Постанова № 72916495, 23.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/1433/17 22-ц/774/223/К/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2018 року м. Кривий Ріг

справа № 215/1433/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах:

головуючого – судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Кислиця І.В.

сторони

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 серпня 2017 року, яке постановлено суддею Науменко Я.О. в місті ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі ОСОБА_3 «ПівнГЗК») і просив стягнути на свою користь, у зв’язку з ушкодженням здоров'я,921 600 грн. з ОСОБА_3 «ПівнГЗК» в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що він протягом 31 року працював на підприємстві відповідача – ОСОБА_3 «Північний ГЗК» машиністом екскаватора в кар’єрі в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища.

Згідно висновку МСЕК від 11.10.2016 р. йому було первинно встановлено третю групу інвалідності, втрату професійної працездатності в розмірі 65%, з яких: 50% по вібраційній хворобі, 10% - ХОЗЛ, 5% - туговухість з 29 вересня 2016 р., дата переогляду 01.10.2017 р., зазначена потреба у медичній та соціальній допомозі: забезпечення лікарськими засобами, ВМП, санаторно-курортне лікування.

Позивач вважає, що він, з вини підприємства відповідача, отримав негативні зміни здоров’я, що мають незворотній характер, це завдало йому моральної шкоди, яку він оцінює в 921 600 грн. та просив стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 16.08.2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 «ПівнГЗК» на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 32 000 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб, та на користь держави стягнуто судовий збір у розмірі 640 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 «Північний ГЗК», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції та зменшення розміру суми відшкодування моральної шкоди з тих підстав, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що відповідач є винним у втраті позивачем працездатності та причинно-наслідкового зв'язку праці на підприємстві ОСОБА_3 «Північний ГЗК» з фактом втрати працездатності позивача. Натомість існує причинно-наслідковий зв'язок між діями самого хомчука Ю.А., які виразились у тривалому продовженні роботи з власної волі у шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача, у зв’язку з чим, на думку відповідача, суд дійшов хибного висновку щодо виникнення профзахворювання у позивача з вини ОСОБА_3 «Північний ГЗК».

Крім того, на думку представника відповідача визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості та є завищеним.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_2.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_2.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_4, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_5, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 «Північний ГЗК» підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що під час перебування в трудових відносинах з відповідачем позивачу ОСОБА_1 встановлені професійні захворювання, а саме: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації, церебрально-перефиричний ангіодистонічний синдром із частими акроангіоспазмами та трофічними порушеннями на кистях, у поєднанні з полірадикулонейропатією на шийному та попереково-крижовому рівнях із вираженими статико-динамічними порушеннями і стійким больовим синдромом, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФС другого ступеня), деформуючим остеоартрозом, в поєднанні з періартрозом, ліктьових (ПФ другого ступеня) і колінних суглобів (ПФ другого ступеня); хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.), група «А». ЛН першого ст.; нейросенсорна приглухуватість 1 ст. (з легким зниженням слуху (а.с.11-12).

11.10.2016 року позивачу висновком МСЕК було первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності з датою чергового переогляду 11.10.2017 року.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода, у зв’язку з отриманим ним на виробництві професійним захворюванням з вини відповідача.

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 25 серпня 2016 року, причиною виникнення професійного захворювання встановлено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, а саме: еквівалентний рівень загальної транспортно-технологічної вібрації перевищує нормативний на 3дБ (62 дБ при ГДР 59 дБ) згідно ДСН 3.3.6.039-99. Вміст пилу з вмістом кристалічного діоксину кремнію від 10% до 70% у повітрі робочої зони в2,5 рази перевищує ГДК (5,0 мг/м3, при ГДК 2,0 мг/м3) згідно СанПіН 4617-88 «Предельно допустимые концентрации (ПДК) вредных веществ в воздухе рабочей зоны». Шум, еквівалентний рівень звуку в дбА з: 81 при гранично допустимому до 80 згідно ДСН 3.3.6.037-99 (а.с.20).

Згідно висновку МСЕК від 11.10.2017 року позивачу первинно встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 65% та третя група інвалідності.

Оскільки порушення відповідачем положень ч. 2 ст. 153 КЗпП України встановлено вищевказаним актом розслідування хронічного професійного захворювання, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги представника відповідача про відсутність вини відповідача у спричиненні моральної шкоди позивачу.

Спростовуються й доводи апеляційної скарги представника відповідача щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1, оскільки факт заподіяння моральної шкоди у зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Так, у зв’язку з професійним захворюванням змінився спосіб та якість життя позивача, що завдає йому моральних страждань. Виходячи з характеру захворювань позивач не має змоги вести звичайний спосіб життя, оскільки у віці 51 рік звільнився із роботи за станом здоров’я, він не може виконувати домашню роботу і займатися бігом, футболом та рибальством через обмеженість рухів, зазнає фізичний біль і страждання, все це порушує його нормальні життєві зв’язки.

Посилання представника відповідача ОСОБА_3 «ПівнГЗК» в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, а відповідач забезпечував його засобами колективного та індивідуального захисту і скорочував час дії шкідливих факторів виробництва відповідно до норм законодавства, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки здійснення відповідачем заходів для забезпечення працівникам безпечних умов праці, які не усунули впливу негативних факторів, не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови доведеності такої шкоди.

Доводи представника відповідача в апеляційній скарзі про те, що судом необґрунтований розмір моральної шкоди спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи, оскільки судом взято до уваги роз'яснення в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» щодо визначення розміру моральної шкоди залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та визначено розмір моральної шкоди з урахуванням фізичних та душевних страждань позивача.

Так, внаслідок отриманого професійного захворювання позивач обмежений у життєдіяльності, що проявляється больовим синдромом, частковою стійкою втратою можливості самообслуговування, оскільки потрібно докладати додаткових зусиль для організації його життя. Отримані професійні захворювання призводять до зниження його фізичної активності..

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні рішення врахував тяжкість фізичних і моральні страждань позивача, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, тривалість роботи позивача на інших підприємствах, конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» – залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 серпня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 23 березня 2018 року.

Головуючий:

Судді: