Рішення № 72908567, 22.03.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/20061/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Першко О.О.,

з секретарем судового засідання Прокопчук Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив «Рівненська брама» про визнання майнових прав,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив «Рівненська брама» (надалі – відповідач), в якому просить визнати його майнове право на квартиру за будівельним номером 39, загальною проектною площею 58,82 кв.м. на сьомому поверсі в першій секції Об’єкту (квартал житлової та громадської забудови на вулицях Костромська та Гагаріна у м. Рівне, якому присвоєна поштова адреса: м. Рівне, вул. Костромська, буд.89).

Відповідач відзив, заперечення на позовну заяву не подав.

05 січня 2018 року голова ОК «ЖБК «Рівненська брама» ОСОБА_2 подав суду письмову заяву про визнання позову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до ОК «ЖБК «Рівненська брама» визнав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

22 березня 2018 року позивач подав суду письмову заяву, в якій позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі. Розгляд справи просив провести у його відсутність.

Представник відповідача також в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

22 березня 2018 року виконавчий директор ОК «ЖБК «Рівненська брама» ОСОБА_3 подав клопотання про відкладення розгляду справи, в якому вказав, що в зв’язку з неможливістю забезпечити у судове засіданні явку уповноваженого представника відповідача через зайнятість в іншому судовому засіданні в м. Хмельницькому, просить відкласти розгляд справи на іншу дату.

Причини неявки в судове засідання представника відповідача суд визнає неповажними, оскільки як слідує з клопотання останнього жодного доказу, який би вказував на неможливість явки в судове засідання представника відповідача подано не було. ОСОБА_1 того, відповідач як юридична особа не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, як з числа своїх працівників, так і осіб, не пов’язаних з ним трудовими відносинами.

Враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання не з’явився в судове засідання без поважних причин, відзив не подав, неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд проводить розгляд справи на підставі ст.280 ЦПК України в заочному порядку за згодою позивача, на підставі наявних у справі даних та доказів.

Дослiдивши докази по справi, суд прийшов до висновку, що позов пiдлягає задоволенню повнiстю, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.

Судом встановлено, що 17 березня 2016 року між ОК «ЖБК «Рівненська брама» в особі голови кооперативу ОСОБА_2 (далі – кооператив), що діяв на підставі Статуту кооперативу, та позивачем ОСОБА_1, асоційованим членом кооперативу (далі – пайовик), було укладено договір пайової участі в будівництві №39/1 (далі – договір), за умовами якого пайовик вступає, а кооператив приймає пайовика в асоційовані члени кооперативу та пайову участь по будівництву кварталу житлової та громадської забудови на вулицях Костромська та Гагаріна у місті Рівне (далі - Об’єкт) і реалізації статутної мети і завдань кооперативу з метою отримання у власність квартири, будівельний номер 39 загальною проектною площею 58,82 м.кв., на сьомому поверсі в першій секції Об’єкту (далі - квартиру).

Згідно пункту 1.2. договору, кооператив зобов’язується організувати і забезпечити будівництво Об’єкту та здачу його в експлуатацію, передати пайовику у власність квартиру, обумовлену цим договором, за умови повної (в розмірі 100 відсотків) сплати пайовиком пайового внеску.

Пунктом 2.1. договору визначено, що загальний розмір внеску пайовика становить 634 079 гривень 00 копійок, що еквівалентно 23 268,95 доларів США на день укладення договору, згідно з курсом продажу долара США в ПАТ «Укргазбанк», на день укладення договору, з розрахунку 10 780 гривень, що еквівалентно 395,59 доларів США, за один квадратний метр загальної площі квартири, без внутрішніх оздоблювальних робіт.

У відповідності до пункту 2.4. договору, пайовик сплачує вартість пайового внеску у визначений строк та у спосіб, погоджені сторонами в додатку № 1 до даного договору.

Згідно пункту 3.4. договору, кооператив зобов’язаний організувати і забезпечити будівництво Об’єкту та здачу його в експлуатацію у термін до 30 квітня 2016 року, за умови належного виконання пайовиком своїх зобов’язань щодо здійснення пайового внеску.

Свої зобов’язання по оплаті пайового внеску позивач виконав у повному обсязі, що підтверджується квитанцією від 21 березня 2016 року на суму 634 079 гривень.

Судом також встановлено, що станом на день звернення до суду Об’єкт не зданий в експлуатацію, будь-яких дій для здачі в експлуатацію будинку, де знаходиться квартира відповідач не здійснює, чим порушує встановлені статтею 526 ЦК України загальні вимоги виконання зобов’язання: зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами, а порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (стаття 610 ЦК України).

Як встановлено судом, відповідач, всупереч вимогам умов укладеного договору та цивільного законодавства України, не виконав взяті на себе зобов’язання, чим порушив законні права та інтереси позивача, який з незалежних від нього причин не може зареєструвати за собою право власності на належну квартиру, а тому не може володіти, користуватися та розпоряджатися придбаним майном.

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об’єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки.

Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (частина друга стаття 3 Закону).

Майнові права на нерухомість, що є об’єктом будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, оскільки об’єктом цих прав не є «чуже майно», а також не є правом власності, оскільки об’єкт будівництва (інвестування) не існує на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право власності на нього.

Отже, майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об’єкта цивільних прав. Майнове право – це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Виходячи з приписів статті 190 ЦК України, частини другої статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та умов укладених між сторонами договорів, суд визнає позивача такими, що набув майнових прав на квартиру, оскільки він в повному обсязі виконав умови договору пайової участі в будівництві №39/1.

Згідно статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і, відповідно, має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Невизнання цивільного права полягає у пасивному запереченні наявності у особи суб’єктивного цивільного права, зокрема, на майно, на частину в загальному майні, яке безпосередньо не спричиняє шкоду суб’єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб’єктивного права.

Як слідує з наданих позивачем письмових доказів, у період з жовтня по листопад 2017 року до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_4 було подано чотири позовні заяви про визнання недійсним договору уступки (цесії), в яких відповідачами були зазначені дочірнє підприємство «Градобуд-Рівне», ОК «ЖБК «Рівненська брама», ОСОБА_2, що підтверджується витягом із офіційного веб-сайту «Судова влада» (цивільні справи № 686/23134/17, № 686/21826/17, № 686/22342/17, № 686/20914/17).

Аналогічні три позови було подано ОСОБА_5 до дочірнього підприємства «Градобуд-Рівне», ОСОБА_2, ОК «ЖБК «Рівненська брама» про визнання недійсним договору уступки (цесії), зокрема, справи № 686/23217/17, № 686/20915/17, № 686/21821/17, у яких він вказує, що як засновник дочірнього підприємства «Градобуд-Рівне» недоотримує прибуток, який може бути розподілений між засновниками як дивіденди.

Оскаржуваний ОСОБА_4 і ОСОБА_5 договір уступки (цесії) від 18 червня 2015 року був укладений між дочірнім підприємством «Градобуд-Рівне» (Цедент) та ОК «ЖБК «Рівненська Брама» (Цесіонарій). В порядку та на умовах, визначених цим договором уступки (цесії), Цедент передає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває належні Цедентові права та обов’язки Інвестора-2, що відносяться до будівництва за Угодою № 20 про дольову участь у будівництві житлових будинків з об’єктами соціально-культурного призначення на вулицях Костромській та Гагаріна у місті Рівному від 22 серпня 2007 року та додаткових угод до неї, укладену між Замовником – Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради, Інвестором-1 – ТзОВ «Реноме-Євробуд» та Інвестором-2 – дочірнім підприємством «Градобуд-Рівне».

06 вересня 2016 року між тими ж сторонами було укладено договір уступки вимоги (цесії) у новій редакції, у відповідності до якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Цедент передає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває належні Цедентові права та обов’язки Інвестора в повному обсязі, що відносяться до будівництва Кварталу житлової та громадської забудови на вулиці Костромська та Гагаріна у місті Рівному (І черга) за Угодою про дольову участь у будівництві кварталу житлової та громадської забудови з торгівельно-розважальним центром на вулицях Костромська та Гагаріна у місті Рівному №20 від 22 серпня 2007 року та усіх Додаткових угод, що є невід’ємною частиною основної Угоди.

За вказаним оскаржуваним договором уступки (цесії), дочірнє підприємство «Градобуд-Рівне» передало свої права та обов’язки інвестора щодо будівництва кварталу житлової та громадської забудови на вулиці Костромська та Гагаріна у місті Рівному (І черга) для ОК «ЖБК «Рівненська Брама».

ОСОБА_4 є засновником (учасником) як ОК «ЖБК «Рівненська Брама» згідно відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (із офіційного веб-сайту Міністерства юстиції України), так і дочірнього підприємства «Градобуд-Рівне», що підтверджується таким же витягом.

ОСОБА_5 є засновником дочірнього підприємства «Градобуд-Рівне», про що він зазначає у своєму позові від 06 листопада 2017 року.

За наведеного, ОСОБА_4 як засновник (учасник) ОК «ЖБК «Рівненська Брама» та дочірнього підприємства «Градобуд-Рівне», оскаржував укладений договір уступки вимоги (цесії) між юридичними особами, засновником яких він є, а ОСОБА_5 оскаржував договір, за яким були передані права інвестора для ОК «ЖБК «Рівненська Брама».

Суд визнає, що у випадку можливого задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору уступки (цесії), таке рішення мало би негативні наслідки для кожного із пайовиків, у тому числі і для позивача, оскільки однією із сторін у договорах пайової участі у будівництві є ОК «ЖБК «Рівненська Брама», який придбав інвестиційні права у дочірнього підприємства «Градобуд-Рівне» саме за оскаржуваним ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договором уступки права вимоги (цесії).

Наслідки визнання правочину недійсним (в даному випадку договору уступки (цесії) від 18 червня 2015 року) визначені статтею 216 ЦК України, зокрема, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, – відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За наведеного, під невизнанням майнових прав за позивачем на квартиру слід розуміти заперечення засновником ОК «ЖБК «Рівненська Брама» і учасником дочірнього підприємства «Градобуд-Рівне» ОСОБА_4, а також учасником дочірнього підприємства «Градобуд-Рівне» ОСОБА_5 дійсності та належності ОК «ЖБК «Рівненська Брама» інвестиційних прав щодо будівництва кварталу житлової та громадської забудови на вулиці Костромська та Гагаріна у місті Рівному (І черга), що відповідно створює невпевненість для позивача у дійсності його майнового права на квартиру.

Таким чином, вищевказані позови до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області про визнання недійсним договору уступки (цесії) свідчать про невизнання засновником ОК «ЖБК «Рівненська Брама» і учасниками дочірнього підприємства «Градобуд-Рівне» наявності у ОК «ЖБК «Рівненська Брама» інвестиційних прав щодо будівництва кварталу житлової та громадської забудови на вулиці Костромська та Гагаріна у місті Рівному за Договором уступки (цесії) від 18 червня 2015 року, який був укладений між дочірнім підприємством «Градобуд-Рівне» та ОК «ЖБК «Рівненська Брама», що може мати наслідком невизнання права ОК «ЖБК «Рівненська Брама» на укладення договорів пайової участі в будівництві з будь-якими особами, у тому числі, і на укладення договорів пайової участі в будівництві з позивачем.

Відповідно до вимог частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Враховуючи вимоги частини першої статті 8 ЦК України щодо застосування аналогії закону, суд визнає, що майнові права підлягають такому ж захисту, що і права власності.

За встановлених по справі обставин, суд приходить до висновку про те, що існують реальні підстави передбачати можливість порушення майнового права позивача іншими особами, оскільки визнання недійсним договору уступки (цесії) матиме наслідком застосування положень статті 216 ЦК України.

При цьому суд визнає, що обраний позивачами спосіб захисту порушених та невизнаних цивільних прав та інтересів відповідає положенням статей 15,16 ЦК України та не є зловживанням правом у будь-якому вигляді.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р I Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив «Рівненська брама» про визнання майнових прав задовольнити.

Визнати майнове право ОСОБА_1 на квартиру будівельний номер 39 загальною проектною площею 58,82 м.кв. на сьомому поверсі в першій секції Об’єкту (квартал житлової та громадської забудови на вулицях Костромська та Гагаріна у місті Рівне, якому присвоєна поштова адреса: м. Рівне, вул. Костромська, буд.89).

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив «Рівненська брама» на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач – ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач – Обслуговуючий кооператив «Житлово-Будівельний кооператив «Рівненська брама», місцезнаходження: 29000, Хмельницька область, місто Хмельницький, вулиця Старокостянтинівське шосе, 26, код ЄДРПОУ 39839768.

Повне судове рішення складено 22 березня 2018 року.

Суддя О.О. Першко