Ухвала суду № 72914950, 22.03.2018, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/692/14-к

Провадження № 1-кп/0203/36/2018

У Х В А Л А

22.03.2018 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого судді Смольнякова О.О.

при секретарі Сердягіній О.Ю.

за участю прокурора Листопад А.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро за обвинувальним актом, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013040000000329 від 13.12.2013 року, клопотання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого за ч.3 ст.368, ч.2 ст.365 та ч.1 ст.127 КК України, про закриття кримінального провадження

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про закриття відносно нього кримінального провадження за обвинуваченням за ч.3 ст.368 КК України, мотивуючи тим, що згідно Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року (далі Закон № 1700-VII) втратив чинність Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 року. З дати введення в дію зазначеного Закону, а саме з 26.04.2015 року, розпочинають діяти передбачені ним зміни до актів законодавства. Вважає, що відповідальність осіб за новими складами правопорушень чи кваліфікація їх дій за новими складами злочинів, які передбачають відповідальність за отримання неправомірної вигоди буде суперечить статті 58 Конституції України, яка встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, та порушуватиме вимоги ст.7 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, п.2 ст.11 Загальної декларації прав людини, у відповідності до яких нікого не можу бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом. Посилаючись на рішення Конституційного суду України від 19.04.2000 року (№1-3/2000), судову практику та вимоги ст.5 КК України, вважає, що у нього, за відсутності об'єктивної сторони, відсутній склад кримінального злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, тому, відповідно до п.4 ч.1 ст.284 КПК України, за яким кримінальне провадження закривається, в разі, якщо набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння вчинене особою, тобто в даному випадку декриміналізована стаття 368 в редакції Закону України № 3207-VI від 07.04.2011 року, просить закрити відносно нього кримінальне провадження за ч.3 ст.368 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що прийняття нової редакції ст.368 КК України не говорить про її декриміналізацію.

Вислухавши учасників судового провадження, суд приходить до наступного.

Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі розуміють як можливість застосування кримінального закону залежно від часу вчинення злочину.

Згідно з ч.2 ст.4 КК злочинність і караність діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння.

Припинення чинності закону про кримінальну відповідальність означає, що його норми не можуть застосовуватися до визначених у ньому діянь. Підставами для припинення чинності законом про кримінальну відповідальність є: а) скасування закону про кримінальну відповідальність; б) заміна закону про кримінальну відповідальність іншим законом; в) закінчення строку дії, на який закон був виданий.

Поширення дії нового закону на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання ним чинності, - це і є зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі. Цей принцип ретроактивності (традиційний для міжнародного права) закріплено у ст.58 Конституції та визначено у ст.5 КК України. Він полягає у тому, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визначалися законом як правопорушення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність зі стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» від 18.04.2013 №221-VII, який набув чинності 18.05.2013 року, внесені зміни до КК України, внаслідок чого ст.368 КК України викладена у новій редакції, відповідно до якої замінено поняття «хабар» на уніфіковане поняття «неправомірна вигода». Сама правова природа неправомірної вигоди по суті збігається із природою хабара, оскільки як неправомірна вигода, так і хабар спрямовані на задоволення матеріальних потреб службової особи та передаються їй тільки за виконання чи невиконання обумовлених дій.

ОСОБА_1 обвинувачується у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, в редакції статті, яка діяла на час скоєння ним кримінального правопорушення, тобто в одержанні хабара у значному розмірі службовою особою, яка займає відповідальне становище, за невиконання в інтересах того, хто дає хабар дій з використанням наданої йому влади, та в одержанні хабара у значному розмірі службовою особою, яка займає відповідальне становище, за виконання в інтересах того, хто дає хабар і третьої особи дій з використанням наданої йому влади, повторно, поєднане з вимаганням хабара.

Заміна Законом №221-VII поняття «хабар» на поняття «неправомірна вигода» ніяким чином не декриміналізує злочин, передбачений ст.368 КК України, в якому обвинувачується ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст.350, 372 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про закриття відносно нього кримінального провадження за ч.3 ст.368 КК України на підставі п.4 ч.1 ст.284 КПК України, залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровській області протягом семи днів з дня її оголошення через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя: