Рішення № 72915098, 16.03.2018, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________ Справа № 299/1117/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.03.2018 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого – судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання – Роман К.С., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 центру при Службі безпеки України, Державної служби у справах ветеранів війни та учасників АТО, ОСОБА_4 районного військового комісаріату та ОСОБА_4 районної державної адміністрації в особі Управління соціального захисту населення про встановлення фактів, що мають юридичне значення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 центру при Службі безпеки України, Державної служби у справах ветеранів війни та учасників АТО, ОСОБА_4 районного військового комісаріату та ОСОБА_4 районної державної адміністрації в особі Управління соціального захисту населення про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 01.01.2015 року позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, вступив добровольцем Окремої добровольчої чоти і брав участь у бойових діях в зоні АТО у с. Піски, Ясинуватського району Донецької області.

В зв'язку з тим, що зазначене військове формування переходило із підпорядкування Збройних Сил України, а вік позивача не дозволяв йому бути зарахованим військовослужбовцем, 22.02.2015 року він був змушений повернутися додому і його не було зараховано, як інших добровольців формування «Карпатська Січ» до списків військової частини польова пошта В2830, які укладали контракти на проходження військової служби в особливий період і отримали посвідчення учасника бойових дій в зоні АТО та отримали право на пільги ветеранів війни - учасників бойових дій.

Приїхавши додому, позивач намагався через райвоєнкомат повернутись в зону АТО, однак із-за віку йому було відмовлено, відповідно посвідчення учасника бойових дій в зоні АТО він не отримав. По цьому питанню він неодноразово звертався в різні інстанції, зокрема і до Адміністрації Президента України в Управління з питань звернення громадян, де отримав відповідь про те, що у заходах проведення АТО на території Донецької та Луганської областей він брав участь на добровільній основі та не був зарахований до списків жодної з військових частин Збройних Сил України, тому законних підстав для розгляду документів комісією Міністерства оборони України або комісією Командування Сухопутних військ Збройних Сил України з питань розгляду матеріалів про визнання позивача учасником бойових дій немає.

Встановлення факту участі позивача у бойових діях по захисту незалежності та територіальної цілісності України, факту добровільного забезпечення або добровільного залучення до забезпечення проведення антитерористичної операції необхідне позивачу для визнання учасником АТО з метою отримання соціальних прав та гарантій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та отримання посвідчення учасника бойових дій в зоні АТО, у зв’язку з чим він звернувся до суду із даним позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали з мотивів, викладених в позовній заяві та просили суд такі задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 центру при Службі безпеки України будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про розглядати справи у його відсутності.

Представник відповідача Державної служби у справах ветеранів війни та учасників АТО, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву, де зазначив, що Служба не є заінтересованою особою у даній справі та має бути виключена зі складу заінтересованих осіб у справі.

Представник відповідача ОСОБА_4 районного військового комісаріату будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, заяв, клопотань від нього не надходило.

Представник відповідача ОСОБА_4 районної державної адміністрації в особі Управління соціального захисту населення будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи в судове засідання також не з'явився, надіслав до суду заяву про розглядати справи у його відсутності.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що з 01.01.2015 року по 22.02.2015 року разом з позивачем ОСОБА_1 брали участь у проведенні антитерористичної операції – у бойових діях, які велись у с.Піски, Ясинуватського району Донецької області в складі Окремої добровольчої чоти “Карпатська Січ”.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні дали суду аналогічні покази як свідок ОСОБА_5

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, з'ясувавши обставини та дослідивши представлені у справі докази, приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних мотивів.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України встановлено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя суд, відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до довідки, виданої командиром ОДЧ “Карпатська Січ” від 29.09.2015 року вих.№ 99, ОСОБА_1 з 1 січня по 22 лютого 2015 року брав участь у бойових діях в зоні проведення АТО у с. Піски, Ясинуватського району Донецької області, як доброволець Окремої добровольчої чоти “Карпатська Січ”.

Позивач бажає отримати соціальні права, гарантії відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та посвідчення учасника бойових дій в зоні АТО, однак, набути таких прав не може, оскільки він проходив службу як доброволець, а наданням таким особам статусу учасника бойових дій на даний час законодавством не передбачено.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу згідно ч.1 ст.17 Конституції України є захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України (ст.65 Конституції України). Така ж норма закріплена статтею 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до якої захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.

У преамбулі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зазначено, що цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни. Згідно ст..7 цього Закону виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи і організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні ( об'єднані районні ), міські ( об'єднані міські ) військові комісаріати, військові комісаріати Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також територіальні центри ( в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві ) та філіали ( в районах та містах ) комплектування військовослужбовцями за контрактом.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.3 Закону України «Про основи національної безпеки України» об'єктами національної безпеки, між іншим, є держава - її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність. Суб'єктами забезпечення національної безпеки, в тому числі, є громадяни України, об'єднання громадян (ст.4 Закону України «Про основи національної безпеки України»).

На державному рівні щодо військовослужбовців Збройних Сил України, СБУ, які приймають участь у бойових діях в районах проведення антитерористичної операції розроблено механізм встановлення статусу учасника бойових дій. Разом з тим, особи, які були зараховані в інші військові формування, а також з числа яких були сформовані спеціальні підрозділи територіальної оборони і які були залучені державними або громадськими організаціями або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, добровільно захищаючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, але не входили до складу формувань, визначених у п.19 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ( Збройних сил, Нацгвардії, СБУ тощо ), на даний час не мають чітко визначеного юридичного статусу. Вирішення питання надання їм статусу учасника бойових дій законодавчо не врегульовано, хоча загальновідомим фактом є подання декількох законопроектів щодо внесення змін та доповнень до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які зареєстровані і перебувають на розгляді Верховної Ради України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що участь добровольців та добровольчих формувань в антитерористичній операції в районах її проведення на боці сил АТО в установленому законом порядку не була заборонена. Зі сторони держави відсутні обмеження або заборона щодо участі відповідних добровольчих формувань під час антитерористичної операції в районах її проведення на боці сил АТО, а, навпаки, такі добровольчі формування допущені до участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Частина 5 ст.17 Конституції України встановлює обов'язок держави забезпечувати соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Законом України від 6 травня 2014 року № 1233 "Про внесення зміни до статті 6 Закону України №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", який набрав чинності 22 травня 2014 року, розширено коло осіб, які належать до учасників бойових дій. Так, учасниками бойових дій згідно п.19 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визнаються військовослужбовці ( резервісти, військовозобов'язані ) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, а також працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч.9 ст.10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства ( аналогія права ).

Учасники добровольчих формувань, які в особливий період з боку державних установ були допущені в район проведення АТО та приймали участь у бойових діях на боці сил АТО, не були включені в перелік п.19 ст.6 Закону № 3551-ХІІ від 23 жовтня 1993 року ( із змінами та доповненнями ), а тому суд вважає, що у позивача є право на звернення до суду з вимогами про встановлення факту його участі в бойових діях, з огляду на вищезазначене, а також в сенсі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 20 серпня 2014 року затверджено Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, відповідно до п.2 якого статус учасника бойових дій надається: військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним ) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, особам рядового і начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції. Підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є: для осіб, зазначених в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, - документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень).

Судом встановлено, що відповідно до наданих пояснень свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та письмових доказів позивач ОСОБА_1 з 1 січня по 22 лютого 2015 року брав участь у бойових діях в зоні проведення АТО у с. Піски, Ясинуватського району Донецької області, як доброволець Окремої добровольчої чоти “Карпатська Січ”.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позовної заяви.

Щодо розподілу судових витрат суд приходить до висновку, що у відповідності до положень ст.141 ЦПК України судові витрати слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт добровільного забезпечення та добровільного залучення до забезпечення проведення антитерористичної операції ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, у складі Окремої добровольчої роти «Карпатська Січ».

Встановити факт участі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, в бойових діях під час проведення антитерористичної операції в Донецькій області у складі Окремої добровольчої роти «Карпатська Січ».

Судові витрати компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Закарпатської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне судове рішення складено 23.03.2018 року.

ГоловуючийОСОБА_8