Рішення № 72910368, 13.03.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2018 р. Справа№805/4333/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., при секретарі судового засідання Скрипник К.О.,

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

від відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Електросталь” до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.08.2017 року №0005964706,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Електросталь” звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.08.2017 року №0005964706, відповідно до якого встановлено завищення бюджетного відшкодування на суму 1514728,00 грн., визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 441323 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 378682 грн., всього на суму 820005 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що правомірність включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту позивачем підтверджена фактичним отриманням товарів, наявністю у платника податку належним чином оформлених податкових накладних та інших документів, передбачених чинним законодавством.

Вважає неправомірним посилання податкового органу на відсутність реальності господарських операцій з контрагентами, оскільки фактичне виконання договорів, укладених з суб’єктами господарювання, підтверджене первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, та порушення норм законодавства його контрагентами не може нести для нього жодних негативних наслідків.

Враховуючи наведене, просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

В запереченнях на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення винесено податковим органом в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Вказує на те, що під час перевірки податковим органом встановлений факт порушення позивачем вимог чинного законодавства, в результаті перевірки був встановлений факт здійснення фінансово – господарської діяльності позивачем та ТОВ «ТПК ОСОБА_4», ТОВ «ПРОФСПЛАВ», ТОВ «ВИННЕРС-ТРАНС», ТОВ «СХІД РЕСУРС», ТОВ «НПП АЛКАР», ТОВ «ГРААС», ТОВ «КМ ГРУПП», ТОВ «ДОН ОСОБА_5», ТОВ «АРМАЛІТ», ТОВ «НВК МЕТАЛЛУРГ» поза межами правового поля, оскільки фінансово – господарські взаємовідносини та правочини, укладені з зазначеними суб’єктами господарювання не спричинили реального настання юридичних наслідків та економічних вигод.

Зазначає, що позивачем створена схема штучного руху товару, спрямована на створення формального документообігу, про що свідчить те, що постачальники не мають матеріальної бази, об’єктивно необхідної для виконання поставок, які були предметом перевірки.

Враховуючи викладене, просив в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою від 11.12.2017 року судом було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання на 19.12.2017 року.

Ухвалою від 19.12.2017 року було відкладено підготовче засідання по справі на 22.01.2018 року.

Ухвалою від 22.01.2018 року було оголошено перерву в розгляді справи до 06.02.2018 року.

Ухвалою від 06.02.2018 року продовжено підготовче провадження та відкладено підготовче засідання на 20.02.2018 року.

Ухвалою від 20.02.2018 року судом було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.03.2018 року.

13.03.2018 року представник позивача у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримав, просив позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, з підстав викладених в запереченнях на адміністративний позов.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заперечень, суд з’ясував наступні обставини справи.

ТОВ «Електросталь» зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (код ЄДРПОУ 32582387), місцезнаходження юридичної особи: 85612, Донецька область, м.Курахове, Мар’їнський район, Промислова зона, 70, перебуває на обліку як платник податків у Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (том 1 а.с. 198, 199, 202-203).

Запорізьким управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України здійснена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Електросталь» з питань достовірності декларування від’ємного значення податку на додану вартість по деклараціям за травень, червень 2016 року, яке становить більше 1000 тис. гривень, за результатами якої складений акт від 18.08.2017 року №66/28-10-47-06/32582387 (том 1 а.с. 16-101).

Під час перевірки податковим органом встановлені порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України ТОВ «Електросталь» завищено суму від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 1514728,31 грн., у тому числі:

- по декларації за квітень 2015 року (р. 19) – 388303 грн.;

- по декларації за червень 2015 року (р. 19) – 53020 грн.;

- по декларації за травень 2016 року (р. 19) –342484 грн.;

- по декларації за червень 2016 року (р. 19) – 730921 грн.;

що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податком на додану вартість на рахунок платника у банку на загальну суму 1514728,31 грн., у тому числі:

- по декларації за квітень 2015 року (р. 23.2) – 388303 грн.;

- по декларації за червень 2015 року (р. 23.2) – 53020 грн.;

- по декларації за травень 2016 року (р. .20.2) –342484 грн.;

- по декларації за червень 2016 року (р. 20.2) – 730921 грн.

Актом документальної позапланової виїзної перевірки було підтверджено недостовірність даних, що містяться у вищезазначених податкових деклараціях в частині включення до складу податкового кредиту, та як наслідок до суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами, по яким встановлено відсутність реального (законного) джерела походження ідентифікованого товару.

Позивачем 23.08.2017 року (вих. №765/02) було направлено на адресу відповідача заперечення на вищезазначений акт перевірки, за результатами розгляду яких на адресу позивача була направлена відповідь на заперечення до акту перевірки від 29.08.2017 року №45411/10/28-10-47-06 про відсутність підстав для задоволення заперечення ТОВ «Електросталь» (том 1 а.с. 102-107, 108-112).

На підставі акту перевірки Запорізьке управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби прийняло податкове повідомлення – рішення від 31.08.2017 року №0005964706, відповідно до якого встановлено завищення бюджетного відшкодування на суму 1514728,00 грн. Оскільки на день складання спірного податкового-повідомлення рішення заявлені до відшкодування суми податку на додану вартість частково відшкодовано у розмірі 441323 грн, визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 441323 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 378682 грн., всього на суму 820005 грн. (том 1 а.с. 14).

Скориставшись своїм правом на підставі п.56.2 статті 56 Податкового кодексу України позивач оскаржив прийняття податкового повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України (скарга від 08.08.2017 року вих. №784/02) (том 1 а.с. 113-118).

За результатами розгляду скарги Державною фіскальною службою України було прийнято рішення №26284/0/99-99-11-0-02-15 від 15.11.2017 року про залишення без змін податкового повідомлення-рішення від 31.08.2017 року №0005964706, а скаргу – без задоволення (том 1 а.с. 119-123).

Предметом розгляду даної адміністративної справі є правомірність прийняття зазначеного податкового повідомлення – рішення.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, 18.02.2010 року між ТОВ «Електросталь» та ТОВ «ТПК ОСОБА_4» укладений договір №18/03, за умовами якого покупець приймає та оплачує, а продавець постачає товар (том 2 а.с. 101-103).

20.12.2010 року між ТОВ «Електросталь» та ТОВ «ТПК ОСОБА_4» укладена додаткова угода до договору № 18/03 від 18.02.2010 року (том 2 а.с. 104).

Виконання умов договору підтверджене:

- податковими накладними від 03.04.2015 року №1; від 10.04.2015 року №2; від 21.04.2015 року №3; від 24.04.2015 року №4;

- видатковими накладними від 03.04.2015 року №РН-0000019; від 10.04.2015 року №РН-0000020; від 10.04.2015 року №РН-0000020; від 21.04.2015 року №РН-0000021; від 24.04.2015 року №РН-0000022;

- специфікацією №52 від 29.05.2015 року до договору №18/03 від 18.02.2010 року, укладеного ТОВ «Електросталь» з ТОВ «ТПК ОСОБА_4»;

- товарно-транспортними накладними: від 10.04.2015 року №0000000017; від 21.04.2015 року №0000000004; від 24.04.2015 року №0000000021 (том 2 а.с. 105-121).

18.08.2010 року між ТОВ «Електросталь» та ТОВ «ПРОФСПЛАВ» укладений договір № Е/10/12-01/82, за умовами якого покупець приймає та оплачує, а продавець постачає товар (том 3 а.с. 86-88).

29.12.2014 року у між ТОВ «Електросталь» та ТОВ «ПРОФСПЛАВ» укладена додаткова угода № 5 до договору №Е/10/12-01/82 від 18.08.2010 року (том 3 а.с. 89).

Виконання умов договору підтверджене:

- специфікаціями №65 від 02.04.2015 року; №66 від 02.06.2010 року; №71 від 25.04.2015 року; №74 від 01.06.2016 року;

- податковими накладними від 15.04.2015 року №1; від 16.04.2015 року №2; від 23.04.2015 року №3; від 24.04.2015 року №4; від 30.04.2015 року №5; від 04.06.2015 року №1; від 17.06.2016 року №2; від 11.05.2016 року №1; від 20.05.2016 року №3; від 23.05.2016 року №4; від 30.05.2016 року №5; від 29.06.2016 року №7;

- розрахунком від 23.06.2016 року №1 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 15.06.2016 року №5;

- видатковими накладними від 15.04.2015 року №РН-0000009; від 16.04.2015 року №РН-0000010; від 23.04.2015 року №РН-0000011; від 24.04.2015 року №РН-0000021; від 30.04.2015 року №РН-0000013; від 04.06.2015 року №РН-0000017; від 17.06.2015 року №РН-0000018; від 11.05.2015 року №РН-0000014; від 20.05.2016 року №РН-0000015; від 23.05.2015 року №РН-0000016; від 30.05.2016 року №РН-0000017; від 15.06.2016 року №РН-0000022; від 13.06.2016 року №РН-0000020; від 10.06.2016 року №РН-0000019; від 14.06.2016 року №РН-0000021; від 29.06.2016 року №РН-0000024

- товарно-транспортними накладними: від 15.04.2015 року; від 16.04.2015 року; від 23.04.2015 року; від 24.04.2015 року; від 30.04.2015 року; від 04.06.2015 року; від 07.06.2015 року;

- вимогами на отримання товару: № 2/04/508 від 30.04.2015 року; № 2/05/508 від 31.05.2015 року; № 2/04/508 від 30.04.2015 року; № 2/05/508 від 31.05.2015 року ; № 5/06/508 від 30.06.2015 року; № 3-06/15 від 30.06.2015 року; № 4/07/508 від 31.07.2015 року ; № 5/05/508 від 31.05.2015 року; № 2/05/508 від 31.05.2015 року; № 2/04/508 від 30.04.2015 року; № 2-511 від 31.05.2016 року; № 4-551 від 31.05.2016 року; № 3-551 від 31.05.2016 року; № 4-551 від 31.05.2016 року; № 6/06/508 від 30.06.2016 року; № 5/06/508 від 30.06.2016 року; № 2-07-2016 від 31.07.2016 року; № 3-07-2016 від 31.07.2016 року; № 5/06/508 від 30.06.2016 року; № 2/07/508 від 31.07.2016 року (том 3 а.с. 90-182).

01.04.2014 року між ТОВ «Електросталь» та ТОВ «ВИННЕРС-ТРАНС» укладений договір №17/14, за умовами якого покупець приймає та оплачує, а продавець виготовляє та постачає товар (том 2 а.с. 127-129).

Виконання умов договору підтверджене:

- податковою накладною від 28.04.2015 року №2;

- видатковою накладною від 28.04.2015 року №8;

- специфікацією №2 від 01.04.2015 року;

- вимогою № 1120 від 07.05.2015 року на отримання товару (том 2 а.с. 130-133).

06.06.2014 року між ТОВ «Електросталь» та ТОВ «СХІД РЕСУРС» укладений договір № Е/14/15-02/16, за умовами якого покупець приймає та оплачує, а продавець передає у власність товар (том 2 а.с. 184-186).

20.12.2014 року між ТОВ «Електросталь» та ТОВ «СХІД РЕСУРС» укладена додаткова угода до договору № Е/14/15-02/16 від 06.06.2014 року (том 2 а.с. 188).

Виконання умов договору підтверджене:

- специфікацією №10 від 22.03.2016 року;

- податковими накладними від 29.04.2015 року №24; від 24.04.2015 року №20;

- видатковою накладною від 29.04.2015 року №71;

- товарно-транспортними накладними: від 29.04.2015 року № Р50;

- вимогами на отримання товару: від 30.09.2015 року № 502/43; від 20.05.2015 року №458; від 26.10.2015 року №502/49; від 18.06.2015 року №542; від 05.05.2015 року № 406; від 03.06.2015 року №584; від 12.05.2015 року №1143; від 23.06.2015 року №602; від 24.06.2015 року №605; від 31.07.2015 року №249; від 31.07.2015 року №241; від 31.07.2015 року №526; від 01.07.2015 року №570; від 24.07.2015 року №608; від 28.07.2015 року №502/32; від 30.06.2015 року №214; від 27.07.2015 року №502/31; від 30.06.2015 року №208; від 30.06.2015 року №209; від 29.05.2015 року №184; від 19.06.2015 року №502/30; від 25.05.2015 року №475; від 14.05.2015 року №443; від 25.05.2015 року №502/26; від 27.05.2015 року №502/28; від 11.06.2015 року №530; від 10.06.2015 року №525; від 02.06.2015 року №499; від 09.06.2015 року №518; від 05.06.2015 року №509; від 05.06.2015 року №515; від 03.06.2015 року №506; від 12.05.2015 року №436; від 12.05.2015 року №435; від 08.05.2015 року №434; від 16.03.2015 року №55; від 14.03.2015 року №49; від 02.10.2015 року №727; від 16.12.2015 року №898; від 19.05.2015 року №453; від 10.06.2015 року №528; від 25.05.2015 року №487; від 19.05.2015 року №454; від 07.05.2015 року №423; від 30.09.2015 року №287; від 30.09.2015 року №286; від 31.08.2015 року №271; від 31.07.2015 року №252; від 31.07.2015 року №246; від 29.05.2015 року №183; від 30.06.2015 року №212; від 29.05.2015 року №171; від 05.05.2015 року №408; від 18.05.2015 року №451; від 18.05.2015 року №450; від 30.06.2015 року №231; від 30.06.2015 року №224; від 30.06.2015 року №202; від 30.06.2015 року №205; від 02.06.2015 року №498; від 29.05.2015 року №193; від 29.05.2015 року №190; від 29.05.2015 року №186; від 25.05.2015 року №480; від 12.05.2015 року №440; від 05.05.2015 року №411; від 05.05.2015 року №383; від 05.05.2015 року №394; від 05.05.2015 року №398 (том 2 а.с. 187-234).

13.01.2015 року між ТОВ «Електросталь» та ТОВ «НПП АЛКАР» укладений договір №1301.И, за умовами якого покупець приймає та оплачує, а продавець передає у власність товар (том 2 - а.с. 135-136).

Виконання умов договору підтверджене:

- специфікацією №3 від 29.04.2015 року;

- податковою накладною від 01.06.2015 року №3;

- видатковими накладними від 02.06.2015 року №РН-0000135; від 02.06.2015 року №РН-0000138 ;

- товарно-транспортними накладними: від 02.06.2015 року №135; від 02.06.2015 року №138; від 02.06.2015 року №135 (том 2 а.с. 137-146).

03.11.2014 року між ТОВ «Електросталь» та ТОВ «ГРААС» укладений договір №0311-14, за умовами якого покупець приймає та оплачує, а продавець постачає товар (том 3 а.с. 2-4).

18.05.2015 року у між ТОВ «Електросталь» та ТОВ «ГРААС» укладена додаткова угода № 1 до договору №0311-14 від 03.11.2014 року (том 3 а.с. 5).

28.12.2015 року у між ТОВ «Електросталь» та ТОВ «ГРААС» укладена додаткова угода № 2 до договору №0311-14 від 03.11.2014 року (том 3 а.с. 6).

Виконання умов договорів підтверджене:

- специфікаціями №14 від 01.05.2016 року; №15 від 01.06.2016 року;

- податковою накладною від 11.05.2016 року №1;

- розрахунком від 11.05.2016 року №1 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 11.05.2016 року №1;

- податковими накладними від 02.05.2016 року №1; від 03.05.2016 року №2; від 08.05.2016 року №3; від 08.05.2016 року №4; від 08.05.2016 року №5; від 10.05.2016 року №6; від 12.05.2016 року №7; від 13.05.2016 року №8; від 14.05.2016 року №9; від 15.05.2016 року №10; від 17.05.2016 року №11; від 19.05.2016 року №12; від 21.05.2016 року №13; від 22.05.2016 року №14; від 25.05.2016 року №15; від 26.05.2016 року №16; від 28.05.2016 року №17; від 01.06.2016 року №1; від 02.06.2016 року №2; від 02.06.2016 року №3; від 02.06.2016 року №4; від 05.06.2016 року №5; від 07.06.2016 року №6; від 09.06.2016 року №7; від 11.06.2016 року №8; від 12.06.2016 року №9; від 14.06.2016 року №10; від 16.06.2016 року №11; від 18.06.2016 року №12; від 19.06.2016 року №13; від 22.06.2016 року №14; від 25.06.2016 року №16; від 26.06.2016 року №17; від 28.06.2016 року №18; від 30.06.2016 року №19;

- видатковими накладними від 02.05.2016 року №РН-0000018; від 03.05.2016 року №РН-0000019; від 08.05.2016 року №РН-0000020; від 08.05.2016 року №РН-0000021; від 08.05.2016 року №РН-0000022; від 10.05.2016 року №РН-0000023; від 12.05.2016 року №РН-0000024; від 13.05.2016 року №РН-0000025; від 14.05.2016 року №РН-0000026; від 15.05.2016 року №РН-0000027; від 17.05.2016 року №РН-0000028; від 19.05.2016 року №РН-32; від 21.05.2016 року №РН-0000029; від 22.05.2016 року №РН-0000030; від 25.05.2016 року №РН-0000031; від 26.05.2016 року №РН-0000033; від 28.05.2016 року №РН-0000034; від 01.06.2016 року №РН-0000035; від 02.06.2016 року №РН-0000036; від 02.06.2016 року №РН-0000037; від 02.06.2016 року №РН-0000038; від 05.06.2016 року №РН-0000039; від 07.06.2016 року №РН-0000040; від 09.06.2016 року №РН-0000041; від 11.06.2016 року №РН-0000042; від 12.06.2016 року №РН-0000043; від 15.06.2016 року №РН-0000044; від 16.06.2016 року №РН-0000045; від 18.06.2016 року №РН-0000046; від 19.06.2016 року №РН-0000047; від 22.06.2016 року №РН-0000048; від 25.06.2016 року №РН-0000050; від 26.06.2016 року №РН-0000051; від 28.06.2016 року №РН-0000052; від 30.06.2016 року №РН-0000053;

- вимогою на отримання товару: від 31.05.2016 року № 2/05/508 (том 3 а.с. 7-85).

03.12.2014 року між ТОВ «Електросталь» та ТОВ «КМ ГРУПП» укладений договір №03/12-14, за умовами якого покупець приймає та оплачує, а продавець постачає товар (том 2 а.с. 64-66).

23.12.2015 року між ТОВ «Електросталь» та ТОВ «КМ ГРУПП» укладена додаткова угода №1 до договору № 03/12-14 від 03.12.2014 року (том 2 а.с. 67).

Виконання умов договору підтверджене:

- специфікацією №17 від 01.06.2016 року;

- податковими накладними від 02.06.2016 року №192; від 03.06.2016 року №193; від 06.06.2016 року №195; від 07.06.2016 року №197; від 08.06.2016 року №200; від 09.06.2016 року №201; від 14.06.2016 року №203; від 22.06.2016 року №208; від 30.06.2016 року №230; від 03.06.2016 року №193;

- видатковими накладними від 03.06.2015 року №КМ-0000159; від 06.06.2015 року №КМ-0000160; від 09.06.2015 року №КМ-0000161;

- товарно-транспортними накладними: від 03.06.2016 року №03/06-16/1; від 03.06.2016 року №03/06-16/2; від 03.06.2016 року №03/06-16/3; від 06.06.2016 року №06/06-16/1; від 06.06.2016 року №06/06-16/2; від 06.06.2016 року №06/06-16/4; від 09.06.2016 року №06/06-16/1; від 09.06.2016 року №06/06-16/2; від 09.06.2016 року №06/06-16/3; від 06.06.2016 року №06/06-16/1;

- актом №4/06 від 30.06.2016 року стосовно оприбуткування 250,00 т. антрациту по №640065; №3/06 від 30.06.2016 року стосовно переведення до іншої номенклатури (том 2 а.с. 68-100).

18.02.2015 року між ТОВ «Електросталь» та ТОВ «ДОН ОСОБА_5» укладений договір № 71, за умовами якого покупець приймає та оплачує, а продавець постачає товар (том 2 а.с. 147-149).

29.12.2015 року між ТОВ «Електросталь» та ТОВ «ДОН ОСОБА_5» укладена додаткова угода №1 до договору № 71 від 18.02.2015 року (том 2 а.с. 150).

Виконання умов договору підтверджене:

- специфікаціями №34 від 02.06.2016 року; №35 від 23.06.2016 року;

- податковими накладними від 03.06.2016 року №60; від 24.06.2016 року №66

- видатковою накладною від 03.06.2016 року №53;

- товарно-транспортною накладною: від 03.06.2016 року №50;

- вимогою № 3/06/508 від 30.05.2016 року на отримання товару (том 2 а.с.151-160).

04.10.2007 року між ТОВ «Електросталь» та ТОВ «АРМАЛІТ» укладений договір №61/06-232Э, за умовами якого покупець приймає та оплачує, а продавець постачає продукцію (том 2 а.с. 161-163).

30.12.2013 року між ТОВ «Електросталь» та ТОВ «АРМАЛІТ» укладена додаткова угода до договору № 61/06-232Э від 04.10.2007 року (том 2 а.с. 164).

Виконання умов договору підтверджене:

- специфікацією №32 від 22.03.2016 року;

- податковою накладною від 01.06.2016 року №57;

- видатковою накладною від 01.06.2016 року №А-00000052;

- вимогою № 502/16 від 21.07.2016 року на отримання товару (том 2 а.с. 165-173).

27.05.2016 року між ТОВ «Електросталь» та ТОВ «НВК МЕТАЛЛУРГ» укладений договір № Е/16/15-02/23, за умовами якого покупець приймає та оплачує, а продавець постачає товар (том 2 а.с. 174-176).

Виконання умов договору підтверджене:

- податковою накладною від 03.06.2016 року №1;

- накладними від 07.06.2016 року №40; від 07.05.2016 року №39-1;

- вимогою № 60/510 від 30.06.2016 року на отримання товару (том 2 а.с. 177-183).

Факт оплати товарів по вказаним договорам в безготівковій формі підтверджується довідкою від 29.01.2018 року № 727/04-1-1, виданою ПАТ «АБ «РАДАБАНК» за період квітень-червень 2015 року, травень-червень 2016 року та не є спірним між сторонами (том 2а.с. 235-240).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач вважає неправомірним висновок податкового органу про порушення ним вимог Податкового кодексу України, тому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби.

Таким чином, відповідач у справі - суб’єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 15.1. Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.

Таким чином, на позивача у справі покладений обов’язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд вважає помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до п.п. «а» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Розділ V Податкового кодексу України регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об’єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. «а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податковий кредит – це елемент розрахунку суми податку на додану вартість, яку має сплатити платник до бюджету. Це по суті розмір податку на додану вартість, що був оплачений платником податку на додану вартість на користь своїх контрагентів-інших платників податку на додану вартість, з приводу якої в останніх вже виник обов’язок щодо сплати відповідної суми податку до бюджету.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Тобто, отримавши податкові накладні від контрагентів, у позивача виникло право на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Статтею 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, відповідно до п.44.1 якої для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному ст. 50 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно ст. 1 цього Закону бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, останні відповідають змісту, відображеному в укладених позивачем договорах, та підтверджують обґрунтованість формування податкового кредиту за досліджуваними господарськими операціями.

Крім того, реальність вищезазначених господарських операцій позивача з його контрагентами підтверджується подальшим використанням придбаних товарів в господарській діяльності позивача та наявністю у позивача відповідної матеріально-технічної бази. На підтвердження зазначених обставин позивачем надані приймально-здавальні акти, картки складського обліку матеріальних цінностей, атестат відповідності підприємства вимогам до спеціалізованого металургійного переробного підприємства від 06.03.2012 року № 34-Н, витяг на нерухоме майно, яке перебуває у власності позивача із переліком споруд (том 2 а.с. 122-125, 145, 169-173, 181, 219, 233, 234, том 3 а.с. 85, 109-113, 128-132, 150-151, 175-176, 207-231, том 4 а.с. 1-31, 33-36, 37-43).

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст.200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ним неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які зазначені в податкових накладних по операціям з придбання продукції у ТОВ «ТПК ОСОБА_4», ТОВ «ПРОФСПЛАВ», ТОВ «ВИННЕРС-ТРАНС», ТОВ «СХІД РЕСУРС», ТОВ «НПП АЛКАР», ТОВ «ГРААС», ТОВ «КМ ГРУП», ТОВ «ДОН ОСОБА_5», ТОВ «АРМАЛІТ», ТОВ «НВК МЕТАЛЛУРГ», у зв'язку з тим, що дані операції є безтоварними, спрямовані на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту.

Як встановлено в судовому засіданні з пояснень представника відповідача і вбачається з матеріалів справи, висновки, що товари, реалізовані в ході виконання договорів постачання, мають невідоме джерело походження, зроблені відповідачем на підставі податкової інформації.

Однак, суд зазначає, що вказана податкова інформація містить лише дані про результати господарської діяльності кожного контрагента позивача окремо за період, в якому виникли спірні правовідносини. Контролюючим органом не перевірялась і не оцінювалась діяльність ТОВ «ТПК ОСОБА_4», ТОВ «ПРОФСПЛАВ», ТОВ «ВИННЕРС-ТРАНС», ТОВ «СХІД РЕСУРС», ТОВ «НПП АЛКАР», ТОВ «ГРААС», ТОВ «КМ ГРУП», ТОВ «ДОН ОСОБА_5», ТОВ «АРМАЛІТ», ТОВ «НВК МЕТАЛЛУРГ» в періоди, які передували укладенню спірних правочинів, у зв'язку з чим суд вважає, що висновки відповідача про безтоварність укладених позивачем договорів з вищезазначеними контрагентами, щодо яких виник спір, є безпідставними і зроблені в результаті припущень, що виключає можливість покладення їх в основу спірного рішення.

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами підтверджено надання позивачем до контролюючого органу податкової звітності з податку на додану вартість та відповідність даних, що містяться в наданій податковій звітності, даним первинного бухгалтерського обліку.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Крім того, позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентом, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 року (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст. 9 Конституції України. Зокрема, стаття 1 Протоколу до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України" якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Згідно з рішенням Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10 платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту.

На недопустимість покладення тягаря негативних наслідків від встановлення протиправності дій контрагента платника податків неодноразово вказав Європейський суд з прав людини, зокрема у рішенні від 18.03.2010 року по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії".

Таким чином, Європейський суд з прав людини та чинне законодавство України чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків та наголошує, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом “б” 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 31.08.2017 року № НОМЕР_1 податковий орган діяв всупереч вимог закону та безпідставно визначив податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 441323 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про безпідставність донарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість, відповідно, є безпідставним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 378682,00 грн.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростоване відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, позивачем надані до матеріалів справи документи бухгалтерського та податкового обліку, що є підтвердженням реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно п.п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених п. 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Тобто, чинним законодавством України, зокрема, Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника; за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання та не визначено права здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Суд не бере до уваги розбіжності, виявлені у даних контрагентів позивача при їх співставленні, оскільки в даному випадку будь-яке порушення спричиняє відповідальність та негативні наслідки лише для особи - порушника. Позивач не може відповідати за будь-які неправомірні дії своїх контрагентів.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів, крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надано.

Водночас позивачем з посиланням на належні докази, що долучені до матеріалів справи, доведено обставину реального здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджено, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість по фінансово-господарським операціям з ТОВ «ТПК ОСОБА_4», ТОВ «ПРОФСПЛАВ», ТОВ «ВИННЕРС-ТРАНС», ТОВ «СХІД РЕСУРС», ТОВ «НПП АЛКАР», ТОВ «ГРААС», ТОВ «КМ ГРУП», ТОВ «ДОН ОСОБА_5», ТОВ «АРМАЛІТ», ТОВ «НВК МЕТАЛЛУРГ» за спірний період сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України, а саме, позивачем в підтвердження позовних вимог надана вся первинна документація, в тому числі податкові накладні, копії яких досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності висновків про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування в розумінні зазначеної норми Закону.

Оскільки під час розгляду справи встановлена протиправність висновків органу владних повноважень про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки прийняте рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує стягнути судові витрати у розмірі 28401,15 грн., здійснені товариством з обмеженою відповідальністю “Електросталь”, за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Згідно пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 2, ст. 8-15, ст.19-21, ст. 72-78, ст. 90, ст. 139, ст. 199-228, ст. 241-255, ст. 293, ст. 295, ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю “Електросталь” до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.08.2017 року №0005964706 – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 31.08.2017 року №0005964706.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (юридична адреса: 04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, 11г; код ЄДРПОУ 39440996) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Електросталь” (юридична адреса: 85612, Донецька область, м. Курахове, Промислова зона, 70; код ЄДРПОУ 32582387) судові витрати в розмірі 28401 грн. 15 коп.

Рішення прийняте в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 13 березня 2018 року.

Повний текст рішення виготовлено 23 березня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Загацька Т. В.