Рішення № 72904965, 05.03.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 05.03.2018

Справа № 320/6863/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

у складі: головуючого - судді Редько О.В., при секретарі - Колесніковій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Міністерства оборони України моральну шкоду в розмірі 100000 грн. При цьому позивач зазначає, що він проходив військову службу на території Демократичної республіки Афганістан у період з 01.03.1980 року по 29.06.1981 року. У 1980 році, при виконанні службового обов’язку в ДРА, де велися бойові дії, отримав вогнепальне осколкове поранення голови, тулуба, лівої ноги (контузія головного мозку - 1980 р.), проявом якого стали шкіряні рубці у зазначених анатомічних областях, що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 1152/Ж від 05.05.2016 року, видано Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи, що призвело в подальшому до розвитку наслідків перенесеної контузії у вигляді захворювань. Стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ у вигляді посттравматичної та дисциркулярної енцефалопатії ІІ-ІІІ ст., переважно у ВББ, з двобічною пірамідною недостатністю, стійким цефалічним синдромом, з симпатоадреналовими кризами (1-2 рази на тиждень), вираженим вестибуло-атактичним синдромом, центральною вестибулярною дисфункцією III ст. Посттравматичний цереборальний арахноїдит з вираженим лікворо-динамічними кризами, Гіпертонична хвороба II ст., ст. 2, високого КВР, гіпертрофії лівого шлуночка. СН II А ст. II ФК. Ангіопатії сітківки обох очей», а також захворювання: «С-r висхідного відділу товстої кишки T1N1M2, ст. III, група II. Стан після резекції кишки (2012 р.)», що підтверджено військово-медичними та військово-обліковими документами. Посилаючись на вищенаведене, позивач просить відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 100000 грн.

В судове засідання позивач не з’явився, від нього надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, на позові наполягає з підстав, викладених у позові.

В судове засідання представник відповідача не з’явився від нього надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог на підставі наданих письмових заперечень, згідно яких позивачем не зазначено, якими неправомірними діями чи бездіяльністю Міністерства оборони України йому заподіяно моральну шкоду. Підстави для застосування приписівст.1167 ЦК України відсутні, оскільки вказана стаття регулює правовідносини, які виникають з наявності вини одного суб'єкта перед іншим. Вину Міністерства оборони України жодним документом не підтверджено. Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей на дані правовідносини не поширюється, оскільки матеріали справи не містять доказів, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах України або був військовослужбовцем іншого утвореного відповідно до законів України військового формування.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв’язку з неявкою сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу на території Демократичної республіки Афганістан у період з 01.03.1980 року по 29.06.1981 року та має право на пільги, встановлені Постановою ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 17 січня 1983 року, що підтверджується записами у військовому квитку та довідці Мелітопольсько-Веселівського ОРВК № ВО/129 від 23.03.2016 року (а.с.7-13).

Згідно копії посвідчення серія Є № 011403, виданого 27 липня 2016 року (безтермінове), ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій (а.с.7).

Відповідно до копії висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро СМЕ від 05 травня 2016 року № 1152//Ж відносно ОСОБА_1, описані рубці в лівій надбрівній ділянці, на передній поверхні грудної клітини зліва кологрудинній лінії в проекції 4-5 ребер, на передній поверхні лівої гомілки в середній третині є наслідком загоєння ран, які виникли внаслідок розривної дії снаряду, могли бути спричинені у зазначений строк, тобто у 1980 року. (а.с.15).

Відповідно до копії витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (протокол № 2033 від 11 травня 2015 року), вогнепальні осколкові поранення голови, тулуба, лівої ноги, (контузія головного мозку 1984 рік) старшого солдата у відставці ОСОБА_1, наслідком яких стали шкіряні рубці у зазначених анатомічних областях, що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 1152/Ж від 05.05.2016 року, виданим Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи, що в подальшому призвело до розвитку: «Стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ у вигляді післятравматичної та дисциркуляторної енцефалопатії II-ІІІ, переважно у ВББ, з двобічною пірамідною недостатністю, стійким цефалічним синдромом, з симпатоадреналовими кризами (1-2 рази на тиждень), вираженим вестибуло-атактичним синдромом, центральною вестибулярною дисфункцією III ст. Посттравматичний цереборальний арахноїдит з вираженим лікворо-динамічними кризами, Гіпертонична хвороба II ст., ст. 2, високого КВР, гіпертрофії лівого шлуночка. СН II А ст. II ФК. Ангіопатії сітківки обох очей», а також захворювання: «С-r висхідного відділу товстої кишки T1N1M2, ст. III, група II. Стан після резекції кишки (2012 р.), що підтверджено медичними та військово-обліковими документами поранення (контузія) та захворювання, так пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.16).

Позивач, звертаючись із позовом про стягнення моральної шкоди, пов’язує її з отриманими ним захворюваннями внаслідок поранення під час виконання у 1980 році інтернаціонального обов'язку, при цьому посилається на положення ст. 17 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як на підставу для задоволення позову. Але в даному випадку посилання позивача на Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є необґрунтованим, оскільки на час проходження військової служби у період з 01.03.1980 року по 29.06.1981 року не діяв Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», прийнятий 20 грудня 1991року та ЦК України 2003 року.

Крім того, для військовослужбовців (за наявністю підстав) передбачено відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»

Але, відповідно до п.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці - це особи, які проходять військову службу.

Отже, позивач не є військовослужбовцем, оскільки був звільнений з військової служби ще у 1986 році, про що є відмітка у військовому білеті /а.с.9/. А підпадає під дію Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до ст. 4 якого ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У відповідності із п. 2, 3 рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1ст. 58 Конституції України(справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної сили в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Отже, спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди.

Законодавство, що було чинним на момент отримання позивачем ушкодження здоров'я (1980-1981 роки), не містило положень щодо відшкодування моральної шкоди.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які особа зазнала у зв'язку з ушкодженням її здоров'я.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди» при вирішенні позову про відшкодування моральної шкоди необхідно з'ясовувати коли виникли правовідносини сторін, коли заподіяна моральна шкода.

Враховуючи те, що позивач отримав поранення (травму) при виконанні службових обов'язків в Демократичній Республіці Афганістан у період з 01.03.1980 року по 29.06.1981 року, тобто до набрання чинності Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(який набув чинності після 20 грудня 1991 року) та ЦК України, коли діючим законодавством взагалі не передбачалось регулювання правовідносин з відшкодування моральної шкоди, тому позовні вимоги позивача не ґрунтуються на законі і задоволенню не підлягають, оскільки шкода заподіяна позивачеві ще до 1991 року.

Вказаний висновок відповідає висновку Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.11.2017 в аналогічній справі № 336/6349/16-ц.

На підстав викладеного та керуючись ст.ст. 12, 81,89,133,141,263,265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди - відмовити

На рішення може бути подана апеляційна скарга позивачем до апеляційного суду Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В зв’язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання рішення суду підписано без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15 березня 2018 року.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду ОСОБА_2