Рішення № 72908482, 12.03.2018, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа №278/1538/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Дубовік О. М.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - Служба у справах дітей Житомирської районної державної адміністрації та Служба у справах дітей Житомирської міської ради про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через свого законного представника ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою. Остання зазначила, що її син ОСОБА_1, є власником житлового будинку, який знаходиться за адресою: вул. Приберегова, 27, с. Ліщин, Житомирський район, Житомирська область, в якому зареєстрована та проживає відповідач. Повідомила, що відповідач перешкоджає ОСОБА_1 користуватися та розпоряджатися його власністю. На прохання звільнити житло відповідач не реагує.

У зв’язку з наведеним просить усунути малолітньому ОСОБА_1 перешкоди в користуванні житловим будинком, який знаходиться за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Ліщин, вул. Приберегова, 27, та виселити ОСОБА_2 з вказаного будинку.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, яким просить відмовити в задоволенні позову у зв’язку з його безпідставністю. Зазначив, що один лише факт проживання відповідача у належному позивачу будинку не свідчить про створення перешкод позивачу в користуванні майном. Також зауважив, що відповідач зареєстрована в спірному житловому будинку з 05 жовтня 2010 року за згодою попереднього власника - ОСОБА_4, який помер 23 квітня 2015 року (а.с. 194).

У судове засідання з’явилися сторони та їхні представники.

Представники третіх осіб подали заяви про розгляд справи за їхньої відсутності (а.с. 200, 221).

У судовому засіданні законний представник позивача та її представник підтримали свої вимоги, обгрунтовуючи їх тим, що відповідач втратила право користування будинком після смерті свого чоловіка, який був власником належного наразі ОСОБА_1 будинку. Відповідач та її представник просили відмовити в задоволенні позову, оскільки відповідач зареєстрована в спірному житловому будинк за згодою попереднього власника та не створює перешкоди в користуванні майном.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, встановив такі факти і відповідні правовідносини.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, інтереси якого як законний представник в силу ч. 1 ст. 59 ЦПК України представляє його матір - ОСОБА_3 (а.с. 4), на підставі договору дарування від 01 червня 2017 року (а.с. 12) є власником житлового будинку, який знаходиться за адресою: вул. Приберегова, 27, с. Ліщин, Житомирський район, Житомирська область.

Відповідач перебувала в шлюбі з померлим 23 квітня 2015 року ОСОБА_4 (а.с. 196, 197), який, як встановлено під час розгляду справи, був власником житлового будинку, який знаходиться за адресою: вул. Приберегова, 27, с. Ліщин, Житомирський район, Житомирська область.

Відповідно до положень ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Одним із визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України способів захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб.

Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім’ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім’ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім’ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім’ї.

Зазначена правова позиція також висловлена Верховним судом України від час розгляду справи № 6-158цс14.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

З огляду на наведене, суд зазначає, що оскільки право користування житловим будинком, є похідними від прав самого власника, відповідач, як колишній член сім'ї попереднього власника будинку, після смерті власника втратила право користування цим жилим приміщенням, а тому, у зв’язку з тим, що проживання відповідача в будинку на даний час чинить позивачу перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні належним йому майном, суд дійшов висновку, що позовні вимоги мають бути задоволені.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача має бути стягнено судовий збір у розмірі 640 грн.

Керуючись ст.ст. 16, 316, 317, 319, 321, 383, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-83, 89 ЦПК України, ст. 156 ЖК України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1, в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3, до ОСОБА_2, треті особи - Служба у справах дітей Житомирської районної державної адміністрації та Служба у справах дітей Житомирської міської ради про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення.

Усунути малолітньому ОСОБА_1, в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3, перешкоди в користуванні житловим будинком, який знаходиться за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Ліщин, вул. Приберегова, 27, та виселити ОСОБА_2 з вказаного будинку, що належить на праві власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер обікової картки платника податків НОМЕР_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 640 грн судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в разі його пропуску з поважних причин.

Повний текст рішення складено та підписано 22 березня 2018 року.

Суддя О. М. Дубовік