Рішення № 72909831, 22.03.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року

Луцьк

Справа № 803/115/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Дмитрука В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Нововолинський ремонтно-механічний завод» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Нововолинський ремонтно-механічний завод» (далі – ДП «Нововолинський РМЗ») звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі – ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.10.2017 року №0073091205, №0073141205.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.10.2017 року ГУ ДФС у Волинській області проведено перевірку з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань із сплати податку на додану вартість по деклараціях за лютий, квітень 2017 року та рішення суду про розстрочення податкового боргу №803/1155/13-а від 02.08.2013 року, за результатом якої складений акт №11148/03-20-12-05/00179000 від 11.10.2017 року.

Перевіркою встановлено, що позивачем несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість, чим порушено пункт 57.1 статті 57, пункт 203.2 статті 203 Податкового кодексу України. На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Волинській області винесено податкові повідомлення-рішення від 27.10.2017 року:

1) №0073141205, яким до позивача застосований штраф у розмірі 20% в сумі 20108,08 грн. за несвоєчасну сплату грошового зобов’язання в розмірі 100540,40 грн.;

2) №0073091205, яким до позивача застосований штраф у розмірі 10% в сумі 1068,64 грн. за несвоєчасну сплату грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблений в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 10686,40 грн.

Позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки, та оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки податковий борг ДП «Нововолинський РМЗ» був розстрочений ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.08.2013 року в адміністративній справі №803/1155/13-а та на підставі даної ухвали між сторонами в порядку статті 100 Податкового кодексу України укладено договір про розстрочення податкового боргу від 12.08.2013 року №104/803/1155/13-а. На даний момент цей договір не розірваний та є чинним, тому нарахування відповідачем штрафної санкції на суми розстроченого податкового боргу за період дії такого договору є протиправним.

Щодо штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання податку на додану вартість по деклараціях за лютий, квітень 2017 року, позивач зазначив, що відповідно до роздруківок по електронному ПДВ суми податкових зобов'язань списано з рахунків 24.03.2017 року та 25.05.2017 року відповідно, тобто в строк встановлений податковим законодавством, тому твердження відповідача є помилковими та необґрунтованими. З наведених підстав позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.10.2017 року №0073091205, №0073141205.

Відповідно до частини п’ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 року було відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги не визнав, обґрунтовуючи тим, що чинне законодавство не містить винятків для застосування штрафу за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов’язання залежно від того, як платник податку її сплатив – добровільно чи на підставі рішення суду, в тому числі і у випадку розстрочення його виконання. Незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов’язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення. Обставини, які зумовили ГУ ДФС у Волинській області застосувати до позивача штраф виникли у силу факту погашення грошового зобов’язання з простроченням строків, передбачених Податковим кодексом України, а не строків, визначених судом у порядку розстрочення виконання судового рішення згідно зі статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України. Судове рішення не може встановити інших строків сплати узгодженого податкового зобов’язання порівняно з тими, що визначені нормами Податкового кодексу України.

Крім того, зазначив, що кошти, спрямовані ДП «Нововолинський РМЗ» на сплату платежів до бюджету з податку на додану вартість, в автоматичному режимі зараховувались у погашення сум податкового боргу в порядку черговості його виникнення відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, в тому числі податкового боргу, стягнення якого розстрочене ухвалою Волинського окружного адміністративного суду.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що ГУ ДФС у Волинській області, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

В поданій до суду відповіді на відзив позивач зазначає, що у відзиві не було спростовано доводи, наведені в позовній заяві, а тому просить суд адміністративний позов задовольнити повністю.

Відповідач в поданому до суду запереченні на відповідь на відзив позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Відповідачем разом із відзивом на позовну заяву подано до суду клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до приписів частин п’ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, зокрема, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справи незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду та позивачу відзив на адміністративний позов, суд не вбачав підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Дослідивши наявні у справі матеріали, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 11.10.2017 року ГУ ДФС у Волинській області було проведено перевірку з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань із сплати податку на додану вартість по деклараціях за лютий, квітень 2017 року та рішення суду про розстрочення податкового боргу №803/1155/13-а від 02.08.2013 року, за результатом якої складений акт №11148/03-20-12-05/00179000 від 11.10.2017 року.

Перевіркою встановлено, що позивачем несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкового зобов’язання із сплати податку на додану вартість, чим порушено пункт 57.1 статті 57, пункт 203.2 статті 203 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Волинській області винесено податкові повідомлення-рішення від 27.10.2017 року:

1) №0073141205, яким до позивача застосований штраф у розмірі 20% в сумі 20108,08 грн. за несвоєчасну сплату грошового зобов’язання в розмірі 100540,40 грн.;

2) №0073091205, яким до позивача застосований штраф у розмірі 10% в сумі 1068,64 грн. за несвоєчасну сплату грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблений в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 10686,40 грн.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було подано скаргу, проте рішенням ДФС України від 15.01.2018 року №1197/6/99-99-11-03-01-25 скарга була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення – без змін.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Абзацом першим пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (далі – ПК України) передбачено обов'язок платника податку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, на платника податків покладено обов'язок здійснити встановлені строки сплату узгодженого грошового зобов'язання. Не сплачене у встановлений законом строк грошове зобов'язання визначається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 126.1 статті 126 ПК України передбачено, що у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених пунктом 126.1 статті 126 ПК України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов'язання у встановлені законом строки.

Зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється, зокрема, у формі розстрочки (пункти 32.1, 32.2 статті 32 ПК України).

Розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу, відповідно до пункту 100.1 статті 100 ПК України є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Пунктом 100.13 статті 100 Податкового кодексу України передбачено, що порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи в межах їх повноважень.

На реалізацію наведеної бланкетної норми Податкового кодексу України Міністерством доходів і зборів України 10.10.2013 року видано наказ №574 «Про затвердження Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 року за №1853/24385 (далі - Порядок №574).

Відповідно до пункту 3.9 Порядку №574 на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу).

Таким чином, відповідно до наведених вище положень податкового законодавства штрафні санкції не нараховуються у разі прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення (відстрочення) сплати грошового зобов'язання (податкового боргу) з дати прийняття такого рішення. Оскільки розстрочення прямо передбачає перенесення строків сплати, а в договорах про розстрочення прямо визначені нові строки сплати, то штрафні санкції могли бути нараховані лише за порушення платником податків таких нових строків.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05.06.2013 року у справі №803/1155/13-а задоволено позовні вимоги Нововолинської об’єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі – Нововолинська ОДПІ) та стягнуто з рахунків Державного підприємства «Нововолинський ремонтно-механічний завод» на користь держави податковий борг в сумі 759571,49 грн.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.08.2013 року розстрочено виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 05.06.2013 року в адміністративній справі №803/1155/13-а про стягнення податкового боргу в сумі 757 843,99 грн. на 60 календарних місяців шляхом щомісячної сплати коштів з серпня 2013 року по липень 2018 року.

12.08.2013 року між Нововолинською ОДПІ та ДП «Нововолинський РМЗ» укладено договір про розстрочення податкового боргу №104/803/1155/13-а, відповідно до якого розстрочено сплату податкового боргу на загальну суму 757843,99 грн. під проценти строком з 12.08.2013 року по 27.07.2018 року.

Позивачем розстрочена податкова заборгованість і проценти сплачувались у розмірах та у строки, які визначені вказаними договорами.

Як вбачається з акта перевірки, контролюючим органом застосовано строк для нарахування штрафу без врахування того, що строки сплати платником податків податкового боргу є перенесеними відповідно до договору про розстрочення податкового боргу від 12.08.2013 року №104/803/1155/13-а. Внаслідок цього загальний термін нарахування штрафу включає в себе періоди розстрочення сплати податкового боргу, а відтак укладений між Нововолинською ОДПІ та ДП «Нововолинський РМЗ» договір про розстрочення (фактичне перенесення строків сплати) контролюючим органом до уваги не взятий.

Однак така позиція контролюючого органу є необґрунтованою і з тих підстав, що нарахування штрафних санкцій в період дії договору про розстрочення обмежує передбачені статтею 100 Податкового кодексу України права платника податків, - втрачається мета та зміст укладеного договору про розстрочення податкового боргу, оскільки жодних позитивних наслідків для платника податків він не чинить (наявність та розмір штрафу не змінюється).

Відповідно до пункту 4.6 Порядку № 574 лише з дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми, що залишились не сплаченими, нараховуються пеня та штраф у розмірах, передбачених Податковим кодексом України.

Відповідачем доказів на підтвердження того, що договір про розстрочення податкового боргу від 12.08.2013 року №104/803/1155/13-а розірваний суду не надано, відтак нарахування відповідачем штрафу на суми розстроченого податкового боргу за період дії такого договору є протиправним.

Таким чином, оскільки пунктом 3.9 Порядку №574 прямо передбачено звільнення платника податків від сплати штрафів та пені за невчасну сплату грошового зобов’язання з дня підписання договору про розстрочення (відстрочення) боргу, та враховуючи, що такий договір між Нововолинською ОДПІ та ДП «Нововолинський РМЗ» був укладений та є чинними, суд дійшов висновку, що контролюючий орган неправомірно застосовував до позивача штраф за невчасну сплату грошового зобов’язання, на яке поширюється розстрочка, а тому податкове повідомлення-рішення від 27.10.2017 року №0073141205 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 27.10.2017 року №0073091205 суд зазначає наступне.

Згідно із пунктами 203.1, 203.2 статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 200-1.2 статті 200-1 ПК України платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків, крім випадку, передбаченого абзацом другим пункту 87.1 статті 87 цього Кодексу.

З рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у складених податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді (пункт 200-1.5 статті 200-1 ПК України).

Так, ДП «Нововолинський РМЗ» 17.03.2017 року подано до контролюючого органу декларацію з податку на додану вартість за лютий 2017 року, в якій задекларовано суму грошового зобов’язання з ПДВ в розмірі 6182 грн. із граничним терміном сплати 30.03.2017 року.

19.05.2017 року позивачем подано до контролюючого органу декларацію з податку на додану вартість за квітень 2017 року, в якій задекларовано суму грошового зобов’язання з ПДВ в розмірі 440694 грн. із граничним терміном сплати 30.05.2017 року.

Як вбачається із роздруківок по електронному ПДВ - рахунку, суми податкових зобов’язань в сумі 6182 грн. та 440694 грн. були списані 24.03.2017 року та 26.05.2017 року відповідно.

Отже, ДП «Нововолинський РМЗ» було дотримано граничні строки сплати грошового зобов’язання з податку на додану вартість, задекларованого у податкових деклараціях з ПДВ за лютий, квітень 2017 року, відтак відповідачем неправомірно застосовано до позивача штраф в розмірі 10% в сумі 1068,64 грн. за несвоєчасну сплату грошового зобов’язання з податку на додану вартість.

Обґрунтовуючи правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 27.10.2017 року №0073091205, відповідач вказує, що станом на 31.03.2017 року та 31.05.2017 року за позивачем рахувалась заборгованість по платежах в сумі 3799 грн. та 6887,44 грн. відповідно. Дана заборгованість виникла у зв’язку з нарахуванням контролюючим органом штрафних санкцій за несвоєчасну сплату позивачем платежів відповідно до рішення суду про розстрочення податкового боргу.

У зв’язку з цим кошти, спрямовані ДП «Нововолинський РМЗ» на сплату платежів до бюджету з податку на додану вартість, в автоматичному режимі зараховувались у погашення сум податкового боргу в порядку черговості його виникнення відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, в тому числі податкового боргу, стягнення якого розстрочене ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.08.2013 року.

Однак, такі доводи відповідача суд вважає безпідставними, оскільки судом встановлено, що відповідачем протиправно застосовано до позивача штраф на суми розстроченого податкового боргу.

Крім того, із наданого відповідачем витягу з статистичної бази даних «Податковий блок» вбачається, що у дні надходження до бюджету коштів з рахунку електронного адміністрування ПДВ (24.03.2017 року та 26.05.2017 року) у позивача була відсутня заборгованість по платежах.

Таким чином враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 27.10.2017 року №0073091205 також є протиправним та підлягає скасуванню, а позов задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1762 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення від 23.01.2018 року №14.

Частиною четвертою статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 27 жовтня 2017 року №0073141205, №0073091205.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області на користь Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Дмитрук