Рішення № 72910905, 13.03.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 463/4252/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року

16 год. 39 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Приймака С.І., представників відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до Львівського прикордонного загону Західного Регіонального Управління Державної прикордонної служби України про скасування постанови, -

в с т а н о в и в:

23.08.2017 року Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі – позивач, ПАТ «Українська залізниця») звернулося до Личаківського районного суду м. Львова з позовом до Львівського прикордонного загону Західного Регіонального Управління Державної прикордонної служби України (далі - відповідач) про скасування постанови № 8 Львівського прикордонного загону про правопорушення, пов’язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, від 25.07.2017 року про накладення штрафу на позивача у розмірі 8500,00 грн.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 12.12.2017 року справу № 463/4252/17 передано на розгляд Львівського окружного адміністративного суду, що надійшла в суд за вх. № 321 05.01.2018 року.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 року вказану справу прийнято до провадження суддею Качур Р.П. та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, ухвалою суду від 20.02.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.07.2017 року о 17:00 год. поблизу ст. Львів, яка знаходиться в регіоні діяльності регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», під час здійснення прикордонного контролю потягу № 706, сполученням «Перемишль-Львів-Київ» представниками Львівського прикордонного загону виявлено двох громадянок ОСОБА_3, які пред’явили при паспортному контролі ідентифікаційні картки громадян ОСОБА_4, що на думку відповідача, не дає права на перетинання державного кордону України. Складаючи протокол № 440148 від 20.07.2017 року відповідач не вказав, які саме документи необхідні для перетину державного кордону були відсутніми та які норми права при цьому порушено Залізницею. У такому протоколі зазначено про залучення в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, про що вказані свідки розписались в п. 17 протоколу, однак у графі «підписи свідків» містяться два неідентифіковані підписи, без зазначень прізвищ та ініціалів, що унеможливлює достовірно встановити осіб, яких залучено для складення протоколу. Крім цього, протокол підписано працівником Залізниці ОСОБА_7, яка не має повноважень на підписання такого. Працівники залізниці перевірили проїзні документи пасажирів, документи, що посвідчують особу, відповідність дати плацкарти та попереджають про наявність візи.

На переконання позивача, лише працівники Державної прикордонної служби України, в межах визначених законом завдань та обов’язків, наділені повноваженнями при здійсненні прикордонного контролю встановлювати наявність належно оформлених документів, зокрема, необхідних для перетину державного кордону України громадянами ОСОБА_3.

В подальшому, 25.07.2017 року посадовою особою відповідача винесено постанову № 8 у справі про правопорушення, пов’язане з відповідальністю перевізника під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень, згідно з якою на позивача накладено штраф у розмірі 8500,00 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень». Позивач вважаючи таку протиправною, звернувся до суду про її скасування.

Позивач явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав.

Представники відповідача проти позову заперечили повністю, з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву за вх. № 1859 від 23.01.2018 року (а.с. 60-65) та пояснили, що у цьому конкретному випадку сам акт і подія адміністративного правопорушення мали місце, що підтверджується протоколом та винесеною за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення постановою. Факт складення протоколу з неточностями не спростовує факту правопорушення, оскільки відсутність у пасажирів документів для перетину державного кордону України підтверджується матеріалами справи, наявність саме цих а не інших документів не спростовано позивачем. З врахуванням викладеного, оскаржувана постанова є правомірною та слід залишити в силі, а у задоволенні позову слід відмовити.

Судом не встановлено підстав для відкладення розгляду справи передбачених ч. 3 ст. 205 КАС України.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з’ясував фактичні обставини справи та дослідив письмові докази, долучені до матеріалів справи, та встановив таке.

20.07.2017 року Західним регіональним управлінням Львівського прикордонного загону складно протокол № 440148 про правопорушення пов’язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень (а.с. 7-9), а саме, Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця», відповідно до якого встановлено, що цим перевізником не виконано обов’язок перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира (пасажирів) документів, необхідних для в’їзду до держави прямування (транзиту), що призвело до перевезення через державний кордон України 20.07.2017 року о 17:00 рейсом № 706 за маршрутом «Перемишль-Львів», у пункті пропуску без необхідних документів для в’їзду до держави прямування (транзиту) – Україна, двох пасажирів, а саме: громадянки ОСОБА_4 Kwasna Edyta Sylwia, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка пред’явила на паспортний контроль ідентифікаційну картку ОСОБА_4, серії CCV926098, виданої 30.06.2016 року до 30.06.2026 року, яка не дає право на перетинання державного кордону України; громадянки ОСОБА_4 Muszynska Aleksandra Ann, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка пред’явила на паспортний контроль ідентифікаційну картку ОСОБА_4, серії: AYW982470, виданої 03.09.2014 року до 03.09.2014 року, яка не дає право на перетинання державного кордону України.

Відповідно до п. 17 протоколу розгляд справи призначено на 25.07.2017 року о 16:00 год., у приміщенні Львівського прикордонного загону за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 74.

25.07.2017 року начальником Львівського прикордонного загону полковником ОСОБА_8, розглянуто справу про правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних перевезень» та постановив накласти. на перевізника ПАТ «Українська залізниця» штраф у розмірі 8500,00 грн. (а.с. 10)

Позивач вважаючи вказану постанову протиправною, звернувся із цим позовом до суду.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Статтею 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» № 661-IV від 03.04.2003 року, на органи та посадових осіб Держприкордонслужби України покладено обов'язок запобігання кримінальним та адміністративним правопорушенням, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, їх виявлення та припинення, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення згідно із законами; здійснення прикордонного контролю і пропуску в установленому порядку осіб, транспортних засобів, вантажів в разі наявності належно оформлених документів після проходження ними митного та за потреби інших видів контролю, а також реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в установленому порядку прибувають в Україну, та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, а також здійснення фіксації біометричних даних іноземців та осіб без громадянства під час здійснення прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду.

Підпунктом 1 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» № 3773-VI від 22.9.2011 року, вказано, що в'їзд на територію України та виїзд з території України для іноземців та осіб без громадянства здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.

Частиною 2 статті 2 Угоди між ОСОБА_9 України і ОСОБА_9 про взаємні безвізові поїздки (дата підписання – 25.06.1996 року, набрала чинності 17.08.1997 року), дійсними проїзними документами для виїзду за кордон, в розумінні Угоди, для громадян ОСОБА_4 є: дипломатичний паспорт; службовий паспорт МЗС; паспорт; бланковий паспорт; книжка моряка.

Серед переліку документів, які є проїзними документами для виїзду за кордон ID-картка не значиться.

Згідно з офіційним роз’ясненням Державної міграційної служби ID-картка – паспорт, що посвідчує особу, проте не дає права без іншого документа (паспорта громадянина для виїзду чи в’їзду за кордон) перетинати межі держав. При перетинанні кордонів з іншими державами у закордонному паспорті-книжечці ставиться відмітка, а перебування іноземця в будь-якій країні світу є обмеженим і контролюється такою відміткою.

В зоні ЄС для перетину кордону в межах співдружності такого роду документів достатньо, однак вказане не стосується України, але і всі інші громадяни ЄС і інших країн світу мають закордонний паспорт, необхідний для кордону.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про залізничний транспорт» №273/96-ВР від 04.07.1996 року, залізничний транспорт - виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо; залізниця - статутне територіально-галузеве об'єднання, до складу якого входять підприємства, установи та організації залізничного транспорту і яке, при централізованому управлінні, здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі.

Судом встановлено у судовому засіданні, що 20.07.2017 року о 17:00 рейсом № 706 за маршрутом «Перемишль-Львів-Київ», перевізником здійснено перевезення через державний кордон, без необхідних документів для в’їзду до держави прямування (транзиту) – Україна, двох пасажирів, а саме: громадянки ОСОБА_4 Kwasna Edyta Sylwia, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка пред’явила на паспортний контроль ідентифікаційну картку ОСОБА_4, серії CCV926098, виданої 30.06.2016 року до 30.06.2026 року, яка не дає право на перетинання державного кордону України; громадянки ОСОБА_4 Muszynska Aleksandra Ann, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка пред’явила на паспортний контроль ідентифікаційну картку ОСОБА_4, серії: AYW982470, видану 03.09.2014 року до 03.09.2014 року, яка не дає право на перетинання державного кордону України.

Зі змісту заявлено позову, судом не встановлено що така обставина позивачем не оскаржується.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у громадянок ОСОБА_4 Kwasna Edyta Sylwia, яка пред’явила на паспортний контроль ідентифікаційну картку ОСОБА_4, серії CCV926098, видану 30.06.2016 року до 30.06.2026 року; Muszynska Aleksandra Ann, яка пред’явила на паспортний контроль ідентифікаційну картку ОСОБА_4, серії: AYW982470, видану 03.09.2014 року до 03.09.2014 року, відсутні документи, необхідні для в’їзду до України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» № 2920-ІІІ від 10.01.2002 року, цей Закон відповідно до Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї та Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнюють ОСОБА_10 Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, ОСОБА_10 Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми встановлює відповідальність перевізників за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність, але не справжність, у пасажирів документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажирів через державний кордон України без необхідних документів, а також визначає порядок застосування цієї відповідальності.

Згідно з ст.ст. 1, 2 вказаного Закону підприємства (їх об'єднання), установи, організації, фізичні особи - підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі - перевізники), за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира, але не більше двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одне перевезення. Справи про правопорушення, передбачені статтею 1 цього Закону, розглядають відповідні органи охорони державного кордону України. Від імені органів охорони державного кордону України розглядати справи про правопорушення та накладати штрафи мають право начальники органів охорони державного кордону України та їх заступники.

Перевізник звільняється від відповідальності, передбаченої цією статтею, якщо доведе, що документи, надані йому пасажиром перед початком міжнародного пасажирського перевезення, дали йому достатні підстави вважати, що пасажир мав документи, необхідні для в'їзду до держави прямування, транзиту.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 3 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» посадовою особою відповідного органу охорони державного кордону України, яка виконує функції із здійснення прикордонного контролю, про вчинення правопорушення складається протокол. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка керує транспортним засобом, або представником перевізника, у присутності якого складено протокол про правопорушення, а за наявності свідків протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, або представника перевізника від підписання протоколу в ньому робиться запис про це. Особа, яка керує транспортним засобом, або представник перевізника має право надати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви відмови від його підписання.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» посадова особа органу охорони державного кордону України, уповноважена накладати штрафи, приймає відповідне рішення протягом п'ятнадцяти днів після надходження протоколу про правопорушення та інших матеріалів справи. Рішення оформляється постановою відповідної особи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 22-1 Закону України «Про залізничний транспорт» під час перевезення у міжнародному залізничному сполученні пасажир зобов'язаний мати належним чином оформлені документи, необхідні для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та пред'явити їх перевізникові на його вимогу. Перевізник при перевезенні пасажира у міжнародному залізничному сполученні зобов'язаний до початку перевезення перевірити наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та відмовити у перевезенні пасажиру, який на його вимогу не пред'явив необхідні документи. За невиконання обов'язку перевірити перед початком перевезення пасажира у міжнародному залізничному сполученні наявність у нього документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, перевізник несе відповідальність, передбачену законом.

Суд наголошує на тому, що згідно з п. 1 ст. 4 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» щодо обставин, що виключають провадження у справі про правопорушення зазначається, що провадження у справі про правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події правопорушення.

Судом становлено, що у даному випадку сам факт і подія правопорушення мали місце, що підтверджується протоколом № 440148 від 20.07.2017 року та винесеною постановою у справі про правопорушення, пов'язане з відповідальністю перевізника під час здійснення міжнародних перевезень, № 8 від 25.07.2017 року.

На переконання суду, складення протоколу з порушеннями, не є підставою для невиконання і скасування оскаржуваної постанови.

Суд вважає обґрунтованими зауваження представників відповідача щодо не зазначення відповідачем які саме документи необхідні для здійснення перетину державного кордону у постанові від 25.07.2017 року, оскільки у такій констатовано, що ПАТ «Українська залізниця» вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень», а відсутність відповідних документів підтверджене протоколом від 20.07.2017 року, матеріалами справи та не спростоване позивачем жодними доказами, долученими до матеріалів справи.

Щодо покликань позивача, викладених у тексті позовної заяви, про те, що в п. 11 Протоколу від 20.07.2017 року зазначені дані свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, про що свідки розписались в п. 17 протоколу, однак у графі «підписи свідків» містяться зазначення двох неідентифікованих підписів, без зазначень прізвищ та ініціалів, що унеможливлює достовірне встановлення залучених осіб для складання протоколу відповідно до вимог законодавства, суд погоджується з покликаннями представників відповідача, що дані свідків наведені у п. 11 Протоколу від 20.07.2017 року, за номерами 1 та 2, а на аркуші 3 протоколу підписи відповідають особам за вказаними номерами. Жодних спростувань викладеного до матеріалів справи не представлено.

Щодо підписання протоколу ОСОБА_7, яка, на переконання позивача, не є уповноваженою особою позивача, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» особа, яка керує транспортним засобом, або представник перевізника має право надати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви відмови від його підписання.

Тобто, частиною 3 ст. 3 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» надано право представнику перевізника відмовитись від підписання протоколу з наданням відповідних пояснень, а також у разі наявності заперечень до протоколу надати такі заперечення, чого зроблено представниками ПАТ «Укрзалізниця» не було.

Частиною 1 ст. 237 Цивільного кодексу України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин - це вольовий акт і цим відрізняється від подій, що відбуваються незалежно від волі людини. Протокол про адміністративне правопорушення за своєю правовою природою не є правочином, протокол лише фіксує факт адміністративного правопорушення. Тому, під час виявлення працівниками Державної прикордонної служби правопорушення, пов'язаного зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, з боку перевізника, а точніше його представником при складанні Протоколу представником позивача являється працівник ПАТ «Укрзалізниця» (старший стюард, стюарди або особа, яка керує транспортним засобом).

Тобто, представником перевізника в розумінні Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» у випадку складання протоколу не є особа, яка представляє ПАТ «Укрзалізниця» офіційно за довіреністю, а особа, яка є працівником ПАТ «Укрзалізниця». Позивачем у тексті позовної заяви підтверджено, що ОСОБА_7 є працівником підприємства позивача.

До матеріалів справи долучено рапорт від 20.07.2017 року складений ОСОБА_7 щодо подій під час складення протоколу.

Суд зважає на інформацію викладену у такому рапорті, однак, зауважує, що відповідно до візи на такому документі за вх. № 21.07.2017 року – опрацювати та надати рекомендації, дату накладення візи встановити неможливо, позивачем не представлено жодних доказів що ним вжито будь-яких заходів щодо описаних у ньому подій. Разом з тим, як справедливо зауважили представники відповідача, вказаний документ є документацією між працівником позивача та самим позивачем, такий до уваги при складенні оскаржуваної постанови до уваги відповідачем не міг бути взятим, оскільки йому не було взагалі відомо про такий, а отже не може оцінюватись судом як підстава для визнання постанови № 8 від 25.07.2017 року, Крім цього, звернули увагу суду на те, що від позивача відповідачу жодних повідомлень, які б містили покликання на вказаний рапорт та обставини, що у ньому викладені, не надходило.

Заслуговують на увагу і покликання представників відповідача на те, що безпідставними є покликання, викладені у позовній заяві щодо представництва ОСОБА_7 ПАТ «Українська залізниця» відповідно до приписів ст.ст. 237, 244 ЦК України, оскільки ст. 6 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» визначено права представників перевізника щодо розгляду справи про правопорушення, а ОСОБА_7 не представляла інтересів ПАТ «Українська залізниця».

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем не доведено, що пасажирами, громадянками ОСОБА_4 Kwasna Edyta Sylwia та Muszynska Aleksandra Ann надано належні документи необхідні для перетину кордону між ОСОБА_3 та Україною, суд дійшов висновку, що за наведених обставин та правових норм оскаржувану постанову № 8 від 25.07.2018 відповідачем винесено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та чинним законодавством, а тому суд не вбачає підстав для її скасування та задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.3 КАС України передбачено, що У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, дії відповідача при прийнятті оскаржуваної постанови, а також оскаржувана постанова є такими, що прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Відповідно до ст.139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не повертається.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ЄДРПОУ 40075815) до Львівського прикордонного загону Західного Регіонального Управління Державної прикордонної служби України (71010, м. Львів, вул. Личаківська, 74; ЄДРПОУ 14321653) про скасування постанови, - відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.03.2018 року

Суддя Качур Р.П.