провадження є достатні дані, що підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286 та ч. 1 ст. 135 КК України.

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Встановлено, що підозра ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 та ч. 1 ст. 135 КК України обгрунтовано висунута, про що свідчать матеріали кримінального провадження додані до клопотання. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Тому апеляційний суд відхиляє доводи сторони захисту про відсутність доказів вини ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, які йому інкриміновано, оскільки такі питання входять в предмет дослідження на стадії судового розгляду кримінального провадження.

Апеляційний суд констатує, що обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286 та ч. 1 ст. 135 КК України підтверджується, зокрема: рапортом працівника поліції від 17.02.2018, протоколом огляд місця ДТП від 17.02.2018, протоколом огляду місця події від 18.02.2018, висновком судової транспортно-трасологічної експертизи від 26.02.2018 та іншими матеріалами кримінального провадження, які вказують про причетність підозрюваного до події злочину.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винним, а також з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та особу підозрюваного, що дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, всупереч твердженням захисника, може переховуватися від органів досудового розслідування чи іншим чином перешкоджатиме кримінальному провадженню. Тому, апеляційний суд вважає вірним висновок слідчого судді, що інший, більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам.

Водночас, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_5, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі і ті, на які захисник посилається в апеляційній скарзі. Прохання апелянта про застосування більш м`якого запобіжного заходу не може бути задоволено, оскільки відомостей про постійне місце проживання ОСОБА_5 апеляційному суду не надано, а з урахуванням того, що у нього немає міцних соціальних зв`язків та що зареєстрований в іншій області України, не приводить до переконання, що процесуальна поведінка в разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, ним буде дотримана.

Посилання захисника на недотримання слідчим положень ч.3 ст. 184 КПК України, тобто не зазначення кількості аркушів, доданих до клопотання та відсутність відомостей про його вручення та додатків до нього, відсутність дати вручення та підписів про вручення, ініціалів підозрюваного та захисника, не заслуговують на увагу, оскільки не грунтуються на фактичних обставинах. А незазначення переліку конкретних копій документів, доданих до клопотання, не впливає на висновок суду про необхідність застосування запобіжного заходу.

Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя, врахувавши конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, на законних підставах визначив заставу відповідно до положень ч.3 ст.183 КПК України, і таке рішення є правильним, оскільки кримінальне правопорушення за ч.2 ст. 286 КК України відноситься до категорії злочинів з необережності, і незастосування застави відповідно до положень ч.4 ст. 183 КК України є правом, а не обов`язком суду, у зв’язку з чим апеляційні доводи прокурора щодо необґрунтованості рішення суду у цій частині, не заслуговують на увагу та є безпідставними.

Разом з тим, прийнявши обґрунтоване рішення про необхідність застосування ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням застави, слідчий суддя визначив розмір застави без урахування положень ч. 4 ст. 182 КПК України.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину обчислюється у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожитковуваного мінімуму для працездатних осіб.

Вбачається, що слідчий суддя під час розгляду клопотання, не врахував майновий стан підозрюваного, а також те, що потерпілій ( сестрі загиблого) шкода, заподіяна злочином, ОСОБА_5 відшкодована, а з наданої стороною захисту довідки про доходи підозрюваного ОСОБА_5 убачається, що сукупний дохід останнього за офіційним місцем роботи за останні чотири місяці складає 14 181, 88 грн.. Виходячи з цього та з урахуванням позитивних характеризуючих даних про особу, апеляційний суд вважає, що достатнім розміром застави слід визначити 20 прожитковуваних мінімумів доходів для працездатних осіб, що становить суму 35 240, 00 грн. Такий розмір застави, на думку апеляційного суду є співмірним до майнового стану ОСОБА_5 та відповідним у співставленні з існуючими ризиками.

На підставі викладеного, апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 слід задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_7 залишити без задоволення;

апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 задовольнити частково.

Зменшити розмір застави до 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить суму 35 240, 00 (тридцять п’ять тисяч двісті сорок) грн., в решті ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 1 березня 2018 року, якою ОСОБА_5, підозрюваному за ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні ЄРДР за №12018070150000097 від 18.02.2018 – залишити без змін.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: