Рішення № 72910591, 23.03.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2018 року м. Київ №810/1266/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" до Головного управління Держпраці у Київській області про скасування постанови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Іноземне підприємство "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" (далі – позивач, ІП "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед") з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (далі – відповідач), в якому просить скасувати постанову про накладення штрафу від 28.02.2017 №91.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем у період з 23.01.2017 по 03.02.2017 було проведено перевірку ІП "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" щодо додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування. За результатами перевірки складено акт від 03.02.2017 №10-157/98, в якому зазначено, що звільнення позивачем ОСОБА_2 з посади представника торговельного у зв’язку з призовом на військову службу на підставі пункту 3 статті 36 Кодексу законів про працю України порушує вимоги частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України. 28.02.2017 відповідачем прийнято постанову №91 про накладення на позивача штрафу у розмірі 32000,00 грн. на підставі абзацу 5 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.

Позивач вважає, що при прийнятті вказано рішення відповідачем не враховані такі обставини, як: факт відсутності особливого періоду. Зазначає, що на сьогоднішній день, як і на день звільнення ОСОБА_2, в Україні не введено воєнний стан, не оголошено рішення про проведення мобілізації. Таким чином, на думку позивача, гарантії встановлені частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України не застосовуються, і ОСОБА_2 був звільнений правомірно.

Відповідач позов не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що звільнення ОСОБА_2 порушує вимоги частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України. Вказує, що Державна служба України з питань праці для роз’яснення питання стосовно наявності в Україні ситуації, що загрожує національній безпеці та прав працівників, які прийняті на військову службу за контрактом у 2015-2016 році, зверталась з листом для до Генерального штабу Збройних сил України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.05.2017 відкрито провадження у даній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

У позовній заяві позивач заявив клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанову про накладення штрафу від 28.02.2017 №91.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.06.2017 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2017 зупинено провадження в адміністративній справі №810/1266/17 за позовом ОСОБА_1 підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" до Головного управління Держпраці у Київській області про скасування постанови до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №216/6094/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка перебуває у провадженні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2018 поновлено провадження в адміністративній справі №810/1266/17.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2018 суд перейшов до розгляду справи за новими процесуальними правилами та ухвалив подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Протокольною ухвалою від 20.03.2018 суд вирішив здійснювати розгляд даної адміністративної справи у письмовому провадженні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2018 відмовлено у задоволені клопотання ІП "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" про зупинення провадження у справі.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Іноземне підприємство "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" (ідентифікаційний код 21651322) зареєстроване в якості юридичної особи 26.06.1998 за адресою: 07442, Київська область, Броварський район, смт Велика Димерка, 51-км Санкт-Петербурзького шосе, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.04.2017 №1002434947 (том 1, а.с. 50-59).

Судом встановлено, що на адресу Головного управління Держпраці у Київській області надійшло звернення військового комісара Центрально-Міського районного військового комісаріату від 30.11.2016 №6718 про порушення вимог законодавства про працю щодо ОСОБА_2, а саме, безпідставного його звільнення Криворізькою філією ІП "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" у зв’язку із призовом на строкову військову службу на підставі пункту 3 статті 36 Кодексу законів про працю України (том 1, а.с. 183-184).

У період з 23.01.2017 по 03.02.2017 посадовою особою Головного управління Держпраці у Київській області на підставі направлення на перевірку від 18.01.2017 №113 (том 1, а.с. 185) та відповідно до наказу від 11.01.2017 №40 проведено позапланову перевірку ІП "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" щодо додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт перевірки від 03.02.2017 №10-157/98 (далі – акт перевірки) (том 1, а.с. 81-105).

Вказаною перевіркою встановлено, що наказом ІП "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" від 15.11.2016 №1134 "Про припинення трудового договору" було звільнено з 22.11.2016 ОСОБА_2, представника торгівельного, на підставі пункту 3 статті 36 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з його призовом на військову службу 22.11.2016, чим, на думку відповідача, порушено вимоги частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України.

Не погоджуючись з висновком акта перевірки, 16.02.2017 ІП "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" надало Головному управлінні Держпраці у Київській області заперечення до акта перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №10-157/98 (том 1, а.с. 34-37).

За результатами розгляду заперечень позивача, Головне управління Держпраці у Київській області направило на адресу позивача лист від 27.02.2017 №43/2072, в якому зазначено, що наявність або відсутність особливого періоду не стосується збереження місця роботи, посади і середнього заробітку за працівником, призваним на строкову службу, як окремого виду служби, а тому позиція ІП "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" щодо можливості звільнення працівника призваного на строкову службу згідно пункту 3 статті 36 Кодексу законів про працю України в залежності від наявності або відсутності особливого періоду є помилковою (том 1, а.с. 38-41).

У зв'язку з встановленням в ході перевірки порушення ІП "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" вимог законодавства про працю, 28.02.2017 відповідачем прийнято оскаржувану постанову №91 про накладення на позивача штрафу в розмірі 32000,00 грн. (том 1, а.с. 186).

Не погоджуючись з прийнятою Головним управлінням Держпраці у Київській області постановою від 28.02.2017 №91 позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Підпунктом 54 пункту 4 Положення №96 передбачено, що Державна служба України з питань праці має право накладати у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення №96).

В даному випадку Головне управління Держпраці у Київській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці.

Статтею 259 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2013 №390, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.07.2012 за №1291/21603, затверджено Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів (далі - Порядок №390, чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 Порядку №390 передбачено, що право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.

Відповідно до пункту 7 Порядку №390, за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

ІП "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" мотивуючи позовні вимоги щодо неправомірності прийняття оскаржуваної постанови посилається на те, що до ОСОБА_2 не застосовуються положення частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України, оскільки на день звільнення останнього в державі не діяв особливий період або воєнний стан, не оголошено рішення про проведення мобілізації. З приводу чого, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 повісткою Центрально-Міського районного військового комісаріату призваний на строкову військову службу з 23.11.2016 (том 1, а.с. 178).

Наказом ІП "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" про припинення трудового договору від 15.11.2016 №1134, ОСОБА_2 було звільнено з роботи з 22.11.2016 на підставі пункту 3 статті 36 Кодексу законів про працю України - у зв'язку з його призовом на строкову військову службу (том 1, а.с. 179).

Статтею 17 Конституції України задекларований обов’язок держави щодо забезпечення соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до частини другої статті 39 Закону №2232-XII, громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п'ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п'ятою статті 61 Закону України "Про освіту".

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 36 КЗпП (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставами припинення трудового договору, в тому числі, є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 119 КЗпП, працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (ч. 3 ст. 119 КЗпП).

Таким чином, Закон №2232-XII є спеціальним в частині регулювання гарантій та пільг для громадян України, які призвані на строкову військову службу, і саме цей Закон визначає гарантії щодо збереження за призовником його робочого місця та середньомісячного заробітку на час перебування на строковій військовій службі за призовом під час мобілізації або на час дії в державі особливого періоду.

Згідно приписів статті 1 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-ХІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Судом встановлено, що питання існування особливого періоду на час призову ОСОБА_2 на строкову військову службу досліджувалось в рішенні Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 09.06.2017 у справі №216/6094/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Так, вказаним рішенням позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Скасовано наказ ОСОБА_1 підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" за №1134 від 15.11.2016 про звільнення ОСОБА_2 за п.3 ст.36 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_2 на посаді представника торговельного ОСОБА_1 підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" з 23 листопада 2016 року. Стягнуто з ОСОБА_1 підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 листопада 2016 року по 02 червня 2017 року у розмірі 38396,10 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" на користь держави судовий збір у розмірі 2756,00 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.10.2017 рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 09.06.2017 у справі №216/6094/16-ц залишено без змін.

Відповідно до даних, які міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вказані судові рішення набрали законної сили 10.10.2017.

Вказаним рішенням встановлено, що Указом виконуючого обов'язки Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 "Про часткову мобілізацію", який затверджено Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17 березня 2014 року прийняте в межах конституційних повноважень рішення про часткову мобілізацію військовослужбовців строком на 45 діб. Таким чином, з дня публікації Указу, тобто з 18 грудня 2014 року почався особливий період, рішень про закінчення якого, на час розгляду справи, Президент не приймав. Навпаки, в подальшому Указами Президента від 06 травня 2014 року, від 21 липня 2014 року та від 14 січня 2015 року оголошувалася часткова мобілізація військовослужбовців в декілька черг, які були в подальшому звільнені в запас. Останнє рішення про звільнення в запас військовослужбовців, які були призвані на час мобілізації на особливий період під час третьої черги часткової мобілізації було прийняте Указом Президента України №441/2016 від 26 вересня 2016 року. Рішень про демобілізацію усіх призваних військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу, після видачі цих Указів, Президент не приймав. Крім того, на час призову позивача на строкову військову службу набрало чинності рішення Ради Національної безпеки та оборони України "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України", введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02 березня 2014 року, яким констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи. Таким чином, на час призову позивача на строкову військову службу існувала кризова ситуація, що загрожує національній безпеці України, а невідкладні заходи, запроваджені рішенням Ради національної безпеки та оборони України, щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України вимагали, крім іншого, проведення часткової мобілізації, з початком якої, настав особливий період діяльності усіх інституцій України, який не закінчився на час розгляду судового спору. Оскільки, саме з цим періодом та наявністю кризової ситуації частиною третьою статті 119 КЗпП України пов'язане право позивача на збереження за ним на час строкової служби місця роботи та посади, то у відповідача ОСОБА_1 підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" не було підстав для припинення з працівником трудового договору за п. 3 ст. 36 КЗпП України.

Згідно із положеннями частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Наведеною нормою Кодексу адміністративного судочинства України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Суд також приймає посилання відповідача на лист від 12.05.2016 №716/1/352 за підписом начальника відділу правового забезпечення Генерального штабу Збройних Сил України – начальника юридичної служби Збройних Сил України полковника юстиції ОСОБА_3, в якому зазначено, що з 17.03.2014 і по теперішній час, незважаючи на те, що у 2016 році рішення про проведення мобілізації не оголошувалося, воєнний стан не вводився, Збройні Сили України функціонують в умовах особливого періоду (том 1, а.с. 188-189).

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 був призваним на строкову військову службу під час дії особливого періоду, то на нього поширювались гарантії передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП щодо збереження місця роботи, посади і середнього заробітку в ІП "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед", у зв'язку з чим звільнення з роботи ОСОБА_2 відбулось з порушеннями вимог трудового законодавства, а тому оскаржувана постанова прийнята правомірно на не підлягає скасуванню.

Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Басай О.В.