Ухвала суду № 72908673, 20.03.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

№1-кс/760/4243/18

(№760/6972/18)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20. 03. 2018 року слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва Бобровник О. В., при секретарі Яковенко Н. К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №9 Северина К. М. - про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні за №12017100090014515 від 13.12.2017, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,

В С Т А Н О В И В :

До слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №9 Северина К. М. - про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні за №12017100090014515 від 13.12.2017, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Прокурор в поданому клопотанні просив слідчого суддю накласти арешт на квартиру за адресою АДРЕСА_1, яка на праві власності належить ОСОБА_2 із забороною розпоряджатися та використовувати майно до постановлення у кримінальному провадженні №12017100090014515 від 13.12.2017 кінцевого рішення.

Від прокурора до суду надійшла заява про розгляд клопотання у його відсутність, в якій він також зазначив, що просить про задоволення клопотання.

Слідчий суддя на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України вважає за можливе розглянути дане клопотання без повідомлення власника майна, оскільки, це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Вивчивши та дослідивши матеріали клопотання та додані до нього докази, слідчий суддя приходить до наступного.

Згідно з положеннями ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутись прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Слідчим суддею встановлено, що Слідчим відділом Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві проводиться досудове розслідування за матеріалами кримінального провадження, яке зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12017100090014515 від 13.12.2017, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 15.02.2017 службовими особами ДП «СЕТАМ» було проведено електронні торги та складено протокол №235829, на яких було реалізовано квартиру за адресою АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 при виконанні виконавчого провадження №40711424 відділом примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в м.Києві щодо примусового виконання виконавчого листа від 04.10.2013 виданого Оболонським районним судом міста Києва по справі №2/756/141/13 про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «АКБ «Траст-Капітал» боргу в сумі 3 070 598,12 грн.

Вказана квартира була зареєстрована на праві власності за боржником.

За результатами торгів новим власником квартири став ОСОБА_2 та отримав свідоцтво про право власності на дану квартиру.

Державним виконавцем Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в м. Києві 14.02.2017 скеровано вимогу до ДП «Сетам» щодо закінчення строку дії звіту про незалежну оцінку вартості майна станом на 04.08.2016 на загальну суму 2 738 000 грн., однак даний лист ДП «Сетам» до уваги не взятий.

Відповідно до ч.5 ст,58 Закону України «Про виконавче провадження» (що діяв на момент проведення незалежної оцінки) зазначено, що звіт про незалежну оцінку вартості майна вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Однак, в порушення вказаних вимог нерухоме майно було реалізовано на торгах в ДП «Сетам».

Крім того, державним виконавцем в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» було знято арешт з усього майна боржника, який не накладався вказаним виконавцем, а саме арешт який було накладено постановою державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м.Києві №34055085 від 31.08.2012 року.

Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 23.06.2017 було задоволено позов ОСОБА_3 та скасовано торги якими було реалізовано квартиру на підставі того що висновок про вартість майна не діяв на момент реалізації.

Прокурор вважає, що не застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту на квартиру за адресою АДРЕСА_1, може призвести до її перепродажу та завдання матеріальної шкоди попередньому власнику, в зв'язку з чим просив про задоволення клопотання, на що слід зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

У ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Вивчивши матеріали поданого клопотання, зважаючи на те, що прокурором в поданому клопотанні не було доведено необхідність зазначеного арешту, враховуючи те, що власник квартири, на яку в даному клопотанні прокурор просив накласти арешт є гр. ОСОБА_2, який не є підозрюваним в рамках кримінального провадження №12017100090014515, а також приймаючи до уваги те, що прокурором не було доведено наявність достатніх підстав вважати, що майно на яке прокурор просив накласти арешт відповідає критеріям ст. 98 КПК України, слідчий суддя вважає подане клопотання про арешт майна необґрунтованим, в зв'язку чим не вбачає підстав для його задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання залишити без задоволення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя О. В. Бобровник