Ухвала суду № 72907782, 29.01.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.01.2018 Справа №607/12138/17

Тернопільський міськрайонний суд в складі колегії суддів Багрія Т.Я., Сливки Л.М., Ломакіна В.Є., з участю секретаря судового засідання Стус К.І., прокурора Оскоріпа В.В., обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 під час судового розгляду кримінального провадження стосовно:

1.Демидася ОСОБА_8 про обвинувачення за ч.3 ст.307 КК України,

ОСОБА_9 про обвинувачення за ч.3 ст.307 КК України,

3.Сторожука ОСОБА_10 про обвинувачення за ч.1 ст.263, ч.2 ст.306, ч.3 ст.307 КК України,

4.Слепка ОСОБА_11 про обвинувачення за ч.3 ст.307, ч.2 ст.314, ч.1 ст.315, ч.2 ст.317 КК України, -

встановив:

До суду поступили клопотання сторін захисту і обвинувачення щодо визначення обсягу доказів, які необхідно дослідити та встановлення порядку їх дослідження.

Враховуючи обгрунтування сторони захисту та відсутність обставин, які б їх спростовували суд вважає, що клопотання підлягає до задоволення. Тому, необхідно визначити запропонований сторонами обсяг доказів, які необхідно дослідити та встановити запропонований стороною захисту порядок їх дослідження.

Захисник ОСОБА_7 заявив клопотання про допит свідків сторони захисту ОСОБА_12 та ОСОБА_13

Суд вважає, що з метою забезпечення дотримання засади здійснення правосуддя – рівності перед законом і судом, для допиту свідків у судовому засіданні заявлених стороною захисту, необхідно виконати вимоги ст.290 КПК України, тому клопотання до задоволення не підлягає.

Також, захисник ОСОБА_7 заявив клопотання витребувати докази.

Відповідно до ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, що регламентується ст.22 КПК України.

Збирання доказів, на підставі ст.93 КПК України здійснюється сторонами кримінального провадження, у порядку визначеному цим Кодексом. Сторона захисту здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Отже, в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про витребування доказів необхідно відмовити.

Прокурор заявив письмові клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на 60 діб кожному. У клопотаннях вказано, що є необхідність у їх продовженні, оскільки більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинувачених. Ризики, що стали підставою для застосування таких запобіжних заходів не зменшилися на даний час і продовжують існувати. У клопотанні вказано, що метою застосування запобіжного заходу до ОСОБА_2, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, інших співучасників вчинення злочину у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інші кримінальні правопорушення. Підставою застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є те, що він обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді виключно позбавлення волі, на строк від 9 до 12 років. Відповідно альтернативної міри покарання немає. Усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та розмір покарання, яке йому загрожує, може умисно переховуватись від суду, як на території України так і поза її межами. Обвинувачення стосовно ОСОБА_2, серед іншого, ґрунтується на показаннях свідків, які на даний час безпосередньо в суді не допитані. ОСОБА_2 у зв’язку із виконанням вимог ст.290 КПК України ознайомлений з матеріалами кримінального провадження, володіє інформацією про осіб які є свідками, їх місця проживання, навчання чи роботи, підтримує з частиною із них відносини, знає суть показань, які вони надали органу досудового розслідування. Тому, існує ризик того, що ОСОБА_2, перебуваючи на волі, може безпосередньо або через третіх осіб незаконно впливати на свідків з метою дачі ними неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ними від явки до суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан судового розгляду та його результати. Також, ОСОБА_2 особисто або через третіх осіб може незаконно впливати, у тому числі шляхом застосування погроз, на інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні з метою ненадання ними показів чи надання показів в його користь. Крім того, ОСОБА_2 не одружений, не навчається, не працює, немає постійного законного заробітку, на утриманні особи не перебувають, що свідчить про слабку міцність соціальних зв’язків обвинуваченого в місці його проживання. Вказані обставини в цілому свідчать про наявність вищезазначених ризиків, необхідності у продовженні строку тримання ОСОБА_2 під вартою та відповідно не можливості обрання до нього більш м’якого запобіжного заходу. Відомостей, які б вказували на неможливість утримування ОСОБА_2 під вартою, на даний час не здобуто.

Метою застосування запобіжного заходу до ОСОБА_4 є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, інших співучасників вчинення злочину у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інші кримінальні правопорушення. Підставою застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є те, що він обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у виді виключно позбавлення волі на строк до 12 років. Альтернативної міри покарання немає. Усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та розмір покарання, яке йому загрожує, може умисно переховуватись від суду, як на території України так і поза її межами. Обвинувачення стосовно ОСОБА_4, серед іншого, ґрунтується на показаннях свідків, які на даний час безпосередньо в суді не допитані. ОСОБА_4, у зв’язку із виконанням вимог ст.290 КПК України ознайомлений з матеріалами кримінального провадження, володіє інформацією про осіб які є свідками, їх місця проживання, навчання чи роботи, підтримує з частиною із них відносини, знає суть показань, які вони надали органу досудового розслідування. А тому існує ризик того, що ОСОБА_4, перебуваючи на волі може безпосередньо або через третіх осіб незаконно впливати на свідків з метою дачі ними неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ними від явки до суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан судового розгляду та його результати. Також, ОСОБА_4 особисто або через третіх осіб може незаконно впливати, у тому числі шляхом застосування погроз, на інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні з метою ненадання ними показів чи надання показів в його користь. ОСОБА_4 не навчається, не працює, немає постійного законного заробітку, на утриманні особи не перебувають, що свідчить про слабку міцність соціальних зв’язків обвинуваченого в місці його проживання. Вказані обставини в цілому свідчать про наявність вищезазначених ризиків, необхідності у продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_4та відповідно не можливості обрання більш м’якого запобіжного заходу. Відомостей, які б вказували на неможливість утримування ОСОБА_4 під вартою немає.

Згідно з положенням ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

З врахуванням вищенаведеного, з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченими та виконання ними своїх процесуальних обов’язків, запобігання можливому їх переховуванню від суду, незаконного впливу на свідків або перешкоджання кримінальному провадженні іншим чином, вчиненню інших злочинів, а також з метою створення необхідних умов для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, швидкого, повного та неупередженого судового розгляду щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура необхідно продовжити дію строків тримання під вартою обвинувачених.

Також прокурор заявив клопотання про продовження строків покладення обов’язків на ОСОБА_1 та ОСОБА_3

У клопотаннях вказано, що ризики, які були підставою для покладення на обвинувачених обов’язків на даний час не зменшилися та продовжують існувати, у зв’язку з чим виникла необхідність у продовженні строків їх дії. З метою забезпечення належної поведінки обвинувачених, запобігання можливому переховуванню від суду, незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджання кримінальному провадженні іншим чином, вчинення нового злочину, створення необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура необхідно продовжити дію строків покладення на ОСОБА_1 та ОСОБА_3 обов’яків.

У судовому засіданні прокурор Оскоріп В.В. підтримав заявлені клопотання, посилаючись на вказані у них мотиви.

Захисник ОСОБА_5 пояснив, що обвинувачений ОСОБА_4 має місце проживання. Його матеріальний стан не дозволяє внести раніше визначену йому заставу. Він просить зменшити йому розмір застави, щоб вона була для нього помірною.

Захисник ОСОБА_6 заперечив клопотання прокурора, як безпідставне і пояснив, що для ОСОБА_2 достатнім буде застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту або застава у невеликому розмірі. Він просить змінити запобіжний захід на більш м’який.

Захисник ОСОБА_7 заперечив клопотання прокурора, як надумані і пояснив, що для ОСОБА_1 та ОСОБА_3 достатнім буде застосування домашнього арешту. Просить врахувати, що ОСОБА_1 хворіє і потребує лікування. У випадку, якщо суд не змінить запобіжні заходи, просить встановити їм заставу у розмірах ближче до мінімального, які б не були для них непомірними, як альтернативу перебуванню під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що підтримує заперечення і клопотання захисника.

Обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що підтримує заперечення і клопотання захисника.

Обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що підтримує заперечення і клопотання захисника.

Обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що підтримує заперечення і клопотання захисника.

Відповідно до статтей 8, 129 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості; обов’язковість судового рішення.

В порядку ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов’язаний визначати розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.

Згідно з ст.194 КПК України обов’язки можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов’язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов’язки скасовуються.

З обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_2 інкримінується вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення. Кваліфікуючими ознаками його дій є вчинення злочину у складі організованої злочинної групи та повторність. Отже, існує ризик вчинення ним нових злочинів. Також, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке суд вправі призначити йому, якщо прокурор доведе його винуватість, перебуваючи на волі ОСОБА_2 може впливати на свідків, яких не допитано з метою нівелювати докази. Також, він може ухилитися від суду.

Захисником ОСОБА_6 не надано суду доказів, які б спростовували відомості, котрі характеризують ОСОБА_2 з позитивної сторони та зменшують існуючі ризики або непомірності визначеної йому застави. Крім цього, сукупність декількох ризиків унеможливлює застосування до ОСОБА_2 менш суворого запобіжного заходу, оскільки жоден з них не забезпечить виконання ним своїх процесуальних обов'язків. Тому, в задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу на більш м’який, а також про зменшення розміру застави необхідно відмовити.

Враховуючи особу ОСОБА_2 і наведені вище ризики йому необхідно продовжити дію строку тримання під вартою, раніше визначеної застави і покладених на нього обов’язків на два місяці, оскільки судовий розгляд лише розпочато.

З обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_4 інкримінується вчинення декількох кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.314, ч.1 ст.315, ч.2 ст.317 КК України, один з яких є кримінальним правопрушенням середньої тяжкості, два тяжкими і один особливо тяжким злочинами за які законом передбачено, серед інших покарань, позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна. Кваліфікуючими ознаками його дій є вчинення злочину у складі організованої злочинної групи та повторність, тобто існує ризик вчинення ним нових злочинів. ОСОБА_4, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке суд вправі призначити йому, якщо прокурор доведе його винуватість, перебуваючи на волі може впливати на свідків, яких не допитано з метою нівелювати докази або ухилитися від суду.

Захисник ОСОБА_5 не надав суду доказів матеріального стану та доходів ОСОБА_4, які б підтверджували, що раніше визначена для нього застава є непомірною. Крім цього, сукупність декількох ризиків унеможливлює застосування до ОСОБА_4 менш суворого запобіжного заходу, оскільки жоден з них не забезпечить виконання ним своїх процесуальних обов'язків. Тому, в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зменшення розміру застави необхідно відмовити. Враховуючи особу ОСОБА_4 та наведені вище ризики йому необхідно продовжити дію строку тримання під вартою, раніше визначеної застави і покладених на нього обов’язків на два місяці, оскільки судовий розгляд лише розпочато.

З обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення. Кваліфікуючими ознаками його дій є вчинення злочину у складі організованої групи та повторність. З наданої суду інформації вбачається, що ОСОБА_1 раніше переховувався від суду і лише після затримання та екстрадиції в Україну був засуджений за вчинення умисних злочинів. На даний час він обвинувачується у вчиненні нового кримінального правопорушення вчиненого під час випробування та іспитового строку за вироком Тернопільського міськрайонного суду від 23 лютого 2016 року. Отже, є підстави вважати, що ОСОБА_1 може продовжити вчиняти нові злочини. Крім цього, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке суд вправі призначити йому, якщо прокурор доведе його винуватість, перебуваючи на волі ОСОБА_1 може впливати на свідків, яких не допитано з метою нівелювати докази. Також, він може ухилитися від суду.

З обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_3 інкримінується вчинення трьох кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.306, ч.3 ст.307 КК України, один з яких є тяжким і два особливо тяжкими злочинами, за які законом передбачено, серед інших покарань, позбавлення волі на строк від 9 до 15 років з конфіскацією майна. Кваліфікуючими ознаками його дій є вчинення злочину у складі організованої злочинної групи, будучи організатором та повторність, тобто існує ризик вчинення ним нових злочинів. Крім цього, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке суд вправі призначити йому, якщо прокурор доведе його винуватість, перебуваючи на волі ОСОБА_3 може впливати на свідків, яких не допитано з метою нівелювати докази або ухилитися від суду.

Враховуючи наведене доцільно продовжити дію строків обо’язків покладених ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2017 року на ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Клопотання про покладення додаткових обов’язків на ОСОБА_1 та ОСОБА_3 прокурор не заявляв. Заявлене прокурором клопотання в частині продовження строку дії інших обов’язків до задоволення не підлягає, тому що ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2017 року такі обов’язки на ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не були покладені.

Згідно з статтями 23, 327 КПК України сторона обвинувачення зобов’язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом. Прибуття в суд свідка забезпечується стороною кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик.

У реєстрі матеріалів досудового розслідування вказано свідків сторони обвинувачення, тому необхідно роз’яснити прокурору, що він зобов’язаний забезпечити їх явку в суд.

Керуючись статтями 8,129 Конституції України, Главою 18, ст.331 КПК України, суд, -

постановив:

Визначити обсяг доказів, які необхідно дослідити: допитати обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, свідків сторони обвинувачення вказаних у реєстрі матеріалів досудового розслідування, дослідити матеріали кримінального провадження у виді документів, а також звуко- і відеозаписи, висновки експертиз, речові докази.

Визначити порядок дослідження доказів:

1.дослідити матеріали кримінального провадження у виді документів, а також звуко- і відеозаписи, речові докази, висновки експертиз;

2.дослідити показання свідків сторони обвинувачення вказаних у реєстрі матеріалів досудового розслідування шляхом їх допиту у судовому засіданні, якщо вони не відмовляться від надання показань, в порядку передбаченому законом.

3.дослідити показання обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 шляхом їх допиту у судовому засіданні, якщо вони не відмовляться від надання показань, в порядку передбаченому законом.

Прокурору, в порядку ст.23, 327 КПК України забезпечити прибуття та присутність під час судового розгляду свідків сторони обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про допит свідків сторони захисту ОСОБА_12 та ОСОБА_13 відмовити та роз’яснити йому, що для вирішення питання щодо можливості допиту заявлених ним свідків у суді необхідно виконати вимоги ст.290 КПК України, а також право відповідно до ст.350 КПК України повторно заявити клопотання.

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про витребування доказів відмовити і роз’яснити йому, що збирання доказів та встановлення або перевірка обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом здійснюється, в порядку передбаченому статтями 93, 333 КПК України.

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжних заходів у виді застави ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на домашній арешт відмовити.

Клопотання прокурора задовольнити частково:

ОСОБА_1 продовжити до 30 березня 2018 року включно, строк дії обов’язків покладених на нього ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 30 листопада 2017 року;

ОСОБА_3 продовжити до 30 березня 2018 року включно, строк дії обов’язків покладених на нього ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 30 листопада 2017 року, в задоволенні решти клопотання відмовити.

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зменшення розміру застави ОСОБА_4 відмовити.

ОСОБА_4 продовжити до 30 березня 2018 року включно: дію строку тримання під вартою, внесення застави в розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України в Тернопільській області і обов’язків прибувати до Тернопільського міськрайонного суду за першою вимогою; не відлучатися із місця постійного проживання без дозволу суду; повідомляти суду про зміну місця проживання, у випадку внесення застави і звільнення з-під варти, визначених ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 30 листопада 2017 року.

В задоволенні клопотання ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_2 відмовити.

ОСОБА_2 продовжити до 30 березня 2018 року включно: дію строку тримання під вартою, внесення застави в розмірі 250 000 (двісті п’ятдесят тисяч) гривень на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України в Тернопільській області і обов’язків прибувати до Тернопільського міськрайонного суду за першою вимогою; не відлучатися із місця постійного проживання без дозволу суду; повідомляти суду про зміну місця проживання, у випадку внесення застави і звільнення з-під варти, визначених ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 30 листопада 2017 року.

Копію ухвали вручити прокурору і обвинуваченим.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення. Ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.

Судді Т.Я.Багрій

ОСОБА_14

ОСОБА_15