Рішення № 72910164, 12.03.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 року м.Житомир справа № 806/3572/17

категорія 9.1.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

секретар судового засідання Бондаренко Д.А.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.11.2017 № 000896,

встановив:

ОСОБА_2 підприємство "Житомирський лікеро-горілчаний завод" звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.11.2017 № 000896.

В обґрунтування позову зазначило, що за результатами документальної виїзної перевірки відповідачем складено акт від 23.08.2017 № 2941/28-10-14-02/00375504, у висновку якого зафіксовано порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті. Не погоджуючись з висновками акту позивачем подано заперечення. За результатами розгляду заперечень Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби повідомив, що викладені обставини не спростовують висновки акту. На підставі акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 14.09.2017 № НОМЕР_1, на яке позивачем подано скаргу № 5-623 від 28.09.2017. За результатами розгляду скарги, відповідач скасував податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 в частині застосування штрафних санкцій на суму 2307463,49 грн, а в іншій частині - залишив без мін. З урахуванням часткового задоволення скарги підприємства винесено нове податкове повідомлення-рішення від 29.11.2017 № 000896, яким застосовано пеню за порушення строків валютних розрахунків в розмірі 4033803,03 грн. Позивач вважає такі висновки відповідача безпідставними.

Представник позивача в судових засіданнях позов підтримав, просив задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представники відповідача в судових засіданнях проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов та запереченнях на відповідь на відзив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено з матеріалів справи, 23.08.2017 за результатами документальної позапланової виїзної перевірки підприємства з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за зовнішньоекономічними контрактами (угодами): № 16/09/2016 від 16.09.2016 за період з 16.09.2016 по 25.05.2017, № 65 від 24.02.2016 за період з 30.12.2016 по 07.08.2017 Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби складено акт за № 2941/28-10-14-02/00375504.

Зі змісту акту встановлено порушення ст.1 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" при виконанні зовнішньоекономічних контрактів із нерезидентами "Brockett Service LTD" (Великобританія) та ООО "Идея-А" (Азербайджан) та п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", а саме неподання декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України та знаходяться за її межами станом на 01.04.2017 із нерезидентом "Brockett Service LTD" (Великобританія), контракт № 16/09/2016 від 16.09.2016 (а.с.34-40 т.1).

30 серпня 2017 року позивачем подано заперечення на акт документальної перевірки, в якому зазначено, що контролюючим органом проігноровано частину первинної документації наданої до перевірки, у зв'язку з чим висновки є протиправними, такими, що винесені без урахування обставин. До заперечень долучена копія договору відступлення права вимоги № 160117 від 16.01.2017 (а.с.42-50 т.1).

Листом від 12.09.2017 № 48084/10/28-10-14-02-10 відповідач повідомив про те, що надані позивачем документи не підтверджують припинення взаємовідносин між ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" та нерезидентом, а інформація не спростовує порушень валютного законодавства (а.с.51-53 т.1).

Додатком до листа долучено розрахунок пені за зовнішньоекономічними контрактами позивача на суму 6341266,52 грн (а.с.54 т.1).

На підставі акту перевірки складено податкове повідомлення-рішення від 14.09.2017 № НОМЕР_2, яким застосовано до позивача суму штрафних санкцій та/або пені 6341266,52 грн (а.с.19 т.1).

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 14.09.2017 № НОМЕР_2 суб'єкт господарювання 28 вересня 2017 року подав скаргу до Державної фіскальної служби України, в якій надав пояснення щодо тверджень відповідача про продовження взаємовідносин між ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" та нерезидентом. Зі змісту скарги встановлено, що після укладення договору відступлення права вимоги № 160117 від 16.01.2017 компанією "Brockett Service LTD" (Великобританія) було помилково здійснено платіж на користь позивача 25.07.2017 в розмірі 20 000,00 євро. Водночас, ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" листом від 26.07.2017 № 469 звернувся до нерезидента задля врегулювання даної ситуації. Відповідаючи на зазначений лист компанія "Brockett Service LTD" (Великобританія) своїм листом від 04.08.2017 повідомила, що кошти були перераховані помилково, натомість вони призначалися для погашення заборгованості компанії перед новим кредитором ТОВ "ЕКЛІПС ІНВЕСТ" (а.с.55-64 т.1).

Рішенням ДФС від 24.11.2017 № 27460/6/99-11-01-02-25 скаргу від 28 вересня 2017 року задоволено частково, податкове повідомлення-рішення від 14.09.2017 скасовано в частині застосування штрафних санкцій на суму 2307463,49 грн (а.с.66-70 т.1).

Прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 29.11.2017 № 000896, яким застосовано штрафні санкції за порушення строків валютних розрахунків в розмірі 4033803,03 грн (а.с.18 т.1).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням від 29.11.2017, ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" звернулося до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Приписами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обгрунтовуючи протиправність спірного рішення, позивач як на одну з підстав, посилається на порушення відповідачем строків нарахування пені, установлених частиною 1 статті 250 Господарського кодексу України.

Суд вважає помилковою правову позицію позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність" та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів (частина 2 статті 250 Господарського кодексу України).

При цьому, частина 2 статті 250 зазначеного Кодексу набрала чинності з 01.01.2011 згідно з доповненнями, внесеними Законом України від 02.12.2010 № 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України".

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, до 01.01.2011 - часу набрання чинності Податковим кодексом України, санкції за порушення законів, які не є законами з питань оподаткування, належали до адміністративно-господарських санкцій, застосування яких було можливим лише в межах строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України, тобто не пізніше шести місяців з дня виявлення порушення і не пізніше року з дня його вчинення.

Як встановленому у судовому засіданні, порушення виявлені актом перевірки мали місце у 2016 році.

Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункт 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Також, згідно підпункту 19-1.1.4 пункт 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів.

Згідно із підпунктом 19-1.1.34 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 58.2. ст.58 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Отже, з 01.01.2011 штрафні санкції за порушення законодавства, яке не є законодавством з питань оподаткування, належать до грошових зобов'язань, застосування яких є можливим лише в межах строків, встановлених Податковим кодексом України.

В свою чергу, пункт 114.1 статті 114 Податкового кодексу України встановлює, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу, тобто не пізніше 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Таким чином, суд вважає безпідставними доводи представника позивача про сплив строку на застосування пені за порушення термінів здійснення зовнішньоекономічних операцій, оскільки передбачений пунктом 114.1 статті 114 Податкового кодексу України граничний строк застосування вказаної пені ще не закінчився.

Зважаючи на викладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем у визначені Податковим кодексом України прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Згідно листа Національного банку України № 13-118/2401 від 14.04.2011 при відступлені права вимоги до нового резидента-кредитора у повному обсязі переходить право вимоги за зобов'язанням нерезидента-боржника, виручка у іноземній валюті підлягає зарахуванню на його валютний рахунок. При цьому відповідальність за порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями також покладається на резидента, до якого перейшли права первісного кредитора.

Приписами статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" №185/94-ВР від 23.09.1994 (далі- Закон № 185/94) (в редакції чинній на час існування відповідних правовідносин) визначено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Отже, даною правовою нормою визначена обов'якова та безумовна поведінка експортера - обов'язкове повернення валютної виручки за експортований товар. Закон не залишає за експортером права вибору повертати чи не повертати валютну виручку за власний рахунок в уповноваженому банку.

Так, п.2.3. Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 р. N 136, із змінами і доповненнями, передбачено, що банк знімає експортну операцію резидента з поставки продукції, виконання робіт, надання транспортних, страхових послуг з контролю після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок останнього.

Додатковою підставою для зняття експортної операції з контролю, крім зарахування виручки, може бути:

- повідомлення іншого банку про зарахування виручки за цією операцією на відкритий у цьому банку поточний рахунок резидента (у повідомленні зазначається вся наявна в реквізитах платежу інформація: номер і дата договору, сума платежу - у тій частині, у якій відомості передаються іншому банку, тощо). Зазначене повідомлення надається засобами електронної пошти Національного банку України на запит такого резидента або запит банку тільки тому банку, який зазначений у запиті резидента або якому резидент дозволив цей запит;

- повідомлення іншого банку про надходження реєстру МД за цією операцією резидента (у повідомленні зазначається вся наявна в реєстрі МД інформація). Зазначене повідомлення надається засобами електронної пошти Національного банку України на запит резидента або запит банку тільки тому банку, який зазначений у запиті резидента або якому резидент дозволив цей запит.

Відповідно до ст.4 Закону 185/94 порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Як вже встановлено судом, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про порушення ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (із змінами та доповненнями) при виконанні зовнішньоекономічного контракту:

1) укладено договір з нерезидентом "Brockett Service LTD" (Великобританія) від 16.09.2016 :

- порушено термін розрахунків на суму 66330,00 грн з 14.01.2017 по 25.05.2017;

- порушено термін розрахунків на суму 111870,00 грн з 17.01.2017 по 25.05.2017;

- порушено термін розрахунків на суму 33660,00 грн з 18.01.2017 по 25.05.2017;

- порушено термін розрахунків на суму 68310,00 грн з 20.01.2017 по 25.05.2017;

- порушено термін розрахунків на суму 11880,00 грн з 21.01.2017;

- порушено термін розрахунків на суму 47520,00 грн з 22.01.2017 по 25.05.2017;

- порушено термін розрахунків на суму 10890,00 грн з 24.01.2017 по 25.05.2017.

2) укладено договір з нерезидентом ООО "Идея-А" (Азейбарджан) порушено термін розрахунків на суму 23,70 грн з 29.04.2017 по 07.08.2017 (а.с.71 т.1).

Як зазначалось, Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Так, відповідно до п.1 Постанови НБУ № 386 № 410 розрахунки за операції з експорту та імпорту товарів, передбачені статтею 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів.

На виконання умов контракту укладеного з "Brockett Service LTD" (Великобританія) від 16.09.2016 № 16/09/2016 (а.с.72-74 т.1), позивач зобов'язаний був поставити сік яблучний концентрований освітлений натуральний на загальну суму 495,000 євро, що підтверджується специфікацією № 1 до вказаного договору від 16.09.2017 (а.с.75-76 т.1).

На підтвердження факту виконання умов договору позивачем надано митні декларації поставок яблучного соку:

- № 209000019/2016/024170 від 21.09.2016 на 11,22000 кг соку наливом на суму 10890 євро;

- № 209000019/2016/024172 від 21.09.2016 на 11,22000 кг соку наливом на суму 10890 євро;

- № 209000019/2016/024173 від 21.09.2016 на 11,22000 кг соку наливом на суму 10890 євро;

- № 209000019/2016/024174 від 21.09.2016 на 11,22000 кг соку наливом на суму 10890 євро;

- № 209000019/2016/024177 від 21.09.2016 на 11,24000 кг соку наливом на суму 11880 євро;

- № 209000019/2016/024179 від 21.09.2016 на 11,22000 кг соку наливом на суму 10890 євро;

- № 209000019/2016/024512 від 24.09.2016 на 11,22000 кг соку наливом на суму 10890 євро;

- № 209000019/2016/024515 від 24.09.2016 на 11,22000 кг соку наливом на суму 10890 євро;

- № 209000019/2016/024518 від 24.09.2016 на 11,22000 кг соку наливом на суму 10890 євро;

- № 209000019/2016/024520 від 24.09.2016 на 11,22000 кг соку наливом на суму 10890 євро;

- № 209000019/2016/024522 від 24.09.2016 на 11,24000 кг соку наливом на суму 11880 євро;

- № 209000019/2016/024524 від 24.09.2016 на 11,22000 кг соку наливом на суму 10890 євро;

- № 209000019/2016/024525 від 24.09.2016 на 11,22000 кг соку наливом на суму 10890 євро;

- № 209000019/2016/024526 від 24.09.2016 на 11,22000 кг соку наливом на суму 10890 євро;

- № 209000019/2016/024534 від 24.09.2016 на 11,24000 кг соку наливом на суму 11880 євро;

- № 209000019/2016/024535 від 24.09.2016 на 11,22000 кг соку наливом на суму 11880 євро;

- № 209000019/2016/024580 від 25.09.2016 на 11,22000 кг соку наливом на суму 10890 євро;

- № 209000019/2016/024719 від 25.09.2016 на 11,24000 кг соку наливом на суму 11880 євро;

- № 209000019/2016/024724 від 25.09.2016 на 11,22000 кг соку наливом на суму 10890 євро;

- № 209000019/2016/024023 від 22.09.2016 на 11,24000 кг соку наливом на суму 11880 євро;

- № 209000019/2016/025056 від 27.09.2016 на 11,22000 кг соку наливом на суму 10890 євро;

- № 209000019/2016/025057 від 27.09.2016 на 11,22000 кг соку наливом на суму 10890 євро;

- № 209000019/2016/025058 від 27.09.2016 на 11,24000 кг соку наливом на суму 11880 євро;

- № 209000019/2016/025059 від 27.09.2016 на 11,22000 кг соку наливом на суму 10890 євро;

- № 209000019/2016/025063 від 27.09.2016 на 11,24000 кг соку наливом на суму 11880 євро;

- № 209000019/2016/025252 від 28.09.2016 на 11,24000 кг соку наливом на суму 11880 євро;

- № 209000019/2016/025399 від 29.09.2016 на 11,24000 кг соку наливом на суму 11880 євро;

- № 209000019/2016/025400 від 29.09.2016 на 11,24000 кг соку наливом на суму 11880 євро;

- № 209000019/2016/025401 від 29.09.2016 на 11,24000 кг соку наливом на суму 11880 євро;

- №209000019/2016/025403 від 29.09.2016 на 11,24000 кг соку наливом на суму 11880 євро;

- № 209000019/2016/025430 від 01.10.2016 на 11,22000 кг соку наливом на суму 10890 євро (а.с.77-138 т.1)

З метою уникнення простроченої дебіторської заборгованості між ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" та ТОВ "ЕКЛІПС ІНВЕСТ" було укладено договір відступлення права вимоги № 160117 від 16.01.2017 (а.с.139 т.1).

Даний договір під час перевірки не надавався, що не заперечується представниками сторін. А був наданий разом із запереченнями від 30.08.2017 № 5-553 на акт перевірки.

Змістом акту приймання-передачі права вимоги до договору відступлення, підтверджується перехід права вимоги на суму 350460,00 євро, що еквівалентно 9960985,80 грн та передачу відповідних документів, на яких базується таке право (а.с.140 т.1).

Повідомлення № 5-24 від 17.01.17 про перехід права вимоги за зовнішньоекономічним контрактом до нового кредитора - ТОВ "ЕКЛІПС ІНВЕСТ", 08.02.2017 вручено представнику "Brockett Service LTD" під підпис (а.с.141-142 т.1).

З тверджень позивача вищезазначений зовнішньоекономічний договір та договір відступлення права вимоги були укладені в рамках звичайної господарської діяльності, незабороненої чинним законодавством, у зв'язку з чим, позивачем не було допущено жодного порушення і застосування до нього адміністративно-господарських санкцій є неправомірним.

Суд наголошує, що за наявності договору відступлення права вимоги, суб'єкт господарювання перестає бути стороною зовнішньоекономічного договору і втрачає право на отримання сум розрахунків.

Однак, на рахунки позивача, нерезидентом "Brockett Service LTD" по контракту № 16/09/2016 від 16.09.2016 - 25.07.2017 направлено платіж в розмірі 20000,00 євро.

Представник позивача стверджує про помилковість надходження даної суми, на підтвердження даного факту надає лист від 26.07.2017 № 5-469, яким звернено увагу компанії "Brockett Service LTD" на помилку в направленні коштів (а.с.143 т.1).

Листом від 04.08.2017 компанія "Brockett Service LTD" повідомила, що кошти були перераховані позивачу помилково, натомість вони призначалися для погашення заборгованості компанії перед новим кредитором ТОВ "ЕКЛІПС ІНВЕСТ" (а.с.144 т.1).

Доводи позивача щодо припинення взаємовідносин з компанією "Brockett Service LTD" на підставі відступлення права вимоги спростовуються наступними встановленими фактами.

Листом від 19.05.2017 № 5-297 позивач направляє відповідь на запит Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 20.04.2017. Зі змісту якого встановлено, що станом на 19.05.2017 розрахунок за поставлений товар компанією "Brockett Service LTD" не проведено, підприємство вживає заходи для досудового стягнення коштів. Крім того, підготовлена позовна заява, яка найближчим часом буде подана до суду (а.с.175 т.1).

Суд зазначає, що 19.05.2017 позивач не повідомляє контролюючий орган про відступлення права вимоги на підставі договору від 16.01.2017.

Згідно декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, станом на 01.07.2017 ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" задекларував товар, що експортовано та за який не надійшла оплата у встановлений законодавством терміни на валютний рахунок в уповноваженому банку на загальну суму 350460 євро (а.с.177-187 т.1).

Водночас, суд звертає увагу на період декларування, а саме 2 квартал 2017 року, тобто після укладення зазначеного договору відступлення.

А тому суд критично оцінює припинення позивачем взаємовідносин з нерезидентом компанією "Brockett Service LTD" у зв'язку з відступленням права вимоги з 16.01.2017, так як останній визнає таку дебіторську заборгованість у декларації в період з 01.04.2017 по 01.07.2017.

Під час проведення перевірки, у серпні 2017 року, позивачем надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 362 "розрахунки з іноземними покупцями" із нерезидентом "Brockett Service LTD", за період з 01.07.2017 по 14.08.2017, згідно якої дебіторська заборгованість на кінець періоду складає 330460,00 євро.

Отже, на час перевірки позивача в бухгалтерському обліку позивача операції з ТОВ "ЕКЛІПС ІНВЕСТ" не зазначались.

В процесі розгляду справи представником позивача не надано пояснень та їх документальних підтверджень стосовно не відображення в бухгалтерському обліку операцій з відступлення права вимоги та стосовно повідомлення нерезидента та обслуговуючого банку про укладення договору переуступки права вимоги іншому резиденту та надання таких відомостей під час перевірки.

З аналізу вищевикладеного, встановлено, що ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" ні 19.05.2017, ні 01.07.2017 не повідомляв про вказаний договір відступлення від 16.01.2017.

Крім того, позивачем не спростовано доводи відповідача про відсутність такого договору відступлення на момент проведення перевірки.

Суд зазначає, що лише копія договору відступлення була надана позивачем до заперечень в порядку статті 86 ПК України, інших додаткових документів на спростування висновків акту контролюючого органу надано не було (а.с.50 т.1).

Під час проведення перевірки та адміністративного оскарження позивачем не надано жодних документів, які б засвідчували, що на виконання договору про відступлення права вимоги ТОВ "Екліпс Інвест" письмово повідомило боржника - "Brockett Service LTD" про набуття прав кредитора за зовнішньоекономічним контрактом від 16.09.2016 № 16/09/2016 (Роз'яснення Національного банку України № 13-112/1358-4887 від 28.08.96 "Щодо суперечностей між Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та Цивільним кодексом України") та інших документів на підтвердження реальності господарських операцій по договору відступлення.

Щодо посилань позивача, на підтвердження припинення взаємовідносин даними бухгалтерського обліку, зокрема оборотно-сальдовою відомістю за контрагентом ТОВ "ЕКЛІПС ІНВЕСТ" по рахунку 3771 за вересень-грудень 2017 року, січень 2018 року, бухгалтерською довідкою № 4 позивача від 20.09.2017 - сума 595735,64 грн, звітами AT "Укрексімбанк" про трансакції від 16.11.17- 2400000,0 грн; від 20.11.17 - 1800000,0 грн; від 21.11.17 - 1200000 грн; від 22.11.17 - 600000 грн; від 27.11.17- 965250,16 грн, актом звірки від 19.09.2017 з "Brockett Service LTD" та актом звірки від 19.09.2017 з ТОВ "ЕКЛПС ІНВЕСТ" (а.с.147-153, 209-211 т.1).

Вищезгадані докази не підтверджують факт припинення взаємовідносин між ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" та Brockett Service LTD з 16.01.2017.

Крім того, валютні кошти за поставлений товар по зовнішньоекономічному контракту продовжували надходити на рахунки позивача і після ймовірного фактичного укладення договору про відступлення права вимоги.

За сукупністю викладених фактів, позивачем інших доказів реальності договору відступлення суду не надано, а допущені помилки у декларації та оборотно-сальдовій відомості за період з 01.07.2017 по 14.08.2017 дають підстави дійти висновку, що фактичного відступлення вимоги на момент проведення перевірки не відбулось, а укладений договір є спробою уникнути відповідальності за порушення строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями.

Суд не приймає до уваги постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року про зобов'язання публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 експортно-імпортний банк України" зняти з валютного контролю зовнішньоекономічні операції по договорах купівлі-продажу № 25/11/15 від 25.11.2015 з компанією Petergrow LTD (Великобританія), № 07/12/15 від 07.12.2015 з компанією RONDE HOLDING LTD (Великобританія), № 16/09/16 від 16.09.2016 з компанією Brockett Services LTD (Великобританія), відобразивши в обліку Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 експортно-імпортний банк України" заміну первісного кредитора ОСОБА_2 підприємство "Житомирський лікеро-горілчаний завод" на нового кредитора ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЕКЛІПС ІНВЕСТ", оскільки дана постанова набрала законної сили 18 січня 2018 року, тобто після вказаної перевірки контролюючим органом (а.с.215-220).

З приводу оскарження податкового повідомлення-рішення в частині порушення терміну розрахунків нерезидентом ООО" Идея-А" (Азебайджан) за поставку товара позивачем.

Суд наголошує, що позивачем не наведено доводів і не надано документів для спростування наявності даного порушення. Крім того, представник позивача не наполягав на задоволенні позову в цій частині, а тому з урахуванням наявності кредиторської заборгованості у ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" у сумі 13776,30 дол. США, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем правомірно застосовано санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та нараховано пеню за порушення строків надходження валютної виручки.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, враховуючи, що податкове повідомлення-рішення від 29.11.2017 № 000896 винесено в межах повноважень та у спосіб визначений законом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (вул.Святослава Ріхтера,38, м.Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 00375504) відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.А. Панкеєва

Повне судове рішення складене 23 березня 2018 року