Постанова № 72906703, 13.03.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 457/1734/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Марчук В.І.

Провадження № 22-ц/783/6454/17 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.

Категорія:27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року м.Львів

Апеляційний суд Львівської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Струс Л.Б.

суддів: Левика Я.А., Шандри М.М.

секретаря: Симець В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Трускавецького міського суду Львівської області у складі судді Марчук В.І. від 17 березня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 17 березня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 02.08.2011 року в розмірі 23343,59 грн., яка складається з наступного: 14230,88 грн. - заборгованість за кредитом, 6762,27 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 762,65 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, 500 грн. штрафу (фіксована частина), 1087,79 грн. штрафу (процентна складова).

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" сплачений судовий збір в сумі 243,60 грн.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_2, подавши апеляційну скаргу. Вказує, що заперечує проти позову, вважає його безпідставним та необґрунтованим, що поданий з порушенням умов кредитного договору, адже умови договору він виконував належним чином та не отримував повідомлення про дострокове розірвання договору. Зазначає, що сума боргу є значно завищеною, не відповідає дійсності а судом першої інстанції не було досліджено обставини включення в суму боргу комісії та штрафів. Посилається на постанову ВСУ від 16.11.2016 року у справі №6-1746цс16 де зазначено що суди, дійшовши висновку про те, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, не звернули уваги, що, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому відповідач нараховував, а позивач сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним.

Просить рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 17 березня 2015 року скасувати та постановити нове рішення, яким в позові відмовити.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином, тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України здійснюється колегією суддів за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст..263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.

Матеріалами справи встановлено, що 02.08.2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір б/н згідно умов якого Позивачем було надано останньому кредит в сумі 14600 грн., шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку, із сплатою 30 % відсотків річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

З умов кредитного договору вбачається, що відповідач ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання погашати заборгованість по кредиту, відсотках за його користування, по перерахунку платіжного ліміту, а також сплачувати комісію, на умовах, визначених даним договором.

Задовольняючи позов районний суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, виходячи з того, що позивач всі передбачені договором сторін умови виконав в повному обсязі, відповідач укладав кредитний договір та приймав кошти і зобов'язувався його виконати у відповідності до норм чинного законодавства, тому відповідач мав можливість виконати умови договору і повернути кредит позивачу, але без поважних причин цього не зробив.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст.1048 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З розрахунку заборгованості ОСОБА_2 наданого ПАТ КБ «Приватбанк» вбачається що станом на 30.09.2014 року заборгованість становить 23343,59 грн., яка складається з наступного: 14230, 88 грн заборгованість за кредитом; 6762, 27 грн заборгованість за процентами; 762,65,00 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом ; а також штрафи відповідно до умов договору: 500 грн. штраф (фіксована частина); 1087, 79 грн - штраф (процентна складова).

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, заборгованість за кредитом, проценти за кредитом та штраф підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості по кредиту у розмірі 14230, 88 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 6762, 27 грн.

Відповідно до п.2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні клієнтом строків платежів позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 500грн + 5% від суми заборгованості.

Враховуючи наведене з ОСОБА_2 підлягає стягненню 500 грн. - штрафу (фіксована частина), 1049, 65грн - штраф (процентна складова), а не 1087, 79 грн. Окрім того, колегія суддів приходить до висновку, що не підлягають стягненню 762,65 грн заборгованості, оскільки штраф та пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково стягнув з ОСОБА_2 заборгованість по комісії за користування кредитом тому в тій частині слід відмовити в задоволенні стягнення в сумі 762 грн 65 коп.

За таких обставин, рішення суду, слід скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість по тілу кредиту у розмірі 14230, 88 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 6762, 27 грн., а також 500 грн. - штрафу (фіксована частина), 1049, 65грн - штраф (процентна складова), всього 22 542 грн 80 коп.

Відповідно до ст.. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 233грн 87 коп.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення;

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 17 березня 2015 року

скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість в сумі 22 542 грн 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір 233 грн 87 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 21 березня 2018 року.

Головуючий

Судді