Постанова № 729087, 29.05.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.07 р. Справа № 29/321пд

Суддя господарського суду Донецької області Волошинова Л. В.

при секретарі судового засідання Калмиковій Л. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: прокурора м. Слов”янська в інтересах держави в особі Слов”янської об”єднаної державної податкової інспекції

до відповідача 1. Приватного підприємтва “Сізіф-Буд-Луг” м.Луганськ

ло відповідача 2. Суб”єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 м. Слов”янськ

про визнання недійсними господарських зобов”язань

За участю:

прокурора - Вартанова О. М.

представників сторін:

від позивача - Полторацька Т. В. - за довір.

від відповідача 1: не з”явився

від відповідача 2: не з”явився

СУТЬ СПРАВИ:

Прокурор міста Слов”янська звернувся до господарського суду Донецької області з позовом в інтересах держави в особі Слов”янської об”єднаної державної податкової інспекції до Приватного підприємства “Сізіф-Буд-Луг” та суб”єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про визнання недійсними господарських зобов'язань, виконаних відповідно до договору купівлі-продажу без номеру від 01.03.2005р., із застосуванням наслідків, передбачених ст. 208 ГК України.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на постанову господарського суду Луганської області від 31.01.2006р. по справі №9/758пн-ад, яким запис про порведення державної реєстрації Приватного підприємства “Сізіф - Буд. - Луг” м. Луганськ був визнаний недійсним.

Відповідачі явку своїх представників в судове засідання не забезпечили.

Розглянувши матеріали справи, додаткові докази та заслухавши пояснення прокурора та позивача, господарський суд, встановив :

Приватне підприємство “Сізіф-Буд-Луг” є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за № 33351670.

ОСОБА_1 зареєстрована як суб”єкт підприємницької діяльності виконкомом Слов”янської міської ради 12.07.2001р. та взята на облік платника податків у Слов”янській об”єднаній державній податковій інспекції.

Відповідно до п. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За правилами ст. 174 цього Кодексу господарські зобов'язання можуть виникати у тому числі з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

01.03.2005 р. між Приватним підприємством “Сізіф-Буд-Луг” (Продавець) та суб”єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1(Покупець) був укладений договір купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 496 367,27грн., що засвідчується відповідними накладними та податковими накладними: ІНФОРМАЦІЯ_1

Отриманий товар суб”єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1був оплачений в повному обсягу, що засвідчується квитанціями до прибуткових касових ордерів ІНФОРМАЦІЯ_2.

Позивач вважає, що господарське зобов'язання з боку відповідача 1 було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства . Як на підставу своїх доводів, позивач посилається на постанову господарського суду Луганської області від 31.01.2006р. по справі №9/758пн-ад, яким визнаний недійсним запис НОМЕР_1 про проведення державної реєстрації ПП “Сізіф-Буд-Луг” та припинено його юридичну особу, а також встановлено, що підприємство зареєстровано ОСОБА_2 на прохання малознайомої людини, після реєстрації засновницькі документи і печатку підприємства ОСОБА_2 віддав цій особі, особисто фінансово-господарської діяльності не вів, договорів від імені підприємства не укладав. Крім того, позивач посилається на незнаходження відповідача 1 за своєю адресою та ненадання до податкового органу податкової звітності і несплату податків з 01.04.2005р.. На думку позивача здійснення ПП “Сізіф-Буд-Луг” господарських зобов'язань і приховування одержуваних від їх здійснення доходів, свідчать про те, що відповідач 1. діяв з наміром приховати одержані за господарськими зобов'язаннями доходи від оподаткування.

За правилами ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно до ст.208 цього кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

З викладеного вбачається, що необхідними умовами для визнання господарського зобов'язання недійсним є вчинення їх з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, та наявність наміру хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

За приписами п. 11 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” № 02-5/111 від 12.03.1999 р. ( із змінами ) наявність умислу у сторін при укладанні угоди означає, що сторона або сторони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди, яка суперечить меті діяльності суб'єкта господарювання та інтересам держави та суспільства, і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Постановою господарського суду Луганської області від 31.01.2006 р. по справі №9/758пн-ад визнаний недійсним запис НОМЕР_1 про проведення державної реєстрації ПП “Сізіф-Буд-Луг” та припинено його юридичну особу.

Наведеною постановою господарського суду встановлено, що засновником Приватного підприємства “Сізіф-Буд-Луг” є ОСОБА_2, підприємство за своїм місцезнаходженням не знаходиться, ніякої діяльності підприємства за юридичною адресою не відбувалось, після реєстрації підприємства ОСОБА_2 ніякої діяльності не вів, ніяких угод не укладав.

Постановою господарського суду Луганської області не було встановлено вчинення Приватним підприємством “Сізіф-Буд Луг” м. Луганськ господарських зобов'язань з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства. У постанові суду взагалі відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи спірну угоду, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.

Таким чином, посилання позивача на постанову господарського суду Луганської області від 31.01.2006 р. по справі № 9/758пн-ад, як доказ спрямованості умислу та доведення мети суперечною інтересам держави та суспільства при здійсненні оспорених господарських зобов'язань, суд вважає безпідставним, оскільки вона не містить в собі висновки щодо господарських зобов'язань, які виникли між відповідачами на підставі договору купівлі-продажу від 01.03.2005 р., та не робилися висновки відносно їх мети та спрямованості. Предметом дослідження по справі № 9/758пн-ад є, зокрема, припинення діяльності Приватного підприємства “Сізіф-Буд Луг” м. Луганськ, а не наявність протиправного умислу при укладені договору купівлі-продажу під час підприємницької діяльності.

Згідно довідки Управління Державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради від 07.05.2007 р. № 01-9/3007 державна реєстрація припинення юридичної особи Приватного підприємства “Сізіф-Буд-Луг” м. Луганськ не здійснювалась.

Слід зазначити, що постановою господарського суду Луганської області встановлено, що після реєстрації підприємства ОСОБА_2 ніякої діяльності не вів та ніяких угод взагалі не укладав. Позивач, в свою чергу, не надав доказів, що засвідчують підписання оспореної угоди безпосередньо особою, яка діяла від імені Приватного підприємства “Сізіф-Буд-Луг” в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах.

Суд вважає, що позивачем не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи договір відповідач 1 діяв з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Сам по собі договір не є таким, що суперечить інтересам держави і суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу, на торгівлю ним не вимагалась ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.

Позивач не надав доказів будь-яких донарахувань податкових зобов”язань податковим органом за порушення податкового законодавства за оспореним договором та доказів кримінальної відповідальності посадових осіб і відповідальності суб”єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Згідно довідки Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську за Приватним підприємством “Сізіф-Буд Луг” станом на 31.12.2005р. обліковувалась переплата до бюджету в сумі 02,54 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що в даному випадку не може вважатись встановленою наявність у відповідача 1 умислу на вчинення господарських зобов'язань з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач не довів, чим саме підтверджуються ті обставини, що господарське зобов'язання було вчинено відповідачами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача про визнання недійсними господарських зобов'язань, виконаних відповідно до договору купівлі-продажу без номера від 01.03.2005р., укладеного між відповідачами, застосувавши наслідки, передбачені ст..208 ГК України, за наявності наміру у однієї із сторін по операції, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 17-20, 69-72, 86, 158 - 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Прокурору м. Слов”янська у задоволенні позову в інтересах держави в особі Слов”янської об”єднаної державної податкової інспекції до Приватного підприємства “Сізіф-Буд-Луг” та суб”єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про визнання недійсними господарських зобов'язань, виконаних відповідно до договору купівлі-продажу без номера від 01.03.2005р., із застосуванням наслідків, передбачених ст. 208 ГК України, відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова складена у повному обсязі 04.06.2007 р.

Суддя