Рішення № 72910503, 22.03.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2018 р. справа № 809/159/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Остап’юка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 прокуратури України про зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

30.01.2018 ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_2 прокуратури України про зобов’язання першого заступника ОСОБА_2 прокуратури України прийняти на особистий прийом для розгляду скарги.

05.02.2018 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 прокуратури України про зобов’язання вчинити певні дії залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків, які позивач у встановлений строк усунув.

20.02.2018 ухвалою суду відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач отримав не належні відповіді на скарги та їх перевірку органами прокуратури. З цих підстав просить скасувати відповіді на скарги органів прокуратури за №19р16 від 24.06.2016, №19-665 від 15.09.2017, №15-2008-17 від 04.10.2017, №15-2005-17 від 31.10.2017, №15-2008-17 від 02.11.2017, №17-2008-17 від 19.12.2017 та зобов’язати першого заступника ОСОБА_2 прокуратури України прийняти на особистий прийом позивача для розгляду скарги.

Відповідач направив відзив на позов, в якому позовних вимог не визнав, просив в задоволенні позову відмовити на тій підставі, що за результати розгляду звернення позивача від 26.10.2017 щодо його особистого прийому керівництвом ОСОБА_2 прокуратури України позивачу надано відповідь, яка позивачем не оскаржувалася, з роз’ясненнями порядку особистого прийому громадян заступниками ОСОБА_2 прокурора України та про необхідність долучення до звернення оскаржуваної відповіді прокурора області або керівника самостійного структурного підрозділу ОСОБА_2 прокуратури України. Щодо скарги позивача про неналежний розгляд попередніх звернень працівниками прокуратури Івано-Франківської області та можливого вчинення корупційних діянь ДФС Івано-Франківської області, то таку скаргу позивача направлено до прокуратури Івано-Франківської області як органу до юрисдикції якого відносить прийняття рішення щодо можливого вчинення кримінального провадження.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.

03.11.2017 ОСОБА_2 прокуратурою України направлено позивачу листа за №1-165312-17 із повідомленням про розгляд заяви позивача щодо особистого прийому керівництвом ОСОБА_2 прокуратури України, роз’яснено позивачу порядок прийому громадян у ОСОБА_2 прокуратурі України та повідомлено, що для організації особистого прийму необхідно надіслати звернення в якому чітко обґрунтувати мотиви незгоди в відповіддю прокурора області або керівника самостійного структурного підрозділу ОСОБА_2 прокуратури України, з долученням до заяви копії цього рішення.

Закон України «Про звернення громадян» регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про звернення громадян» керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян зобов'язані проводити особистий прийом громадян.

Прийом проводиться регулярно у встановлені дні та години, у зручний для громадян час, за місцем їх роботи і проживання. Графіки прийому доводяться до відома громадян.

Порядок прийому громадян в органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, об'єднаннях громадян визначається їх керівниками.

Усі звернення громадян на особистому прийомі реєструються. Якщо вирішити порушені в усному зверненні питання безпосередньо на особистому прийомі неможливо, воно розглядається у тому ж порядку, що й письмове звернення. Про результати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина.

Наказом ОСОБА_2 прокуратури України за №9гн від 27.12.2014 «Про організацію особистого прийому та розгляду звернень в органах прокуратури України» (чинного до 20.02.2018) затверджено та введено в дію Інструкцію про порядок розгляду звернень та особистого прийому в органах прокуратури України (далі – Інструкція).

Цією Інструкцією регламентується порядок розгляду в органах прокуратури України звернень, у тому числі депутатів усіх рівнів, а також організація особистого прийому громадян (підпункт 1.3 пункту 1 Інструкції).

У ОСОБА_2 прокуратурі України особистий прийом громадян забезпечується управлінням організації прийому громадян та розгляду звернень у день їх звернення. За наявності підстав організовується прийом громадян працівниками структурних підрозділів та керівництвом ОСОБА_2 прокуратури України (підпункт 8.1).

Особистий прийом керівництвом ОСОБА_2 прокуратури України здійснюється згідно із затвердженим ОСОБА_2 прокурором України графіком та встановленим (підпункт 8.2).

Перший заступник та заступники ОСОБА_2 прокурора України приймають громадян, якщо вони звернулися на особистий прийом з питань незгоди з рішеннями про відмову у задоволенні скарги прокурорами обласного рівня, керівниками самостійних структурних підрозділів ОСОБА_2 прокуратури України (підпункт 8.4).

Звернення, отримане на особистому прийомі заступником ОСОБА_2 прокурора України, передається тому заступнику ОСОБА_2 прокурора України, до компетенції якого, згідно з розподілом обов'язків, належить вирішення порушених у зверненні питань. Про прийняте рішення інформується заступник ОСОБА_2 прокурора України, який проводив особистий прийом громадян.

У разі прийняття рішення ОСОБА_2 прокурором України відповідь попередньо візується обома заступниками ОСОБА_2 прокурора України.

Відповідно до підпункту 5.9 пункту 5 Інструкції за результатами розгляду звернення може бути прийнято одне з таких рішень: задоволено - вжито заходів до повного або часткового поновлення прав і законних інтересів заявника. Не може вважатися задоволеним звернення, рішення за яким прийнято не за вимогами громадянина, а за результатами виявлених недоліків або порушень закону. Відмовлено у задоволенні (відхилено) - вимоги заявника, викладені у зверненні, визнані необґрунтованими. Роз'яснено - надано роз'яснення щодо компетенції органів прокуратури та з питань правового характеру.

Позивач вважаючи, що відповідачем було порушено його охоронювані права, свободи та інтереси звернувся до суду для захисту своїх прав, свобод та інтересів.

Однак, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1); публічно-правовий спір – спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб’єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв’язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб’єкта владних повноважень або іншої особи.

Стаття 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначає справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Відповідно до частини 1 статті 19 даного Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб’єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов’язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" , за винятком спорів, пов’язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

З аналізу вказаних норм Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-який публічно-правовий спір, а лише на той, який випливає із здійснення суб’єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Одночасно, статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Таким чином, суд акцентує увагу, що за змістом наведених норм Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.

У свою чергу, неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб’єктивне право особи та її юридичний обов’язок. Як наслідок, судовому захисту підлягає суб’єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Порушенням суб’єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб’єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов’язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов’язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб’єктивних прав та обов’язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обтяження в їх реалізації.

Частиною першою статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб’єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов’язаний надати об’єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тож, якщо особа вважає, що її суб’єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов’язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.

В разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб’єктивного права позивача у конкретних правовідносинах і на підставі цього вирішити спір.

Натомість, в адміністративному позові позивач не надає жодних пояснень в чому полягає порушення його суб’єктивних прав. Як наслідок, позивачем не наведено, а судом не встановлено, порушення прав позивача у правовідносинах з приводу прийняття першим заступником ОСОБА_2 прокуратури України позивача на особистий прийом для розгляду скарги.

Як наслідок, позовні вимоги про зобов’язання першого заступника ОСОБА_2 прокуратури України прийняти на особистий прийом для розгляду скарги, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про скасування відповідей на скарги органів прокуратури за №19р16 від 24.06.2016, №19-665 від 15.09.2017, №15-2008-17 від 04.10.2017, №15-2005-17 від 31.10.2017, №15-2008-17 від 02.11.2017, №17-2008-17 від 19.12.2017, то суд зазначає, що відповіді на скарги є відповідями по суті розгляду звернень та не є рішеннями суб’єкта владних повноважень, тому такі вимог задоволенню не підлягають.

Крім того, суд встановив відсутність в позовній заяві позивача будь-яких даних, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги позивача та підтверджую порушення прав позивача ОСОБА_2 прокуратурою України.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, а адміністративний позов таки, що задоволенню не підлягає.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (індекс 78343, вулиця Млинська, 7, село Любківці, Снятинський район, Івано-Франківська область, реєстраційний номер облікової картки платника податків 25447177875) до ОСОБА_2 прокуратури України (вулиця Різницька, 13/15, місто Київ-11) про зобов’язання вчинити певні дії, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап'юк С.В.