Рішення № 72911156, 21.03.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №813/4587/17

21 березня 2018 року

зал судових засідань № 9

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Лунь З.І.,

секретар судового засідання Магиревич Ю.Д.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: 80381, Львівська область, м.Дубляни, вул.Шевченка 29/185) звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (місцезнаходження: 79019, м.Львів, пр. В.Чорновола, 4), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області (місцезнаходження: 80381, Львівська область, м.Дубляни, вул.Студентська, 5), в якому просить суд:

- визнати протиправною дію Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,06 га на території Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області, викладену у листі від 26.10.2017 №Я-1254/0-8165/6-17;

- зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,06 га на території Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у вересні 2017 позивач звернулася до ГУ Держгеокадастру у Львівській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,06 га для ведення індивідуального садівництва на території Дублянської міської ради за межами населеного пункту. Листом від 26.10.2017 за № Я-1254/0-8165/6-17 «Про розгляд клопотання» відповідачем повідомлено про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Підставою відмови, стала відсутність погодження Дублянської міської ради у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Також, як на підставу відмови відповідач вказав на Постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними», доручення Віце-прем’єр-міністра України № 37732/0/1-14 від 08.10.2014, рішення колегії Держземагенства України № 2/1 від 14.10.2014 та доручення Голови Львівської облдержадміністрації № 13/0/6-15 від 10.02.2015, а саме, що Головне управління Держгеокадастру у Львівській області при прийнятті рішень щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності враховує обов’язковість погодження надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з органами місцевого самоврядування виключно на пленарному засіданні ради із прийняттям відповідного рішення. Вказані дії відповідача є протиправними, оскільки підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Вважаючи, що нормами Земельного кодексу України не передбачено такої підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, позивач звернулась до суду за захистом свої прав.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що відповідачем правомірно відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянок у власність для ведення садівництва, оскільки відповідач зобов'язаний отримати погодження щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою від органу місцевого самоврядування, що передбачено дорученням віце-прем'єр-міністра України та рішенням колегії Держземагентства України. Відповідач вважає, що оскільки Дублянська міська рада не погодила надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,06 га для ведення садівництва на території Дублянської міської ради то він правомірно відмовив позивачу у наданні дозволів на розробку проекту землеустрою. Також вказує на те, що суд перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень не може втручатись у дискрецію суб’єкта владних повноважень. На думку відповідача, право надавати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні є дискреційними повноваженнями, а тому задоволення позовної вимоги про зобовязання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є формою втручання в дискреційні повноваження державного органу.

Третя особа пояснення на позову заяву суду не надала.

Позивач та представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові, просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву, просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно з рішенням 35 Дублянської міської ради від 28.09.2017 про надання погодження на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, позивачу надано погодження на розроблення проекту землеустрою безкоштовно у власність для ведення особистого селянського господарства ділянку площею 0,06га. на території Дублянської міської ради за межами населеного пункту.

ОСОБА_1 25.09.2017 звернулася із клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для виділення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0, 06 га на території Дублянської міської ради за межами населеного пункту.

Листом від 26.10.2017 № Я-1254/0-8165/6-17 «Про розгляд клопотання» Головне управління Держгеокадастру у Львівській області відмовило позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для виділення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,06 га для ведення індивідуального садівництва на території Дублянської міської ради за межами населеного пункту та повідомило, що Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» затверджено стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними. Дана стратегія визначає механізм передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення Держгеокадастром та його територіальними органами у власність громадянам в межах норм безоплатної приватизації. Зокрема, метою стратегії є раціональне та ефективне функціонування сільськогосподарських регіонів з урахуванням потреб розвитку населених пунктів, запобігання деградації земель, необхідності забезпечення продовольчої безпеки держави, а також забезпечення захисту інтересів суспільства (насамперед учасників антитерористичної операції), територіальних громад та держави. Поруч з цим, відповідно до вищезгаданої Постанови Кабінету Міністрів України, система організації процесу виконання Стратегії передбачає формування переліку земельних ділянок та визначення площі земельних ділянок, які можуть надаватися в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області, за формулою, відповідно до якої у власність передається не більше 25% від розміру проданих земельних ділянок на конкурентних засадах (торгах) за попередній квартал. Повідомляємо, що на офіційному веб-сайті Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (lvivska.land.gov.ua) опубліковано інформацію про перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам в межах норм безоплатної приватизації на території Львівської області у 4 кварталі 2017 року. Пропонована ОСОБА_1 до відведення земельна ділянка в даному переліку відсутня, а відтак вирішення даного питання по суті, стане можливим після внесення відображеної на картографічних матеріалах земельної ділянки, поданої у Вашому клопотанні, до переліку та розміщення її на сайті. Відповідно до Постанови КМУ від 07.06.2017 року № 413, дорученням Віце-прем’єр-міністра України № 37732/1-14 від 08.10.2014, рішення Держземагенства України №2/1 від 14.10.2014 року та доручення Голови Львівської облдержадміністрації № 13/0/6-15 від 10.02.2015 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області при прийнятті рішень щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності враховує обов’язковість погодження надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з органами місцевого самоврядування. Зважаючи на норми Постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413, питання пов’язані з реалізацією Стратегії в частині забезпечення врахування позиції відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян підлягають розгляду виключно на пленарному засіданні ради із прийняттям відповідного рішення».

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає, спірну відмову відповідача протиправною, оскільки відповідачем відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не з підстав встановлених законом.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно з ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 2 ст. 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Пунктом а ч. 3 ст. 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ЗК України, земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.

Згідно з п. 4 ст. 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч. 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 (далі - Положення), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Згідно з пп. 13 п. 4 Положення, Головне управління Держгеокадастру в області розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Тому у даному випадку суб’єктом, уповноваженим на розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, які знаходяться за межами населених пунктів є Головне управління Держгеокадастру у Львівській області.

Механізм безоплатної передачі земель сільськогосподарського призначення у власність та вичерпні підстави для відмови в цьому визначені нормами Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 вказаного Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування обєкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вказана норма кореспондується з ч. 3 ст. 123 ЗК України, згідно з якою відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Наведеними нормами ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу - невідповідність місця розташування обєкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою.

ОСОБА_4 права, на які посилалися сторони, а саме Постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» то суд її не застосував.

З огдяду на те, що вказана Постанова Кабінету Міністрів України не встановлює підстави відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Судом встановлено, що при поданні клопотання та додатків до нього позивачем повністю дотримано вимоги законодавства при їх оформленні.

Крім того, згідно з листом ГУ Держгеокадастру від 14.12.2017, судом з’ясовано, що земельна ділянка згідно з доданими позивачем картографічними матеріалами, що розташована за межами населеного пункту Дублянської міської ради Жовківського району, не надана у власність чи користування громадян чи юридичних осіб та перебуває у запасі.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності визначених нормами ЗК України підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва площею 0,06 га на території Дублінської міської ради Львівської області є протиправним та підлягає скасуванню.

ОСОБА_4 позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,06 га для ведення індивідуального садівництва, яка розташована на території Дублінської міської ради за межами населеного пункту, така підлягає задоволенню, оскільки клопотання позивача розглянуте відповідачем по суті, жодних недоліків клопотання та додані до нього документи не містили.

Наведене дозволяє суду констатувати факт про те, що суб’єкт владних управлінських функцій - відповідач діяв не у відповідності до норм чинного законодавства, а саме відмовив у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва площею 0,06 га на території Дублянської міської ради Львівської області за межами населеного пункту, з підстави, що не передбачена положеннями ст. 118 ЗК України.

Відтак, такі дії відповідача щодо відмови є протиправними, оскільки не відповідають критерію законності та обґрунтованості.

При цьому, судом не беруться до уваги посилання відповідача на те, що захист права у такий спосіб буде втручанням у його дискреційні повноваження, оскільки у спірних правовідносинах законодавство не дозволяло відповідачу діяти на власний розсуд.

В даному випадку не буде втручанням суду у дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру у Львівській області, а буде обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача, оскільки позивач звертався до відповідача з даного питання щодо погодження проекту землеустрою, проте відповідач протиправно надав формальну відмову, Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.05.2016 у справі № К/800/32729/15.

Таким чином, єдиним правильним способом захисту порушеного права є зобов'язання ГУ Держагеокадастру у Львівській області надати позивачці дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,06 га для ведення індивідуального садівництва, яка розташована на території Дублянської міської ради за межами населеного пункту, і таке зобов'язання повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до позиції Європейського суду з прав людини, висловленої в п. 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом. У даній справі відповідачем - субєктом владних повноважень не було наведено вагомих, чітких та узгоджених доказів на підтвердження відповідності свого рішення нормам чинного законодавства України.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріали справи убачається, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1280,00грн.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,06 га на території Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області, викладене у формі листа від 26.10.2017 №Я-1254/0-8165/6-173.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,06 га на території Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (місцезнаходження: 79019, м.Львів, пр. В.Чорновола, 4, код ЄДРПОУ 39769942) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: 80381, Львівська область, м.Дубляни, вул. Шевченка 29/185, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в сумі 1280(одна тисяча двісті вісімдесят) грн.00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.03.2018.

Суддя Лунь З.І.