Постанова № 72916543, 22.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/664/18 Справа № 203/1389/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Демченко Е.Л.

суддів – Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.

при секретарі – Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 серпня 2017 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі — ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи вимоги тим, що 12 липня 2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит в розмірі 7.600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Вказували, що банк свої зобов’язання за кредитними договором виконав, надавши позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором.

Зазначали, що 29 грудня 2015 року позичальник ОСОБА_3 померла, спадкоємцем померлої є ОСОБА_2, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому 13 червня 2016 року банком була направлена претензія кредитора до П’ятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори та 08 серпня 2016 року лист-претензію.

Посилаючись на те, що претензія залишена без реагування та без належного виконання, а тому просять суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2, як спадкоємця прав та обов’язків померлого позичальника ОСОБА_3, заборгованість останньої за кредитним договором, що виникла на час смерті в загальному 5.664 грн. 01 коп.

Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 серпня 2017 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», зазначаючи, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального й процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову оскільки спадкоємці боржника повинні відповідати за борговим зобов’язаннями які не припинилися в наслідок смерті останнього.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 12 липня 2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір б/н у вигляді анкети-заяви, відповідно до умов якого останній було надано кредит вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок № 4149 6053 5281 0907 у розмірі 3.000 грн., з базовою процентною ставкою 3% на місяць на суму залишку заборгованості (а.с.24).

29 грудня 2015 року позичальник ОСОБА_3 померла (а.с.99).

На підставі претензії кредитора від 21 травня 2016 року, направленої ПАТ КБ «ПриватБанк» до П’ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори, було відкрито спадкову справу №211/2016 та повідомлено банк про те, що ніхто із спадкоємців із заявою про прийняття спадщини не звертався, свідоцтва про право на спадщину нотаріусом не видавалось(а.с.100-101,107).

27 липня 2016 року банком було надіслано лист-претензію на адресу відповідача ОСОБА_2 (а.с.108)

З розрахунку заборгованості вбачається, що за спірним кредитним договором станом на 31 серпня 2015 року мається заборгованість у загальному розмірі 6.841 грн.99 коп., з яких 6.638 грн.35 коп. заборгованість за кредитом; 203 грн.64 коп. заборгованість за відсотками (а.с.9-19).

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ “ПриватБанк” суд першої інстанції виходив з того, що після померлої 29 грудня 2015 року ОСОБА_3 із заявою про відмову від спадщини або із заявою про прийняття спадщини ніхто із спадкоємців не звертався, що свідчить про відсутність спадкоємців, що прийняли спадщину, а банк не довів належними та допустимими доказами протилежне.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов’язки виникають у кожного контрагента.

В силу ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Статтями 1218,1219 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1)особисті немайнові права; 2)право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3)право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4)право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5)права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст.608 цього Кодексу.

Частина 1 ст.608 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

У п.32 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства про вирішення спорів, що виникають з кредитних правовідносин» (з наступними змінами та доповненнями) від 30 березня 2012 року №5 роз’яснено, що при вирішенні спорів щодо виконання зобов'язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати таке.

З урахуванням положення ст.1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов’язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими.

Згідно із ст.129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Позивач, як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.81 ЦПК України.

Нормами ст.77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано відповідних доказів на підтвердження своїх вимог саме до ОСОБА_2

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов’язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

З метою встановлення кола спадкоємців померлої та успадкованої ними маси спадкового майна апеляційним судом були здійснені відповідні запити.

З отриманих відповідей не вбачається спадкового майна після смерті ОСОБА_3, яке могло бути успадковане саме відповідачем ОСОБА_2

Банком не надано належних та допустимих доказів того, що будинок, в якому була зареєстрована померла ОСОБА_3 та зареєстрований відповідач ОСОБА_2 належав померлій.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у будинку зареєстрований з 01 жовтня 1979 року (а.с.97-98).

В той час коли померла ОСОБА_3 була зареєстрована у ньому з 12 липня 1984 року (а.с.94-96).

Шлюб між ними було зареєстровано 25 жовтня 1983 року, тобто колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що даний будинок належав саме сім’ї відповідача ОСОБА_2

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов’язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенні, а рішення суду має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, –

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

ОСОБА_4