Постанова № 72914868, 23.03.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 225/4590/17 Номер провадження 22-ц/775/235/2018

Єдиний унікальний номер 225/4590/17 Головуючий у 1 інстанції Скиба М.М.

Номер провадження 22-ц/775/235/2018 Суддя-доповідач ОСОБА_1

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2018 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Дундар І.О.,

суддів: Корчистої О.І., Тимченко О.О.

за участю секретаря судового засідання Ситнік Д.Л.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в приміщенні суду в місті Бахмуті Донецької області цивільну справу № 225/4590/17 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_3, від імені якої діє ОСОБА_2,

на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 01 грудня 2017 року ухвалене в приміщенні суду в місті Торецьку Донецької області,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 41050,00 грн.

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 01 грудня 2017 року позов задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «Приватбанк» суму заборгованості за кредитом в розмірі 2314,60 грн., суму заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 32804,45 грн., витрати, пов’язані з оплатою судового збору у розмірі 1368,83 грн.; у задоволені решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, від імені якої діє ОСОБА_2 просила рішення скасувати, ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що погоджується з рішенням суду відносно скасування штрафів та пені, але в частині стягнення заборгованості за кредитом, процентами і оплатою судового збору, вважає рішення необґрунтованим, не заснованим на нормах матеріального та процесуального права. Висновок суду першої інстанції про те, що позовна давність не сплинула не ґрунтується на законі, оскільки позов був пред’явлений 05 вересня 2017 року, а строк дії картки до останнього 09 місяця 2015 року. Вважає, що платіжна карта є лише інструментом, який дозволяє керувати грошовими засобами, а не є замінником договору і строк її дії не є відліком для початку спливу позовної давності. Перебіг її в даному випадку починається з моменту останнього платежу, здійсненого відповідачем, тобто з 18 квітня 2014 року. Отже, позивач звернувся до суду з пропуском трирічного строку позовної давності. Також вважає, що мало місце незаконне одностороннє збільшення процентної ставки всупереч п. 5.3. Умов та правил надання банківських послуг, без повідомлення клієнта, та ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», стосовно заборони включати в договір умови, які є несправедливими та стосовно обов’язковості повідомлення споживача про намір змінення умов. Права відповідача як клієнта банківської установи були порушені, оскільки не були з’ясовані всі обставини, які призвели до виникнення заборгованості по кредиту та не надана можливість врегулювати спір до винесення рішення.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача ПАТ «КБ «Приватбанк» до суду не з’явився, надав суду заяву з проханням розглянути справу без їх участі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явились, про день та час розгляду справи повідомлялась належним чином під особистий підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Указом Президента "Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах" від 29 грудня 2017 року № 452/2017 ліквідовано апеляційний суд Донецької області, утворено Донецький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку область, з місцезнаходженням у містах Бахмуті, Донецьку і Маріуполі.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п.3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8 п.1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

На підставі п.9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону №2147-УІІІ від 3 жовтня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цієї редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Судом першої інстанції під час розгляду справи було встановлено, що відповідно до анкети-заяви від 16 жовтня 2009 року, яка разом з Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають договір про надання банківських послуг кредитного договору, відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 1000,00 грн. із зобов’язанням сплати відсотків за користування кредитом

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не пропустив строк позовної давності, оскільки строк дії кредитної карти до вересня 2015 року, а до суду позивач звернувся 5 вересня 2017 року, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом та по процентам за користування кредитом підлягають задоволенню.

Такі висновки суду не в повній мірі відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частини першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася. На його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Звертаючись до суду з позовом 05 вересня 2017 року, позивач просив стягнути заборгованість, яка утворилась станом на 31 липня 2017 року та складає 41050,00 грн., з яких заборгованість за кредитом – 2314,60 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 32804,45 грн., заборгованість за пенею та комісією – 3500 грн., штрафи – 500 грн. (фіксована частина), 1930,95 грн. – процентна складова (арк..спр.2-3). Розрахунок заборгованості міститься в матеріалах справи (арк..спр.4).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач порушував умови зобов’язання в частині щомісячного погашення кредиту, що є підставою для стягнення заборгованості по кредиту, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по кредиту в сумі 2314,60 грн.

При цьому апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що сплив строк позовної давності відносно вимог про стягнення заборгованості за кредитом.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

2 листопада 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з заявою про застосування наслідків спливу строку позовної давності (арк..спр.31).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п’ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Відповідно до умов договору, укладеного між ПАТ КБ “ПриватБанк” і позивачем строк погашення кредиту в повному обсязі встановлений не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній карті (арк..спр.113-120).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач в жовтні 2009 року отримала карту зі строком дії грудень 2011 року, після чого отримала карту зі строком дії до вересня 2015 року (арк..спр.99).

Після отримання другої карти відповідач продовжувала нею користуватися (арк..спр.100-112).

Дані обставини відповідачем визнаються в апеляційній скарзі.

Отже, враховуючи, що строк дії карти встановлений до вересня 2015 року, а з позовом ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся в вересні 2017 року, тому строк позовної давності до вимог про стягнення кредиту в повному обсязі не сплинув.

В той же час суд першої інстанції не звернув уваги на те, що сплинув строк позовної давності щодо частини вимог про стягнення заборгованості по процентам.

За умовами договору, укладеному між сторонами у вигляді договору приєднання (анкета-заява та Умови та Правила надання банківських послуг), строк погашення процентів по кредиту – щомісячно за попередній місяць.

З розрахунку заборгованості (арк..спр.4-5) та витягу руху коштів з карти (арк..спр.100-112) вбачається. що відповідач здійснила останній платіж в сумі 150 грн. 18 квітня 2014 року, після чого мали місце лише службові операції – 25 липня 2014 року та 28 серпня 2014 року по зарахуванню коштів.

Отже з цього часу розпочався перебіг строку позовної давності по заборгованості по процентам.

ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду лише 5 вересня 2017 року (арк..спр.1-2), тому відносно вимоги про стягнення заборгованості по процентам за період з жовтня 2009 року по серпень 2014 року в сумі 2539,23 грн. сплинув строк позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні в даній частині позовних вимог.

Крім того, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення заборгованості по відсоткам за період з вересня 2015 року по 31 липня 2017 року в розмірі, зазначеному в позовній заяві за таких підстав.

З розрахунку заборгованості вбачається, що під час укладення кредитного договору діяла процента ставка по кредиту в розмірі 30,00%, з 1 вересня 2014 року Банк збільшив процентну ставку до 34,80% , а з 01 квітня 2015 року встановив її у розмірі 43,20% (арк.спр.4-5).

Відповідно до наказу ПАТ КБ «ПриватБанк» № 906 СП-2014-6915682 від 18 серпня 2014 року з 01 вересня 2014 року актуалізовані тарифи, зокрема, по карті Універсальна: трати клієнтів з 01 вересня 2014 року – 2,9%; трати клієнтів до 01 вересня 2014 року – 2,5%; по всім тратам, які здійснені до 01 вересня 2014 року проценти будуть нараховуватися по старій ставці до повного погашення заборгованості по цим тратам (арк..спр.125-128).

Згідно виписки по картрахунку відповідача за період по 11 березня 2018 року ОСОБА_3, починаючи з квітня 2014 року кредитною карткою не користувалась, будь-яких грошових витрат, операцій не здійснювала (арк.спр. 4-5, 100-112), тому підстави для нарахування їй з 01 вересня 2014 року процентів за користування кредитом в розмірі 2,9% на місяць (34,80% на рік), а з 01 квітня 2015 року – 3,6% на місяць (43,20% на рік) відсутні.

Отже, при розрахунку заборгованості за кредитним договором слід використовувати встановлену процентну ставку 2,5% щомісяця, що складає 30,00% річних.

Для з’ясування розміру заборгованості по відсоткам за користування кредитом, апеляційний суд заборгованість по тілу кредиту на 1 вересня 2014 року (день підвищення відсоткової ставки), що становить 2314,60 грн. (2203,79 грн. – поточна заборгованість + 110,81 грн. - прострочена заборгованість), перемножує на 30% річних, отриманий результат ділить на 360 днів, передбачених кредитним договором, після чого результат множить на кількість днів прострочення зобов’язання з 1 вересня 2014 року по 31 липня 2017 року. Отриманий результат є розміром заборгованості по відсоткам за вказаний період, що становить 2054,39 грн. (2314,6 х 30% : 360) х 1065 днів прострочки.

Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає заборгованість за відсотками за користування кредитом станом на 31 січня 2017 року у розмірі 2054,39 грн.

Відповідно до ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

На підставі ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду даної справи судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи в частині визначення розміру заборгованості по відсоткам, тому рішення суду в частині стягнення заборгованості за відсотками підлягає скасуванню.

На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в сумі 1600 грн. (арк..спр.20).

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд прийшов до висновку про зміну розміру заборгованості, пропорційно задоволеної частини позовних вимог з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по оплаті судового збору в сумі 170,29 грн.

Керуючись ст. 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, від імені якої діє ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 01 грудня 2017 року скасувати в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом та змінити в частині розміру судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 2054,39 грн.

В іншій частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по процентам відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» витрати по оплаті судового збору в сумі 170,29 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий

Судді:

Повне судове рішення складено 23 березня 2018 року.

Головуючий