Постанова № 72912084, 22.03.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/11629/17 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П. Провадження № 22-ц/773/324/18 Категорія: 34 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Шевчук Л.Я.,

суддів – Киці С.І., Данилюк В.А.,

секретар с/з – ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – ОСОБА_4, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства «Страхова Компанія «ПЗУ Україна» (далі – ПрАТ СК «ПЗУ Україна») на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2017 року в даній справі позов ОСОБА_2 до ПрАТ СК «ПЗУ Україна», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_4, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки задоволено.

Постановлено стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 62, код ЄДРПОУ – 20782312, МФО 300528) на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 42 761, 40 гривень.

Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 62, код ЄДРПОУ – 20782312, МФО 300528) в користь ОСОБА_2 витрати на евакуацію пошкодженого автомобіля в розмірі 800 гривень та витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 800 гривень.

Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 62, код ЄДРПОУ – 20782312, МФО 300528) в користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 640 грн.

07 грудня 2018 року відповідач ПрАТ СК «ПЗУ Україна» подав заяву про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 18 січня 2018 року заяву відповідача ПрАТ СК «ПЗУ Україна» про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, відповідач ПрАТ СК «ПЗУ Україна» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постановленого рішення, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін з наступних підстав.

Із матеріалів справи убачається, що 23 вересня 2016 року близько 18 год. 30 хв. по вул. Романюка біля будинку №1 у м. Луцьку водій автомобіля марки BMW, польський реєстраційний номер LKS04118, ОСОБА_4 не впорався з керуванням та здійснив зіткнення з автомобілями, які стояли на зустрічній смузі руху, зокрема, з автомобілем марки VOLKSWAGEN PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1 та з автомобілем марки SUBARU LEGACY, польський реєстраційний номер RZ587ОM. В результаті зіткнення був пошкоджений належний позивачу ОСОБА_2 автомобіль марки VOLKSWAGEN PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно довідки про дорожньо-транспортну пригоду, яка була видана управлінням патрульної поліції у м. Луцьку 21 листопада 2016 року, 23 вересня 2016 року сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме наїзд на транспортний засіб по ходу руху, учасниками дорожньо-транспортної пригоди є автомобіль марки SUBARU LEGASY, реєстраційний номер RZ587OM, автомобіль позивача, марки VOLKSWAGEN PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль марки BMW, реєстраційний номер LKS04118, який зник з місця ДТП (а.с.17).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

В своїй постанові №4 від 01 березня 2013 року Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз’яснив, що відсутність складу злочину або складу адміністративного правопорушення не означає відсутність вини для цивільно – правової відповідальності.

Статті 1166, 1187 ЦК України передбачають, що шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, яка її завдала, за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1,ч.1 ст.1188 ЦК України).

Судом, при цьому, встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень. Відповідно до звіту про оцінку автомобіля від 26 вересня 2016 року №10/16 про оцінку автомобіля марки VOLKSWAGEN PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1, який був складений суб’єктом оціночної діяльності ОСОБА_5, розмір матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок пошкодження його автомобіля, складає 42 761,40 грн. (а.с.7-15).

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_4 була забезпечена страховою компанією «ПЗУ Україна», як представника польської страхової компанії, шляхом укладення договору надання послуг з врегулювання збитків за договорами міжнародного обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які надаються в рамках системи «Зелена карта» на території Польщі та України, що підтверджується листом ПрАТ СК «ПЗУ Україна» за вихідним № 3221-31 від 10 квітня 2017 року (а.с.16).

Стаття 16 Закону України «Про страхування» передбачає, що у разі виїзду зареєстрованого в Україні автотранспортного засобу на територію іншої країни - члена міжнародної системи автострахування «Зелена Картка» власник такого транспортного засобу зобов'язаний укласти договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, дія якого поширюється на ці країни, та отримати від страховика - повного члена Моторного (транспортного) страхового бюро страховий сертифікат «Зелена Картка» єдиного зразка, який прийнятий в усіх країнах - членах цієї міжнародної системи страхування.

Аналогічне положення зазначено у п. 10.3. ст. 10 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV (далі – Закон № 1961-IV), відповідно до якого договори міжнародного страхування діють на території країн, зазначених у таких договорах. Договори міжнародного страхування, які діють на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», посвідчуються відповідним уніфікованим сертифікатом «Зелена картка», що визнається і діє в цих країнах. Страховий сертифікат «Зелена картка» - страховий сертифікат єдиної форми, що застосовується в країнах - членах міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», які зазначені і не викреслені у такому сертифікаті (п. 1.11.ст.1 Закону № 1961-IV).

Згідно пункту 17.1. статті 17 Закону № 1961-IV страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір «Зелена картка») відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

В пункті 17.2. статті 17 цього ж Закону № 1961-IV зазначено, що поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Зразок типового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи автострахування «Зелена картка» востаннє за поданням Моторного (транспортного) страхового бюро України затверджений в новій редакції розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 20.03.2014 року № 81. Відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.

За положеннями ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року за № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від вини.

Таким чином, судом встановлено, що з вини водія ОСОБА_4, цивільно-правова відповідальність якого перед іншими особами була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був пошкоджений автомобіль позивача, що підтверджується схемою дорожньо-транспортної пригоди та поясненнями учасників дорожньо-транспортної пригоди (а. с. 20-21, 22, 23).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення із страховика ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь позивача ОСОБА_2 страхового відшкодування, витрати на евакуацію пошкодженого автомобіля та витрати на проведення автотоварознавчого дослідження.

Не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги про те, що ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» є неналежним відповідачем по справі та судом безпідставно стягнуто матеріальну шкоду завдану позивачу, оскільки не встановлено порушення правил дорожнього руху ОСОБА_4 ОСОБА_1 доводи скарги не ґрунтуються на вимогах закону і не звільняють страхову компанію від обов’язку по відшкодуванню на користь позивача страхової суми.

Крім того, відсутність постанови, якою ОСОБА_4 було визнано винним у скоєнні ДТП, не є правовою підставою для відмови у страховій виплаті, оскільки його вину у скоєнні ДТП було встановлено під час розгляду цивільного спору.

Вирішуючи спір про відшкодування заподіяної шкоди, суд першої інстанції врахував, що законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди, а оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 перед іншими особами була застрахована, суд обґрунтовано стягнув з ПрАТ СК «ПЗУ Україна» в користь позивача шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду першої інстанції, яке постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства «Страхова Компанія «ПЗУ Україна» залишити без задоволення.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2017 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді