Ухвала суду № 72911882, 20.03.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 146/214/17

Провадження №11-кп/772/387/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Ващук В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року м. Вінниця

Апеляційного суду Вінницької області

в складі:

головуючого судді: Ващук В.П.

судів: ОСОБА_2, ОСОБА_3

зі секретарем: Доценко М.І.

розглянув «20» березня 2018 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017020290000029 від 20.01.2017 року по обвинуваченню

ОСОБА_4

народження 1998 року 12 місяця 10 дня,

уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1,

Томашпільського району

Вінницької області, українця,

громадянина України,

раніше судимого:

-30.03.2017 року Ямпільським районним судом Вінницької області за ч.3 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75,76, 104 КК України звільненого від відбування покарання із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

За участю сторін кримінального провадження:

прокурора: Миколайчука Д.Г.

обвинуваченого: ОСОБА_4

захисника – адвоката: ОСОБА_5

за апеляційною скаргою заступника прокурора Вінницької області Янківа О.Ф. на вирок Чернівецького районного суду Вінницької області від 12.12.2017 року ,-

В с т а н о в и в:

Вироком Чернівецького районного суду Вінницької області від 12 грудня 2017 року ОСОБА_4 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 3 років 2 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, з врахуванням вироку Ямпільського районного суду Вінницької області від 30.03.2017 року, остаточну міру покарання призначено у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Відповідно ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_4 обов’язки:

-періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів, в зв’язку з проведенням судової товарознавчої експертизи у розмірі 176 грн. 20 коп.

Вирішена доля речових доказів.

Судом встановлено, що 17 грудня 2016 року біля 23 год. 30 хв., ОСОБА_4, перебуваючи на першому поверсі штучно освітленого коридору двоповерхового багатоквартирного житлового будинку, який розташований в с. Липівка по вул. Набережна, 114 Томашпільського району Вінницької області, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, заздалегідь знаючи місце знаходження ключа від вхідних дверей до квартири № 2, яка належить на праві власності ОСОБА_6, скориставшись відсутністю мешканців у квартирі, взяв ключ від вхідних дверей, який знаходився у кросівку залишеному перед входом до квартири, після чого за допомогою даного ключа відкрив вхідні двері та проник всередину квартири.

Перебуваючи у житловій кімнаті зазначеної квартири ОСОБА_4, діючи умисно, з метою заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, із полиці дерев’яної шафи таємно викрав планшет марки « Assistant », моделі «АР105», сірого кольору, який на праві власності належить ОСОБА_7, вартість якого згідно висновку експерта № 339/17-21 від 25 січня 2017 року складає 513 гривень 20 копійок, після чого поклав викрадений планшет до правої кишені своєї куртки, непомітно для сторонніх осіб вийшов із приміщення квартири, закрив її вхідні двері ключем, який залишив на попередньому місці у кросівку та з місця події зник, завдавши потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на вищевказану суму.

Заступник прокурора Вінницької області Янків О.Ф. ставить питання про зміну вироку Чернівецького районного суду Вінницької області від 12.12.2017 року щодо ОСОБА_4, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, вказавши у резолютивної частини вироку на звільнення ОСОБА_4 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання, призначеного за ч.3 ст. 185 КК України, з випробуванням та іспитовим строком. Вважити ОСОБА_4 засудженим за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки 2 місяці позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, з покладенням на нього обов’язків, передбачених п.п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України.

Відповідно до ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Ямпільського районного суду Вінницької області від 30.03.2017 року вважати остаточне покарання ОСОБА_4 у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, з покладенням на нього обов’язків, передбачених п.п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України. В решті вирок суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_4 та в його інтересах захисника – адвоката ОСОБА_5, які не заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, міркування прокурора, який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі в повному обсязі, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга заступника прокурора підлягає до задоволення.

Відповідно ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення має бути законним та обгрунтованим і вмотивованим. Обгрунтоване рішення – це таке, що достатньо, добре аргументоване, підтверджене науково, певним досвідом, переконливими доказами, доведеними фактами.

Відповідно до ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчинені кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у таємному викраденні чужого майна (кражіка) поєднаної з проникненням у житло - є обґрунтованими.

Викладені у вироку висновки суду про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні вказаного злочину відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну і об’єктивну оцінку в їх сукупності та взаємозв’язку.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.3 ст. 185 КК України - є правильною та в апеляційній скарзі прокурора не оспорюється.

Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_4 у повному обсязі встановлена судом як на підставі свідчень самого обвинуваченого, у яких він повністю визнав себе винуватим, так і на показах потерпілого, свідків та матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Згідно зі ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання в виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При цьому, суд має належним чином дослідити і оцінити всі обставини, що мають значення для справи та враховувати, що ст.75 КК України застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться в п. 1.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди при призначенні покарання зобов'язані враховувати як ступінь тяжкості вчиненого злочину, так і дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване. Покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Також згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як ними самими, так і іншими особами.

Системний аналіз норм Загальної частини КК України вказує на те, що щирим каяття вважається тоді, коли воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, виявленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалася.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, своє рішення про застосування до ОСОБА_4 ст.75 КК України суд обґрунтував, зокрема, тим, що останній позитивно характеризується по місцю проживання, вину визнав у повному обсязі, щиро розкаявся у вчиненому злочині, кримінальне правопорушення вчинив, будучи неповнолітнім.

На думку апеляційного суду , такі дії обвинуваченого свідчать про те, що ОСОБА_4 усвідомив свою провину, засуджує вчинений ним злочин і прагне виправитися. Тому наведене слід оцінювати як його щире каяття, тим паче, що така поведінка винного сприйнята потерпілим .

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду про те, що щире каяття може враховуватися як одна із підстав застосування ст.75 КК України, адже ця обставина позитивно характеризує особу обвинуваченого та істотно знижує ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину. Визначення у п.1 ч.1 ст.66 КК України щирого каяття як обставини, що пом’якшує покарання, не перешкоджає врахуванню її і при прийнятті рішення про можливість звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.

Учасниками судового процесу не оспорюється правильність кваліфікації дій та доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, разом з тим вирок підлягає зміні через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність на підставі ст. 409, ст. 413 КПК України.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 70 КК України та роз’яснень п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», коли особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до винесення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 раніше судимий вироком Ямпільського районного суду Вінницької області від 30.03.2017 року за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Кримінальне правопорушення за даним вироком він вчинив 17.12.2016 року, тобто до ухвалення щодо нього вироку Ямпільського районного суду Вінницької області від 30.03.2017 року.

За таких обставин, суд помилково застосував принцип часткового складання призначених покарань, оскільки у даному випадку кожен вирок повинен виконуватись самостійно.

Крім того, дійшовши висновку щодо можливості призначення ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст. 75 КК України , в резолютивній частині вироку суд не зазначив про таке звільнення з іспитовим строком при призначенні покарання за ч.3 ст. 185 КК України.

Згідно вимог 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність

Суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_4 зазначених вимог закону не дотримався, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408, 413, 418, 419 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області Янківа О.Ф. –задовольнити.

Вирок Чернівецького районного суду Вінницької області від 12.12.2017 року відносно ОСОБА_4 -змінити, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Вказати у резолютивної частини вироку на звільнення ОСОБА_4 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання, призначеного за ч.3 ст. 185 КК України, з випробуванням та іспитовим строком.

Вважити ОСОБА_4 засудженим за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки 2 місяці позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, з покладенням на нього обов’язків, передбачених п.п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України.

Відповідно до ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Ямпільського районного суду Вінницької області від 30.03.2017 року та остаточне покарання ОСОБА_4 призначити у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців,.

Відповідно до п.п.1,2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов’язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

В решті вирок суду залишити без зміни.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_9 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Згідно з оригіналом: