Рішення № 72910060, 23.01.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року Справа № 804/14546/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О.В.

за участю:

секретаря с/з ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Соборному районі м.Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Соборному районі м.Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №1488-23 від 08.09.2015 року прийняти по відношенню до ОСОБА_4 та визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу№31542/10/23-0 від 08.09.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що для нарахування зобов'язання за користування земельною ділянкою відсутні підстави, а отже протиправним є нарахування податкового боргу та здійснення подальших заходів щодо його погашення шляхом формування податкової вимоги та складання опису майна позивача в податкову заставу, оскільки позивач відчужив об'єкт нерухомості, який знаходиться на орендованій позивачем земельній ділянці, право оренди земельної ділянки позивача за договором є припиненим в силу закону.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував. Надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що оскільки орендар продовжив користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору найму, а заперечення наймодавця проти цього протягом місяця не надходили, договір найму вважається поновлений. Заборгованість зі сплати орендної плати слугувала підставою для формування податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач мав в користуванні земельні ділянки відповідно до договорів оренди землі від 01.10.2008 року, кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:03:281:0027, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 6428; від 01.10.2008 року, кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:03:281:0018, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 6427; від 01.10.2008 року, кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:03:281:0019, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 6429; від 01.10.2008 року, кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:03:281:0028, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 6430.

Відповідно до п.п.1.1. вказаних договорів орендовані земельні ділянки розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського, будинок 47.

За вказаною адресою розміщене нерухоме майно - будівлі та споруди, які належать позивачу на праві приватної власності.

16 липня 2010 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська у справі № 2-10376/2010 ухвалено рішення, згідно з яким право власності позивача на нерухоме манно - будівлі і споруди, розташовані на орендованих земельних ділянках за адресою: м.Дніпропетровськ, вулиця Чернишевського, будинок 47 (сорок сім) було припинено та визнано за третьою особою - ОСОБА_6.

Реєстрація переходу права власності на нерухоме майно за адресою по вул. Чернишевського, 47 у м. Дніпропетровську проведена в установленому порядку Дніпропетровським міжміським бюро технічної інвентаризації 19.08.2010 року.

Про необхідність припинення укладених позивачем договорів оренди земельної ділянки за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського, 47, шляхом їх розірвання позивач повідомляв Дніпропетровську міську раду листами від 01.09.2010 року, від 15.12.2010 року.

У відповідь листом від 20.01.2011 року за вих. № 13/8-80 Дніпропетровська міська рада повідомила позивача, що для прийняття цього рішення, щодо розірвання договорів оренди, необхідно надати ряд документів, а саме: копію договорів оренди земельної ділянки; копію паспорта; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру; копію документу, що підтверджує відчуження нерухомого майна.

Виконуючи вимоги Дніпропетровської міської ради позивач, листом від 11.02.2011 року за вх. № 16/673 надав необхідні документи, які були потрібні для розірвання договорів оренди.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 и. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.2 - 288.3 ст. 288 Податкового кодексу України).

Пунктом 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним та Цивільним кодексами України, Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161 «Про оренду землі», іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Частинами 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

У той же час, частинами першою та другою статті 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Положеннями ст. 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі припиняється у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю чи споруду, розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Також, частиною третьою ст. 7 Закону України "Про оренду землі" визначено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Отже, з аналізу наведених правових норм слідує, що у разі виникнення у іншої особи права власності на житловий будинок, будівлю чи споруду право попереднього користувача на земельну ділянку припиняється з огляду на закон, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Ця норма є імперативною, відхід від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, а тільки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки.

Таким чином, з наведеного слідує, що з часу коли ОСОБА_6 набув у власність комплекс будівлі та споруди, що знаходяться за адресою м. Дніпропетровськ, вул.Чернишевського, 47, у ОСОБА_4 в силу положень ч. 1, ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України у поєднанні з положеннями ст. 377 Цивільного кодексу України припинилося право користування земельними ділянками, на яких розташовані ці об'єкти.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 11.02.2015 у справі №6-2цс15 та від 13.04.2015 у справі №6-253 цс16, в яких зазначено, що в такому випадку закріплюється загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 Земельного кодексу України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає користувачем земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Однак, в порушення вищезазначеним нормам закону, ДПІ у Соборному районім. Дніпро ГУ ДФС у Дніпропетровській області протиправно виставлено позивачу, податкову вимогу № 1488-23 від 08.09.2015 року. А також, відповідно до статті 89 розділу ІІ Податкового кодексу України було вірішено здійснити опис майна, що перебуває у власності платника податків ОСОБА_4 за №31542/10/23-0 від 08.09.2015 року.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить із того, що відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Стаття 36 Податкового кодексу України закріплює, що податковим обов'язком платника податку визнається його обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Такий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором, він є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи те, що починаючи з 19.08.2010 року - дати реєстрації правв власності на комплекс будівель та споруд, користувачем земельної ділянки комунальної власності м. Дніпро, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського, 47, є новий власник нерухомості ОСОБА_6 0.Н., то складені податковим органом рішення, на підставі нарахованого зобов'язання з орендної плати є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 77 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач доказів на спростування позовних вимог суду не надав.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про протиправність податкової вимоги №1488-23 від 08.03.2015 року та рішення про опис майна у податкову заставу№31542/10/23-0 від 08.09.2015 року та наявність підстав для його скасування.

Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 974 грн., що документально підтверджується платіжними квитанціями №22 та №21 від 24.09.2015 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 974 грн. підлягає стягненню з ДПІ у Соборному районі м. Дніпра ГУ ДФС України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись, ст.ст.241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Соборному районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкової вимоги - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу №1488-23 від 08.09.2015р. прийняту/винесену/складену Державною податкової інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів і зборів у Дніпропетровській області по відношенню до ОСОБА_4.

Визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу №31542/10/23-0 від 08.09.15р. прийняте/винесене/складене Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів і зборів у Дніпропетровській області по відношенню до ОСОБА_4.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Соборному районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на корсить ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 974,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 29 січня 2018 року .

Суддя ОСОБА_7