Рішення № 72910952, 20.03.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/528/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого cудді – Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання – Сільник Н.Є.,

представник позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 (далі – ФО-П ОСОБА_3, позивач) до Головного управління ДФС у Львівській області (далі – ГУ ДФС у Львівській області, відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 24.10.2017 року № НОМЕР_1;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 24.10.2017 року № НОМЕР_2;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 24.10.2017 року № НОМЕР_3.

Ухвалою судді від 08.02.2018 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі. Ухвалою суду від 20.03.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується з висновками акта перевірки з питань додержання суб'єктом господарювання вимог здійснення оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, а саме про зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів у приміщенні магазину на загальну суму 7282,35 грн. без внесення даних про місце зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів до ЄДР та неведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на загальну суму 7281,35 грн. Позивач наголошує, що під час проведення вказаної перевірки службовими особами відповідача було порушено процедуру проведення перевірки, не взято до уваги наданих позивачем доказів, які свідчать про відсутність підстав для застосування до позивача фінансових санкцій. Крім того, позивач наголосив, що номер акта перевірки не збігається з номером акта, котрий вказаний в оскаржених податкових повідомленнях – рішеннях. Підсумовуючи наведене, позивач вважає винесені за результатами вказаної перевірки податкові повідомлення – рішення протиправними та просить їх скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Надав відзив на позовну заяву та додаткові письмові пояснення від 19.03.2018 року. Представник зазначив, що перевірка проведена на підставі наказу та направлень на проведення перевірки та в присутності продавця. За результатами перевірки було встановлено факт зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Жодних ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними чи тютюновими товарами та довідки про внесення місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів до ЄДР представлено не було, чим порушено вимоги ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Прихідних накладних на алкогольні напої та тютюнові вироби, які знаходились на зберіганні в приміщенні магазину та вказані в додатку 1 до перевірки не представлено, чим порушено вимоги п.12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". У зв'язку з виявленими порушеннями, відповідачем було винесено оскаржувані податкові повідомлення – рішення. Враховуючи наведене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ФО-П ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4, місце проживання: 82011, Львівська область, Старосамбірський район, с. Боршевичі, вул. Центральна, 12.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу на проведення фактичної перевірки від 10.10.2017 року № НОМЕР_5 ДФС у Львівській області видало направлення на проведення перевірки від 10.10.2017 року № 1382 на ім'я ОСОБА_4 та від 10.10.2017 року № 1388 на ім'я ОСОБА_5.

13.10.2017 року працівниками ГУ ДФС у Львівській області проведено перевірку з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт № 13/ /4000/НОМЕР_4.

Перевірку було проведено в період з 16:00 год. по 17:00 год. в магазині за адресою: Львівська область, Старосамбірський район, с. Зоротовичі.

Перевіркою встановлено факт зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів в приміщенні магазину згідно з Додатком 1 до акту перевірки на загальну суму 7281,35 грн. Довідка про внесені місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів до ЄДР до перевірки не представлена, чим порушено вимоги ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Прихідні накладні на алкогольні напої та тютюнові вироби, які знаходяться на зберіганні в приміщенні магазину та зазначені в Додатку 1 до акту на загальну суму 7281,35 грн. до перевірки представлено не було, чим порушено вимоги Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме не забезпечено облік товарних запасів за місцем їх зберігання (реалізації).

За висновками перевірки ФО-П ОСОБА_3 порушив вимоги статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

За наслідками проведеної перевірки та на підставі акта перевірки ГУ ДФС у Львівській області винесло податкові повідомлення – рішення від 24.10.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями – рішеннями, 06.11.2017 року позивач звернувся до ДФС України із скаргами на вказані податкові повідомлення – рішення.

11.12.2017 року рішенням № 16517/К/99-99-11-03-01-25 ДФС України вирішено продовжити строк розгляду скарг позивача до 22.01.2018 року.

19.01.2018 року рішенням № 797/К/99-99-11-03-01-25 ДФС України залишила скарги позивача без задоволення, а податкові повідомлення – рішення від 24.10.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 без змін.

Не погоджуючись із вказаним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд при вирішенні даної адміністративної справи виходив з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (надалі – ПК України), Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та іншими нормативно – правовими актами.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп. 75.1.3. п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною перевіркою вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських та інших об'єктів права власності такого платника.

Відповідно до п. 81.1. ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених вказаним Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених ПК України, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.

Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб’єкта (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об’єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені вказаним Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Відповідно до п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику.

Як встановлено судом, податковим органом було порушено зазначені вимоги ПК України, оскільки позивачу не було вручено копії наказу на підставі якого проводилась перевірка, та не було вручено направлення на проведення перевірки із зазначенням підстав проведення такої, що передбачені п. п. 80.2.1. - 80.2.7. ст. 80 ПК України.

Вручення наказу та направлень на перевірку продавцю магазину – ОСОБА_6 суд до уваги не бере, адже вимоги п. 80.2 ст. 80 ПК України передбачають вручення копії наказу платнику податків або його уповноваженому представнику.

Згідно п. 86.5. ст. 86 ПК України, акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 вказаного Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його законними представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

Суд зазначає, що позивач акт перевірки та направлення на перевірку не підписував, та відповідно акт йому не вручався.

Крім того, відповідно до п. 75.1.3. ст. 75 ПК України, фактичною перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Таким чином, фактична перевірка проводиться лише з питань визначених п. 75.1.3. ст. 75 ПК України, який є вичерпним переліком та розширеному тлумаченню не підлягає.

В даному переліку не передбачено проведення фактичної перевірки з питань зберігання алкогольних напоїв у невстановлених для цього місцях.

Слід також зазначити, що відповідно до п. 85.2. ст. 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій були складені у зв’язку із порушенням ФО-П ОСОБА_3 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", у зв'язку з чим до позивача застосовано санкції у вигляді штрафу.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 року N 481/95-ВР, зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

При цьому, внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, юду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Одночасно, до заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.

Згідно ст. 17 вказаного Закону, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.

Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

Відповідно до п. 1.1. Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 28.05.2002 N 251, за реєстр, в Міністерстві юстиції України 15.08.2002 року за № 670/6958, єдиний державний реєстр місць зберігання (далі - Єдиний реєстр) – це перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі – місце зберігання), який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

До Єдиного реєстру вносяться відомості про заявника – ідентифікаційний код (номер), найменування (прізвище, ім'я, по батькові), місцезнаходження або місце проживання (поштовий індекс, область, район, місто, вулиця, номер будинку), серія та номер ліцензії, виданої заявнику на відповідний вид діяльності.

Отже, з наведеного вбачається, що внесення відомостей до Єдиного реєстру місць зберігання можливе лише у разі наявності ліцензії на здійснення того чи іншого виду діяльності пов’язаної із спиртом чи алкогольними напоями (виробництво, продаж тощо), а без наявності такої ліцензії у суб’єкта господарювання, неможливо внести відомості до згаданого реєстру.

Так само, рішення про застосування штрафних санкцій за порушення порядку зберігання алкогольних напоїв може прийняти лише орган який видавав ліцензію.

Відповідно до ч. 36 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

Як вбачається із копій ліцензій доданих до матеріалів справи місцем здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, яку провадить ФО-П ОСОБА_3 є саме Львівська область, Старосамбірський район, село Зоротовичі.

Суд звертає увагу, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів проводилось саме в місці здійсненні роздрібної торгівлі, що визначено у відповідних ліцензіях, де і була проведена перевірка.

Тому, у вказаному випадку довідка з Єдиного державного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів для проведення діяльності ФО-П ОСОБА_3 непотрібна.

Крім того, суд звертає увагу, що станом на дату проведення перевірки (13.10.2017 року) ФО-П ОСОБА_3 не отримував ліцензії на продаж чи виробництво алкогольних напоїв. Строк дії попередніх ліцензій минув 09.10.2017 року, а строк дії наступних ліцензій розпочався лише з 16.10.2017 року. Тому, у даному випадку внесення відомостей до Єдиного реєстру місць зберігання не передбачено чинним законодавством, так само як і не можливо застосувати штрафні санкції, оскільки ліцензія не видавалась, відтак відсутній уповноважений орган на прийняття такого рішення.

Також, зважаючи на фактичні обставини справи та наявне правове регулювання отримання такої довідки є неможливим, так як Порядком отримання відповідних довідок з місць зберігання чітко передбачено вимогу згідно з якою до поданої заяви про внесення місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів додається, зокрема, нотаріально посвідчена копія ліцензії на право зайняття відповідним видом діяльності.

Оскільки позивач зберігав алкогольні напої за місцем здійснення торгівлі, однак станом на час проведення перевірки торгівлю цими алкогольними напоями не здійснював та ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями не отримував, суд дійшов висновку, що у нього не було підстав для включення вказаного місця до Єдиного реєстру.

Таким чином податкові повідомлення – рішення ГУ ДФС у Львівській області від 24.10.2017 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_3 про застосування фінансових санкцій за зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення – рішення від 24.10.2017 року № НОМЕР_2, яким застосовано до позивача штрафні санкції за порушення п.12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суд зазначає наступне.

Як вбачається з акта перевірки, прихідні накладні на алкогольні напої та тютюнові вироби, які знаходяться на зберіганні в приміщенні магазину та зазначені в Додатку 1 до акту на загальну суму 7281,35 грн. до перевірки представлено не було, чим порушено вищевказані вимоги Закону.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Виявлені в ході перевірки алкогольні напої та тютюнові вироби зазначені в додатку 1 до акта перевірки від 13.10.2017 року.

На підтвердження походження вказаного товару позивач долучив до матеріалів справи видаткові накладні № ЛВ17-000090806 від 03.08.2017 року, № ЛВ17-000068328 від 22.06.2017 року, № 20740/10839 від 20.02.2017 року, № 60677/37186 від 13.06.2017 року, № 43210/25267 від 25.04.2017 року, № 100020/85207 від 08.11.2016 року, № 77458/49230 від 15.08.2017 року, № 58783/50645 від 30.06.2016 року, № 42032/36141 від 10.05.2016 року.

У вказаних видаткових накладних містяться позиції алкогольних напоїв та тютюнових виробів, які знаходяться на зберіганні в приміщенні магазину та були описані при проведенні перевірки.

На переконання суду, вказане спростовує висновки перевірки про порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів без належного їх обліку за місцем зберігання.

Підсумовуючи наведене суд дійшов висновку, що винесене відповідачем податкове повідомлення – рішення ГУ ДФС у Львівській області від 24.10.2017 року № НОМЕР_2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо покликання позивача у позовній заяві на те, що номер акта перевірки не збігається з номером акта, котрий вказаний в оскаржених податкових повідомленнях – рішеннях, суд зазначає наступне.

Суд погоджується, що в номері акта перевірки відсутній певний елемент номера, водночас в оскаржених податкових повідомленням – рішеннях міститься уже повний номер акта.

Проте, суд зазначає, що відсутність певного елемента в номері акта перевірки не повинна сприйматися як безумовна підстава для висновку про протиправність дій відповідача при його оформленні. Якщо із форми акта можна чітко встановити його зміст, зокрема, порушення законодавства, таке рішення є правомірним, навіть у разі, коли незначно порушено його оформлення.

З огляду на вказане, суд не бере до уваги вказані зауваження позивача.

Отже, надаючи правову оцінку рішень відповідача, суд керується, зокрема, положеннями ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Зважаючи на наведені вище обставини, суд вважає, що оскаржені рішення відповідача не відповідають вимогам, встановленим ч. 2 ст. 19 Конституції України та ст. 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що оскаржені податкові повідомлення – рішення винесені відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття вказаних рішень.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 139 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-77, 139, 242-246, 250, 255, 293, 297, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 24.10.2017 року № НОМЕР_1.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 24.10.2017 року № НОМЕР_2;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 24.10.2017 року № НОМЕР_3.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області (код ЄДРПОУ 39462700, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний код ЄДРПОУ НОМЕР_4, місцезнаходження: 82011, Львівська область, Старосамбірський район, с. Боршевичі, вул. Центральна, 12) 704 (сімсот чотири) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Згідно ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23 березня 2018 року.

Суддя В.М. Сакалош