Постанова № 72916522, 23.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/2324/15-ц 22-ц/774/191/К/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 березня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 177/2324/15-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Барильської А.П.

суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.

секретар судового засідання -

сторони

позивач: Публічне акціонерне товариство “Дельта Банк”

відповідач: ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, належним чином повідомлених про розгляд справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” на заочне рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2017 року, яке постановлено суддею Коваль Н.В. в місті ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство “Дельта Банк” (далі ПАТ “Дельта Банк”) звернулось з позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Орган опіки та піклування Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 15.04.2008 року між ВАТ "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ " Сведбанк ", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0308/0408/71-086, за яким Банк надав позичальникові кредит в розмірі 34 000 доларів США на строк з 15.04.2008 року по 14.04.2032 року, а позичальник зобов'язався повернути наданий кредит і сплатити проценти в розмірі 12,5 % річних за користування ним в сумі, у строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

В забезпечення виконання боргових зобов’язань 15.04.2008 року між сторонами було укладено іпотечний договір № 0308/0408/71-086-Z-1, відповідно до умов якого іпотекодавець – ОСОБА_1 передав Банку як іпотекодержателю в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме домоволодіння, що знаходиться за адресою: вул. Гоголя буд.22, с. Лозуватка, Криворізький район, Дніпропетровська область яке складається з: житлового будинку А-1 загальною площею 57,7 кв.м., житловою площею 48,0 кв.м., літньої кухні Б, підвалу Г, сараю Д, гаража Ж, сараю К, вбиральні И, парканів 1, 2, розрахунок за придбання якого здійснено відповідачем взятими ним у кредит грошовими коштами.

Свої зобов’язання за кредитним договором Банк виконав належним чином, надавши відповідачу кредит у розмірі 34 000 доларів США.

Натомість відповідач, в порушення умов вказаного договору, свої зобов’язання не виконав, в результаті чого станом на 28.07.2015 року має заборгованість за кредитом в загальному розмірі 494 862,19 грн.

25.05.2012 року між ПАТ "СВЕДБАНК" та ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого ПАТ "СВЕДБАНК" передав (відступив) позивачеві права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, у т.ч. за кредитним та іпотечним договорами № 0308/0408/71-086 від 15.04.2008 року, укладеними зі ОСОБА_1, внаслідок чого ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" став новим кредитором.

У зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, в рахунок погашення наявної заборгованості ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК", посилаючись на ст.ст.33,37 Закону України «Про іпотеку», просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0308/0408/71-086 від 15.04.2008 року, яка станом на 28.07.2015 року складає 494 862,19 грн., та яка включає: заборгованість за кредитом – 410 039,13 грн., заборгованість за відсотками – 84 823,06 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки – домоволодіння, що розташоване за адресою: вул. Гоголя буд.22, с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області, яке складається з: житлового будинку А-1 загальною площею 57,7 кв.м., житловою площею 48,0 кв.м., літньої кухні Б, підвалу Г, сараю Д, гаража Ж, сараю К, вбиральні И, парканів 1, 2, шляхом визнання права власності на нього за ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК".

Заочним рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2017 рокув задоволенні позову ПАТ “Дельта Банк” відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ПАТ “Дельта Банк” ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що що судом не взято до уваги, положення п.12.3.1 Іпотечного договору, згідно якого сторони досягли згоди, що задоволення вимог Іпотекодержателя здійснюється шляхом передачі йому права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов’язання у порядку, встановленому ст.37 ЗУ «Про іпотеку». Судом не надано належної оцінки судовій практиці, стосовно вирішення спірного питання.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_2.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_2.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, що у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ “Дельта Банк” підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 15.04.2008 року між ВАТ "СВЕДБАНК", правонаступником якого є ПАТ "СВЕДБАНК" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0308/0408/71-086 (а.с.6-10), за умовами якого Банк надав позичальникові кредит в розмірі 34 000 доларів США на строк з 15.04.2008 року по 14.04.2032 року включно, а позичальник зобов’язався повернути наданий кредит, сплатити проценти за весь строк фактичного користування ним на умовах, що передбачені кредитним договором.

В забезпечення виконання боргових зобов’язань за Кредитним договором № 0308/0408/71-086, 15.04.2008 року між сторонами укладено іпотечний договір № 0308/0408/71-086-Z-1, відповідно до п.2 умов якого іпотекодавець – ОСОБА_1 передав Банку як іпотекодержателю в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно – домоволодіння, що в цілому складається з житлового будинку А-1 загальною площею 57,7 кв.м., у т.ч. житловою площею 48,0 кв.м., літньої кухні Б, підвалу Г, сарая Д, гаража Ж, сарая К, вбиральні И, парканів 1,2, що знаходяться за адресою: вул. Гоголя буд.22, с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області (а.с.15-18). Положення цього договору взаємоузгоджуються з умовами п. 2.1 Кредитного договору.

25.05.2012 року між ПАТ "СВЕДБАНК", який є правонаступником ВАТ "СВЕДБАНК", та ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги (а.с.24-31), відповідно до п.2.1 якого ПАТ "СВЕДБАНК" як "Продавець" відступає (продає) ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" як "Покупцю" права вимоги Продавця в якості кредитора до позичальників за кредитними договорами, та до осіб, які надали забезпечення за Договорами забезпечення, який в розумінні вимог ст.ст.1077, 1078 ЦК України суд розцінює як договір факторингу.

19.08.2015 на адресу відповідача ПАТ «Дельта банк» направив лист-вимогу в якому просив погасити наявну заборгованість за кредитом в сумі 22430,24 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 494862,19 грн. Повідомлено, про те, що згідно зі ст.ст. 36 - 38 Закону України «Про іпотеку», банк має право задовольнити своїх вимоги за рахунок предмета іпотеки (а.с.20).

Ухвалюючи рішення про відмову ПАТ «Дельта банк» в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався ст.37 ЗУ «Про іпотеку» та дійшов висновку, що задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі йому права власності на предмет іпотеки передбачений в позасудовому порядку. Судовий порядок вирішення спірного питання урегульований положеннями ст.39 зазначеного Закону.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та обґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор- прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України "Про іпотеку".

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ст. 3 Закону України "Про іпотеку").

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

За змістом ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 36 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно п. 12 договору іпотеки, за вибором Іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки.12.1- за рішенням суду,12.2 – у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса…Пунктом 12.3 – згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, укладеним шляхом здійснення застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя,яке викладене в п.п.12.3.1,12.3.2 цього Договору.

Пунктом 12.3.1 передбачено - задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рамках виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому ст.37 ЗУ «Про іпотеку» ( а.с.16,17)

Отже, посилання позивача в апеляційній скарзі на урегулювання питання про визнання права власності на предмет іпотеки в судовому порядку умовами укладеного договору, не відповідають тексту Іпотечного договору від 15 квітня 2005 року.

Як видно з тексту Договору, зазначеного вище, окремими пунктами визначено способи звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку ( п.12.1) та передачі предмета іпотеки у власність ( п.12.3).

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване ст. 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачає ЦК України лише у ст. ст. 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у Постанові від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15, при вирішенні даної категорії справ судам слід встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов’язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки.

Проте, матеріали справи не містять інформації про згоду іпотекодавця ОСОБА_1 на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у Постановах від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1219цс16 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1243цс16, аналізуючи положення ст. ст. 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 328, 335, 376, 392 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий – на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

З урахуванням викладених вище правових висновків, з урахуванням умов укладеного договору іпотеки, та відсутності в матеріалах справи доказів погодження відповідача на звернення стягнення у спосіб визначений позивачем шляхом визнання за ним права власності, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, про відмову у зверненні стягнення шляхом визнання права власності за позивачем на іпотечне майно такими , що відповідають законодавству.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги ПАТ «Дельта Банк» стосовно не урахування судом першої інстанції судової практики, щодо вирішення спірного питання, оскільки висновки суду першої інстанції, узгоджуються із судовою практикою по спірному питанню та відповідають вимогам Закону.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов’язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, дійшов вірного висновку що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю ПАТ «Дельта Банк» права власності на вказане майно та визнання за ним права власності на предмет іпотеки, не відповідає вимогам законодавства, оскільки передбачає позасудовий порядок вирішення спірного питання, тому ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують наведеного та зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” - залишити без задоволення.

Заочне рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 23 березня 2018 року.

Головуючий:

Судді: